Характеристика можливих способів зараження харчових продуктів та води радіоактивними, хімічними отруйними речовинами та бактеріологічними засобами

ЗАХИСТ ТА ЗНЕЗАРАЖЕННЯ ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ХАРЧОВОЇ ТА ПЕРЕРОБНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ.

ЛЕКЦІЯ 5, 6.

5.1. Характеристика можливих способів зараження харчових продуктів та води радіоактивними, хімічними отруйними речовинами та бактеріологічними засобами.

5.2. Захист сировини та готової продукції на об’єктах харчової промисловості.

5.3. Ліквідація наслідків зараження РР, ХОР та БЗ.

5.1.1. Зараження харчової сировини і готової продукції радіоактивними речовинами

Під час аварій на радіаційно небезпечних об’єктах і ядерних вибухів радіонукліди піднімаються в атмосферу і переносяться у вигляді аерозолів на значну відстань. Потім вони випадають разом з пилом, опадами на місцевість, утворюючи значні зони радіоактивного забруднення, небезпечні для людей і довкілля.

Ступінь радіоактивної небезпеки визначається:

- кількістю і складом радіонуклідів, викинутих у зовнішнє середовище;

- відстанню від місця аварії до населеного пункту;

- метеорологічними умовами та порою року під час аварії.

Радіоактивному забрудненню під час радіаційної аварії можуть піддатись об'єкти харчової промисловості, на яких переробляються (зберігаються) різні харчові продукти. Зараження харчових підприємств може призвести до радіаційного ураження великої кількості людей. Ця обставина вимагає від штабу і служб ЦО підприємства організації надійного захисту продуктів харчування, сировини і води на всіх етапах їх технологічного перероблення і реалізації.

Для обґрунтованого і ефективного проведення захисних заходів потрібно знати можливий механізм забруднення сировини (рослинного і тваринного походження), різних видів харчових продуктів та води.

Забруднення харчових продуктів може бути поверхневе (пряме) і структурне (біологічне).

Поверхневе забруднення може бути аерозольним і контактним. Поверхневе контактне забруднення може бути адгезійним та глибинним. Адгезійне забруднення зумовлене прилипанням радіоактивних частинок, а глибинне зумовлене процесами абсорбції, іонного обміну та дифузії. Поверхневе аерозольне забруднення відбувається у перший період після аварії. Воно виникає в результаті осідання радіонуклідів на поверхню овочів, фруктів, злаків, обладнання та інші предмети, якщо вони не мають герметичної упаковки або укриття.

Найбільша кількість радіоактивних речовин (РР) затримується в суцвіттях. Форма суцвіття злакових сприяє максимальному затриманню РР. У зв’язку з цим продукти із зернових слід віднести до основних джерел забруднення раціону. Причому, чим грубіший помел, тим більше радіонуклідів зберігається у хлібопродуктах. РР можуть осідати на рослини і з опадами. Забруднення продуктів харчування РР відбувається також в результаті їх оброблення на забрудненому обладнанні, під час транспортування, пакування в забруднену тару. РР, що осідають на поверхню непористих матеріалів, забруднюють їх поверхневі шари. Щільні пористі продукти забруднюються на глибину зовнішнього шару пор (хліб, сухарі, макаронні вироби). Незахищене зерно (пшениця, ячмінь, жито, рис) та інші зернові продукти і зернисті матеріали під час вільного осідання РР на них уражаються на глибину 4-6 см, цукор - до 2 см. Зерно у тканинних мішках забруднюється на глибину - 3-5 см, борошно - на 1-2 см. Забруднюються ті мішки, які лежать у верхньому ряду штабеля або по периметру. Борошно, вироблене із зараженого зерна, буде заражене по всій масі. М’ясо, риба, овочі, фрукти забруднюються РР з поверхні, але радіоактивні частинки прилипають до них досить міцно. Цукровий буряк забруднюється у верхніх шарах кагатів.

Структурний (біологічний) шлях потрапляння РР в продукти харчування рослинного та тваринного походження відбувається у всі наступні роки після випадіння РР.

Сs-137 - 36 % - з овочами, 32 -з молоком, 10-з м'ясом, 7-з рибою, 15 % - з іншими продуктами. Радіонукліди, які випали на поверхню ґрунту протягом довгих років залишаються у її верхньому шарі на глибині до 10 см, де зосереджується 85-90 % цезію - 137 і стронцію - 90. На орній землі радіонукліди розподіляються на всю глибину оранки (20-30 см). З ґрунту через кореневу систему сільськогосподарські рослини засвоюють радіонукліди, розчинені у воді. Найбільшу небезпеку в перший період (3-4 тижні після аварії) являють радіонукліди: йоду - 131 (Т1/2 = 8,05 діб і йоду - 132 (Т1/2 = 2,3 год), стронцію - 89 (Т1/2 = 52,7 діб), рутенію -103 (Т1/2 = 39,4 діб) і ще 8-10 короткоживучих радіонуклідів, які швидко розпадаються. У наступний період триває активна дія добре розчинних у рідині організму і довгоіснуючих радіонуклідів: цезію -134, 137 (Т1/2 - 2,1 року і 30 років відповідно), стронцію - 90 (Т1/2 = = 27,7 року). Радіонукліди цезію і стронцію за своїми хімічними властивостями близькі відповідно до калію та кальцію і циркулюють у біосфері разом з цими елементами. Забруднені радіонуклідами сільськогосподарські культури є джерелом внутрішнього опромінення як тварин, так і людини. Забійні тварини, що вживали забруднені корми є джерелом внутрішнього опромінення людей, які вживають м'ясопродукти, одержані від них. Молочні тварини будуть джерелом забруднення через молоко.

5.1.2. Зараження харчової сировини і готової продукції отруйними і сильнодіючими отруйними речовинами

Отруйні речовини викликають небезпеку при зараженні незахищеного продовольства, води, фуражу у всіх варіантах їх застосування - крапельному рідкому, твердому (у вигляді аерозолю, туману, диму) і в газоподібному (пароподібному) стані.

Слід підкреслити, що глибина проникнення отруйних речовин у продукти харчування, особливо сипучі, в декілька разів більша, ніж у таропакувальні матеріали, при цьому в твердих жирах, вершковому маслі, комбіжирі, маргаринівона поступово збільшується. У рослинних оліях краплі отруйних речовин і аерозолі розчиняються і можуть розповсюджуватись на всю масу.

Пари отруйних речовин легко проникають з повітрям через нещільності приміщень, негерметичну тару та упаковку і концентруються: в борошні, крупі, картоплі, овочах — у зовнішньому шарі; в хлібі — головним чином у шкуринці, в солі, цукровому піску; - в більш глибинних шарах; — у м'ясі вони заражають,у першу чергу, ділянки, покриті жиром.

Зараження отруйними і сильнодіючими отруйними речовинами довкілля, харчової сировини, готової продукції та води (вододжерел) залежить від:

- виду застосованої отрути, що потрапила в довкілля після аварії;

- агрегатного стану (газ, пари, аерозоль);

- виду харчових продуктів і умов їх зберігання (в цеху, на складі та ін.).

Небезпечним є зараження отруйними речовинами (ОР), які мають значну стійкість (зберігають тривалий час вражаючу дію) і можуть проникати на певну глибину у різні продукти. Найбільш небезпечними щодо цього є стійкі ОР: Ві-ікс, зарин, зоман (група фосфорорганічних отруйних речовин - ФОР), іприт, синильна кислота і деякі СДОР, які добре сорбуються зерном, борошном, цукром, сіллю та можуть зберігати вражаючу дію довгий час (тижні, місяці).

Зараження води залежить від типу ОР та характеру водоймища (вододжерела). Іприт після потрапляння у воду утворює на воді масляну плівку. У колодязі, озері, ставку, відкритій місткості з водою іприт поступово осідає на дно і дегазується. Стійкість іприту у воді: влітку - до 1 год., навесні та восени - 4-6 год., взимку - 14-16 год. Зарин та зоман зберігають вражаючу дію влітку від кількох днів, до тижня, у холодну пору - місяці.

Забійні тварини та птахи можуть заражатись ОР під час транспортування або на переробному підприємстві, якщо вони утримуються в незахищених приміщеннях. Шляхи зараження можуть бути поверхневі (при попаданні скраплених ОР на шкіру) та внутрішні (при годівлі тварин зараженим фуражем, напуванні зараженого водою, знаходженні тварин в зараженій ОР атмосфері та при контакті тварин і птахів із зараженими предметами).

5.1.3. Зараження харчової сировини і продуктів харчування бактеріологічними засобами

Продовольство, яке знаходиться в осередку бактеріологічного ураження, при збереженні на відкритих майданчиках і в негерметичних приміщеннях, перш все, незатарене чи негерметично упаковане підлягає небезпеці зараження збудниками інфекційних захворювань. Треба мати на увазі, що бактеріальнірецептури тривалий час зберігають свої вражаючі властивості, особливо при низьких температурах і в похмуру погоду. Вони можуть виживати на внутрішніх поверхнях приміщень і тари, а також у різних харчових продуктах, де мікроорганізми активно розмножуються.

Продукти харчування і сировина найбільш інтенсивно заражаються збудниками хвороб у випадку застосування їх аерозольним шляхом. Крім того, можливе зараження виділеннями хворих людей і тварин, комахами (паразитами), гризунами – переносниками інфекційних захворювань, зараженими предметами догляду за хворими.

Характер, ступінь зараження продуктів харчування, сировини, води і глибина проникнення в них хвороботворних мікробів залежать від:

- виду збудників,

- шляхів їх надходження;

- виду продуктів, їх вологості, температури, часу та умов зберігання. (Деякі харчові продукти можуть служити середовищем, на якому мікроорганізми не тільки зберігають свою життєдіяльність, і розмножуються, і є джерелом зараження людей і тварин. Ураження сільськогосподарських тварин може статися від: збудників інфекційних захворювань, які уражають людей і тварин, - сибірки, ящура, енцефаліту коней, сапу, туляремії, Ку-пропасниці та ін.; збудників інфекційних захворювань, властивих тільки тваринам - чуми великої рогатої худоби, африканської чуми свиней, африканської чуми однокопитних

Отже, захист продуктів від радіоактивних і отруйних речовин, бактеріальних засобів обумовлюється тим, що із зараженими продуктами та водою радіоактивні отруйні речовини і бактеріальні засоби можуть потрапити в організм людини і викликати небезпечні захворювання та ураження.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Експрес методи визначення вмісту радіонуклідів у продуктах харчування	\|	Захист сировини та готової продукції на об’єктах харчової промисловості

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.