Прискорення, які автомобіль може розвивати при розгоні, - важлива характеристика його тягово-швидкісних якостей. Чим вони більші, тем менший час потрібен для досягнення автомобілем можливої або припустимої в даних умовах максимальної швидкості руху й, отже, тим більшою буде середня швидкість його руху, що визначає транспортну продуктивність автомобіля.
Для оцінки динаміки розгону автомобіля найбільше часто використовують наступні залежності:
- прискорення від швидкості руху автомобіля по передачах;
va = f (t) - швидкості руху автомобіля при розгоні від часу;
va = f (S) - швидкості руху автомобіля при розгоні від пройденого шляху.
Графіки цих залежностей прийнято називати відповідно графіками прискорень, часу й шляху розгону автомобіля. Графік прискорень - основний, по ньому будують два інших.
Використовуючи графіки прискорень, будують графіки шляху й часу розгону автомобіля.
Для невеликих інтервалів швидкостей ( ) рух автомобіля можливо вважати рівноприскореним при середньому прискоренні jicp, обумовленому як середнє арифметичне величин jі-1 і jі. Виходячи із цього припущення, час tі для розгону автомобіля від швидкості va-1 до швидкості va визначається за законом рівноприскореного руху:
Сумарний час розгону автомобіля від швидкості va = 0 до vamax.
Час розгону автомобіля з місця до деякого проміжного значення швидкості va визначається виразом:
Величини tvai і vai є відповідно абсцисою й ординатою i-й точки при побудові графіка часу розгону автомобіля.
Величина шляху Si, на якому відбувається збільшення швидкості руху автомобіля від va-1 до швидкості vaі, на підставі прийнятого припущення визначається виразом
або
Шлях розгону автомобіля з місця до швидкості va
Величини Svai і vaі - відповідно абсциса й ордината i-й точки при побудові графіка шляхи розгону автомобіля.
Сумарний шлях розгону автомобіля з місця до максимальної швидкості va max: