Географічні назви поділяються на власні й невласні. Невласні назви – це
географічна номенклатура: місто, село, селище, хутір, гора, хребет, долина, яр,
річка, море, озеро. Власні географічні назви позначають єдині, індивідуалізова-
ні реальні об’єкти: Київ, Одеса, Запоріжжя, Чернівці; Дніпро, Псьол; Карпати,
Альпи; Байкал, Балхаш. Чимало географічних назв передається словосполучен-
ням: Нова Ушлиця, Великий Токмак, Західна Європа, Мінеральні Води, Великі Луки, Сухий Яр, Біла Церква, мис Доброї Надії.
Географічні назви здебільшого не перекладаються. Вони транслітерують-
ся: Алмати (Яблуневе), Аюдаг (Ведмідь-гора), Неаполь ( На полі).
Перекладаються тільки: а) номенклатурні слова (родові назви): гора, за-
тока, море, океан: Балканський півострів, Червоне море; б) слова на позначення сторін світу, що входять до складу власних назв: Північна Буковина, Західний Сибір, Південний Буг, Північна Двіна.