Основні риси середньовічної філософії

I. Теоцентризм. Бог — центральне поняття філософських систем цього періоду. Причому мислиться він як єдиний початок всього сущого. Бог — це абсолютний суб'єкт.

2. Принцип творіння (креаціонізм). Бог є "вседержителем, "творцем неба і землі, видимим же всім і невидимим". Творіння походить з нічого, по слову Господа, відповідно до Його благої волі. Таким чином, світ виявляється розділеним на нетварний (нестворений) і тварний (створений). Перший — це світ самого Господа в його трьох обличчях, де мешкають ангели, архангели і тощо — найближче оточення Господа, туди допускаються святі і безгрішні (вибрані). Тварний світ — земний, природний, людський.

Згідно цьому принципу людина створена за образом і подобою Бога, тобто несе в собі вищий початок.

3. Принцип одкровення. Оскільки все "в руце Божий", плотське пізнання світу дає лише приблизне знання; понятійне, розумне пізнання, повніше розкриваючи істину, не дає її в повному об'ємі. Тільки перед вибраними в рідкісні миті Бог своєю милістю відкриває істину, учить одкровенням своїм.

4. Наука, філософія розглядаються як необхідні, такі види розумової діяльності, що дають людині знання. Проте вони стоять нижче за теологію і повинні бути підпорядковані завданню її пояснення.

5. Принцип теодицеї (виправдання Бога). Бог є благо, добро, любов. Зло, яке існує в світі, йде від порушення волі Господа, бо він не позбавив людини свободи волі. Зло є розплатою людини за гріхи або випробуванням його благочестя.

6. Принцип есхатологічний. Час як зміна, розвиток подій йде до кінця всього земного життя. В кінці відбудеться друге пришестя Христа, і після Страшного Суду вічне життя знайдуть праведники в новому світі. У цій ідеї прихований могутній оптимістичний початок, що зміцнює надію на справедливість, подяку і майбутнє щасливе життя, коли гідна людина буде винагороджена по заслугах.

7. Біблії, як і всьому християнському ученню, а значить, і філософії цього періоду властивий символізм, використання слів-знаків, символів для передачі змісту висловлюваних думок. Символізм давав можливість зашифрувати і передати присвяченим набагато глибший зміст, ніж це представлялося на перший погляд. Звідси виникнення нового методу пізнання, який зберіг своє значення до наших днів.

8. В середні віки складається християнська герменевтика (від гр. герменевтикос — що роз'яснює) — напрям у філософії, основним завданням якого є розробка методології розуміння — спочатку Біблії, літературних пам'ятників, а потім і інших текстів. Для розуміння суб'єкт повинен бути максимально включеним в предмет пізнання, в іншу суб'єктивність.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 4. Середньовічна філософія та філософія епохи Відродження	\|	Філософія епохи Відродження

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.