Загальні відомості про валюту.

Міжнародні валютні відносини – система відносин, що виникають з приводу проведення різноманітних обмінних операцій з грішми різних країн, здійснюваних з метою міжнародних розрахунків за певну продукцію (товар, послугу).

Іноземна валюта – грошові знаки іноземних держав, а також кредитні засоби обігу та платежу, виражені в іноземних грошових одиницях (векселях, чеках тощо), які використовуються в міжнародних розрахунках.

Валютний курс – ціна грошової одиниці однієї країни, вираженої у грошовій одиниці іншої країни.

Валютний паритет – співвідношення між валютами різних країн, що встановлюється законодавчо.

Котирування – здатність оцінюватись, встановлення курсів іноземних валют у відповідності з діючими законодавчими нормами і практикою:

пряме котирування – вираження одиниці іноземної валюти у національній;

непряме котирування – вираження одиниці національної валюти в іноземній.

Конвертованість – здатність валюти обмінюватись на інші валюти:

вільноконвертовані валюти – валюти, які вільно й необмежено обмінюються на інші валюти;

частково конвертовані валюти - валюти, які обмінюються тільки на деякі інші валюти;

неконвертовані валюти - валюти, які функціонують тільки в межах однієї країни й необмінюютьсяна інші валюти.

Резервна валюта - валюта, яка використовується для обслуговування міжнародних розрахунків при зовнішньоторговельних операціях, іноземних інвестиціях і при визначенні світових цін ($ США, японська єна, євро).

Валютні резерви – централізовані запаси золота та іноземної валюти, які знаходяться в центральних банках і фінансових органах країни чи в міжнародних валютно-кредитних організаціях і використовуються для здійснення міжнародних розрахунків і платежів.

Валютний режим:

фіксований – передбачає здійснення обміну однієї валюти на іншу на основі чітко визначеного валютного паритету;

плаваючий – передбачає обмін однієї валюти на іншу в залежності від попиту і пропозиції.

Валютна зона – об’єднання багаточисельних і різних за рівнем економічного розвитку держав у більш чи менш єдине валютне угрупування, зумовлене тісними економічними, а інколи й політичними, зв’язками у вигляді єдиного валютно-фінансового режиму та однакової, в основному, системи валютних обмежень.

Валютний механізм – це правові норми та інститути, які ці норми виробляють і представляють (МВФ, національні та міжнародні валютно-кредитні заходи).

Валютна політика – сукупність заходів стабілізації валютного механізму; вона поділяється на поточну й довготривалу структурну.

Поточна валютна політика являє собою щоденне оперативне регулювання діяльності валютного ринку і має дві основні форми:

дисконтну політику – політику, направлену на регулювання валютного курсу, руху капіталів і платіжного балансу шляхом зміни платіжних ставок за кредити;

девізну політику – регулювання валютного курсу шляхом купівлі та продажу іноземної валюти (девіз).

Під довгостроковою структурною валютною політикою розуміють здійснення довгострокових валютних змін у міжнародному валютному механізмі шляхом міждержавних переговорів та угод, як правило в рамках МВФ або на регіональному рівні.

До заходів, що входять у валютну політику, відносяться:

девальвація – офіційне зниження курсу національної валюти по відношенню до іноземних валют (використовується, як правило, з метою заохочення експорту та скорочення імпорту для покращення платіжного балансу);

ревальвація – підвищення офіційного курсу національної валюти по відношенню до інших валют (використовується, як правило, для боротьби з інфляцією і стимулювання зростання активного сальдо платіжного балансу через здатність закуповувати більше іноземної валюти);

валютна інтервенція – втручання держави через центральний банк в операції на валютному ринку з метою впливу на курс національної валюти шляхом продажу чи купівлі іноземної валюти, що здійснюється в досить короткий проміжок часу;

валютний демпінг – різновид демпінгу, при якому експорт товарів відбувається за цінами, нижчими від світових, шляхом застосування спеціального зниження валютних курсів, які відображають зовнішнє знецінення валюти у розмірах, що перевищують знецінення грошей на внутрішньому ринку експортуючої країни;

валютна блокада – сукупність примусових валютних заходів (блокування рахунків, кредитна блокада, валютні обмеження), які використовуються одними державами повідношенню до інших з метою досягнення виконання останніми визначених умов;

валютне обмеження – система нормативних правил, встановлених законодавчим або адміністративним чином і направлених на обмеження валютних операцій.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Світова організація інтелектуальної власності.	\|	Світова валютна система. Еволюція розвитку.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.