Інтелектуальна власність і світовий ринок технологій.

Міжнародне науково-технічне співробітництво – це форма міжнародних економічних відносин, яка являє собою систему економічних зв’язків у сфері перетину науки, техніки, виробництва, послугової діяльності та торгівлі й існує на основі спільних, наперед вироблених та узгоджених намірів, закріплених у міжнародних економічних договорах та угодах.

Інтелектуальна власність – це володіння виключним правом, яке визначає виключення і обмеження доступу, передання, контролю та відповідальності щодо об’єкта інтелектуальної власності. Об’єктом (предметом) інтелектуальної власності в широкому розумінні називають новітні технології, й зокрема: наукові відкриття, винаходи, виробничий та інший досвід, ноу-хау, дослідні або промислові зразки, устаткування, апаратура, інструменти, технологічні лінії, технічна документація, способи виробництва й технологічні процеси тощо. Свідоцтвом інтелектуальної власності є патент. Патент – документ, який видається компетентним державним органом на певний термін винахіднику чи його правонаступнику, де засвідчується авторство і виключне право на винахід.

Основні критерії патентоспроможності винаходу:

- новизна;

- наявність винахідницької творчості;

- здатність бути застосованим у практичній діяльності.

Структуру світового ринку технологій можна представити некомерційними та комерційними формами передачі технологій.

Некомерційними формами технологічного обміну є:

- технічні, наукові і професійні журнали, патентні видання, періодика й інша спеціальна література;

- бази і банки даних;

- міжнародні виставки, ярмарки, симпозіуми, конференції;

- обмін делегаціями;

- міграція вчених і фахівців;

- стажування вчених і фахівців у фірмах, університетах, організаціях;

- діяльність міжнародних організацій у сфері науки і техніки.

До форм технологічного обміну на комерційній основі відносять:

1) Матеріальні види технологій:

- підприємства „під ключ”;

- технологічні лінії;

- агрегати, устаткування, інструменти та ін.

Цей тип технологічного обміну пов’язаний із прямим інвестуванням у будівництво, реконструкцію, модернізацію фірм і виробництв.

2) Нематеріальні види технологій:

- патент;

- ліцензія;

- копірайт – ексклюзивне право автора літературного, аудіо- чи відео продукту на показ і відтворення своєї роботи;

- товарний знак – символ (малюнок, графічне зображення, сполучення літер тощо) визначеної організації, що використовується для індивідуалізації виробника товару і який не може бути використаний іншими організаціями без офіційного дозволу власника;

- „ноу-хау” – надання технічних знань, практичного досвіду технічного, комерційного, управлінського, фінансового й іншого характеру, що представляють комерційну цінність, застосовувані у виробництві і професійній практиці і незабезпечені патентним захистом.

3) Послуги: науково-технічні, інжинірингові, консультаційні, навчання персоналу та ін.

За призначенням технології поділяються на технологій продукції, технології процесів, технології керування.

Розвиток міжнародного ринку технологій зумовлений прискоренням НТП. В цих умовах передова техніка і технологія сконцентровані в невеликій групі промислово розвинутих країн, що вкладають величезні кошти в НДДКР (науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки). Так у США витрати на НДДКР перевищують витрати на ці цілі в Німеччині, Франції, Англії, Італії, Японії; тому в США зосереджена велика частина передових наукових досліджень. Наприклад, витрати на НДДКР у загальній сумі реалізації на одного зайнятого в американських ТНК „Ай Би Ем”, „Істмен Козак” складають 6%, у „Боінг” і „Ханіуелл” – 5%, У „Дюпон де Немур” і „Ксерокс” – 4%, у „Дженерал моторс”, „Форд мотор” – 3%. Широко використовує іноземні науково-технічні знання Японія, що дало їй можливість випускати нову продукцію, удосконалену за рахунок власних наукових досліджень.

Загальною класифікацією високих технологій для експорту та імпорту продуктів, що втілюють нову та лідируючу технологію, є класифікація, розроблена в США, яку використовують міжнародні організації для виконання статистичних порівнянь різних країн. Ця класифікаційна система дозволяє дослідити торгівлю продуктами високих технологій у 10 головних технологічних галузях:

1) біотехнологія – медичне та промислове застосування передових генетичних досліджень, спрямованих на створення нових ліків, гормонів та інших лікувальних продуктів для використання в медицині та сільському господарстві.

2) технології наук про життя людини – застосування наукових досягнень у медицині (крім біологічних); наприклад, медичні технології у сфері відображення ядерного резонансу, ехографії, найновіші хімічні технологій у виробництві ліків тощо.

3) оптична електроніка – розвиток електронних продуктів і компонентів, які проводять світло та реагують на нього; наприклад оптичні сканери, оптичні компакт-диски, сонячні батареї, фотоелементи, лазерні принтери.

4) комп’ютери і телекомунікації – розвиток продуктів, що обробляють зростаючий обсяг інформації за короткий проміжок часу; наприклад факсимільні машини, апарати телефонної комунікації, радари, супутники зв’язку, сервери, комп’ютери та відповідна апаратна периферія, а також програмні продукти.

5) електроніка – розвиток електронних компонентів (крім опто-електронних компонентів) тобто, інтегральних схем, плат, рідких кристалів та інші подібні компоненти, що дозволяють значно удосконалити і розвинути основні функції, а також мінімізувати вироби.

6) комп’ютеризоване виробництво – розвиток технологій для автоматизації промислового виробництва; наприклад, роботів, машин і апаратів з цифровим програмним управлінням, автоматизованих засобів транспортування, що дозволяє значно підвищити гнучкість виробництва і зменшити включення людини в технологічний процес.

7) нові матеріали – удосконалення і створення матеріалів, таких як напівпровідники, оптичні фібер-кабелі, відео диски тощо, які дозволяють удосконалити застосування інших передових технологій.

8) аерокосмічні технології – виробництво більшості військових і цивільних гвинтокрилів, літаків і космічних апаратів (крім супутників зв’язку), реактивні авіаційні двигуни, літальні тренажери та авіа пілоти.

9) озброєння – розвиток технологій військового застосування для виробництва звичайного озброєння, ракет, бомб, мін, торпед, ракетних стартових комплексів тощо.

10) атомні технології – розвиток обладнання атомних електростанцій, зокрема атомні реактори і їх частини, обладнання для розчеплення ізотопів, виготовлення твелів тощо.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Міжнародне ліцензування.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.009 сек.