• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Особливості стратегій міжнародного бізнесу

Зрозуміло, що БНП у своїй діяльності використовують всі можливі види переваг (абсолютні, порівняльні, техно­логічні, конкурентні) залежно від суб'єктів міжнародної економіки, в умовах якої вони оперують. Тому доцільно розглянути їхні стратегії залежно від різних урядів і типів економіки, визначених у сучасній економічній теорії та практиці господарювання.

Всі високорозвинені країни тою чи іншою мірою вико­ристовують систему ринку як засіб економічної діяльності (з певним ступенем державного втручання). Цим вони від­різняються від решти країн — суб'єктів світової економіки. Як відомо, економічна діяльність може організовуватися ринковими силами, урядами і великими фірмами, які інтерналізують ділову активність. Поняття "інтерналізація" не тотожне "інтернаціоналі­зації", а означає ринкову експансію фірми як географічне розширення власних ринків (горизонтальна інтеграція), так і зростання у межах технологічного ланцюга виробництва (вертикальна інтеграція).

Отже, БНП за своєю природою є засобом організації на міжнародному рівні, оскільки беруть участь у всьому спек­трі виробничого процесу (виробництво, трансфер ресурсів, розподіл і споживання). Оскільки вони можуть діяти ефек­тивніше, ніж малі фірми, їхня діяльність не розглядається як загроза для ринку з боку розвинених країн (на відміну від країн, що розвиваються). Відповідно до класифікації МВФ, до розвинених (ін-дустріалиних) країн (industrial countries) належать країни Європейського Союзу, країни Європи, які не входять до ЄС (Норвегія, Швейцарія, Ісландія), США і Канада, Австралія, Нова Зеландія та Японія; до країн з перехідною економікою (countries in transition — 15 колишніх республік СРСР та со­ціалістичних країн Європи і Монголія; до групи країн, що розвиваються (developing countries), — країни Азії, Африки та Південної Америки. Тому ці підприємства діють на ринках індустріальних країн з більшим ступенем сво­боди. Проте, рівні свободи навіть у цих країнах для БНП різні. Так, наприклад, для Франції характерні сильне де­ржавне втручання в економіку та існування державних транснаціональних корпорацій, чого практично немає в США. Західноєвропейські уряди, як правило, вітають злит­тя і поглинання компаній з метою протистояння США, а в США, навпаки, дуже розвинене антимонопольне законо­давство.

Також потрібно пам'ятати про культурні відмінності, адже саме вони відрізняють окремі економічні системи. Хоча жителі США, Європи і Японії мають приблизно одна­ковий рівень споживання й освіти, але у них існують вели­чезні розбіжності у смаках, структурі попиту, практиці бізнесу та ін. Тому часто БНП, починаючи закордонну ді­яльність, шукають "внутрішнього помічника" серед міс­цевих фірм, які володіють каналами розподілу і можуть доставляти продукти кінцевому споживачу. Крім цього, потрібно враховувати інші чинники культури (мову, цін­ності, діяльність профспілок та ін.), які можуть стати пе­репоною для бізнесової діяльності в індустріальних краї­нах. Ці країни ще не можна розглядати як гомогенні ринки, незважаючи на їх подібність. З іншого боку, важливим чинником діяльності БНП у розвинених країнах є участь держави у бізнесі, як безпосередня (зокрема володіння компаніями, особливо у таких галузях, як телерадіокомуні-кації, банківська справа, нафтопереробна промисловість), так і непряма участь — підтримка національних фірм і обмеження діяльності закордонних компаній. Найважливі­шою проблемою участі держави є природа конкуренції між державними і приватними фірмами, і якщо приватна фірма повинна лише дотримуватися "правил гри" уряду, то для державної компанії, крім економічних, існують ще й полі­тичні цілі, які часто стають жертвою ефективності.

Отже, головним чинником визначення стратеги проник­нення БНПв індустріальних країнах є конкуренція, тобто, вибір країни, продукту і способу проникнення залежать від типу конкуренції, з якою фірма стикається у певній країні. Наприклад, ринок телевізорів у Бельгії характеризується практичною відсутністю місцевих виробників через доро­говизну процесу виробництва. Тому великі компанії, такі як "Soni" і "Panasonic" продукують телевізори у країнах з низькими затратами і продають їх під своєю торговельною маркою через систему торговельних представництв і ком­паній.

Інша проблема проникнення — вибір між формами ді­яльності, тобто, створення філіалу або контрактна угода з іншою фірмою. Наприклад, якщо транснаціональні корпо­рації США чи Японії приймають рішення про створення виробничого підрозділу у Франції, це означає проникнення на ринок всієї Західної Європи, що може призвести до об­меження інших шляхів проникнення і створення загрози глобальній стратегії фірми.

Крім того, стратегія проникнення залежить від тенден­цій до регіоналізації ринків (через чинники транспорту, часу і культури), що спричиняє створення різних типів рин­ків індустральних країн (США — Канада; Західна Європа; Австралія, Нова Зеландія, Японія). Фірма конкурує зі свої­ми суперниками на основі затрат, диференціації продук­ту, сегментації ринку. В основі затратного підходу ле­жить переміщення виробничого процесу з розвинутіших регіонів у менш розвинуті, де чинники виробництва дешев­ші (американські компанії просуваються з півночі на пів­день США, німецькі — у Португалію, Іспанію, Грецію, нові члени ЄС та ін). Особливу роль у стратегії БНП в індустрі­альних країнах відіграє диференціація продукту, оскільки споживачі мають достатній рівень доходів, щоб задоволь­няти свої смаки, купуючи бркані товари і предмети розко­ші (наприклад, "General Motors" не продає "Opel" і "Voxholl" на ринку США, a "Ford" виходить на всі ринки з типовими моделями). В основі сегментації лежить положення про те, що ринки індустріальних країн значно ширші, ніж інші, отже завжди можна знайти нішу для успішної діяльності.

В країнах, що розвиваються, як правило, БНП здійсню­ють практично всі види економічної діяльності — експорт­но-імпортні операції, ПЗІ, ліцензійні угоди, франчайзинг, міжнародні банківські послуги та ін. Проте слід відзначити, що на міжнародний бізнес у цих країнах впливає специфі­ка ринкового середовища. По-перше, рівень державного регулювання та економічні обмеження значно вищі, ніж в індустріальних країнах, і, по-друге, поле діяльності між­народного бізнесу в цій групі країн значно вужче. Так, на країни, що розвиваються, припадає 80 % світового насе­лення, але лише 25 % міжнародного бізнесу і 1/3 світової торгівлі. Основні напрями діяльності БНП у цих країнах пов'язані з ПЗІ, особливо — закордонним складанням і банківською сферою — через зміни у джерелах фінансуван­ня економічного розвитку (сьогодні на зміну державним надходженням у країни, що розвиваються, приходить при­ватний фінансовий капітал). Особливістю країн, що розви­ваються, є вагома частка урядового сектору в національній економіці. І хоча частка державних підприємств у валово­му національному продукті менша, ніж в індустріальних країнах, державне регулювання значно жорсткіше, вклю­чаючи не лише монопольне володіння провідними галузя­ми, а й засоби обмеження економічної свободи приватних підприємств з метою керування бізнесом у бажаному для держави напрямку. Тобто БНП повинні пристосовуватися до нового для себе середовища:

— в монополізованих державою галузях закордонні фір­ми можуть діяти лише на контрактній основі з урядом;

— в галузях, де конкурують державні й приватні фірми, правила конкуренції відрізняються від "чистої конкурен­ції" на користь державних фірм;

— в інших галузях необхідні значні зусилля у балансу­ванні між регулюванням ринку й отриманням прибутку (тобто, з одного боку — зберегти бажаність діяльності фір­ми для уряду, а з іншого — проводити у життя генеральну лінію материнської компанії).

Стратегії проникнення значною мірою залежать, по-перше, від конкретної країни, і, по-друге, часу проникнен­ня. Звичайно, доступ до ринку легший у тій країні, чиї ва­лютні резерви менш обмежені (як це було у випадку "Угор­щини, Чехії, Польщі). Оскільки закордонна власність об­межена, як правило, меншою часткою у спільних підпри­ємствах, у більшості випадків можливі стратегії проник­нення БНП на перших порах не охоплюють отримання повної власності, а розглядають інші види бізнесу. Най­частішим способом проникнення залишається експорт. З часом зростає роль угод про виробничу кооперацію, лі­цензування, спільне підприємство, бартер (наприклад, "Volkswagen" — "Skoda"). Діючи в країнах з перехідною економікою, фірми, як правило, використовують такі конку­рентні переваги: власну технологію, досвід менеджменту, маркетингову мережу (як ми побачимо далі на прикладі "Procter&Gamble"). Саме тому як стратегії функціонування на перший план виступають контрактні угоди, а не процес виробництва. Слід зауважити, що в країнах з перехідною економікою традиційно розвивають міжнародний бізнес БНП ("Coca-Cola", "American Express", "General Motors" тощо), які використовують прямі закордонні інвестиції для виробництва своїх традиційних, стандартизованих товарів та послуг для обслуговування нових ринків, а також фірми зі сталими сімейними зв'язками.

Значну увагу в операційні стратегії БНП приділяють проблемі політичного ризику, адже процес ринкових пере­творень в країнах з перехідною економікою не зайшов на­стільки далеко, щоб його не можна було повернути назад. Тому, розглядаючи шляхи уникнення ризику діяльності в цих країнах, БНП можуть згортати чи не проводити біз­нес; займатися пошуком страхових компаній, форфейторів, урядового захисту; диверсифікувати діяльність у кількох країнах. Найновішею тенденцією у реалізації стратегії БНП можна назвати бартер як метод ведення справ не лише у торгівлі, а й інших видах міжнародного бізнесу в країн з перехідною економікою.

Отже, проникаючи й оперуючи на різних ринках, БНП, з одного боку, вимушені пристосовуватися до місцевого середовища і "правил гри" на конкретному ринку, а з іншо­го — здебільшого створюють необхідне і бажане для себе середовище ведення міжнародного бізнесу.

Читайте також:

1. ERP і управління можливостями бізнесу
2. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
3. IXX. ОСОБЛИВОСТІ ПРИЙОМУ ДО кафедри військової підготовки НАУ
4. VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
5. VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта
6. XVIII. Особливості прийому та навчання іноземців та осіб без громадянства у вищих навчальних закладах України
7. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
8. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
9. Агітація за і проти та деякі особливості її техніки.
10. Аграрна сфера виробництва та її особливості
11. Аграрне виробництво і його особливості
12. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.

Переглядів: 1093