• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Визначення і характерні ознаки багатонаціональних підприємств, їхні

відмінності від інших суб'єктів міжнародного бізнесу

Провідну роль у міжнародному бізнесі відіграють транс­національні корпорації (ТНК), або багатонаціональні під­приємства (БНП). Нині не існує жодного загальноприйня­того визначення БНП, зокрема деякі економісти вважають, що це великі, домінуючі у своїй галузі фірми, які займа­ються міжнародною діяльністю, інші переконують, що ТНК — лише фірми, які мають власність у більш ніж одній країні. Розрізняють також поняття "транснаціональна корпорація" (ТНК — transnational corporation) і "багатонаціональна кор­порація" (БНК — multinational corporation) — за критерієм походження (ТНК — з однієї країни, БНК — кількох). Як бачимо, навіть назва викликає суперечки.

У сучасній науковій літературі напойширенішою є точка зору "класиків" міжнародного менеджменту Р. Вернона і Л. Уеллса, які розкрили поняття БНП (multinational enter­prise — MNE) досить чітко. На їхню думку, БНП — це ком­панії, "утворені з групи філіалів, які розташовані в різних країнах і мають такі ознаки: об'єднані відносинами спіль­ної власності, засновані на спільному використанні ре­сурсів, таких як гроші і кредит, інформаційна система, тор­говельна марка та патенти, підпорядковуються певній спільній стратегії".

Відповідно, БНП можуть мати приватну або державну форму власності; бути великими або малими за розмірами та обсягами операцій; їхня власність може утворюватися інвесторами будь-якої кількості країн; вони можуть про­вадити будь-яку діяльність у міжнародному бізнесі, доки володіють філіалами у двох і більше країнах.

Це визначення можна назвати функціональним визна­ченням БНП, оскільки воно фокусується на діяльності фірми, а не на структурі власності чи інших характерис­тиках (обсягах і частці в загальних прибутках закордонної діяльності та ін.). Єдиною необхідною функцією для БНП є прямі закордонні інвестиції (ПЗІ), завдяки яким фірма створює філіали, як мінімум, у трьох країнах.

Існує й інше загальновідоме визначення БНП за крите­ріями розміру і значення фірми на ринку. БНП — це фірма, "яка контролює активи, як мінімум, у шести країнах; отри­мує понад 25 % річних прибутків від іноземної діяль­ності, а обсяги її закордонного продажу перевищують 100 млн дол."

Якщо за першим визначенням до цих підприємств мож­на віднести тисячі підприємств у світовій економіці, то за другим коло звужується до 500 (так званий "список Fortune 500"). Щоб дещо обмежити їхній список, слід увести до­даткові критерії, які показують, наскільки ефективно діє фірма на міжнародному ринку. Як правило, БНП проводять широкомасштабну політику наукомісткого виробництва (частка затрат на науково-технічні розробки у них значно вища за середню); число їхніх філіалів значно переважає необхідне за визначеннями. Для того, щоб оцінити їхню діяльність, доцільно теоретично викласти їх суть та значен­ня для світового господарства в цілому і переваг міжнарод­них фірм у конкурентній боротьбі.

Теорія конкурентних перевагу стратегії транснаціо­нальних корпорацій.Теорія конкурентних переваг (її розробником на мікро- і макроекономічному рівнях вва­жається М. Портер) визначає перспективи стратегії бізнесу й окремих країн у міжнародному розподілі праці. За цією теорією, стратегія фірми є процесом, у якому вона має:

— виявити свої конкурентні переваги і недоліки, а та­кож проаналізувати значення кожного з них у конкуренції зі своїми суперниками на ринку;

— визначити способи досягнення своїх переваг у конк­ретному конкурентному середовищі (а також, яким чином зменшити вплив тих недоліків, які неможливо усунути);

— вирішити, як розвивати конкурентні переваги у між­народній діяльності, такої як експорт, прямі закордонні інвестиції чи стратегічний союз.

Історично багатонаціональні підприємства у XX ст. по­чали розвиватися в основному в добувних галузях економі­ки. Вони конкурували між собою на основі доступу до по­стачальників сировини і ринків збуту. Після Другої світової війни більшість цих переваг зникли, а фірми почали зма­гатися, опираючись на підтримку урядів держав. Аналіз конкурентних переваг великих фірм ґрунтувався на ідеї "подолання перешкод для проникнення" на основі:

— абсолютних переваг у витратах, таких як власна технологія і контроль над обмеженими ресурсами;

— переваг у диференціації продукту, тобто встановленні власної торговельної марки чи патентування продукту;

— економії масштабів у сфері виробництва, доставки, фінансування, маркетингу завдяки зростанню фірми і об­сягів її діяльності;

— урядової протекції, яка давала б змогу фірмі отриму­вати тимчасовий або постійний захист від конкурентів з боку держави (пільги в оподаткуванні, державні замовлен­ня та ін.);

— управління людськими ресурсами, що дає змогу ме­неджерам створити робочу атмосферу, яка стимулює про­дуктивність праці і підвищує якість продукції.

Ці переваги можуть використовуватися як на міжнарод­ному, так і національному рівнях. Проте існують специфіч­ні конкурентні переваги, притаманні саме багатонаціональ­ним підприємствам, хоча деякі з них можуть використову­вати національні фірми, які контактують з іноземними. Основні види конкурентних переваг подано в табл. 7.1.

Найбільш важливішою є багатонаціональна маркетин­гова можливість, яка дає змогу просувати цим підприєм­ствам свою продукцію одночасно на багатьох національних ринках. Завдяки існуванню широкої мережі філіалів, які збирають інформацію про попит на ринку, умови регулюван­ня та інші знання бізнесу, фірма має можливість реагувати на зміни ринку при продажу продукції. Чим ширша мережа філіалів фірми, тим більші її можливості максимізувати до­ходи. З іншого боку, короткострокове падіння попиту в одній країні може бути нейтралізоване надлишковим попитом в іншій, де філіали не встигають його забезпечувати (таку стратегію, наприклад, використовує фірма "Нестле").

Іншою фундаментальною перевагою БНП є міжнародний доступ до ресурсів, який дає змогу звести до мінімуму ви­робничі витрати завдяки використанню потужностей країн з дешевшими чинниками виробництва. Така перевага доз­воляє цим підприємствам успішно конкурувати навіть з місцевими виробниками у будь-якій країні (наприклад, на аграрному ринку України). Інколи вони реалізують цю перевагу, укладаючи контракти з місцевими фірмами про складання або переробку без ПЗІ (закупки хмелю, олії, цукру та ін).

Третьою за важливістю перевагою БНП є обмеження ризику діяльності завдяки міжнародній диверсифікації. Більшість підприємств використовують потужності кіль­кох країн для виробництва певного продукту для різних ринків. Подібним чином вони намагаються отримати бага­тосторонній доступ до сировини та інших ресурсів, таких як праця, з метою позбутися залежності від постачальників з однієї країни. Отже, оперуючи багатогранними ресурсни­ми й маркетинговими можливостями, фірма обмежує ризик своєї діяльності (наприклад, підприємства "Фольксваген"в Іспанії, Чехії).

Четвертою за важливістю конкурентною перевагою БНП є досвід управління у кількох країнах, який є ноу-хау фун­кціонування бізнесу в різних культурних середовищах. Ця перевага допомагає підприємствам, які володіють техноло­гією менеджменту, здебільшого випередити суперників, які не мають в штаті організації досвідчених менеджерів. "Гонитва за головами" дає можливість випереджати навіть місцеві фірми у країнах, де розміщуються їхні філіали, оскільки навички у міжнародному менеджменті самі по собі є дефіцитним чинником виробництва. Фірми, менед­жери яких мають міжнародний досвід, отримують перева­ги порівняно з тими, які таких спеціалістів не мають (до речі, більшість висококваліфікованих спеціалістів в Ук­раїні є об'єктами підвищеної уваги з боку менеджерів-ба-гатонаціоналів).

Отже, діяч (суб'єкт) міжнародного бізнесу (ДМБ) — це будь-яка фірма, яка здійснює міжнародну діяльність, почи­наючи з експортерів та імпортерів і закінчуючи менеджмен­том і ПЗІ. Багатонаціональні підприємства — це фірми, які мають ПЗІ (тобто — філіали), принаймні у трьох країнах. Багатонаціональні підприємства є однією з форм суб'єктів

міжнародного бізнесу, проте, не єдиною. Навіть невеликі експортери можуть бути задіяними у стратегічних союзах та інших формах бізнесу, які перетинають кордони, не бу­дучи такими великими, як "Exxon", або поширеними у світі, як "Procter&Gambler", що особливо актуально для україн­ських підприємств, які прагнуть до транснаціоналізації. Отже, головною відмінністю БНП від інших ДМБ є ПЗІ. Тому доцільно проаналізувати значення ролі закордонного інвестування у стратегіях багатонаціональних підприємствв та їхнього впливу на національні економіки.

Читайте також:

1. CMM. Визначення моделі зрілості.
2. I визначення впливу окремих факторів
3. II. Визначення мети запровадження конкретної ВЕЗ з ураху­ванням її виду.
4. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
5. Ocнoвнi визначення здоров'я
6. S Визначення оптимального темпу роботи з урахуванням динаміки наростання втоми.
7. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
8. А. Визначення розмірів і площі зони хімічного зараження.
9. Або продукція підприємств, що знаходяться за кордоном.
10. Адміністративна відповідальність: поняття, мета, функції, принципи та ознаки.
11. Адміністративне правопорушення як підстава юридичної відповідальності: ознаки і елементи
12. Адміністративне правопорушення як підстава юридичної відповідальності: ознаки і елементи.

Переглядів: 3021