• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Характеристика типів виробництва

Лекція 3. Оперативне планування

1. Зміст і задачі оперативно-виробничого планування

2. Оперативно-виробниче планування одиничного виробництва

3. Оперативно-виробниче планування серійного виробництва

4. Диспетчеризація виробництва

1. Зміст і задачі оперативно-виробничого планування

Оперативно-виробниче планування є завершальним етапом внутрівиробничого планування.

Особливістю оперативно-виробничого планування є те, що розробка планових завдань виробничим підрозділам поєднується з організацією їх виконання.

Головним завданням оперативно-виробничого планування є організація узгодженої роботи всіх підрозділів підприємства для забезпечення рівномірного, ритмічного випуску продукції у встановлених обсягу і номенклатурі при повному використанні виробничих ресурсів.

У процесі оперативно-виробничого планування розробляються календарно-планові нормативи, щомісячні плани випуску продукції підприємства; щомісячні, щотижневі, подобові, позмінні (а іноді і погодинні) оперативно-календарні плани випуску і графіки виробництва вузлів, деталей цехами, дільницями; виконуються масштабні розрахунки завантаження обладнання і площ; організовується змінно-добове планування, оперативний облік ходу виробництва, його контроль і регулювання.

Оперативне планування повинне базуватися на прогресивних календарно-планових нормативах, забезпечувати взаомоузгодженість роботи підрозділів, сприяти кращому використанню основних засобів, володіти гнучкістю.

Оперативне планування складається із календарного планування і оперативного регулювання (диспетчеризація) ходу виробництва.

Календарне планування - це деталізація річного плану виробництва продукції за термінами запуску-випуску кожного виду продукції і своєчасне доведення цих показників до кожного основного цеху, а всередині нього - до кожної виробничої дільниці і робочого місця.

Оперативне управління і регулювання ходу виробництва здійснюється диспетчеризацією шляхом систематичного обліку і контролю за виконанням змінно-добових завдань і використання профілактичних заходів, які ліквідують причини порушення ритмічного ходу виробництва і зриви виконання планів.

Оперативне планування за місцем його виконання ділиться на міжцехове і внутріцехове.

Міжцехове планування спрямоване на підтримання злагодженої, ритмічної роботи основних цехів, забезпечення їх безперебійного постачання і обслуговування допоміжними цехами і службами.

Міжцехове планування здійснюється виробничо-диспетчерським відділом (ВДВ) підприємства.

Внутріцехове планування спрямоване на ритмічне виконання дільницями і їх робочими місцями заданої місячної програми.

Внутріцехове планування і управління виконується в цеху виробничо-диспетчерським бюро (ВДБ), а на дільниці - майстром з допомогою ВДБ.

2. Оперативно-виробниче планування одиничного виробництва

Одиничне виробництво характеризується великою кількістю замовлень на виготовлення різноманітної продукції одиницями (рідше - малими партіями), яку не повторюються. При цьому, в одних виробах переважають ливарні роботи, в інших - ковальські, в третіх - механічні і т.д.

Отже, оперативне планування повинне так згрупувати замовлення для запуску, щоб забезпечити найкраще поєднання термінів виготовлення замовлень з рівномірним завантаженням основних цехів.

Щоб цю умову витримати при складанні календарної програми на кожен місяць на багатьох підприємствах при прийомі замовлення від замовника і укладанні з ним договору перш, ніж вказати термін виконання замовлення, роблять попередній розрахунок виробничого циклу виготовлення замовлення.

Іншою відмінною особливістю планування одиничного виробництва є включення в цикл виготовлення замовлення всіх стадій підготовки виробництва і виготовлення виробу, а саме: розробка конструкції виробу (якщо на виріб немає від замовника готової технічної документації), розробка технології виготовлення виробу, нормування витрат праці, проектування і виготовлення необхідного оснащення, виготовлення, випробування виробу.

Оперативне планування в одиничному виробництві включає:

1) розрахунок виробничого циклу виготовлення замовлення і побудови об’ємно-календарного графіку виконання окремих замовлень і зведеного для всіх замовлень;

2) розрахунок календарних термінів випередження в роботі цехів;

3) розрахунок завантаження обладнання і виробничих площ в плановому періоді;

4) щомісячний облік виконання замовлень.

Розрахунок виробничого циклу для кожного замовлення починається з розподілу трудомісткості замовлення за видами робіт і розрахунку потрібної кількості робочих місць (обладнання), Срм

Срм = Тц_з =

де t_з - трудомісткість даного виду робіт на замовлення;

F_д - дійсний фонд часу роботи обладнання.

На підставі таких розрахунків та з врахуванням можливого міжопераційного пролежування деталей формують об’ємно-календарний графік виконання замовлення.

Графік будують в порядку, оберненому до ходу технологічного процесу, починаючи з випробувального або складального цеху. За графіком визначають загальний цикл виготовлення замовлення, який порівнюють із заданим терміном. Для замовлень з коротким виробничим циклом (менше місяця) і незначною кількістю цехів-виконавців (один-два) об’ємно-календарний графік не складається.

Розрахунок календарних термінів випередження в роботі цехів необхідний для їх узгодженої неперервної роботи і для того, щоб всі деталі, які входять в даний виріб, поступали на складання в заданий термін. Тому, деталі, які мають довший цикл виготовлення, запускають у виробництво раніше від інших.

Зведений об’ємно-календарний графік виконання всіх замовлень необхідний для взаємної ув’язки робіт по замовленнях в часі і для повнішого використання обладнання і площ. При побудові графіка може статися так, що:

1) терміни виконання однакових робіт за різними замовленнями і тому ж обладнанні співпадуть, і воно виявиться перезавантаженим, або

2) терміни закінчення робіт за одним замовленням і початку робіт за іншим на одному і тому ж обладнанні не співпадуть, і воно виявиться недозавантаженим.

В обох випадках потрібно відкоректувати терміни виконання робіт, які передбачені графіками виконання окремих замовлень. При цьому необхідно визначити заходи з ліквідації вузьких місць і довантажити недовантажене обладнання.

Щоб зведений об’ємно-календарний графік відповідав перечисленим вимогам, ВДВ і ВДБ основних цехів розраховують завантаження обладнання і використання площ, знаходячи оптимальний варіант наявних потужностей.

Основою планово-розподільчої роботи на зміну є змінно-добовий план, в якому завдання конкретизуються на кожну добу і зміну для кожного робітника. В завдання для зміни включаються лише ті види роботи, для яких підготовлена технологічна документація, оснастка, матеріали і заготовки.

На кожну роботу, вказану в завданні на зміну, робітник отримує наряд. Після виконання роботи і прийнятті її контролерами наряд робітника закривається, а в завданні на зміну майстер робить відмітку про прийняття роботи.

Облік виконання програми здійснюється на підставі первинних документів: виробітку робітників - за нарядами; рух деталей у виробництво - за маршрутними картами; поступлення заготовок і здача готової продукції - за накладними.

На підставі даних виконання змінно-добових завдань і накладних на здачу продукції майстер робить відмітку в графіку дільниці про хід виконання місячної програми з кожної позиції.

3. Оперативно-виробниче планування серійного виробництва

В машинобудуванні переважають підприємства із серійним типом виробництва, для якого характерним є виготовлення одного виробу різних модифікацій або кількох видів виробів серіями різної величини. Для серійного виробництва характерна обробка деталей партіями.

Міжцехове планування в серійному виробництві характеризується наступними особливостями:

- рух виробництва в часі визначається календарно-плановими нормативами, на підставі яких розробляються оперативні плани;

- закріплення номенклатури деталей і вузлів за цехами і робочими місцями набирає постійного характеру у відповідності до їх специфікації;

- номенклатура цехових програм планується комплектно (на виріб, вузол, групу);

- кількісні завдання визначаються за комплектовочними номерами;

- календарний розподіл завдань здійснюється у вигляді призначення термінів запуску і випуску партій деталей.

В основі планування серійного виробництва лежать календарно-планові нормативи. До них відносяться:

1) розмір партії деталей;

2) тривалість виробничого циклу на партію деталей;

3) ритм партії деталей;

4) випередження запуску-випуску партії деталей;

5) величина циклового заділу.

Під партією розуміють кількість однакових деталей або збірних одиниць, які одночасно запускаються у виробництво і обробляються з однократним витрачанням підготовчо-заключного часу.

З точки зору продуктивності праці доцільною є робота великими партіями, оскільки при цьому робітники досягають вищої продуктивності у зв’язку із зменшенням підготовчо-заключного часу t_п.з., що припадає на одну деталь. Однак збільшення партії деталей веде до збільшення виробничого циклу і росту незакінченого виробництва. Тому, знаходження оптимальної величини партії деталей зводиться до встановлення такої кількості деталей, при якій витрати на одну деталь будуть мінімальними. Такий розрахунок є досить складним, тому на підприємствах користуються простішим методом.

Розрахунок розміру партії деталей проводиться в два етапи:

- визначення попереднього розміру;

- визначення кінцевого розміру.

Попередній розмір партії деталей визначається для того робочого місця (ведучої операції), яке має найскладніше і найтриваліше налагодження обладнання (найбільше t_п.з.), тобто де відношення

де t_шт - норма часу на операцію.

При цьому попередній розмір партії деталей (n_п) розраховується за формулою:

n_п =

де α - коефіцієнт допустимих втрат часу на переналагодження у %. Він приймається в межах від 3% для великосерійного до 10% для дрібносерійного виробництва.

На другому етапі попередні розміри партій заокруглюються з метою дотримання кратності виробничій програмі, тобто ціле число.

Як правило, це заокруглення робиться в сторону збільшення розрахункового розміру партії.

Для дільниці серійного типу виробництва, де в основному використовується послідовний вид руху деталей по операціях, тривалість виробничого циклу розраховується за формулою:

Т_ц =

де d - кількість робочих змін на добу;

q - тривалість зміни;

f - коефіцієнт переводу робочого часу в календарний;

n - розмір партії деталей;

С_і - кількість робочих місць, на яких одночасно виконується і-та операція (кількість обладнання);

Рн_і - процент виконання норм на і-тій операції;

m - кількість операцій на обробці;

t_мо - міжопераційний час (в днях);

t_шт.к.і - штучно-калькуляційний час (t_шт.к.і = t_шт + ).

Під ритмом партії деталей розуміють календарний відрізок часу між двома запусками партії деталей у виробництво або між двома випусками.

Розраховується ритм партії деталей за формулою:

R =

n - розмір партії деталей;

К - комплектність (при К=1, R = n r);

r - такт випуску, який розраховується за формулою:

r =

F_д - дійсний фонд часу роботи обладнання;

N - місячна програма випуску.

В оперативному плануванні нормативи виробничих циклів виготовлення деталей використовуються як нормативи випереджень при розрахунку календарних термінів запуску-випуску партій і при розрахунку обсягу незакінченого виробництва. Враховуючи, що в кожному цеху можуть мати місце відхилення від запланованих термінів випуску партій деталей, між цехами-виробниками і цехами-споживачами створюють резервний час, який збільшує випередження.

Час випередження в роботі цехів - це період, який віддаляє ранні строки початку або закінчення роботи заготівельних і обробних цехів від кінцевого строку випуску виробів.

Цикловий заділ - це кількість деталей, яка знаходиться у виробничому процесі цеху в той або інший момент часу. Визначається за формулою:

Нц = = N_доб. Т_ц

Закінчується планування побудовою календарного плану-графіку, який будується в зворотному порядку.

Читайте також:

1. D) оснащення виробництва обладнанням, пристроями, інструментом, засобами контролю.
2. I етап. Аналіз впливу типів ринку на цінову політику.
3. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
4. II. ВИРОБНИЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОФЕСІЇ
5. II. Морфофункціональна характеристика відділів головного мозку
6. Абстрактна модель оптимального планування виробництва
7. Аварії на хімічно-небезпечних об’єктах та характеристика зон хімічного зараження.
8. Автобіографія. Резюме. Характеристика. Рекомендаційний лист
9. Автокореляційна характеристика системи
10. Автоматизація виробництва
11. Аграрна сфера виробництва та її особливості
12. Аксіоматика простих типів даних

Переглядів: 734