МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||||||||||
Найбільш глобалізовані країни світу у 2002 році
Така диспозиція стає очевидною, якщо за основні критерії глобалізованості приймати не розмір національних господарств (ВВП) і частку їх у світовій економіці, а подушний дохід чи рівень економічної інтеграції, де провідні позиції посідає, наприклад, Ірландія. Інший результат можна одержати, якщо за критерій взяти розвиток інформаційних технологій. У цьому разі лідером стане, безумовно, США. Одні вчені виступають радикальними (ідеологічними) адептами глобалізації, стверджуючи, що сама система національних держав добігає власного кінця. Інші вчені, які виступають з традиційних позицій, просто не бажають бачити зміни, які відбуваються в світі, наголошуючи, зокрема, що «світовий порядок, утворений у 40-х роках XX століття, й досі володіє потенціалом розвитку. Завдання полягає не в тому, щоб намагатися будувати нову його конструкцію, а в тому, щоб ствердити і поновити стару». Полярні точки зору на глобалізацію безперечно є вразливими, що тим не менше аж ніяк не знижує значущості самої проблеми. З одного боку, радикально-ідеологічні декларації про всесвітню глобалізацію можуть дискредитувати реальну проблему. З другого – очевидне небажання бачити реальні зміни в сучасному світовому господарстві не повинне відкидати аргументи тих, хто є виразником настільки ж радикально-ідеологічних аргументів про те, що домінуючою тенденцією майбутнього є політична фрагментація світу і неоавтаркізація світової економіки. Незважаючи на те, що глобалізація відбувається за дещо іншою сценарною картою, ніж було визначено її ідеологічною платформою, тим не менш абсолютно очевидно і реально (перш за все, як загальний вектор розвитку світу) свого роду рівнодіюча суперечливих сил та тенденцій (амбівалентних імпульсів). Вона все більшою мірою визначає досить важливий і впливовий клас політичних і інших процесів на різних рівнях, а також формує нові інститути і міжнародні режими. Поряд з цим глобалізація в сучасному світі є не лінійним і не рівномірним процесом. У феномені сучасної глобалізації простежується, зокрема, множина неоднозначних, у тому числі негативних, моментів. Передусім, глобалізація виявилася не настільки універсальною, як це уявлялося раніше (тобто, тим процесом, що охоплює, з одного боку, усі країни і регіони, а з другого – усі галузі: економіку, соціальні відносини, культуру тощо). Саме тому абсолютно необґрунтованим є твердження про географічну глобальність ринків. Так країни світового центру залишаються орієнтованими на внутрішній ринок. У США майже 90 % працюючих зайняті в економіці та сфері послуг, які орієнтовані на задоволення потреб власного споживання. В трьох найважливіших економічних блоках: США, ЄС та Японії експортується лише 12 % ВВП. Таким чином вплив глобалізації поширюється на групу країн, які вступили до постіндустріальної епохи розвитку і намагаються обмежити власні економічні зв’язки з іншим світом, претендуючи на статус самодостатності за винятком ресурсно-енергетичного забезпечення власних економічних систем. Не охопленими глобалізацією залишилися Африка, майже вся Латинська Америка, увесь Близький Схід (за винятком Ізраїлю), значні простори Азії. Велика кількість країн, через ті чи інші причини залишилася на периферії глобальних процесів. Ця дисгармонія розвитку, в свою чергу, породжує нові виклики та загрози світу (так, наприклад, відбувається масова міграція населення до більш стабільних і сприятливих в економічному плані регіонів, об’єднання низькорозвинутих країн, розвиток у них неконтрольованих конфліктів тощо). Результатом стає поява «нових незадоволених»: з одного боку, за вектором «Півні – Південь», з другого – за вектором стратифікації населення в розвинутих країнах, де формується, в першу чергу з числа іммігрантів, неінтегрований до соціальної системи новий нижчий клас. Хоча між провідними вченими різних країн немає одностайності поглядів щодо динаміки та тенденцій глобалізації, проте навіть прибічники неоліберальної моделі глобалізації фактично визнають, що вона не створює гомогенної системи держав. Сучасний глобальний розвиток характеризується одночасно трьома когерентними тенденціями: 1) загальною конвергенцією багатства і рівня життя, що загалом призводить до загального підвищення рівня доходів, але водночас, до асиметрично високого зростання споживання і використання енергоресурсів; 2) циклічною взаємозалежністю економічної активності у різних країнах, що вже призводить до швидкого і синхронізованого поширення глобальних фінансових дисбалансів, кризових явищ та їхніх наслідків у геопросторі; 3) дивергенцією глобального розвитку, що супроводжується посиленням асиметричності в розподілі доходів як між країнами, так і зростаючим розривом між найбагатшими і найбіднішими верствами населення у світі та пошуком регуляторних механізмів, які б підтримували світову економіку у стійкому стані в умовах неоднорідності геопростору, поглиблення асиметрій і дисбалансів глобального розвитку. Таким чином, суперечності глобального розвитку виникають та загострюються під впливом амбівалентних імпульсів, які характеризують одночасну наявність двох протилежних тенденцій «нової економіки» і дуалістичний характер глобалізації. З одного боку, інформаційна революція і глобалізація значно підвищили нобільність товарів, послуг, капіталів робочої сили, технологій та інформації і, цим самим, збільшили шанси на успіх серед країн, що розвиваються; а з іншого боку, з багатьох об’єктивних і суб’єктивних причин (табл. 6.1.2) підтягнутися до рівня розвинутих країн вдалося лише кожній сьомій із країн, що розвиваються. Відтак, світ і надалі продовжує розвиватися на «різних швидкостях», одночасно тяжіючи як до конвергенції, так і стикаючись із факторами дивергенції глобального розвитку. Таблиця 6.1.2 Читайте також:
|
||||||||||||||||
|