• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ключових понять

АВС (Activity Based Costing) — система обліку й аналізу витрат у роз­різі окремих процесів. Головна ідея Activity Based Costing: джерело витрат підприємства — процес, який зумовлює їх необхідність. АВС-аналіз полягає в ідентифікації всіх про­цесів на виробництво та реалізацію продукту, розрахунку вартості затрачених ресурсів у розрізі окремих процесів та вартості процесів.

Ажіо — сума перевищення доходів, отриманих від емісії цінних папе­рів над їх номіналом. Може визначатися у процентах до но­міналу.

Аквізиція (від лат. acquisitio — придбавати, досягати) — скуповування корпоративних прав підприємства, у результаті чого поку­пець набуває контролю над чистими активами та діяльністю такого підприємства. Придбання може здійснюватися в об­мін на передання активів, взяття покупцем на себе зо­бов'язань.

Акт «Сарбенс-Окслей» (SОХ) — прийнятий у 2002 р. у США норма­тивний акт, яким істотно посилюються вимоги щодо дієвос­ті системи внутрішнього контролю, внутрішнього аудиту на підприємствах, цінні папери яких мають обіг на фондовому ринку. Акт діє для всіх підприємств, які підлягають контро­лю з боку Комісії з цінних паперів і бірж США (SEС, Securities Exhange Commission). SОХ поширюється як на американських, так і на іноземних емітентів, які прагнуть вийти на фондовий ринок США.

Альтернативна санація — форма фінансової санації з допомогою власників підприємства, за якої власник на добровільних за­садах може зробити вибір між деномінацією чи консоліда­цією своїх корпоративних прав, з одного боку, та здійснен­ням безповоротної фінансової допомоги підприємству, З іншого. Власники роблять цільові внески для погашення непокритих збитків підприємства і зберігають належну їм частку (в абсолютному і відносному розмірах) номінальної вартості статутного капіталу або погоджуються на зниження номінальної вартості своїх корпоративних прав, уникаючи будь-яких доплат.

Андеррайтери — фінансові посередники, професійні торгівці цінними паперами, до послуг яких вдаються емітенти корпоративних чи боргових прав, з тим щоб швидко та ефективно розміс­тити цінні папери (акції, облігації). Посередники можуть взяти на себе зобов'язання з розміщення всієї емісії або її частини. При цьому емітенту надається гарантія розміщення емісії.

Антикризовий фінансовий менеджмент — процес управління фінан­сово-економічними ризиками та фінансовою санацією під­приємства з метою профілактики і нейтралізації фінансової кризи та забезпечення безперервної діяльності підприємства на основі використання системи специфічних методів та прийомів управління фінансами. Об'єктом антикризового управління фінансами є сукупність усіх фінансово-еконо­мічних ризиків, активи, капітал, фінансові потоки та вар­тість підприємства, що перебувають у режимі антикризово­го управління.

Арбітражний керуючий — розпорядник майна, керуючий сана­цією, ліквідатор — фізична особа, яка має ліцензію, видану в установленому законодавством порядку, і діє на підставі ухвали господарського суду. Одна й та сама особа може ви­конувати функції арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство.

Асиметрична інформація — нерівномірний доступ учасників фінан­сових відносин до реальної інформації про фінансово-господарську ситуацію на підприємстві чи в окремих його структурних підрозділах. Переваги в інформаційному забез­печенні дають можливість отримати додаткові доходи у ви­гляді інформаційної ренти. Результатом інформаційної аси­метрії є принципал-агент конфлікт. За фундаментальний внесок у вирішення проблематики інформаційної асиметрії та агентських відносин Дж. Акерлофу, М. Спенсу та Дж. Стігліцу присуджена Нобелівська премія з економіки.

Аудит— незалежна експертиза публічної бухгалтерської та фінансової звітності, іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, яка має на меті визна­чити достовірність його звітності, з'ясувати повноту обліку й відповідність чинному законодавству, сформувати висно­вки щодо реального фінансового стану цього суб'єкта.

Аудит внутрішній — незалежна та об'єктивна діяльність зі здійснення перевірок та консультування («assurance and consulting activity»), спрямована на забезпечення створення доданої вартості та вдосконалення роботи організації. Діяльність внутрішнього аудиту сфокусована на трьох основних на­прямах: сприяння ризик-менеджменту, перевірка системи внутрішнього контролю, підтримання корпоративного управ­ління.

Аудит санаційний— оцінювання потенційної життєздатності підпри­ємства на підставі аналізу фінансово-господарської діяльно­сті та верифікації наявних планів антикризових заходів.

База оцінювання вартості майна — комплекс методичних підходів, методів та оціночних процедур, що відповідають певному виду вартості майна. Для визначення бази оцінювання вра­ховуються мета оцінювання та умови використання її ре­зультатів.

Балансова(залишкова) вартість основних засобів— первісна вар­тість основних засобів за вирахуванням їх зносу.

Банківські консорціуми— тимчасові об'єднання банків, які створю­ються для координації дій під час виконання різного роду банківських операцій або для кредитування однієї, але ве­ликої та ризикованої угоди і засновуються банками на пари­тетних засадах. Банківські консорціуми для надання сана­ційних кредитів можуть створюватися з метою об'єднання кредитних ресурсів, диверсифікації кредитного ризику, під­тримання ліквідності балансу банку.

Банкрутство— пов'язана з недостатністю активів у ліквідній формі не­спроможність юридичної особи задовольнити в установлений для цього строк заявлені до неї з боку кредиторів вимоги і ви­конати зобов'язання перед бюджетом. Згідно із Законом «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» справа про банкрутство порушується господарсь­ким судом, якщо безспірні вимоги кредиторів до боржника становлять разом не менше 300 мінімальних розмірів заробі­тної плати і не були задоволені протягом трьох місяців після визначеного для їх погашення строку.

Банкрутство приховане— навмисне приховування факту стійкої фі­нансової неспроможності поданням недостовірних даних кредиторам, державним органам та іншим зацікавленим особам. Має на меті одержання кредиту, вигідного держав­ного замовлення тощо. Якщо приховування банкрутства за­вдало матеріальних збитків кредиторам чи державі, то винні в цьому особи караються згідно з Кримінальним кодексом України.

Банкрутство умисне— стійка неплатоспроможність суб'єкта підпри­ємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб'єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються за­коном. Винні в доведенні до банкрутства особи караються згідно з Кримінальним кодексом України.

Вартість бізнесу — це вартість діючого підприємства або вартість 100 % корпоративних прав у діловому підприємстві.

Виокремлення підприємств — форма реорганізації, за якої на базі іс­нуючого суб'єкта господарювання чи його структурної оди­ниці створюється нове підприємство. У разі виокремлення з підприємства одного чи кількох нових підприємств до кож­ного з них переходять за розподільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов'язки реорганізо­ваного підприємства. Частина його активів і пасивів переда­ється правонаступникові або кільком правонаступникам, які створюються внаслідок реорганізації. Підприємство, що ре­організується, продовжує свою фінансово-господарську дія­льність. Воно не втрачає статусу юридичної особи, а лише вносить зміни до установчих документів. Коли йдеться про виокремлення, нова юридична особа (особи) створюється з використанням лише частини майна, належного реорганізо­ваному підприємству. Решта стає базою для продовження його господарської діяльності.

Власний капітал — це підсумок першого розділу пасиву балансу. Він відбиває частку активів (майна) підприємства, яка фінансу­ється за рахунок внесків держателів корпоративних прав та власних коштів суб'єкта господарювання. Головними його складовими є статутний капітал, додатковий капітал, резер­вні фонди й прибуток. Показник власного капіталу є одним із індикаторів кредитоспроможності підприємства, основою для визначення фінансової незалежності підприємства, його фінансової стійкості та стабільності.

Гудвіл— ділова репутація підприємства, нематеріальний актив, вар­тість якого визначається як різниця між балансовою вартіс­тю активів підприємства та його звичайною вартістю як ці­лісного майнового комплексу. Гудвіл виникає завдяки застосуванню раціональних управлінських заходів, доміну­ючій позиції на ринку, новим технологіям тощо. Вартість гудвілу не підлягає амортизації і не враховується у визна­ченні валових витрат підприємства.

Двоступінчаста санація — операція зменшення статутного капіталу підприємства, що здійснюється з метою санації балансу, з наступним його збільшенням на основі додаткової емісії ко­рпоративних прав та залучення інвестиційних ресурсів.

Дезінвестиції— повернення (вивільнення) заморожених у конкрет­них майнових об'єктах фінансових засобів. Дезінвестиції можуть здійснюватися шляхом реалізації чи ліквідації фі­нансових інвестицій, необоротних активів, майнових ком­плексів.

Деномінація акцій — зменшення номінальної вартості акцій акціоне­рного товариства, що має на меті привести номінальну вар­тість випущених в обіг акцій у відповідність до розміру ста­тутного фонду у разі його зменшення. Деномінація може здійснюватися подрібненням акцій або їх консолідацією.

Державний орган з питань банкрутства — державний орган Украї­ни, до відання якого належить відповідна проблематика. Сприяє створенню організаційних, економічних та інших умов, необхідних для реалізації процедур відновлення пла­тоспроможності боржника або визнання його банкрутом. Ліцензує діяльність фізичних осіб, які виконують функції арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих са­нацією, ліквідаторів).

Дизажіо — відхилення ринкового курсу цінних паперів від їх номіна­льної вартості в бік зменшення.

Дисконтування — процес приведення майбутньої вартості грошей (грошових надходжень) до їх теперішньої вартості. Процес дисконтування може здійснюватися за простими чи складе­ними процентами.

Дискримінантний аналіз — комплекс методів та прийомів математи­чної статистики, за допомогою яких здійснюється класифі­кація аналізованих елементів залежно від значень обраної сукупності показників відповідно до побудованої шкапи ін­терпретації. Розрізняють однофакторний та багатофакторний дискримінантний аналіз (МДА). Дискримінантний ана­ліз є ефективним методом діагностики банкрутства під­приємств.

Додатковий капітал — це сума приросту майна підприємства, яка ви­никла в результаті переоцінювання (індексації), безоплатно одержаних матеріальних цінностей та від емісійного дохо­ду. Згідно з національними стандартами бухгалтерського обліку додатковий капітал поділяється на «Додатковий вкладений капітал» та «Інший додатковий капітал».

Дью Діліженс (Due Diligence) — глибокий і комплексний аналіз усіх аспектів фінансово-господарської діяльності підприємства (організаційних, правових, фінансових, маркетингових, по­даткових, політичних, ринкових, технологічних) з метою мінімізації ризиків інвесторів при здійсненні операцій М&А. За результатами Due Diligence робиться висновок про адекватність піни об'єкта інвестування та відповідність за­планованої операції стратегії розвитку інвестора,

Експозиції строк — термін, протягом якого об'єкт оцінювання може бути виставлений для продажу на ринку з метою забезпе­чення його відчуження за найвищою ціною І тривалість яко­го залежить від співвідношення попиту та пропонування па подібне майно, кількості потенційних покупців, їх купівель­ної спроможності та інших факторів.

Емісійний дохід— сума перевищення доходів, отриманих від емісії (випуску) власних акцій та інших корпоративних прав, над номіналом таких акцій (інших корпоративних прав). Тобто це різниця між курсом емісії і номінальним курсом акцій. Емісійний дохід є одним із джерел формування додаткового капіталу підприємства.

Емісія акцій або облігацій підприємств— сукупність дій емітента щодо здійснення передплати на акції або продажу облігацій.

Запаси— активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту вироб­ництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Застава— засіб забезпечення виконання зобов'язання, своєрідна май­нова гарантія його виконання в обумовленому обсязі й у ви­значені умовами договору застави терміни. Для оформлення застави складається документ, у якому фіксуються вид зо­бов'язання (грошовий, майновий, іпотечний тощо), його розмір, терміни та порядок одержання. Заставне зобов'я­зання видається кредиторові, щоб підтвердити його право на отримання належної суми коштів у разі невиконання по­годжених умов.

Зворотний лізинг— господарська операція, яка передбачає продаж основних засобів з одночасним зворотним отриманням та­ких основних засобів в оперативний або фінансовий лізинг.

Злиття підприємств— форма реорганізації, що полягає в об'єднанні підприємства, (кількох підприємств), яке перебуває у фі­нансовій кризі, з іншим фінансове стійким підприємством (кількома підприємствами). У разі злиття підприємств усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до суб'єкта господарювання, який виник у результаті злиття. Бухгалтерські баланси підприємств консолідуються. Під час реорганізації злиттям активи і пасиви підприємств, що реорганізуються, у повному обсязі передаються підприємству-правонаступнику, а підприємства, які злилися, при­пиняють свою господарську діяльність і втрачають юри­дичний статус.

Змінні витрати— витрати, величина яких зростає зі збільшенням об­сягу випуску продукції і зменшується із його зниженням (витрати на сировину та матеріали, комплектуючі вироби, напівфабрикати, паливо й енергію, на оплату праці праців­никам, зайнятим у виробництві продукції тощо).

Золоте правило балансу— принцип фінансування підприємств, який вимагає не лише паралельності строків фінансування та ін­вестування, а й дотримання певних співвідношень між окремими статтями пасивів і активів. Це правило передба­чає виконання двох умов: а) основні засоби мають фінансуватися за рахунок власного капіталу та довгострокових позик; б) довгострокові капіталовкладення мають фінансуватися за рахунок коштів, мобілізованих на довгостроковий період, тобто довгострокові пасиви мають використовуватися не лише для фінансування основних засобів, а й для довго­строкових оборотних активів.

Золоте правило фінансування(його називають також золотим бан­ківським правилом, або правилом узгодженості строків) — правило фінансування, яке вимагає, щоб строки, на які мо­білізуються фінансові ресурси, збігалися зі строками, на які вони вкладаються в реальні чи фінансові інвестиції. Це означає, що фінансовий капітал має бути мобілізований на строк, не менший від того, на який відповідний капітал за­морожується в активах підприємства, тобто в об'єктах ос­новних та оборотних засобів. Дотримання вимог золотого правила фінансування забезпечує підприємству стабільну ліквідність і платоспроможність.

Комітет кредиторів— робочий орган зборів кредиторів боржника під час провадження справи про банкрутство. Комітет кредито­рів обирається зборами кредиторів у складі не більш як се­ми осіб. До компетенції комітету належать такі питання: скликання зборів кредиторів; підготовка та укладання ми­рової угоди;звернення до суду з клопотанням про відкриття процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкрит­тя ліквідаційної процедури, призначення та припинення по­вноважень арбітражного керуючого та ряд інших.

Конверсія акцій— об'єднання кількох акцій в одну (або обмін за встановленим співвідношенням однієї кількості акцій на іншу), яке має на меті привести у відповідність номінальну вартість випущених в обіг акцій з розміром статутного капі­талу в разі його зменшення. Наприклад, конверсія акцій у співвідношенні 4 : 3 означає, що кожні чотири акції можна обміняти на три акції нової емісії.

Конвертовані облігації— іменні облігації, які через певний час мож­на обміняти на заздалегідь визначених умовах на звичайні акції підприємства.

Контролінг— сукупність методів та процедур з координації плану­вання, обліку, контролю та ризик-менеджменту, а також щодо інформаційного, методичного та консультаційного забезпечення управлінських рішень. Служба контролінгу без­посередньо не приймає рішення, а здійснює їх підготовку, функціональну та інформаційну підтримку і контроль за ре­алізацією. Фінансовий контролінг поділяють на стратегіч­ний та оперативний.

Контролінг оперативний— підтримання системи управління досяг­ненням поточних (короткострокових) фінансових цілей під­приємства. Основний зміст оперативного контролінгу — ін­теграція бюджетування та бюджетного контролю.

Контролінг ризиків— сукупність функцій та інструментів контролін­гу, які спрямовані на побудову та забезпечення функціону­вання інтегрованої системи ризик-менеджменту. Зміст кон­тролінгу ризиків полягає в систематичній ідентифікації, оцінці та виробленні рекомендацій щодо нейтралізації ри­зиків, а також у складанні звітності з управління ризиками.

Контролінг стратегічний— комплекс функціональних завдань, ін­струментів та методів з координації стратегічного плануван­ня та контролю для забезпечення довгострокового управ­ління фінансами, вартістю та ризиками.

Корпоративні права— права власності на частку (пай) у статутному капіталі юридичної особи, у тому числі права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також частки активів у разі її ліквідації згідно з чинним законодавством.

Кредитний ризик— ризик несплати позичальником основного боргу і процентів за ним.

Кредитор — юридична або фізична особа, яка має підтверджені нале­жними документами грошові вимоги до боржника, у тому числі вимоги з виплати заробітної плати, зі сплати податків та інших обов'язкових платежів.

Кредитори конкурсні— кредитори за вимогами до боржника, які ви­никли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника.

Кредитори поточні — кредитори за вимогами до боржника, які ви­никли після порушення провадження у справі про банк­рутство.

Кредитоспроможність— наявність передумов для отримання кредиту і здатність повернути його. Кредитоспроможність позича­льника визначається показниками, які характеризують його акуратність при розрахунках за раніше отриманими креди­тами, його поточне фінансове становище, спроможність у разі необхідності мобілізувати кошти з різних джерел, за­безпечивши оперативну конверсію активів у ліквідні кошти. Метою оцінювання кредитоспроможності підприємства є прогнозування його спроможності своєчасно і повністю розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями.

Курс емісії акцій— курс, за яким відбувається передплата на акції. З юридичного погляду нижньою межею курсу емісії нових акцій є їх номінальна вартість, з економічного — номіналь­на вартість плюс витрати на проведення емісії. Верхня межа курсу емісії— ринковий курс акцій.

Ліквідатор— фізична особа, яка за рішенням господарського суду здійснює ліквідацію визнаного банкрутом суб'єкта підпри­ємницької діяльності та забезпечує задоволення вимог кре­диторів.

Ліквідаційна вартість майна— вірогідна ціна, за яку майно може бу­ти продане на ринку на дату оцінювання з урахуванням тер­міну продажу, визначеного ліквідаційною комісією. Для ви­значення ліквідаційної вартості строк продажу об'єкта оцінювання є значно коротшим від строку експозиції подіб­ного майна, протягом якого воно може бути продане за ці­ною, яка дорівнює ринковій вартості.

Ліквідаційна маса— сукупність усіх видів майнових активів банкру­та, що належать йому на правах власності або повного гос­подарського відання. До ліквідаційної маси включаються також майнові активи інших осіб, які згідно із законодавчи­ми актами або установчими документами банкрута відпові­дають за його зобов'язаннями.

Ліквідаційна процедура— це здійснення щодо визнаного банкрутом підприємства заходів, пов'язаних із задоволенням вимог кредиторів продажем його майна та ліквідацією юридичної особи боржника.

Ліквідаційний баланс— це баланс підприємства, який складається після проведення ліквідаційних процедур, тобто після реалі­зації майнових об'єктів, які входять до складу ліквідаційної маси і необхідні для повного задоволення претензій креди­торів, та після розподілу виручених сум між кредиторами.

Ліквідні активи— майно підприємства, що користується високим по­питом на ринку та може бути швидко реалізоване.

Ліквідність— здатність окремих видів активів (майнових цінностей) до швидкої реалізації на ринку та перетворення на грошові активи.

Маржинальний прибуток— різниця між виручкою від реалізації та змінними витратами. Це та сума прибутку, який спрямову­ється на покриття постійних витрат та на формування при­бутку. Маржинальний прибуток можна розраховувати як на весь обсяг реалізації, так і на одиницю продукції. Цей пока­зник використовується в ході аналізу точки беззбитковості.

Метод витрат— метод оцінювання вартості майна підприємства, який ґрунтується на визначенні відновної вартості активів, тобто передбачає оцінювання вартості майна з використанням ін­формації про вартість його відтворення в існуючому вигляді в цінах на момент оцінювання.

Мирова угода— це процедура досягнення домовленості між боржни­ком і кредиторами щодо пролонгації строків сплати належ­них кредиторам платежів або щодо зменшення суми боргів. Мирова угода між боржником і кредиторами може бути укладена на будь-якому етапі провадження справи про бан­крутство. Вона укладається в письмовій формі і підлягає за­твердженню господарським судом.

Містоутворювальні підприємства— юридичні особи, кількість пра­цівників яких з урахуванням членів їхніх сімей становить не менше половини чисельності населення адміністративно-територіальної одиниці, у якій розташована така юридична особа. Підприємства, кількість працівників яких перевищує 5 тис. осіб для цілей їх санації та банкрутства, прирівню­ються до містоутворювальних.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів —зупинення виконан­ня боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк ви­конання яких настав до дня введення мораторію, та зупи­нення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішен­ня про введення мораторію.

Нематеріальні активи— об'єкти інтелектуальної, у тому числі промис­лової, власності, а також інші аналогічні права, визнані об'єктом права власності підприємства. До нематеріальних активів відносять право власності на винахід, право власності на фірмове найменування, право користування земельною ді­лянкою, право власності на програми для ЕОМ, гудвіл та ін.

Неплатоспроможність— пов'язана з недостатністю активів у ліквід­ній формі нездатність суб'єкта підприємницької діяльності виконати платіжні зобов'язання, строк сплати яких настав.

Непрямі витрати— витрати, пов'язані з виробництвом кількох видів продукції (витрати на утримання та експлуатацію устатку­вання, загальновиробничі, загальногосподарські витрати), що включаються до собівартості за допомогою спеціальних методів. Непрямі витрати утворюють комплексні статті калькуляції (складаються з витрат, що охоплюють кілька елементів), які різняться між собою за функціональною ро­ллю у виробничому процесі.

Номінальна вартість корпоративних прав— це вартість, яка відпо­відає частці участі держателя таких прав у статутному капі талі емітента. Визначається діленням статутного капіталу на кількість корпоративних прав, які є в обігу.

Оцінна вартість майна— вірогідна ціна, за яку майно може бути продане на ринку на дату оцінювання з урахуванням інвес­тиційних умов і способу продажу. Оцінною вартістю залеж­но від мети оцінювання може бути ринкова вартість, інвес­тиційна вартість, ліквідаційна вартість.

Первісна вартість основних засобів (історична вартість) —вартість окремих об'єктів основних засобів, за якою вони були зара­ховані на баланс підприємства. Включає суму витрат, пов'язаних із виготовленням, придбаванням, доставлянням, спорудженням, установленням, страхуванням під час транс­портування, державною реєстрацією, реконструкцією, мо­дернізацією та іншим поліпшенням основних фондів. У контексті оцінювання вартості майна первісна вартість — це вартість відтворення основних засобів на дату оцінюван­ня з урахуванням витрат, пов'язаних з їх поліпшенням,

Передавальний баланс— це баланс підприємства, що реорганізуєть­ся, на день припинення його діяльності. Передавальний ба­ланс складається за стандартними правилами, передбачени­ми нормативними актами, які регулюють порядок запов­нення форм річної (квартальної) бухгалтерської звітності. Передавальний баланс має силу акта приймання-передавання.

Перетворення підприємств— форма реорганізації, яка передбачає зміну форми власності або організаційно-правової форми юридичної особи без припинення господарської діяльності підприємства. У разі перетворення одного підприємства на інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства. Розмір частки (у відсотках) кожного засновника (учасника) у ста­тутному капіталі підприємства, що реорганізується, має до­рівнювати розміру його частки у статутному фонді товарис­тва, створеного в результаті перетворення.

Платоспроможність— здатність юридичної чи фізичної особи своє­часно і повністю виконати свої платіжні зобов'язання.

Поглинання підприємств— операція, яка полягає в придбанні корпо­ративних прав фінансове неспроможного підприємства підприємством – санатором. Поглинене підприємство може або зберегти свій статус юридичної особи і стати дочірнім під­приємством санатора, або бути приєднаним до підприємства – санатора і стати його структурним підрозділом, втратив­ши при цьому юридичний статус. Майнові права та зобов'я­зання боржника переходять до правонаступника.

Поділ підприємств— форма реорганізації, за якої одна юридична особа припиняє свою діяльність, а на її базі створюються кі­лька нових підприємств, оформлених у вигляді самостійних юридичних осіб. У разі поділу підприємства до нових під­приємств, які виникли в результаті цього поділу, за розподі­льним актом (балансом) у відповідних частинах переходять майнові права і обов'язки (активи та пасиви) реорганізова­ного підприємства.

Позовна давність— установлений законодавством строк, протягом якого сторона, права якої були порушені, може звернутися до суду. Загальний строк позовної давності стосовно захис­ту прав на відшкодування основного боргу, установлений чинним законодавством, — три роки. Щодо відшкодування неустойки (штрафу, пені), то встановлено скорочений строк давності — один рік.

Постійні витрати— витрати, величина яких зі зміною випуску проду­кції істотно не змінюється (витрати, пов'язані з обслугову­ванням і управлінням виробничою діяльністю виробничих підрозділів, на забезпечення господарських потреб вироб­ництва).

Потенціал розвитку— сукупність наявних на підприємстві передумов (факторів), необхідних для досягнення приросту вартості майна (капіталу) та прибутковості. Потенціал підприємства визначають такі фактори: наявність рентабельної та конку­рентоспроможної продукції, висококваліфікованого персо­налу, передових виробничих технологій, «ноу-хау», торго­вельної марки, надійних і постійних клієнтів (споживачів продукції) тощо. Ці фактори, як правило, мають довгостро­ковий вплив.

Потреба в капіталі— виражена в грошовому еквіваленті потреба під­приємства у грошових та матеріальних засобах, необхідних для виконання поставлених цілей та забезпечення фінансо­вої рівноваги. Базою для класифікації форм потреби в капі­талі є класифікація вихідних грошових потоків підприємст­ва. Виникнення потреби в капіталі зумовлене незбігом у часі моменту здійснення грошових витрат та моменту над­ходження грошових коштів за продукцію, виробництво якої потягло за собою витрати.

Початкова ціна майна— ціна, з якої розпочинаються торги щодо продажу майна на аукціоні і яка обчислюється з урахуван­ням ринкової вартості майна, витрат, пов'язаних з його оці­нюванням, зберіганням, транспортуванням та реалізацією.

Приєднання підприємств— форма реорганізації, яка передбачає при­єднання всіх прав та обов'язків однієї або кількох юридич­них осіб — правопопередників до іншої юридичної особи — правонаступника. У результаті приєднання відповідні підприємства виключаються з державного реєстру та втрача­ють свій юридичний статус. Різниця між злиттям і приєд­нанням полягає у тому, що в разі злиття всі майнові права та обов'язки кількох юридичних осіб концентруються на бала­нсі одного підприємства, яке є новоствореним, а в разі при­єднання — на балансі такого, що вже функціонує на момент прийняття рішення про приєднання, підприємства.

Примусова ліквідація підприємства— процедура ліквідації неспро­можного підприємства, яка здійснюється за рішенням гос­подарського суду (як правило, у процесі провадження спра­ви про банкрутство).

Принципал-агент конфлікт— конфлікт між принципалом (особа, яка делегує повноваження з управління майном, коштами чи правами) та агентом (діючий суб'єкт, що підпорядковується принципалу). Принципал-агент відносини завжди виника­ють, коли досягнення економічних цілей одних суб'єктів фінансових відносин (інвесторів, кредиторів, санаторів) безпосередньо залежать від ефективності діяльності інших суб'єктів (менеджер, керуючий санацією, боржник). Агент завжди має переваги в інформаційному забезпеченні. Конф­лікт виникає в результаті прагнення агента використати за­значені переваги на свою користь.

Приховані резерви— це частина капіталу підприємства, яка жодним чином не відбита в його балансі. Розмір прихованих резер­вів в активній стороні балансу дорівнює різниці між балан­совою вартістю окремих майнових об'єктів підприємства та їх реальною (вищою) вартістю.

Пролонговані кредити— кредити, за якими строк дії кредитного до­говору продовжений та змінені його умови з огляду на об'єктивні причини, що зумовили несвоєчасне повернення позики.

Прострочені кредити— кредити, що не повернені установам банку чи іншим позичальникам у визначений термін унаслідок фі­нансових ускладнень, що виникли в позичальника.

Прямі витрати— витрати, що пов'язані з виробництвом окремих ви­дів продукції (сировина, основні матеріали, куплені вироби, напівфабрикати, прямі витрати на оплату праці тощо) і мо­жуть бути безпосередньо включені до їх собівартості (відне­сені до конкретного об'єкта витрат).

Реверсії вартість — вартість об'єкта оцінювання, яка прогнозується на період, що настає за прогнозним.

Реєстр вимог кредиторів— список, до якого розпорядник майна вклю­чає визнані боржником або господарським судом грошові вимоги кредиторів. Реєстр вимог має містити усі визнані су­дом вимоги кредиторів; відомості про кожного кредитора; розмір вимог за грошовими зобов'язаннями чи зобов'язан­нями щодо сплати податків і зборів за кожним кредитором; черговість задоволення кожної вимоги. Реєстр затверджуєть­ся господарським судом на попередньому засіданні.

Реорганізація підприємства— повна або часткова заміна власників корпоративних прав підприємства, зміна організаційно-пра­вової форми організації бізнесу, ліквідація окремих струк­турних підрозділів або створення на базі одного підприємс­тва кількох, наслідком чого є передання, прийняття його майна, коштів, прав та обов'язків правонаступникам. Най­поширенішими формами реорганізації є злиття, приєднання, поділ, виокремлення, перетворення.

Реструктуризація активів— санаційні заходи, пов'язані зі зміною структури та складу активної сторони балансу (нерідко ці зміни супроводжуються також змінами у складі й структурі пасивів).

Реструктуризація підприємства— проведення організаційно-еконо­мічних, правових, виробничо-технічних заходів, спрямова­них на зміну його структури, системи управління, форм вла­сності, організаційно-правових форм, які здатні відновити прибутковість, конкурентоспроможність та ефективність виробництва.

Рефінансування дебіторської заборгованості —це форма реструкту­ризації активів, яка полягає в переведенні дебіторської за­боргованості в інші, ліквідні форми оборотних активів: грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення тощо. До основних форм рефінансування дебіторської заборгова­ності належать факторинг, форфетинг, облік векселів.

Ризик-менеджмент— сукупність заходів з ідентифікації, оцінювання, нейтралізації та контролю за ризиками фінансово-госпо­дарської діяльності. Основними інститутами, які формують завершену, дієздатну систему ризик-менеджменту є керів­ник підприємства, група контролінгу ризиків (у складі від­ділу фінансового контролінгу), менеджмент лінійних під­розділів, внутрішній аудит.

Ринкова вартість— це вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінювання на ринку подібного майна на дату оцінювання за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна зі сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.

Розподільний баланс— це баланс підприємства, що реорганізується, на день припинення його діяльності, в якому окремими ряд­ками відбиваються активи і пасиви, розподілені між ним і підприємствами-правонаступниками. У такому балансі від­бивається частка майна, вимог та зобов'язань, яка переда­ється підприємствам, що утворюються в результаті поділу чи виокремлення. У балансі відбиваються баланси новостворених підприємств на момент початку їх господарської діяльності.

Розпорядник майна— фізична особа, на яку в установленому порядку покладаються повноваження щодо нагляду і контролю за управлінням та розпорядження майном боржника на період провадження у справі про банкрутство. Повноваження роз­порядника майна припиняються з дня затвердження госпо­дарським судом мирової угоди, призначення керуючого са­нацією або ліквідатора.

Робочий капітал— різниця між оборотними активами підприємства та його поточними зобов'язаннями; показує частину оборот­них активів, які фінансуються за рахунок власного капіталу і довгострокових зобов'язань. Для цілей розрахунку робочо­го капіталу до складу оборотних активів доцільно включати не всю дебіторську заборгованість, а лише чисту реалізаційну вартість поточної дебіторської заборгованості.

Санатор— фізична або юридична особа, яка має намір узяти (або бе­ре) фінансову чи іншого роду матеріальну участь у санації підприємства, що перебуває у фінансовій кризі.

Санаційна спроможність— наявність у підприємства, що перебуває у фінансовій кризі, фінансових, організаційно-технічних та правових можливостей, які визначають здатність до успіш­ної реалізації антикризових заходів та його фінансового оздоровлення. Розрізняють фінансово-економічні, правові та психологічні критерії санаційної спроможності.

Санаційнийприбуток — це прибуток, який виникає внаслідок викупу підприємством власних корпоративних прав (акцій, часток) за курсом, нижчим від номінальної вартості цих прав, або в результаті їх безплатного передання до анулювання, а також у разі одержання підприємством безповоротної фінансової допомоги, зокрема в результаті списання кредиторської за­боргованості.

Санація балансу— покриття засвідчених у балансі збитків на основі одержання санаційного прибутку. Основними фінансовими джерелами санації балансу є емісійні доходи, одержані в ре­зультаті зменшення (збільшення) статутного капіталу під­приємства; резервні фонди; безповоротна фінансова допо­мога власників, кредиторів та інших зацікавлених в успішній діяльності підприємства осіб.

Санація підприємств— система фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових та соціальних заходів, спрямованих на досягнення чи відновлення платоспромож­ності, ліквідності, прибутковості і конкурентоспроможності підприємства-боржника у довгостроковому періоді.

Санація фінансова— фінансові відносини, що виникають у процесі мобілізації та використання внутрішніх і зовнішніх фінан­сових джерел оздоровлення підприємств. Метою фінансової санації є покриття поточних збитків та усунення причин їх виникнення, поновлення або збереження ліквідності й пла­тоспроможності, скорочення всіх видів заборгованості, по­ліпшення структури капіталу та формування фондів фінан­сових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру.

Система раннього попередження та реагування —це особлива ін­формаційна система, яка сигналізує керівництву про потен­ційні ризики та шанси, які можуть вплинути на підприємст­во як із зовнішнього, так і з внутрішнього середовища. Система виявляє та аналізує інформацію про приховані об­ставини, настання яких може призвести до виникнення за­грози для існування підприємства чи втрати потенційних шансів. Вона є одним із інструментів контролінгу.

Статутний капітал— сукупність вкладів (у грошовому виразі) учас­ників (власників) у майно підприємства для забезпечення його діяльності в розмірах, визначених установчими доку­ментами. Отже, це сума вкладів власників підприємства в його активи за номінальною вартістю відповідно до заснов­ницьких документів, тобто сума капіталу, у межах якої за­сновники підприємства (АТ, ТОВ) несуть матеріальну від­повідальність перед його кредиторами.

Суб'єкти антикризового управління фінансами —фізичні чи юридичні особи, які за рішенням уповноважених органів (власників, суду, держави) уповноважені здійснювати комп­лекс робіт з антикризового управління фінансами підпри­ємства.

Таргет-костинг— метод управління витратами, який включає ком­плекс інструментів з планування, контролю та менеджменту витрат на основі розрахунку їх цільових показників. Метод дає змогу оптимізувати цільову структуру витрат на вироб­ництво та реалізацію з урахуванням вимог ринку та префе­ренцій споживачів. Він забезпечує приведення питомої ваги ресурсів (витрат), які використовуються для забезпечення окремих функцій продукції, у відповідність до відносної ко­рисності відповідних функцій для споживачів.

Тимчасова адміністрація— адміністрація, що призначається НБУ з метою приведення справ комерційного банку у відповід­ність до чинного законодавства, відновлення платоспро­можності, забезпечення усунення виявлених порушень, при­чин і умов, які призвели до погіршення фінансового стану, і здійснення інших заходів щодо санації комерційного банку. Тимчасовий адміністратор банку має право управляти бан­ком та контролювати його, вживати будь-яких заходів щодо відновлення належного фінансового стану банку або у разі необхідності підготувати банк до продажу чи реорганізації з метою забезпечення інтересів вкладників та інших креди­торів.

Традиційний підхіддо діагностики банкрутства (фінансового аналізу) полягає у застосуванні стандартних аналітичних прийомів: горизонтальний та вертикальний аналіз; трендовий аналіз, аналіз відносних показників, порівняльний аналіз. Спільним для традиційних методик є те, що вони передбачають ви­вчення простих математичних зв'язків між окремими пози­ціями фінансової звітності на основі обчислення певної ви­бірки показників (коефіцієнтів) та порівняння їх значень з нормативними, середньогалузевими та в динаміці.

Факторинг— операція з перевідступлення першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи другому кредитору (фактору) з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредитору.

Фінансова криза на підприємстві— це фаза розбалансованої діяль­ності підприємства та обмежених можливостей впливу його керівництва на фінансові відносини, що виникають у сере­дині підприємства та між підприємством і навколишнім се­редовищем. Зовнішніми ознаками фінансової кризи є наяв­ність у підприємства збитків та проблеми з платоспромож­ністю.

Фінансова рівновага — стан фінансів підприємств, за якого грошові надходження дорівнюють потребі в капіталі для виконання поточних платіжних зобов'язань суб'єктів господарювання або перевищують її.

Фінансовий механізм антнкризового менеджменту — сукупність методів, важелів, інструментів та інституційних умов, які регулюють процес розроблення та реалізації фінансових рі­шень у процесі антикризового управління.

Цілісний майновий комплекс — господарський об'єкт із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг). Цілісними майновими комплексами можуть бути структурні підрозділи підприємств (цехи, виробництва, дільниці тощо), які виок­ремлюються в установленому порядку в самостійні об'єкти у разі реорганізації підприємства з подальшим складанням розподільного балансу.

Читайте також:

1. CMM. Групи ключових процесів
2. Взаємозв’язок понять індивід, особистість, індивідуальність
3. ВИВЧЕННЯ ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ І ПОНЯТЬ ЩОДО СЕРТИФІКАЦІЇ
4. Види понять
5. Види понять
6. Визначення маркетингу й ключових понять курсу
7. Визначення основних понять і термінів
8. Визначення основних понять.
9. Визначення основних понять.
10. Визначення основних понять.
11. Визначення понять біогеоценоз, фітоценоз
12. Визначення понять і термінів.

Переглядів: 419