Світова валютна система. Еволюція розвитку.

Світова валютна система – це організаційна форма грошово-кредитних відносин у міжнародному обігу, яка склалася на основі розвитку світового ринку, закріплена міждержавними угодами й обслуговує взаємний обмін результатами діяльності національних господарств.

СВС виконує такі основні функції:

визначення складу основних міжнародних платіжних засобів;

встановлення режиму валютних паритетів і валютних курсів;

визначення умов конвертування (розміну) валют;

вироблення механізму поповнення каналів міжнародного обігу достатньою кількістю платіжних коштів;

уніфікація основних форм міжнародних розрахунків;

визначення статусу міждержавних інститутів, які регулюють валютні відносини;

встановлення режиму міжнародних валютних ринків і ринків золота.

СВС склалася ще в ХІХ ст. у вигляді “золотого стандарту”, при якому міжнародними грішми було золото. На генуезькій конференції в 1992 р. було укладено міжнародну угоду, яка документально оформила СВС, ввівши золото-девізний стандарт, який передбачав обмін провідних валют на золото за фіксованими співвідношеннями. Офіційно золотодевізний стандарт проіснував до 1944 р., а реально – до “великої депресії” 30-х років.

У 1944 р. зародилась Бретон-Вудська ВС (золото-доларовий стандарт), у відповідності з угодою, яку було укладено у місті Бретон-Вудс. Ця система офіційно проіснувала до 1978 р., а реально - перестала існувати уже в 1971 р. Основні положення цієї системи:

світовими грішми вважалися золото і долар;

скарбниця США зобов’язувалась обмінювати долари центральним банкам та урядовим установам інших країн за встановленим офіційним курсом 1934 р. (35 $ за тройську унцію – 31,1 г);

прирівнювання валют і їхній взаємний обмін здійснювались на основі офіційно узгоджених співвідношень (валютних паритетів);

паритети були стабільні, а їхня зміна могла відбутися тільки з дозволу Міжнародного валютного фонду при певних умовах;

ринкові курси валют не повинні були відхилятись від фіксованих доларових паритетів у той чи інший бік більше, ніж на 1 % (тобто усі валюти твердо прив’язувались до долара);

міждержавне регулювання здійснювалось головним чином через Міжнародний валютний фонд.

Становлення національних економік призвело до становлення національних валют і їхнє функціонування уже не вписувалося в рамки золото-доларового стандарту, а тому на початку 70-х років ця система почала розвалюватись. Результатом попередніх процесів стало створення Ямайської валютної системи (багатовалютного ринкового стандарту), яка вступила в силу в 1978 р. у відповідності з ухвалою Кінгстонської конференції, яка відбулась у 1976 р. Головні засади Ямайської ВС:

узаконено систему плаваючих курсів;

золото уже не виконує роль світових грошей, її виконують національні валюти разом з інтернаціональними розрахунковими грошима (СДР, євро);

центральним банкам дозволено купувати і продавати золото за ринковими цінами;

офіційну ціну на золото і золоті паритети відмінено;

внески у МВФ уже не здійснюються в золоті, а тільки у валюті.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Загальні відомості про валюту.	\|	Міжнародний валютний фонд.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.