Прямі закордонні інвестиції у стратегіях багатонаціональних підприємств

Прямі закордонні інвестиції — провідна форма сучасних міжнародних економічних відносин; їх бурхливий розвиток розпочався після Другої світової війни, що було викликано такими факторами:

— зростанням кількості національних ринків;

— лібералізацією зовнішньоторговельної політики держав;

— скороченням транспортних витрат.

Нині їх обсяги становлять 1/3 світової торгівлі (понад 1,5 трлн дол. США). Тому проблема місця і ролі ПЗІ в міжнародній економіці є чи не найактуальнішою в сучасній економічній науці. З іншого боку, інтеграція України у світову економіку неможлива без її відкритості для іноземного капіталу. Тому важливо оцінити роль ПЗІ в національній економіці, їх вплив на основні макроекономічні показники та наслідки для соціально-економічного розвитку країни в умовах процесу глобалізації. Розуміння феномену ПЗІ сприяє не лише розвитку фахового підходу у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а й подоланню стереотипів, що склалися в нашій країні щодо іноземного капіталу.

ПЗІ передбачають власність і контроль компанії в іноземній країні. Звичайно в обмін на право власності інвестор передає в цю країну фінансові, технологічні, управлінські, маркетингові ресурси. Як правило, іноземна компанія може створюватися в результаті будівництва інвестором або придбання ним вже існуючого підприємства.

Основним у визначенні ПЗІ є контроль за активами в іншій країні, тобто ПЗІ використовуються компанією, яка бажає обслуговувати нові ринки за допомогою своєї продукції ("Coca Cola" — в Україну) або отримати додаткових постачальників для існуючих власних ринків ("Royal Petroleum" — з України). У всякому разі за допомогою ПЗІ компанія бажає контролювати закордонний проект з метою використання власних конкурентних переваг шляхом створення нових виробничих потужностей.

Принциповою є різниця між прямими і портфельними закордонними інвестиціями, яка полягає в рівні контролю (активний — для прямих і пасивний — для портфельних). ПЗІ охоплюють контроль нового або існуючого бізнесу за допомогою таких заходів фінансування, як випуск акцій, місцеві або закордонні запозичення та купівля підприємства "материнською" компанією.

Тобто для ПЗІ необов'язковою є міжнародна переказ засобів — вони вимагають лише передачі власності інвестору, який може фінансувати цю передачу вказаними різними способами.

Причини закордонного інвестування. ПЗІ належить центральне місце в ринковій стратегії БНП, зважаючи на роль, яку вони відіграють у формуванні пропозиції та попиту.

Щодо пропозиції ПЗІ:

— забезпечують скорочення виробничих витрат. Керуючись принципом порівняльних переваг, фірма може виявити, що здатна виготовляти продукцію з меншими витратами в іншій країні завдяки нижчому рівню заробітної плати, цін на нерухомість та ін. Тоді вона може обрати одну

з двох стратегічних альтернатив: імпорт з країни, де чинники виробництва дешевші, чи проведення операцій у країні з меншими витратами. Такі ПЗІ можуть використовуватися для виробництва і маркетингу на місцевому ринку (тютюнова промисловість України) або експорту в країну походження чи треті країни (операції з давальницькою сировиною);

— скорочують транспортні витрати, тобто витрати на виробництво і доставку товару на цільовий ринок, включаючи вартість страхування і фрахту, митних та інших бар'єрів на шляху просування товарів на ринок. Якщо відстань між країною походження і приймаючою країною велика, або існує багато торгових бар'єрів, місцеве виробництво мінімізує ці витрати, навіть якщо виробництво у власній країні дешевше (виробництво японських автомобілів у СІЛА);

— здешевлюють кінцеве виробництво (іноземне складання). Так само, як у попередньому випадку, ПЗІ у закордонне складання використовуються для отримання чинників виробництва, зокрема праці, яка є дешевшою або продуктивнішою у країні складання (складання комп'ютерів у країнах Швденно-Східної Азії з подальшим експортом). Компанія може повністю організувати виробничий процес в іншій країні й продавати товар у власній, таким чином отримуючи всі ресурси для власних цілей ("IVECO-КрАЗ");

— формують портфель виробничих ресурсів. БНП, які виробляють товари або послуги, можуть виявити переваги у диверсифікації джерел постачання. Збільшення кількості постачальників зменшує економічний ризик виробництва і розподілу. (БНП Західної Європи у нафтопереробній галузі отримують сировину з Росії, Румунії, Північного моря, Близького Сходу та ін.);

— сприяють доступу до технології і кваліфікації. У випадку, коли власна технологія і управлінські навики є основними конкурентними перевагами у галузі, ПЗІ проникають в місця скупчення високотехнологічних фірм із високим рівнем менеджменту шляхом відкриття філіалів або утворення спільних підприємств (європейські фірми — в економіку США).

Попит на ПЗІ породжується:

— пошуком нових ринків. Найбільш загальним виправданням ПЗІ є використання місцевого виробництва як засобу створення нового ринку продукції. Фірма може обрати ПЗІ як альтернативу іншим шляхам проникнення (експорт, ліцензія, франшиза, будівництво "під ключ" та ін). Навіть у випадку, коли фірма експортує продукцію, місцеве виробництво може збільшити обсяги ринку ("Jonson SC" використовує в своїй стратегії в Україні і експорт, і СП);

— експортними обмеженнями. Якщо національний ринок закритий для приникнення заборонними тарифами, квотами, іншими кількісними обмеженнями, ПЗІ можуть стати альтернативою проникнення товару на нього. Оскільки йдеться про обмеження кількості товару на закордонному ринку, то таке становище є примусовим з погляду попиту, а не ціни чи витрат. У випадку, коли квота або ембарго обмежують чи забороняють проникнення, ПЗІ та місцеве виробництво можуть задовольнити попит на закордонному ринку (японські автомобілі в СІЛА);

— необхідністю місцевої присутності. Безпосередня присутність у приймаючій країні дає змогу збільшувати обсяги продажу, оскільки породжує впевненість споживача у якісному обслуговуванні та додатковій пропозиції продукту. Крім цього, місцеве виробництво дозволяє фірмі адаптувати свою продукцію до вимог ринку, чого не можна сказати про експортну продукцію.

— подоланням правила "buy National" (надання переваги під час закупівель місцевим виробником);

— створенням іміджу "гарного корпоративного громадянина", який забезпечується завдяки зайнятості місцевих працівників, сплатою податків, благочинною та іншою громадською діяльністю. Така респектабельність може сприяти виникненню особливої прихильності місцевих споживачів і підтримки з боку державних органів, тому обсяги продажу шляхом ПЗІ і місцевого виробництва можуть бути більшими, ніж при звичайному експорті ("Pepsi" в Україні спонсорувала розвиток хокею, "Coca-Cola" — збірну команду України з футболу);

— реакцією на загрозу конкуренції. Необхідною умовою успішної діяльності на ринку є недопущення діяльності інших БНП, яких також може зацікавити новий ринок. Тому завдяки ПЗІ фірма не дозволяє конкуренту стати монополістам і розширити бізнес на інших ринках (конкурентна боротьба "GM-Daewoo" на автомобільному ринку України).

Кожна з указаних причин може бути підставою для прийняття стратегічних рішень про іноземне інвестування, але в будь-якому разі необхідно порівнювати ПЗІ з іншими альтернативами для досягнення БНП своїх цілей.

Залежно від стратегічних та операційних цілей міжнародного бізнесу, БНП використовують такі види ПЗІ:

— добувні, з метою доступу до сировини, якою володіє країна перебування і яка має критичне значення для виробництва БНП (нафта, газ, мінеральні копалини, земельні ресурси), які базуються на принципі абсолютних переваг;

— факторні, пов'язані з отриманням доступу до дешевих чинників виробництва з метою подальшого експорту, які базуються на принципі порівняльних переваг;

— сервісні, покликані збільшити місцеве виробництво і маркетингову нішу;

— БНП на ринку країни перебування, що базуються на принципі конкурентних переваг.

Кожен з цих видів ПЗІ по-своєму впливає на всі сфери економічного життя як країни походження, так і перебування БНП, охоплюючи вплив на національний дохід і зайнятість, рівень цін, платіжний баланс, розподіл доходів, передачу технології і контроль за економікою в цілому.

Загалом ПЗІ впливають на рівень національного доходу та зайнятість в країні перебування, оскільки нове будівництво і функціонування філіалу збільшують ВВП, одночасно забезпечуючи додаткове виробництво і зайнятість місцевих постачальників БНП. З іншого боку, темпи зростання на ціонального доходу завдяки ПЗІ можуть бути нижчими, ніж у випадку місцевих інвестицій, оскільки частина прибутків інвестиційного проекту повертається до "материнської" компанії.

Легко оцінити, з теоретичного погляду, вплив ПЗІ на рівень цін, оскільки додаткова пропозиція продукту (через ПЗІ) сприяє зростанню конкуренції з місцевою пропозицією і обмеженню рівня цін, а, отже, вигід споживачів. Але слід зауважити, що у випадку спрямованості ПЗІ на виробництво нового для ринку продукту БНП не матимуть цінової конкуренції, що дасть їй змогу повною мірою використати ефект монопольної влади і призведе до економічних втрат країни перебування. Крім цього, ПЗІ сприяють підвищенню ціни на чинники виробництва, оскільки БНП створюють додатковий попит на них на місцевому ринку, конкуруючи з місцевими фірмами.

Добувні ПЗІ, як правило, не впливають на ціну світового ринку сировини, хоча вони можуть дещо знижувати її за рахунок додаткової пропозиції, оскільки міжнародна ціна визначається іншими чинниками.

Факторні ПЗІ в більшості випадків знижують ціни продукту на різних національних ринках, які вони обслуговують. Але чи відобразиться зниження затрат і конкуренція цін на споживачах, залежить від рівня конкуренції в бізнесі (наприклад, збільшення кількості складальних заводів у різних частинах світу призвело до різкого падіння цін на комп'ютери, але в Україні вони залишаються набагато вищими за світові).

Сервісні ПЗІ можуть привести до зниження ціни продукту у випадку, коли вони створюють додаткову конкуренцію. Якщо ж товар новий на ринку, порівняння провести неможливо (ресторани "McDonalds" в Україні).

Найважче оцінити вплив ПЗІ на платіжний баланс, оскільки потоки фінансових трансакцій (операцій), що супроводжують інвестиційний процес, часто протилежні, а деякі з них важко визначити.

Вплив ПЗІ на платіжний баланс охоплює:

— потоки капіталів, що супроводжують інвестиційний проект;

— відплив коштів, які можуть перевищувати початкові інвестиції, якщо проект високоприбутковий;

— експорт виробленої на місцевому ринку продукції та імпорт продукції, що продається на ньому;

— інші фінансові потоки між "материнською" та дочірньою фірмою (внутрішні позики, виплати премій і т. д.);

— "ефект заміщення". Якщо місцеве виробництво замінює імпорт, це приводить до покращення торговельного балансу, а якщо інше місцеве виробництво, платіжний баланс не змінюється.

Добувні ПЗІ практично завжди позитивно впливають на торговельний баланс, оскільки експорт продукції переважає, як правило, імпорт обладнання для її виробництва.

Факторні ПЗІ мають тенденцію до зменшення зростання активного сальдо платіжного балансу країни перебування, оскільки певна частина продукції або більпіість затрат забезпечується завдяки імпорту з боку "материнської" компанії або з інших джерел (ГАЗ, "IVECO" в Україні). Проте у зв'язку з тим, що факторні ПЗІ націлені на експортні ринки, платіжний баланс буде сприятливим для країни перебування транснаціональних корпорацій.

Сервісні ПЗІ, як правило, чинять тиск на дефіцит платіжного балансу. Ці інвестиції направлені на ринок країни перебування, хоча дуже часто відбувається і експорт, і заміщення імпорту. Отже, кінцевий результат залежить від специфіки кожного конкретного випадку (діяльність "DAEWOO" в Україні обмежує імпорт автомобілів, але через імпорт запчастин і переказ прибутків погіршує платіжний баланс України).

Вплив ПЗІ на розподіл доходів виявляється у тому, що фінансові потоки БНП вирівнюють доходи "багатих і бідних" країн. Проте, в самій країні перебування становище в розподілі доходів дещо відрізняється. Справа в тому, що ПЗІ сприяють збагаченню економічної і політичної верхівки, а решта населення майже нічого не отримує. Це пов'язано з податковими доходами, але БНП не можуть впливати на розподіл податків від своєї діяльності в країні перебування — це прерогатива уряду.

У принципі, ПЗІ вигідні для всіх суб'єктів ринку. Добувні ПЗІ збільшують доходи місцевих учасників проекту, особливо значної кількості низькокваліфікованих працівників, зайнятих у добувних галузях. З іншого боку, вони не впливають на становище інших членів суспільства, оскільки майже вся продукція йде на експорт. Подібним чином впливають на розподіл доходів і факторні ПЗІ, створюючи загальний ефект підвищення життєвих стандартів місцевих учасників. Сервісні ПЗІ орієнтуються на продаж певним групам споживачів на місцевому ринку, тобто викликають загальне зростання доходів як еліти, так і своїх працівників — місцевого менеджменту і персоналу.

Найбільш вигідним аспектом глобальної експансії БНП для країни перебування вважається передання технології, адже нова технологія — це не лише розширення загальної бази виробничих знань і вибору споживача, а й передання місцевим суб'єктам ринку знань про нові продукти, умови життя, стратегію бізнесу та ін. Саме тому головним аргументом критики діяльності цих підприємств є "неправильне" використання ними чинників виробництва приймаючої країни, коли вони надають перевагу ПЗІ у працемісткі перед капіталомісткими галузями економіки, які є більш високотехнологічними. В ре'зультаті добувних ПЗІ місцеві менеджери і фахівці отримують специфічні знання про технологію добування корисних копалин, достатні для того, щоб у майбутньому здійснювати таку діяльність самостійно. Щоб запобігти ризику націоналізації власності (хвиля яких прокотилася протягом 70-х років XX ст. у країнах, що розвиваються), БНП передають лише технологію виробництва, залишаючи за собою міжнародну маркетингову технологію. Завдяки факторним ПЗІ передана виробнича технологія (знання і навички) місцевим робітникам і менеджерам може надалі поширюватися серед інших місцевих фірм, піднімаючи таким чином загальний технологічний рівень суспільного виробництва і експортний потенціал країни. Проте така продукція не завжди адаптується до місцевих умов, що призводить до проблем у відносинах між БНП і місцевим урядом.

У разі сервісних ПЗІ, поряд з вигодами від передачі технології та інформації про ведення бізнесу, БНП часто звинувачують у створенні "негативного" або "нераціонального" попиту на окремі продукти завдяки проведенню великих рекламних кампаній (тютюн, алкоголь і т. д.).

Отже, оскільки БНП приносять з собою технології, уряд розглядає ПЗІ в національну економіку як вигоди для країни. Проте, якщо іноземна фірма починає домінувати в галузі, уряд може розглядати її діяльність як небажану і намагатиметься регулювати її поведінку на місцевому ринку. Тому проблема власності і контролю ПЗІ має більше політичний, ніж економічний характер. Уряд розуміє, що з часом завдяки своїй могутності ці підприємства через ПЗІ можуть контролювати значну частку провідних галузей економіки, а тому здійснює політику обмеження їхньої власності. У добувних галузях уряд намагається їх витіснити, проте залишає їм певний вибір, оскільки вони контролюють міжнародний розподіл. І навпаки, уряд заохочує факторні ПЗІ, бажаючи досягти певних переваг у міжнародному розподілі праці. Щодо сервісних ПЗІ, то, з одного боку, уряд бажає контролювати продажі на власному ринку, а з іншого, вони не призводять до конфронтації, оскільки не потребують експлуатації природних ресурсів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Визначення і характерні ознаки багатонаціональних підприємств, їхні	\|	Особливості стратегій міжнародного бізнесу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.