Предмет економічної теорії

Матеріальною основою існування і розвитку людської цивілізації виступає економіка (господарська діяльність людини).

Термін “економіка” (від грецьких слів “ойкос” – домогосподарство та “номос” – закон) був введений в науковий оборот давньогрецьким мислителем Ксенофонтом.

Економіка – це сукупність суспільного виробництва, розподілу, обміну та споживання благ, а також виробничих відносин, які виникають між людьми у цих процесах.

Економіка створює елементарну і, разом з тим, найголовнішу умову існування кожної людини – життєві блага (їжу, одяг і т.п.). В процесі економічної діяльності розвивається людська особистість (фізичні і розумові здібності). На основі економічної діяльності формуються всі інші сторони суспільного життя.

Економічна теорія – наука про загальні основи і закономірності економічного розвитку. Вона зародилась ще в стародавньому світі й пройшла складний шлях розвитку. В ХVІІ ст. вона отримала назву “політична економія” і вивчала капіталістичні виробничі відносини. Дослідження англійських вчених А. Сміта, Д. Рікардо та ін. стали значним кроком в поглибленні економічних знань у ХVІІІ– на початку ХІХ ст. Вони відкрили закон трудової вартості і дали реалістичний аналіз класових суперечностей капіталістичного суспільства. Класична політична економія намагалась розкрити внутрішню сутність явищ капіталістичного суспільства, сформулювати об’єктивні закони його розвитку. В ХІХ ст. К. Маркс всебічно дослідив капіталістичний спосіб виробництва, сутність капіталістичної експлуатації, додаткової вартості, капіталу, завершив дослідження закону вартості.

Одночасно розвивався інший напрям економічної науки. Ряд вчених (Ж.Б. Сей, Дж.Б. Кларк, К.Менгер, А.Курно, А.Маршал та ін.) зосередили свою увагу на вивченні поверхневих форм і методів господарювання, на проблемах регулювання капіталістичної економіки, досліджували психологічно-суб’єктивну сторону господарської діяльності, поведінку окремих суб’єктів економіки.

Насамперед представники цього напряму звернули увагу на те, що потреби кожної людини і потреби суспільства в цілому безмежні, тоді як економічні ресурси, потрібні для створення матеріальних благ, обмежені. Це – основна суперечність економіки, яка зумовлює головне покликання економічної науки: визначити принципи прийняття раціональних рішень в світі обмежених ресурсів, знайти шляхи найефективнішого використання виробничих ресурсів для задоволення багатоманітних суспільних потреб. Ця частина економічної теорії отримала назву “економікс” (ХІХ ст.), як наука, що вивчає теорію і практику ринкової організації суспільного виробництва.

Згодом економікс поділилась на мікроекономіку, яка досліджує поведінку окремих суб’єктів економіки (споживача, фірми) та макроекономіку, яка вивчає функціонування економіки в цілому.

Предметом економічної теорії є дослідження виробничих відносин у тісній взаємодії з продуктивними силами та надбудовою, особливо з таким елементом надбудови як держава.

В процесі пізнання економічної дійсності формуються наукові поняття (категорії) та економічні закони.

Економічна категорія – це абстракція, логічне узагальнююче поняття, теоретичний вираз виробничих відносин, економічних явищ і процесів, які реально існують.

Економічний закон – необхідні, сталі, повторювані причинно-наслідкові зв’язки і взаємозалежності економічних явищ у процесах виробництва, розподілу, обміну та споживання продуктів діяльності.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ТЕМА 1. ПРЕДМЕТ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ	\|	Методи та функції економічної теорії

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.009 сек.