Географічні атласи та їх типологія

Географічним атласом називають називають систематизоване зібрання географічних карт, виконане за єдиною програмою як цілісний твір. Атлас – не просте механічне зібрання різних географічних карт у вигляді книги чи альбома. Він включає в себе систему карт, органічно ув’язаних між сообою, карт, які доповнюють одна одну, систему карт, обумовлену призначенням атласа та особливостями його використання.

Часто атласи видають у твердих чи м’яких політурках, але дуже часто випускають розбірними, а аркуші карт вміщують у папку чи футляр-коробку.

Родоначальником атласної картографії вважається давньогрецький географ і картограф Клавдій Птолемей (II ст.). Сам термін ”атлас“ походить від назви міфічного короля Лівії, який виготовив небесний глобус.

Основними властивостями атласів є їх цілісність та внутрішня єдність. Цілісність атласу визначається повнотою та внутрішньою єдністю атласу. Атлас повноцінний, якщо в ньому представлені всі питання і всі теми, що витікають із призначення та задуму атласа (наприклад, ФГАМ).

Внутрішня єдність розуміє взаємодоповнюваність, узгодженість та зручність у співставленні карт. Це досягається: а) кратністю масштабів та застосуванням однієї картографічної проекції; б) спільністю географічної основи; в) узгодженістю легенд карт; г) єдністю принципів генералізації; ґ) взаємодоповнюваністю способів картографічного зображення та системою картографічних умовних знаків, шрифтів, кольорів, відтінків; д) приуроченістю змісту до певної дати (дат, періодів); е) доцільністю розміщення тем (розділів) і карт у них.

Атласи вміщують, крім карт, тектові дані, таблиці, фото, малюнки, профілі, розрізи, довідково-статистичні дані. Тексти дають методичні пояснення до карт, короткі географічні описи, дані про компоненти природи, про населення, господарство і соціальну сферу, взаємозв’язок між ними. Отримують поширення атласи-альбоми науково-популярного змісту із картами, текстами, фото, графіками тощо.

Атласи вміщують покажчики географічних назв, дані про авторів та рецензентів карт, вихідні дані (місце проектування, видання, наклад, формат, обсяг тощо).

Певне групування карт в атласі та послідовність розділів за певною темою, розміщення легенди, тексту, пояснювальних таблиць та зображень, інших складових частин називається структуроюатласу. Як правило, карти в атласі групують за темами – карти природи, карти населення, карти господарства, карти соціаьної сфери, історичні та інші карти, або за територією – карти світу, карти окремих материків чи океанів, карти окремих країн чи їх частин.

У створенні атласів беруть участь спеціалісти-фахівці та картографи, що працюють у науково-дослідних чи проектних закладах системи НАН України. Атлас – своєрідна енциклопедія, в якій зібрані останні досягнення науки і техніки. Атласи стають цінним джерелом інформації. Часто їх використовують при вивченні й оцінці природних та соціально-економічних умов, розміщенні продуктивних сил, розробці заходів територіального планування, раціонального природокористування.

Багатство видів і типів атласів потребує їхньої класифікації. Атласи групують за:

1) територіальним охопленням:

атласи світу (БСАМ, АМ);

атласи окремих материків чи їх частин (Атлас Антарктиди, Атлас Дунайських країн);

атласи окремих країн (Атлас США, Атлас СССР, Атлас Франції, Атлас естественных ресурсов и природных условий Украинской ССР);

регіональні атласи – атласи частин країн, окремих областей, провінцій, штатів, районів (Атлас Карельской АССР, Атлас Івано-Франківської області, Туристический атлас Крыма);

атласи міст (Атлас Парижа, Атлас Хабаровска, Туристический атлас Киева).

Аналогічний поділ існує для атласів акваторій.

2) тематикою:

загальногеографічні – складені загалом загальногеографічними картами, інколи доповнені тематичними картами, наприклад, Атлас Мира (1967);

фізико-географічні, на картах яких зображені природні явища; – вузькогалузеві із однотипними картами (Атлас ареалов и ресурсов лекарственных растений СССР, 1976); – комплексні галузеві із різними, але взаємодоповнюваними картами (Климатический атлас СССР); – комплексні із картами ряду природних явищ чи всесторонньою характеристикою природи (Физико-географический атлас мира);

соціально-економічні – складені головним чином картами соціально-еокномічних явищ: – вузькогалузеві (Атлас автомобільних доріг, Атлас залізниць); – комплексні галузеві (Атлас сільського господарства України); – комплексні (Атлас развития хозяйства и культуры СССР, Экономический атлас СССР);

загальні комплексні із фізико-географічними, соціально-економічними, політичними (політико-адміністративними) та іншими картами (національні атласи, які складені на майже 80 країн світу).

3) призначення: – навчальні (для середньої школи), навчально-довідкові (Атлас учителя, атласи областей України краєзнавчого типу), науково-довідкові (Атлас естественных ресурсов и природных условий Украинской ССР), туристські (Украинские Карпаты, Крым), дорожні (Атлас автодоріг), військові (Атлас офицера).

4. величиною: великі (настільні) обсягом понад 15 м², середні (5-15 м²), малі (менше 5 м²) чи кишенькові.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Соціально-економічні карти	\|	Загальні відомості про складання й видання карт

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.028 сек.