• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Х. ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

АВАЛЬ — вексельна порука. Особа, яка здійснила А., авалій — бере на себе відповідальність за виконання зобов'язань будь-якою із зобов'язаних за векселем осіб (акцептантом, векселедавцем, індосантом). Аваліст, який оплатив вексель, має право вимагати відшкодування платежу з тієї особи, за яку він дав А., а також з осіб, відповідальних перед ним.

АВАНС — сума коштів, яка вноситься в рахунок наступних платежів, або виплачуєть­ся в рахунок майбутніх виплат.

АВІЗО— офіційне пош­тове або телеграфне повідомлення, яке застосовується в бан­ківській практиці, про зміни у взаємних розрахунках між контрагентами.

АВУАРИ— 1) активи (грошові кошти, чеки, векселі, перекази, акре­дитиви), якими здійснюються платежі та розрахунки за зобов'я­заннями; 2) кошти банку в іноземній валюті на його рахунках в іноземних банках; 3) вклади приватних осіб та організацій у банках.

АДВАЛОРНЕ ВІДРАХУВАННЯ — мито або податок, які стягують­ся у вигляді відсотків від вартості товару.

АЖІО — відхилення від курсу грошових знаків, векселів та інших цінних паперів від їх номінальної вартості або пари­тету в бік перевищення.

АКРЕДИТИВ– платіжний інструмент, що містить зобов’язання банку-емітента, за яким цей банк за дорученням клієнта (заявника акредитива) або від свого імені проти документів, які відповідають умовам акредитива, зобов’язаний виконати платіж на користь бенефіціара або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж. Види акредитивів: покритий, непокритий, відкличний, безвідкличний.

АКТИВНІ ОПЕРАЦІЇ БАНКІВ— фінансові операції, за допомогою яких банки розміщують вільні грошові кошти з метою отри­мання прибутку. До них належать: кредитні операції, купівля цінних паперів, лізингові та факторингові операції.

АКТИВИ — 1) частина бухгал­терського балансу, що відображає на певну дату всі наявні на даному підприємстві чи в установі матеріальні цінності та кош­ти; 2) сукупність майнових прав, що належать юридичній чи фізичній особі.

АКТУАРНІ РОЗРАХУНКИ — фінансовий аналіз коротко- і довго­строкових наслідків функціонування системи загальнообов'яз­кового державного пенсійного страхування, що містить прогноз фінансових потоків, оцінку фінансових зобов'язань, довгостро­ковий прогноз стану та стабільності системи, докладний ана­ліз коротко- і довгострокових фінансових наслідків будь-яких змін у цій системі.

АКЦЕПТ — а) згода на оплату або гарантування оплати грошових, розрахункових, товарних до­кументів або товару; б) згода укласти договір на запропонова­них умовах; в) форма розрахунків за векселями, чеками та ін­шими паперами, а також товарними документами (здійснюєть­ся за допомогою кредитно-банківських установ). А. широко застосовується як форма розрахунків за товари, що постачають­ся та надані послуги у внутрішньому й міжнародному товар­но-грошовому обороті.

АКЦИЗНИЙ ЗБІР — непрямий податок на високорентабельні та мо­нопольні товари, що діє в Україні. Об'єктами оподаткування А.з. є обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції), визначених законом, а також митна вар­тість імпортованих (ввезених, пересланих) на митну територію України товарів (продукції). А.з. входить до ціни підакцизних товарів і фактично сплачується споживачем.

АКЦІЯ— цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує участь власника у статутному фон­ді акціонерного товариства,підтверджує членство і право на участь в управлінні ним та дає право на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду й частини майна в разі ліквіда­ції товариства. А. можуть бути іменними, на пред'явника, привілейованими та простими.

АЛЬПАРІ— відповідність біржового або ринкового курсу цінних паперів їхньому номіналові.

АНТИДЕМПІНГОВЕ ЗАКОНОДАВСТВО — національні та міжна­родні правові норми і положення, спрямовані проти товарного демпінгу, тобто продажу товарів на зовнішніх ринках за ціна­ми нижче внутрішніх.

АРЕШТ БАНКІВСЬКОГО РАХУНКУ — тимчасове припинення будь-яких операцій на рахунку без згоди на це клієнта і без розірвання договору обслуговування банківського рахунку. Операції на рахунках можуть бути тимчасово припинені рішеннями податкових, судових, правоохоронних органів та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

АУДИТ— перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних докумен­тів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльно­сті суб'єктів господарювання з метою визначення їх достовір­ності, повноти й відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам. Здійснюється незалежними особа­ми (аудиторами) або аудиторськими фірмами, які уповноваже­ні суб'єктами господарювання на його проведення.

БАНК— юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національ­ного банку України здійснювати в сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на влас­них умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківсь­ких рахунків фізичних та юридичних осіб.

БАНКІВСЬКА ГАРАНТІЯ — доручення банку-гаранта на користь кредитора щодо забезпечення повної та своєчасної сплати боржником належної суми. Банк видає гарантії за дорученням і за рахунок клієнтів, а також за рахунок банків-коресподентів. Б.г. широко застосовуються в сучасній міжнародній коме­рційній та банківській практиці.

БАНКІВСЬКА ПОЗИКА — кошти, які надаються банками юри­дичним і фізичним особам на засадах зворотності, строковості, відплатності й забезпеченості. Порядок надання Б.п. встанов­люються нормами банківського законодавства й оформлюють­ся угодоюміж банком і позичальником.

БАНКІВСЬКА СИСТЕМА — сукупність різних видів банків, бан­ківських інститутів, що діють у межах єдиного загальнодержав­ного фінансово-кредитного механізму на чолі з центральним банком держави. Відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" (2000 р.) Б.с. України складається з На­ціонального банку України, державних та інших (комерцій­них) банків, що створені і діють на території України.

БАНКІВСЬКА ТАЄМНИЦЯ — інформація про діяльність та фінан­совий стан клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслу­говування клієнта та взаємовідносин з ним, чи третім особам при наданні послуг банку, і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту. Б.т. охороняється законом, і банки зобов'язані забезпечити Б.т. Порядок роз­криття Б.т. визначається законодавством.

БАНКІВСЬКІ ОПЕРАЦІЇ — операції банків з метою залучення коштів та їх вкладення в позички, цінні папери й послуги, випуск в обіг і вилучення з нього грошей, здійснення розрахунків, фінансування і кредитування вкладень тощо.

БАНКІВСЬКІ РАХУНКИ — рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів і які дають можливість здійснювати переказ кош­тів за допомогою банківських платіжних інструментів.

БАНКІВСЬКИЙ ПРОЦЕНТ (інтерес) — плата за надання грошей в борг. Має два різновиди: кредит-процент і дебет-процент, що відповідають двом видам діяльності банків: зберігання вкладів і надання позик.

БАНКНОТИ— різновид грошо­вих знаків, які випускаються в обіг банками. В Україні пере­бувають в обігу Б., випущені Національним банком України вартістю 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100 і 200, 500 гривень, які є законними засобами платежу.

БЛАНКОВІ КРЕДИТИ — кредити, які не мають спеціального забез­печення конкретними цінностями, а видаються під зобов'язан­ня боржника погасити кредит в установлений строк або при настанні певних умов, наприклад, прибуття товару в порт при­значення.

БРОКЕР— посередник у здійсненні угод між по­купцями та продавцями на біржі. Діє за дорученням і за раху­нок клієнтів, одержуючи за свою роботу брокерську комісію.

БЮДЖЕТНА КЛАСИФІКАЦІЯ — єдине систематизоване згрупу­вання доходів, видатків (в тому числі кредитування за вираху­ванням погашення) та фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою та іншими ознаками відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів.

БЮДЖЕТНИЙ ЗАПИТ— документ, підготовлений розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідними об­ґрунтуваннями щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступний бюджетний період.

БЮДЖЕТНИЙ ОБОВ'ЯЗОК—будь-яке, здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладання договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або в майбутньому.

БЮДЖЕТНЕ ПРАВО— сукупність правових норм, що регулюють відносини в галузі бюджетної діяльності: встановлення бю­джетної системи, розмежування доходів і видатків між держав­ними та місцевими бюджетами; складання, розгляд проекту бюджету; затвердження бюджету; його виконання; розгляд і затвердження звіту про виконання бюджету. Б.п. — складова, центральна частина фінансового права. Відносини в галузі бю­джету регулюються нормами Конституції України, Бюджет­ним кодексом України, постійно діючими і періодичними нор­мативними актами про бюджет, що приймаються Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів, Міністерством фінансів, органами місцевого самоврядування. Норми Б.п. поділяються на матеріальні (які регулюють відносини, пов'язані з бюджет­ним устроєм, складом доходів і видатків, їх розмежуванням) і процесуальні (які встановлюють порядок складання, розгляду проекту бюджету, затвердження й виконання бюджету і звіту про його виконання, права та обов'язки учасників бюджетного процесу). У бюджетно-правових відносинах, які тривають один бюджетний період (за Конституцією України — з 1 січня до 31 грудня), беруть участь відповідні державні органи та органи місцевого самоврядування.

БЮДЖЕТНИЙ ПРОЦЕС— регламентована нормами фінансового права діяльність, пов'язана зі складанням, розглядом, затвер­дженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконан­ням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України.

БЮДЖЕТНИЙ РОЗПИС— документ, в якому головним розпоряд­никам бюджетних коштів встановлюється розподіл доходів та фінансування бюджету, бюджетних асигнувань по певних пе­ріодах року відповідно до бюджетної класифікації.

БЮДЖЕТНИЙ УСТРІЙ— організація і принципи побудови бю­джетної системи, її структури, взаємозв'язок між окремими ланками бюджетної системи. Б.у. України визначається з урахуванням державного устрою та адміністративно-територіаль­ного поділу України.

ВАЛЮТА— 1) платіжний засіб (грошова одиниця) певної держави — українська гривня, долар США тощо; 2) грошові знаки іноземних держав; кредитні і платіжні документи (чеки, векселі та ін.), які використовують­ся в міжнародних розрахунках; 3) міжнародні грошові одиниці, емісія яких здійснюється міжурядовими валютно-кредитними організаціями. В. поділяють на: а) вільно конвертовані; б) частково конвертовані; в) неконвертовані. Розрізняють внут­рішню та зовнішню конвертованість В.

ВАЛЮТА ПЛАТЕЖУ — валюта, з до­помогою якої здійснюються розрахунки або повертаються по­зички та борги.

ВАЛЮТНА ПОЗИЦІЯ— співвідношення вимог і зобов'язань банку (фірми) в іноземній валюті. Якщо суми вимог і зобов'язань збігаються, валютна позиція вважається закритою, якшо ні — відкритою. Відкрита валютна позиція може бути "довгою" (вимоги перевищують зобов'язання) і "короткою" (зобов'язан­ня перевищують вимоги). Під час купівлі чи продажу валюти довга позиція виникає тоді, коли обсяги купівлі перевищують обсяги продажу, а коротка — в разі перевищення обсягів продажу над обсягами купівлі.

ВАЛЮТНЕ ЗАКОНОДАВСТВО— система нормативних актів, що містять норми, котрі регулюють порядок здійснення угод з ва­лютними цінностями в межах країни та у відносинах з іноземними державами і громадянами (резидентами і нерезидента­ми), а також порядок ввезення, вивезення, переказування та пересилання з-за кордону і за кордон національної та іноземної валюти й інших валютних цінностей. До норм В.з. нале­жать і норми, які закріплюють режим здійснення валютних операцій на території України, компетенцію державних орга­нів і функції банків у регулюванні валютних операцій, права та обов'язки суб'єктів валютних відносин.

ВАЛЮТНЕ ЗАСТЕРЕЖЕННЯ— умова, що передбачається в між­народних кредитних, платіжних та інших угодах і контрактах з метою страхування ризиків експортера чи кредитора від зне­цінення валюти платежу.

ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ—операції, пов'язані з переходом права влас­ності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійсню­ються між резидентами у валюті України; операції, пов'язані з використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зо бов'язань, предметом яких є валютні цінності; операції, пов'я­зані із ввезенням, переказуванням на територію України та ви­везенням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

ВАЛЮТНЕ РЕГУЛЮВАННЯ — діяльність держави та уповноваже­них нею органів, спрямована на регламентацію міжнародних розрахунків і порядку здійснення валюти платежу.

ВАЛЮТНИЙ КУРС — співвідношення між грошовими одиницями різних країн, зумовлене їхньою купівель­ною спроможністю. Валютний курс є своєрідною формою ціни, сплачуваної в національній грошовій одиниці за одини­цю іноземної валюти.

ВАЛЮТНИЙ ОПЦІОН — угода про купівлю-продаж певної суми валюти у встановлені терміни з узго­дженим курсом.

ВАЛЮТНИЙ ПАРИТЕТ — співвідношення між двома валютами, встановлюване в законодавчому порядку.

ВАЛЮТНІ ОБМЕЖЕННЯ — система нормативних правил, встанов­лених у законодавчому або адміністративному порядку і спря­мованих на обмеження операцій з національною та іноземною валютою, золотом та іншими валютними цінностями.

ВАЛЮТНІ РЕЗЕРВИ — офіційні запаси валюти в центральному бан­ку, фінансових установах країни або в міжнародних валют­но-кредитних організаціях. Створюється з метою забезпечення стійкості національної грошової одиниці, фінансово-кредитної системи країни, стабільності внутрішнього ринку та забезпе­чення міжнародних розрахунків.

ВЕКСЕЛЬ— цінний папір, який за­свідчує грошове зобов'язання сплатити за пред'явленням або в установлений строк конкретну суму певній особі або особі, яка вказується цією особою, або пред'явнику векселя. В. може бути простим або переказним. Простий В. — це нічим не обу­мовлений обов'язок векселедавця сплатити певну суму грошей кредиторові. Переказний В. (тратта) — це письмовий наказ кредитора (трасанта) боржнику (трасату) про сплату в зазначе­ний термін певної суми грошей іншій особі (ремітенту). Пере­казний В. виписується і підписується кредитором (трасантом). Трасат стає боржником за векселем лише після того, як акцеп­тує вексель, тобто дає згоду на його оплату, поставивши на ньому свій підпис.

ВИКУПНА ЦІНА — в особистому страхуванні при достроковому розірванні договору сума внесків страхувальника (резерв внесків) за період страхування, що минув, за вирахуванням витрат страхувальника на ведення справ.

ГРОШОВА МАСА — кількість грошей в обігу на певний момент ча­су. Це не тільки готівка, а й кошти на поточних банківських рахунках, строкових та ощадних рахунках, депозитні серти­фікати, державні цінні папери тощо.

ГРОШОВА ОДИНИЦЯ — встановлений у законодавчому порядку грошовий знак; один з елементів національної грошової системи. Використовується для виміру та визначення цін товарів. Грошова одиниця України — гривня, яка поділяється на 100 копійок.

ДЕБЕТ— ліва сторона бухгалтерських рахунків; в рахунках активу Д. представляє прибуткову части­ну, куди заносяться всі надходження за даним рахунком, а в рахунках пасиву — видаткову частину, в якій групуються всі видатки за рахунком.

ДЕВАЛЬВАЦІЯ— знецінення національної грошової одиниці, що вияв­ляється у підвищенні її курсу відносно іноземних валют.

ДЕМОНЕТИЗАЦІЯ— втрата грошовим мета­лом функції грошей. Демонетизацію срібла було завершено наприкінці XIX ст. Демонетизацію золота юридично закріплено Статутом МВФ. Відповідно до Поправок до Статуту МВФ з 1 квітня 1978 р. скасовано офіційну ціну золота; воно було вилу­чено з розрахунків між МВФ та його членами, а значну частку золотого запасу МВФ реалізовано на міжнародних ринках.

ДЕНОМІНАЦІЯ — збільшен­ня національної грошової одиниці завдяки обміну в певному співвідношенні старих грошових знаків на нові з метою впоряд­кування грошового обігу та спрощення обліку й розрахунків.

ДЕРЖАВНИЙ БОРГ (борг Автономної Республіки Крим чи борг місцевого самоврядування) — загальна сума заборгованості держави (Автономної Республіки Крим чи місцевого самовря­дування), яка складається з усіх випущених і непогашених бор­гових зобов'язань, включаючи боргові зобов'язання, що всту­пають в дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов'язань, що виникають на підставі законодавства або до­говору.

ДЕФІЦИТ БЮДЖЕТУ — перевищення видатків бюджету над його доходами (протилежне — профіцит).

ДИЛЕР — особа (фірма), яка здійснює біржове або торговельне посередництво. Д. діють від свого імені і можуть виступати посередниками між брокерами, іншими дилерами, клієнтами. Д. може виступати посередником у торговельних операціях купівлі-продажу цінних паперів, товарів і валюти.

ДИСКОНТ — а) процент, що вираховується при купів­лі банками векселів до закінчення строку; б) знижка з ціни то­вару, валюти; в) різниця між реальним і номінальним курсом акцій.

ДОДАТКОВІ БЛАГА — кошти, матеріальні чи нематеріальні цінно­сті, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, від­шкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими догово­рами, укладеними з таким платником податку.

ДОГОВІР СТРАХУВАННЯ — письмовий юридичний документ, за яким одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання пев­ної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страху­вальнику) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

ДОТАЦІЇ ВИРІВНЮВАННЯ —міжбюджетний трансферт на вирів­нювання доходної спроможності бюджету, який його отримує.

ДОХОДИ БЮДЖЕТУ — усі податкові, неподаткові та інші надхо­дження на безповоротній основі, спрямування яких передбаче­но законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).

ЗАГАЛЬНИЙ ОПОДАТКОВУВАНИЙ ДОХІД — будь-який дохід, нарахований (виплачений) на користь платника податку протя­гом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які підлягають кінцевому оподат­куванню при їх нарахуванні (виплаті); доходів, які підлягають оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу; доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними законом. Загальний місячний оподатковуваний дохід дорівнює сумі оподатковуваних доходів, виплачених (нарахованих) протягом звітного податкового місяця. Загаль­ний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, отриманих (нарахованих) протягом звітного податкового року.

ЗАКОН ПРО ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ УКРАЇНИ — закон, який затверджує повноваження органів державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетно­го періоду.

ЗАПОЗИЧЕННЯ— операції, пов'язані з отриманням бюджетом кош­тів на умовах повернення, платності та строковості, в резуль­таті яких виникають зобов'язання держави, Автономної Респуб­ліки Крим чи місцевого самоврядування перед кредиторами.

ЗАСТРАХОВАНІ (посмертний одержувач, бенефіціарій) — при дого­ворах особистого страхування особи, на чию користь укладено договір страхування і які можуть отримати компенсацію при настанні страхового випадку. Страхувальники мають право при укладенні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати громадян або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результа­ті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

ЗБИТКИ— у фінансовому праві — відображені в коштах перевищен­ня витрат підприємства, установи, організації над доходами.

ЗВІТНИЙ ПОДАТКОВИЙ ПЕРІОД—проміжок часу, який розпо­чинається з першого календарного дня першого місяця такого періоду та закінчується останнім календарним днем останньо­го місяця такого періоду. Для місячного податкового періоду перший та останній місяці збігаються. Якщо фізична особа вперше отримує оподатковувані доходи всередині податкового періоду, то перший податковий період розпочинається з дня отримання таких доходів. Якщо платник податку помирає, визнається судом померлим чи безвісно відсутнім або втрачає статус резидента (за відсутності податкових зобов'язань як нерезидента згідно з законом), останнім податковим періодом вважається період, який закінчується днем, на який відповідно припадає смерть такого платника податку, винесення такого судового рішення чи втрата ним статусу резидента.

ІНДЕКС СПОЖИВЧИХ ЦІН— відображення динаміки вартості ко­шику споживчих товарів і послуг; продовольчих товарів, жит­ла, промислових товарів масового споживання, палива та ін. Основний показник рівня інфляції в державі.

ІНКАСАЦІЯ— збір і транспор­тування готівки та цінностей, здійснювані банками за дору­ченням клієнтів.

ІНКАСО — операція одержання банком грошей за дорученням клієнта й зарахування цих гро­шей на його банківський рахунок на підставі розрахункових документів.

ІНФЛЯЦІЯ— знецінення грошей, що знаходить вияв у нерівномір­ному підвищенні цін на товари й послуги. У разі інфляції відбувається порушення законів грошового обігу, обумовлене диспропорціями в процесі суспільного виробництва, збільшення грошової маси (на противагу — дефляції).

ІПОТЕКА — застава нерухомості (зем­лі, будов, споруд тощо) як засобу забезпечення позики, іпотеч­ного кредиту.

ІНДОСАМЕНТ— передатний напис власника на звороті векселя або чека, який засвідчує перехід прав за цим докумен­том до іншої особи, і. виконує передатну, забезпечувальну й легітимаційну функцію; оскільки за його допомогою перехо­дять права за векселем від однієї особи до іншої, перетворює індосанта в індосата (боржника) за векселем, який відповідає перед векселедержателем за акцепт векселя і платіж. І. дає змогу встановити законного держателя векселя.

ІНДОСАНТ— юридична особа, яка переводить вексель, чек за передат­ним написом.

ІНДОСАТ —юридична особа, якій за індосаментом передані всі права за векселем.

ІНДОСАЦІЯ— переказ векселя індосантом індосату шляхом передат­ного напису на звороті векселя.

КАЗНАЧЕЙСТВО (Державне казначейство України) — спеціальний підрозділ Міністерства фінансів Украї­ни, який забезпечує повне і своєчасне виконання бюджету України, фінансує його видатки, управляє державним боргом, розподіляє між різними ланками бюджетів відрахування від загальнодержавних податків та зборів, контролює надходжен­ня й витрачання коштів державних позабюджетних фондів.

КАЗНАЧЕЙСЬКІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ— боргові цінні папери на пред'явника, що емітуються державою в особі її уповноваже­них органів, розмішуються тільки на добровільних засадах се­ред фізичних і юридичних осіб і засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету та дають право на отри­мання фінансового доходу, відповідно до умов їх випуску.

КАСОВІ ОПЕРАЦІЇ — це операції, пов'язані з прийманням і вида­чею готівкових коштів під час проведення розрахунків через касу підприємства. Порядок здійснення таких операцій регла­ментовано Положенням про ведення касових операцій у націо­нальній валюті в Україні, затвердженим постановою Правлін­ня Національного банку України від 19 лютого 2001 р. № 72. Відповідно до п. 3.1 Положення касові операції оформляються прибутковими та видатковими ордерами, типові форми (КО-1 та КО-2, відповідно) і порядок заповнення яких затверджено наказом Мінстату України від 15 лютого 1996 р. № 51.

КОРЕСПОНДЕНТСЬКИЙ РАХУНОК — рахунок для обміну розра­хунків, що їх виконує одна кредитна установа за дорученням і на кошти іншої кредитної установи на підставі укладеного ко­респондентського договору.

КЛІРИНГ— система безго­тівкових розрахунків (за продані товари, цінні папери, надані послуги), що ґрунтується на зарахуванні банками взаємних платіжних вимог сторін, що беруть участь у розрахунках. Клірингові операції в зовнішній торгівлі називають валютним клірингом. Також: розрахунок шляхом зарахування взаємних вимог, зобов'язань без оплати грошовими коштами.

КОМІСІОНЕРИ— посередники, які приймають певні товари на ко­місію, тобто ті, що не сплачують їх вартість доти, доки ці то­вари будуть продані. Розрахунок з постачальником комісіоне­ри проводять тільки після реалізації товару.

КРЕДИТ— надання у борг грошей кредитором позичальнику на певний строк за умов повернення з виплатою відсотків. К. розділяють за формою, умовами, строками, виплатою відсотків.

КРЕДИТУВАННЯ ЗА ВИРАХУВАННЯ ПОГАШЕННЯ — опера­ції, пов'язані з наданням коштів з бюджету на умовах повер­нення, платності та строковості, в результаті яких з'являються зобов'язання перед бюджетом, та операції, пов'язані з повер­ненням цих коштів до бюджету.

КОШИК ДОХОДІВ БЮДЖЕТІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУ­ВАННЯ— податки і збори (обов'язкові платежі), що закріп­лені на постійній основі за бюджетами місцевого самовряду­вання, та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.

КОЕФІЦІЄНТ ВИМІРЮВАННЯ —коефіцієнт, що застосовується при розрахунку обсягу дотації вирівнювання та коштів, що пе­редаються до Державного бюджету України з місцевих бю­джетів, з метою зміцнення доходної бази бюджетів.

КОШТОРИС ДОХОДІВ І ВИДАТКІВ —основний документ, який визначає загальний обсяг, цільове надходження, використання і розподіл коштів бюджетної установи. К. складається з двох частин: загального фонду, який поновлюється за рахунок над­ходжень із загального фонду відповідного бюджету і містить видатки, розділені за повною економічною класифікацією, на виконання бюджетною установою покладених на неї функцій; спеціального фонду — надходження зі спеціального фонду бюджету на фінансування видатків спеціального призначення. К. бувають індивідуальні (для кожної бюджетної установи) та зведені (зведення показників індивідуальних К. розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня за функціональною бюджетною класифікацією). К. затверджуються керівниками відповідних вищестоящих установ, але К. центральних виконавчих органів та установ і організацій затверджуються самими керівниками за узгодженням з відповідними фінансовими органами. Зміни до затвердженого К. вносяться лише з дозволу органу, який затверджував.

МІЖБЮДЖЕТНІ ТРАНСФЕРТИ— кошти, які безоплатно і безпо­воротно передаються з одного бюджету до іншого.

МІСЦЕВИЙ ФІНАНСОВИЙ ОРГАН— установа, що відповідно до законодавства України здійснює функції по складанню, виконанню місцевих бюджетів, контролю за витрачанням коштів розпорядниками бюджетних коштів місцевого бюджету.

НАДХОДЖЕННЯ ДО БЮДЖЕТУ—доходи бюджету та кошти, залучені в результаті взяття боргових зобов'язань органами дер­жавної влади, органами влади Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування.

НАКОПИЧУВАЛЬНИЙ ПЕНСІЙНИЙ ФОНД— цільовий позабю­джетний фонд, який створюється відповідно до закону, акуму­лює страхові внески застрахованих осіб, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках та інвестуються з метою отримання інвестиційного доходу на користь застрахованих осіб. Пенсійні активи Н.ф. використовуються для оплати дого­ворів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, а у випадках, передбачених законом, членам їхніх сімей чи спадкоємцям та на інші цілі.

ОБЛІГАЦІЯ— цінний папір, що за­свідчує внесення його власником грошових коштів і підтвер­джує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений у ньому строк з випла­тою фіксованого процента, якщо інше не передбачено умова­ми випуску. В Україні визнаються такі види О.: внутрішніх державних і місцевих позик; підприємств. О. внутрішніх дер­жавних позик випускає в обіг за рішенням уряду Мінфіном, який є гарантом. О. внутрішніх місцевих позик випускаються на пред'явника на підставі рішень місцевих рад. Підприємства усіх видів та форм власності, в т. ч. й об'єднання підпри­ємств, можуть випускати О. іменні, на пред'явника, процентні і безпроцентні. Дохід на О. сплачується відповідно до їх видів та умов випуску. Акціонерні товариства можуть випускати О. на суму не більше 25% розміру статутного фонду і лише після повної оплати всіх випущених акцій. Випуск О. заборонений для покриття збитків, пов'язаних з господарською діяльністю, а також для формування й поповнення статутного фонду емітентів.

ОБЛІКОВА СТАВКА НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ — виражена у відсотках плата, що береться НБУ за рефінансу­вання комерційних банків шляхом купівлі векселів до настан­ня строку платежу за ними й утримується з номінальної суми векселя. О.с. є найнижчою серед ставок рефінансування і ви­ступає орієнтиром ціни на гроші.

ОБ'ЄКТ СТРАХУВАННЯ — це майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані: з життям, здоров'ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи (особисте страхування); з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування); з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

ОПОДАТКУВАННЯ ДОХОДІВ. Об'єктом оподаткування резидента є: загальний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті; іноземні доходи. Об'єктом оподаткування нерезидента є: загальний річний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті. При оподаткуванні доходів у вигляді валютних цінностей або інших активів, чия вартість є вираженою в іноземній валюті або міжнародних розрахунко­вих одиницях, така вартість перераховується у гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, діючим на момент одержання таких доходів. При оподаткуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи.

ОРДЕР— бухгал­терський документ, що містить наказ на чинення певної опе­рації з грошовими коштами, матеріальними цінностями.

ОСОБИСТЕ СТРАХУВАННЯ — страхування майнових інтересів, пов'язаних із життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням страхувальника або застрахованої особи. О.с. поділяється на обов'язкове (в силу закону) і договірне (на добровільних засадах).

ОЩАДНИЙ СЕРТИФІКАТ — письмове свідоцтво банку про депо­нування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і процентів по ньому. О. с. видаються строкові (під певний договірний процент на визначений строк) або до запитання, іменні та на пред'явника.

ПАУШАЛЬНИЙ ПЛАТІЖ —державний збір (податки), якими об­кладаються товари, що пропускаються через митний кордон даної країни. Стягуються з товарів, які ввозяться, вивозяться, і транзитних, а також цінностей, переміщуваних під контролем митного відомства.

ПЕНСІЙНИЙ ВНЕСОК — кошти, внесені до недержавного пенсій­ного фонду, страхової організації або на пенсійний депозит­ний рахунок до банківської установи у межах недержавного пенсійного забезпечення відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення". Для цілей оподаткування пенсійний внесок не є збором на обов'язкове державне пенсій­не страхування.

ПЕНСІЙНИЙ ВКЛАД — кошти, внесені на пенсійний рахунок, від­критий за договором пенсійного вкладу відповідно до закону.

ПЕНСІЙНИЙ ФОНД — позабюджетний централізований цільовий фонд, що формується з відрахувань підприємств, організацій та фізичних осіб, з якого потім виплачуються пенсії громадянам.

ПЕНЯ — вид покарання, який застосовуєть­ся за порушенням строку платежів у цивільно-правових і фінансово-правових відносинах.

ПІЛЬГИ — переваги, додаткові права, що надаються певним катего­ріям громадян або організаціям, підприємствам, регіонам (част­кове чи повне звільнення від сплати певних податків, плате­жів тощо).

ПЛАТІЖ — погашення зобов'язання, що виникло в поточному або попередніх бюджетних періодах.

ПЛАТІЖНА ВИМОГА-ДОРУЧЕННЯ —комбінований розрахунко­вий документ, який містить вимогу постачальника (одержува­ча коштів) безпосередньо до покупця (платника) сплатити вар­тість поставленої йому за договором продукції (виконаних робіт, наданих послуг). Оплату П. в.-д. здійснює банк, що обслуговує покупця (платника). Банк повинен прийняти до оплати П. в.-д. в сумі, яка може бути сплачена за наявними коштами рахунку платника. Якщо платник відмовляється оплатити П. в.-д., він повідомляє про мотиви відмови безпосередньо одержувачу коштів у порядку та в строки, зазначені в договорі. Договором може бути також передбачено відповідальність платника за безпідставну відмову від оплати або несвоєчасне подання платіжних документів у банк.

ПЛАТІЖНЕ ДОРУЧЕННЯ — розрахунковий документ, у якому міститься доручення клієнта банкові, що його обслуговує, на перерахування певної суми коштів зі свого рахунку на рахунок іншого суб'єкта розрахункових відносин. П.д. приймаються до виконання банками протягом десяти календарних днів з дня підписання. Розрахунки П.д. здійснюються: за фактично відвантажену продукцію, виконані роботи, надані послуги; в порядку попередньої оплати; для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств та ін.

ПЛАТНИКИ ПОДАТКУ—резидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України та іноземні доходи; нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з те­риторії України. Не є платником податку нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України і має дипломатичні привілеї та імунітет, встановлені на умовах взаємності міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, щодо доходів, одержуваних ним безпосередньо від здійснення такої дипломатичної чи прирівняної до неї таким міжнародним договором іншої діяльності. Якщо платник податку помирає або визнається судом померлим чи безвісно відсутнім, то податок за останній податковий період справляється з активів такого платника податку (нарахованих на його користь доходів) при відкритті спадщини, з урахуванням обмежень, встановлених законом.

ПОДАТКИ— обов'язкові, індивідуально безвідплатні, нецільові, безповоротні, безумовні платежі юридичних і фізичних осіб, що встановлені органом законодавчої влади або органом місцевого самоврядування, для зарахування в державний чи місцевий бюджет у точно визначених розмірах і термінах податковим правом. П. покликані виконувати фіскальну й регулюючу функції. П. класифікуються: залежно від суб'єкта — з юридичних осіб, фізичних осіб, змішані; від форми обкладання — прямі й непрямі; від об'єкта обкладання — на доходи і на майно; від території дії — загальнодержавні й місцеві

ПОДАТКИ І ЗБОРИ МІСЦЕВІ— податки й збори, перелік яких встановлюється Верховною Радою України, вводяться в дію місцевими радами й діють на території відповідних територіальних громад.

ПОДАТКОВА АДРЕСА ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ —місце постійного або переважного проживання платника податку, місце подат­кової реєстрації платника податку, визначене згідно з законо­давством.

ПОДАТКОВА ДЕКЛАРАЦЯ—документ, що подається платником податків до контрольного органу у строки та за формою, вста­новленою законодавством, на підставі якого здійснюються на­рахування та сплата податку.

ПОДАТКОВА ЗАСТАВА — спосіб забезпечення податкового зобов'я­зання платника податків, не погашеного у строк. П.з. виникає в силу закону. При П.з. орган стягнення має першочергове право в разі невиконання забезпеченого П.з. податкового зобо­в'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна перед іншими кредиторами.

ПОДАТКОВИЙ АГЕНТ — юридична особа (філія, відділення, ін­ший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представ­ництво нерезидента — юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування ін­шими податками, зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм Закону. Податковим агентом, зокрема, є фізична особа — суб'єкт підприємницької діяльності чи така, що здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, — щодо виплати заробітної плати (інших виплат та ви­нагород) таким іншим фізичним особам.

ПОДАТКОВИЙ КРЕДИТ — сума витрат, понесених платником податку — резидентом у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів — фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на яку дозволяється зменшення су­ми його загального річного оподатковуваного доходу, одержа­ного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначе­них законом.

ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ —непрямий податок на това­ри і послуги, сучасна форма універсального акцизу, який уста­новлюється щодо знову створеної у платника вартості.

ПОЗОВНА ДАВНІСТЬ — встановлений законом строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено. Встановлено за­гальний строк П.д. — три роки. Початок перебігу строку П.д. починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. У випадках, передбачених за­конодавством, установлюються скорочені строки П.д.

ПОТОЧНИЙ РАХУНОК— рахунок, що відкривається банківськими установами підприємствам всіх видів і форм власності, а також їх відокремленим підрозділам для зберігання коштів та здій­снення безготівкових розрахунків. За законом усі підприєм­ства (незалежно від організаційно-правової форми) зобов'язані зберігати свої кошти в банківських установах, через які вони мають здійснювати розрахунки. П.р. можуть відкриватися також фізичним особам. Розрахункові операції здійснюються на підставі договору обслуговування банківського рахунку, що укладається між банком та клієнтом. П.р. відкриваються як у національній, так і в іноземній валютах. Юридичним осо­бам — нерезидентам П.р. в іноземній валюті в уповноважених банках України не відкриваються.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ—форма регулювання суспільних від­носин, яка забезпечує відповідність поведінки їхніх учасників вимогам і дозволам, що містяться у нормах права. Механізм П.р. містить такі елементи, як правові норми, правові відноси­ни, правова відповідальність, правова свідомість та ін. Позитивна реакція на вимоги й дозволи утворює правомірну поведінку суб'єктів суспільних відносин. Поведінка, що відхиляється від установлених норм, утворює правопорушення.

ПРАВОВИЙ АКТ, ЮРИДИЧНИЙ АКТ— офіційний письмовий документ, що породжує певні правові наслідки, створює юри­дичний стан і спрямований на регулювання суспільних відно­син. П.а. поділяють на нормативні акти, які встановлюють норми права, що регулюють певну сферу суспільних відносин, та індивідуальні акти, що породжують конкретні права та обо­в'язки для конкретних суб'єктів права (ордер на квартиру, на­каз про прийняття на роботу, угода про купівлю-продаж, вирок суду, призначення пенсії тощо).

ПРАВОЗДАТНІСТЬ— здатність особи мати права та обов'язки. Розрізняють П. громадян і П. юридичних осіб. П. громадян ви­никає з моменту народження і припиняється зі смертю. П. юридичних осіб виникає з моменту реєстрації — моменту видання компетентним органом постанови про утворення юри­дичної особи, а припиняється ліквідацією згідно з Законом.

ПРАВОМОЧНІСТЬ— передбачена законом можливість учасника правовідношення здійснювати певні дії або вимагати певних дій від іншого учасника цього правовідношення.

ПРАВОСУБ'ЄКТНІСТЬ— наявність у особи водночас правоздат­ності та дієздатності (праводієздатності), тобто здатності не лише мають права та обов'язки, а й своїми діями набувати прав і створювати для себе юридичні обов'язки, а також нести відповідальність за вчинені правопорушення. Набуття П. фізичними особами прямо передбачається законом, тобто встановлюється, коли саме правоздатна особа набуває дієздатності (право брати участь у виборах, брати шлюб, кримінальна відповідальність тощо). Юридичні особи набувають П. з моменту їх утворення.

ПРОЕКТ БЮДЖЕТУ— проект плану формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, що здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду, який є невід'ємною частиною проекту закону про Державний бюджет або проекту рішення відповідної ради про місцевий бюджет.

ПРОЖИТКОВИЙ МІНІМУМ— соціально-економічна категорія, що характеризує мінімум життєвих коштів, фізично необхідних для підтримання життєдіяльності трудящих і відновлення їх робочої сили.

ПРОФІЦИТ БЮДЖЕТУ— перевищення доходів бюджету над його видатками (протилежне — дефіцит).

РАМКОВА УГОДА— угода, що визначає основні параметри (обсяг, напрям, строки) операції без конкретизації деталей.

РЕНТНІ ПЛАТЕЖІ— форма вилучення в державний бюджет части­ни прибутку підприємств, що не залежить від діяльності колек­тиву і утворився через особливо сприятливі, природні, транс­портні або техніко-економічні умови виробництва.

РЕПРИВАТИЗАЦІЯ— повернення в приватну власність раніше куп­лених або націоналізованих (конфіскованих) підприємств, зе­мельних ділянок, банків, акцій, цінних паперів тощо.

РІШЕННЯ ПРО МІСЦЕВИЙ БЮДЖЕТ— нормативно-правовий акт Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи відповід­ної ради, виданий в установленому законодавством України порядку, що містить затверджені повноваження відповідно Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевій державній адміністрації або виконавчому органу місцевого самоврядування здійснювати виконання місцевого бюджету протягом бюджетного періоду.

РОЗПОРЯДНИКИ БЮДЖЕТНИХ КОШТІВ— бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видат­ків з бюджету.

РОЯЛТІ—1)ліцензійна винагорода в формі періодичних відраху­вань від прибутку або суми продажу продукції, виробленої по ліцензії; 2) авторський гонорар; 3) орендна плата за право розробки надр.

САНКЦІЯ —1) частина нор­ми права, у якій міститься вказівка на міру відповідальності за порушення диспозиції норми; 2) засіб економічного впливу, що застосовується до підприємств, організацій, які порушують договірну, фінансову, касову, кредитну дисципліну.

СОЦІАЛЬНІ ПОСЛУГИ— послуги, що надаються особам за раху­нок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, визначених Законом.

СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ — загальнообов'язкове державне со­ціальне страхування в Україні є системою прав, обов'язків і гарантій, що передбачає надання соціального захисту у вигляді матеріального забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за раху­нок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхо­вих внесків власником або уповноваженим ним органом, гро­мадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом. Залежно від страхового випадку є такі види С.с: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законом.

СПІВСТРАХУВАННЯ— розміщення одного ризику частками у кількох страховиків, але на кожну страхову суму видається окремий поліс.

СТРАХОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ - обсяг страхової відповідаль­ності, перелік страхових випадків, передбачених у договорі страхування.

СТРАХОВА ОЦІНКА (вартість) — у майновому страхуванні вар­тість майна, що визначається для цілей страхування.

СТРАХОВА ПРЕМІЯ (страховий внесок, страховий платіж) — ціна страхової послуги або сума, що сплачується страхувальником страховику за зобов'язання відшкодувати збитки. Вона розра­ховується на підставі страхового тарифу.

СТРАХОВА ШКОДА — вартість повністю знищеного в результаті страхової події майна або знеціненої частини пошкодженого майна.

СТРАХОВЕ ВІДШКОДУВАННЯ (в різних галузях страхування має різні значення). У страхуванні життя — виплата страхувальнику або призначеному правонаступнику обумовленої суми при здійсненні страхової події. При майновому страхуванні й особистому (крім страхування життя) відшкодування страховика скеровані на те, щоб страхувальник мав той самий матеріаль­ний стан, якщо б страховий випадок не трапився.

СТРАХОВИЙ АКТ — документ, що засвідчує факт і обставини страхового випадку.

СТРАХОВИЙ ВІК — вікові обмеження для укладення договорів страхування людей і тварин.

СТРАХОВИЙ ВИПАДОК — подія (ризик), що описана в договорі, здійснення якої зобов'язує страховика відшкодувати збитки за майновим страхуванням і особистим. Якщо ж це пов'язано зі страхуванням життя — сплатити суму, про яку домовились страховик і страхувальник в договорі.

СТРАХОВИЙ РИЗИК— багатозначне поняття: найменування конкретної небезпеки (пожежа, крадіжка); можливість настання страхового випадку; вірогідність здійснення цієї можливості,

СТРАХОВИЙ ТАРИФ(тарифна ставка) — відсоткова ставка від су­купної страхової суми або виражена в коштах платня з одини­ці страхової суми.

СТРАХОВИКИ— страхові організації, що мають ліцензію на здійс­нення страхової діяльності і беруть на себе обов'язок за дого­вором виплатити компенсацію страхувальнику або іншій особі, на користь якої укладено договір, у випадках настання страхового випадку. Вимоги, яким повинні відповідати страховики, встановлюються Законом.

СТРАХУВАЛЬНИКИ— юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства. Вони сплачують страхові внески і одержують право на відшкодування збитків при настанні страхового випадку.

СУБВЕНЦІЯ — бюджетна до­тація, що має цільовий характер. С. — вид дольової грошової допомоги, яка надається з вищестоящого бюджету нижчестоящому чи будь-яким суб'єктам господарювання з чітким визначенням умов витрачання коштів. У разі порушення умов їх ви­користання С. підлягає поверненню до вищестоящого бюджету.

СУБСИДІЯ — сума, яка надається з вищестоящого бюджету нижчестоящому для фінансування цільових заходів. С. застосовується як один із методів бюджетного регулювання та має бути використана протягом бюджетного року.

ТЕНДЕР— пропозиція про поставку певного товару або виконання певних послуг.

ТРАНСФЕТ— 1) переведення іноземної валюти або золота з од­нієї країни в іншу; 2) передача права володіння іменними цін­ними паперами.

ТРАНСФЕРТНІ ПЛАТЕЖІ— передатні платежі, тобто виплати на­селенню і приватним підприємцям, які проводяться з державного бюджету. Підрозділяються на субсидії підприємцям; сплату процентів за державним боргом; пенсії та допомоги на­селенню на соціальні потреби.

ФАКТОРИНГ— вид послуг, за якого банк бере на себе посередни­цькі операції при розрахунках між постачальниками і спожи­вачами в умовах тимчасової відсутності коштів.

ФІНАНСОВА СИСТЕМА— сукупність взаємопов'язаних елементів
фінансових відносин (фінансових інститутів, ланок фінансів), за допомогою яких держава формує, розподіляє та використовує грошові кошти. Ф.с. складається з: а) сукупності фінансо­вих інститутів; б) сукупності державних органів, які здійснюють фінансову діяльність. За допомогою Ф.с. держава здійснює фінансову політику, спрямовану на мобілізацію фінансових ресурсів, їх розподіл та використання з метою забезпечення економічних перетворень у країні.

ФІНАНСОВИЙ НОРМАТИВ БЮДЖЕТНОЇ ЗАБЕЗПЕЧЕНОСТІ— гарантований державою в межах наявних бюджетних ресурсів рівень фінансового забезпечення повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів місцевого самоврядування, що використо­вується для визначення обсягу міжбюджетних трансфертів.

ФІНАНСОВА ДИСЦИПЛІНА— сукупність вимог, установлених у законодавчому порядку відносно функціонування фінансового механізму держави, та обов'язків дотримуватись їх всіма учас­никами фінансових відносин.

ФІНАНСОВЕ ПРАВО— сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини в галузі фінансової діяльності. Ф.п. є са­мостійною галуззю права, яка характеризується певним пред­метом і методом. Предмет Ф.п. — відносини, що виникають під час безпосередньої мобілізації, розподілу, перерозподілу й використання централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів держави з метою забезпечення виконання нею своїх завдань і функцій. Основним методом фінансово-правового регулювання є метод владних приписів, який притаманний га­лузям публічного права. Джерелами Ф.п. є правові акти орга­нів законодавчої та виконавчої влади й місцевого самовряду­вання, у яких містяться норми Ф.п., насамперед Конституція України, акти Верховної Ради та Президента, Кабінету Мініст­рів України. Окреме місце серед джерел Ф.п. посідають акти (інструкції, листи, методичні вказівки) Національного банку та Міністерства фінансів України. Фінансово-правові норми вза­ємопов'язані, за своїм змістом поділяються на матеріальні та процесуальні. Вони диференціюються в розділи та інститути Ф.п. залежно від змісту врегульованих ними відносин. Зокре­ма, Ф.п. регулює відносини в галузі державного бюджету, бю­джетних централізованих і позабюджетних фондів, державних доходів та видатків; бюджетного фінансування; страхування, банківського кредитування та розрахунків; грошового обігу; фінансового контролю.

ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ — вид фінансової діяльності органів публічної влади та недержавних організацій, що має на меті забезпечення законності та фінансової дисципліни у процесі мобілізації, розподілу й використання грошових коштів держа­ви. Ф.к. у процесі фінансової діяльності сприяє забезпеченню додержання законності, охороні власності, правильному та ефективному використанню бюджетних коштів і різних фондів, допомагає боротися з порушеннями фінансової дисципліни. Ф.к. в Україні здійснюється системою спеціальних органів: Рахунковою палатою Верховної Ради України, Міністерством фінансів України, НБУ, Державною податковою адміністрацією України, Державним казначейством України, Державною контрольно-ревізійною службою, аудиторськими фірмами.

ФРАНШИЗА — визначена в договорі страхування частина збитків страхувальника, яка не підлягає відшкодуванню страховиком.

ЧЕК — грошовий документ установленої форми, що містить письмо­ве розпорядження власника рахунку (чекодавця) установі бан­ку (банку-емітенту), яка веде його рахунок, сплатити чекодержателю зазначену суму коштів. Чекодавцем (трасантом) може бути юридична або фізична особа, яка здійснює платіж за до­помогою Ч. та підписує його. Чекодержатель—підприємство або особа, що є утримувачем коштів.

ЮРИДИЧНІ ФАКТИ — передбачені законом конкретні обставини, які складають основу для виникнення (зміни, припинення) кон­кретних правовідносин. Поділяються на події і дії. Події— це юридично значущі явища, що виникають незалежно від волі людей (природна смерть людини, загибель майна внаслідок стихійного лиха та ін.). Дії—це життєві факти, що є результатом свідомої діяльності людей. Вони в свою чергу поділяються на правомірні (відповідають правовим нормам) і неправомірні (суперечать закону, є правопорушеннями). Неправомірні дії поділяються на злочини, адміністративні, дисциплінарні та цивільні правопорушення. Усі види неправомірних дій є підставою для притягнення винних до юридичної відповідальності.

Читайте також:

1. IV – СЛОВНИК
2. VI.СЛОВНИК ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ
3. БІОГРАФІЧНИЙ СЛОВНИК
4. БІОГРАФІЧНИЙ СЛОВНИК
5. Двомовні спеціальні словники
6. Для порівняння особливостей онлайн-перекладу за допомогою електронних словників та программ-перекладачів.
7. Довідники, словники, енциклопедії, хрестоматії
8. Довідники, словники.
9. Економічний словник
10. Економічний словник
11. Економічний словник
12. Загальні одномовні словники

Переглядів: 522