Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Прямі закордонні інвестиції у стратегіях багатонаціональних підприємств

Прямі закордонні інвестиції — провідна форма сучас­них міжнародних економічних відносин; їх бурхливий розвиток розпочався після Другої світової війни, що було викликано такими факторами:

— зростанням кількості національних ринків;

— лібералізацією зовнішньоторговельної політики дер­жав;

— скороченням транспортних витрат.

Нині їх обсяги становлять 1/3 світової торгівлі (понад 1,5 трлн дол. США). Тому проблема місця і ролі ПЗІ в міжна­родній економіці є чи не найактуальнішою в сучасній еко­номічній науці. З іншого боку, інтеграція України у світову економіку неможлива без її відкритості для іноземного ка­піталу. Тому важливо оцінити роль ПЗІ в національній економіці, їх вплив на основні макроекономічні показники та наслідки для соціально-економічного розвитку країни в умовах процесу глобалізації. Розуміння феномену ПЗІ спри­яє не лише розвитку фахового підходу у сфері зовнішньо­економічної діяльності, а й подоланню стереотипів, що склалися в нашій країні щодо іноземного капіталу.

ПЗІ передбачають власність і контроль компанії в іно­земній країні. Звичайно в обмін на право власності інвестор передає в цю країну фінансові, технологічні, управлінські, маркетингові ресурси. Як правило, іноземна компанія мо­же створюватися в результаті будівництва інвестором або придбання ним вже існуючого підприємства.

Основним у визначенні ПЗІ є контроль за активами в іншій країні, тобто ПЗІ використовуються компанією, яка бажає обслуговувати нові ринки за допомогою своєї про­дукції ("Coca Cola" — в Україну) або отримати додаткових постачальників для існуючих власних ринків ("Royal Pet­roleum" — з України). У всякому разі за допомогою ПЗІ компанія бажає контролювати закордонний проект з метою використання власних конкурентних переваг шляхом ство­рення нових виробничих потужностей.

Принциповою є різниця між прямими і портфельними закордонними інвестиціями, яка полягає в рівні контролю (активний — для прямих і пасивний — для портфельних). ПЗІ охоплюють контроль нового або існуючого бізнесу за допомогою таких заходів фінансування, як випуск акцій, місцеві або закордонні запозичення та купівля підприєм­ства "материнською" компанією.

Тобто для ПЗІ необов'язковою є міжнародна переказ за­собів — вони вимагають лише передачі власності інвестору, який може фінансувати цю передачу вказаними різними способами.

Причини закордонного інвестування. ПЗІ належить центральне місце в ринковій стратегії БНП, зважаючи на роль, яку вони відіграють у формуванні пропозиції та по­питу.

Щодо пропозиції ПЗІ:

забезпечують скорочення виробничих витрат. Керу­ючись принципом порівняльних переваг, фірма може вия­вити, що здатна виготовляти продукцію з меншими витра­тами в іншій країні завдяки нижчому рівню заробітної плати, цін на нерухомість та ін. Тоді вона може обрати одну

з двох стратегічних альтернатив: імпорт з країни, де чин­ники виробництва дешевші, чи проведення операцій у країні з меншими витратами. Такі ПЗІ можуть використо­вуватися для виробництва і маркетингу на місцевому рин­ку (тютюнова промисловість України) або експорту в краї­ну походження чи треті країни (операції з давальницькою сировиною);

скорочують транспортні витрати, тобто витрати на виробництво і доставку товару на цільовий ринок, вклю­чаючи вартість страхування і фрахту, митних та інших бар'єрів на шляху просування товарів на ринок. Якщо від­стань між країною походження і приймаючою країною велика, або існує багато торгових бар'єрів, місцеве вироб­ництво мінімізує ці витрати, навіть якщо виробництво у власній країні дешевше (виробництво японських автомо­білів у СІЛА);

здешевлюють кінцеве виробництво (іноземне скла­дання). Так само, як у попередньому випадку, ПЗІ у закор­донне складання використовуються для отримання чинни­ків виробництва, зокрема праці, яка є дешевшою або про­дуктивнішою у країні складання (складання комп'ютерів у країнах Швденно-Східної Азії з подальшим експортом). Компанія може повністю організувати виробничий процес в іншій країні й продавати товар у власній, таким чином отримуючи всі ресурси для власних цілей ("IVECO-КрАЗ");

формують портфель виробничих ресурсів. БНП, які виробляють товари або послуги, можуть виявити переваги у диверсифікації джерел постачання. Збільшення кількості постачальників зменшує економічний ризик виробництва і розподілу. (БНП Західної Європи у нафтопереробній галузі отримують сировину з Росії, Румунії, Північного моря, Близького Сходу та ін.);

сприяють доступу до технології і кваліфікації. У ви­падку, коли власна технологія і управлінські навики є ос­новними конкурентними перевагами у галузі, ПЗІ прони­кають в місця скупчення високотехнологічних фірм із ви­соким рівнем менеджменту шляхом відкриття філіалів або утворення спільних підприємств (європейські фірми — в економіку США).

Попит на ПЗІ породжується:

пошуком нових ринків. Найбільш загальним виправ­данням ПЗІ є використання місцевого виробництва як за­собу створення нового ринку продукції. Фірма може обрати ПЗІ як альтернативу іншим шляхам проникнення (експорт, ліцензія, франшиза, будівництво "під ключ" та ін). Навіть у випадку, коли фірма експортує продукцію, місцеве ви­робництво може збільшити обсяги ринку ("Jonson SC" ви­користовує в своїй стратегії в Україні і експорт, і СП);

експортними обмеженнями. Якщо національний ри­нок закритий для приникнення заборонними тарифами, квотами, іншими кількісними обмеженнями, ПЗІ можуть стати альтернативою проникнення товару на нього. Оскіль­ки йдеться про обмеження кількості товару на закордонно­му ринку, то таке становище є примусовим з погляду попи­ту, а не ціни чи витрат. У випадку, коли квота або ембарго обмежують чи забороняють проникнення, ПЗІ та місцеве виробництво можуть задовольнити попит на закордонному ринку (японські автомобілі в СІЛА);

необхідністю місцевої присутності. Безпосередня присутність у приймаючій країні дає змогу збільшувати обсяги продажу, оскільки породжує впевненість спожи­вача у якісному обслуговуванні та додатковій пропозиції продукту. Крім цього, місцеве виробництво дозволяє фірмі адаптувати свою продукцію до вимог ринку, чого не можна сказати про експортну продукцію.

подоланням правила "buy National" (надання перева­ги під час закупівель місцевим виробником);

створенням іміджу "гарного корпоративного грома­дянина", який забезпечується завдяки зайнятості місцевих працівників, сплатою податків, благочинною та іншою громадською діяльністю. Така респектабельність може сприяти виникненню особливої прихильності місцевих споживачів і підтримки з боку державних органів, тому обсяги продажу шляхом ПЗІ і місцевого виробництва можуть бути більшими, ніж при звичайному експорті ("Pep­si" в Україні спонсорувала розвиток хокею, "Coca-Cola" — збірну команду України з футболу);

реакцією на загрозу конкуренції. Необхідною умовою успішної діяльності на ринку є недопущення діяльності інших БНП, яких також може зацікавити новий ринок. Тому завдяки ПЗІ фірма не дозволяє конкуренту стати мо­нополістам і розширити бізнес на інших ринках (конку­рентна боротьба "GM-Daewoo" на автомобільному ринку України).

Кожна з указаних причин може бути підставою для при­йняття стратегічних рішень про іноземне інвестування, але в будь-якому разі необхідно порівнювати ПЗІ з іншими альтернативами для досягнення БНП своїх цілей.

Залежно від стратегічних та операційних цілей міжна­родного бізнесу, БНП використовують такі види ПЗІ:

— добувні, з метою доступу до сировини, якою володіє країна перебування і яка має критичне значення для вироб­ництва БНП (нафта, газ, мінеральні копалини, земельні ресурси), які базуються на принципі абсолютних переваг;

— факторні, пов'язані з отриманням доступу до дешевих чинників виробництва з метою подальшого експорту, які базуються на принципі порівняльних переваг;

— сервісні, покликані збільшити місцеве виробництво і маркетингову нішу;

— БНП на ринку країни перебування, що базуються на принципі конкурентних переваг.

Кожен з цих видів ПЗІ по-своєму впливає на всі сфери економічного життя як країни походження, так і перебу­вання БНП, охоплюючи вплив на національний дохід і зай­нятість, рівень цін, платіжний баланс, розподіл доходів, передачу технології і контроль за економікою в цілому.

Загалом ПЗІ впливають на рівень національного доходу та зайнятість в країні перебування, оскільки нове будівниц­тво і функціонування філіалу збільшують ВВП, одночасно забезпечуючи додаткове виробництво і зайнятість місцевих постачальників БНП. З іншого боку, темпи зростання на ціонального доходу завдяки ПЗІ можуть бути нижчими, ніж у випадку місцевих інвестицій, оскільки частина при­бутків інвестиційного проекту повертається до "материнсь­кої" компанії.

Легко оцінити, з теоретичного погляду, вплив ПЗІ на рівень цін, оскільки додаткова пропозиція продукту (через ПЗІ) сприяє зростанню конкуренції з місцевою пропозицією і обмеженню рівня цін, а, отже, вигід споживачів. Але слід зауважити, що у випадку спрямованості ПЗІ на виробниц­тво нового для ринку продукту БНП не матимуть цінової конкуренції, що дасть їй змогу повною мірою використати ефект монопольної влади і призведе до економічних втрат країни перебування. Крім цього, ПЗІ сприяють підвищен­ню ціни на чинники виробництва, оскільки БНП створюють додатковий попит на них на місцевому ринку, конкуруючи з місцевими фірмами.

Добувні ПЗІ, як правило, не впливають на ціну світово­го ринку сировини, хоча вони можуть дещо знижувати її за рахунок додаткової пропозиції, оскільки міжнародна ціна визначається іншими чинниками.

Факторні ПЗІ в більшості випадків знижують ціни про­дукту на різних національних ринках, які вони обслугову­ють. Але чи відобразиться зниження затрат і конкуренція цін на споживачах, залежить від рівня конкуренції в бізнесі (наприклад, збільшення кількості складальних заводів у різних частинах світу призвело до різкого падіння цін на комп'ютери, але в Україні вони залишаються набагато ви­щими за світові).

Сервісні ПЗІ можуть привести до зниження ціни продук­ту у випадку, коли вони створюють додаткову конкурен­цію. Якщо ж товар новий на ринку, порівняння провести неможливо (ресторани "McDonalds" в Україні).

Найважче оцінити вплив ПЗІ на платіжний баланс, ос­кільки потоки фінансових трансакцій (операцій), що су­проводжують інвестиційний процес, часто протилежні, а деякі з них важко визначити.

 

Вплив ПЗІ на платіжний баланс охоплює:

— потоки капіталів, що супроводжують інвестиційний проект;

— відплив коштів, які можуть перевищувати початкові інвестиції, якщо проект високоприбутковий;

— експорт виробленої на місцевому ринку продукції та імпорт продукції, що продається на ньому;

— інші фінансові потоки між "материнською" та дочір­ньою фірмою (внутрішні позики, виплати премій і т. д.);

— "ефект заміщення". Якщо місцеве виробництво замі­нює імпорт, це приводить до покращення торговельного балансу, а якщо інше місцеве виробництво, платіжний баланс не змінюється.

Добувні ПЗІ практично завжди позитивно впливають на торговельний баланс, оскільки експорт продукції перева­жає, як правило, імпорт обладнання для її виробництва.

Факторні ПЗІ мають тенденцію до зменшення зростання активного сальдо платіжного балансу країни перебування, оскільки певна частина продукції або більпіість затрат за­безпечується завдяки імпорту з боку "материнської" ком­панії або з інших джерел (ГАЗ, "IVECO" в Україні). Проте у зв'язку з тим, що факторні ПЗІ націлені на експортні ринки, платіжний баланс буде сприятливим для країни перебування транснаціональних корпорацій.

Сервісні ПЗІ, як правило, чинять тиск на дефіцит пла­тіжного балансу. Ці інвестиції направлені на ринок краї­ни перебування, хоча дуже часто відбувається і експорт, і заміщення імпорту. Отже, кінцевий результат залежить від специфіки кожного конкретного випадку (діяльність "DAEWOO" в Україні обмежує імпорт автомобілів, але че­рез імпорт запчастин і переказ прибутків погіршує платіж­ний баланс України).

Вплив ПЗІ на розподіл доходів виявляється у тому, що фінансові потоки БНП вирівнюють доходи "багатих і бід­них" країн. Проте, в самій країні перебування становище в розподілі доходів дещо відрізняється. Справа в тому, що ПЗІ сприяють збагаченню економічної і політичної верхівки, а решта населення майже нічого не отримує. Це пов'я­зано з податковими доходами, але БНП не можуть вплива­ти на розподіл податків від своєї діяльності в країні пере­бування — це прерогатива уряду.

У принципі, ПЗІ вигідні для всіх суб'єктів ринку. Добув­ні ПЗІ збільшують доходи місцевих учасників проекту, особливо значної кількості низькокваліфікованих праців­ників, зайнятих у добувних галузях. З іншого боку, вони не впливають на становище інших членів суспільства, ос­кільки майже вся продукція йде на експорт. Подібним чи­ном впливають на розподіл доходів і факторні ПЗІ, створю­ючи загальний ефект підвищення життєвих стандартів місцевих учасників. Сервісні ПЗІ орієнтуються на продаж певним групам споживачів на місцевому ринку, тобто ви­кликають загальне зростання доходів як еліти, так і своїх працівників — місцевого менеджменту і персоналу.

Найбільш вигідним аспектом глобальної експансії БНП для країни перебування вважається передання технології, адже нова технологія — це не лише розширення загальної бази виробничих знань і вибору споживача, а й передання місцевим суб'єктам ринку знань про нові продукти, умови життя, стратегію бізнесу та ін. Саме тому головним аргу­ментом критики діяльності цих підприємств є "неправиль­не" використання ними чинників виробництва приймаючої країни, коли вони надають перевагу ПЗІ у працемісткі перед капіталомісткими галузями економіки, які є більш високотехнологічними. В ре'зультаті добувних ПЗІ місцеві менеджери і фахівці отримують специфічні знання про технологію добування корисних копалин, достатні для того, щоб у майбутньому здійснювати таку діяльність самостій­но. Щоб запобігти ризику націоналізації власності (хвиля яких прокотилася протягом 70-х років XX ст. у країнах, що розвиваються), БНП передають лише технологію виробниц­тва, залишаючи за собою міжнародну маркетингову техно­логію. Завдяки факторним ПЗІ передана виробнича техно­логія (знання і навички) місцевим робітникам і менеджерам може надалі поширюватися серед інших місцевих фірм, піднімаючи таким чином загальний технологічний рівень суспільного виробництва і експортний потенціал країни. Проте така продукція не завжди адаптується до місцевих умов, що призводить до проблем у відносинах між БНП і місцевим урядом.

У разі сервісних ПЗІ, поряд з вигодами від передачі тех­нології та інформації про ведення бізнесу, БНП часто зви­нувачують у створенні "негативного" або "нераціонального" попиту на окремі продукти завдяки проведенню великих рекламних кампаній (тютюн, алкоголь і т. д.).

Отже, оскільки БНП приносять з собою технології, уряд розглядає ПЗІ в національну економіку як вигоди для краї­ни. Проте, якщо іноземна фірма починає домінувати в га­лузі, уряд може розглядати її діяльність як небажану і на­магатиметься регулювати її поведінку на місцевому ринку. Тому проблема власності і контролю ПЗІ має більше полі­тичний, ніж економічний характер. Уряд розуміє, що з часом завдяки своїй могутності ці підприємства через ПЗІ можуть контролювати значну частку провідних галузей економіки, а тому здійснює політику обмеження їхньої власності. У добувних галузях уряд намагається їх витіс­нити, проте залишає їм певний вибір, оскільки вони конт­ролюють міжнародний розподіл. І навпаки, уряд заохочує факторні ПЗІ, бажаючи досягти певних переваг у міжна­родному розподілі праці. Щодо сервісних ПЗІ, то, з одного боку, уряд бажає контролювати продажі на власному рин­ку, а з іншого, вони не призводять до конфронтації, оскіль­ки не потребують експлуатації природних ресурсів.

 


Читайте також:

  1. Cистеми безпеки торговельних підприємств
  2. III етап. Аналіз факторів, що визначають цінову політику підприємства.
  3. III. Капітальні інвестиції
  4. IV група- показники надійності підприємства
  5. IV. Оцінка привабливості стратегічних зон господарювання підприємства на ринку.
  6. IІI розділ. Аналіз стану маркетингового середовища підприємства
  7. L2.T4/1.Переміщення твердих речовин по території хімічного підприємства.
  8. V розділ. Товарна політика підприємства
  9. WEB - сайт підприємства в Інтернет
  10. А) Капітал підприємства, його кругообіг та обіг.
  11. Або продукція підприємств, що знаходяться за кордоном.
  12. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.




Переглядів: 1070

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Визначення і характерні ознаки багатонаціональних підприємств, їхні | Особливості стратегій міжнародного бізнесу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.028 сек.