Нерівномірність та асиметрії глобального економічного розвитку

Нерівномірність як загальна закономірність глобального розвитку завжди була його невід’ємною характерною рисою. Проте на сучасному витку глобальних трансформацій вона набуває якісно нових соціально-економічних форм під впливом посилення регіональних інтеграційних процесів у світі, інтернаціоналізації соціально-економічного життя, науки, техніки та гуманітарної сфери, прискорення процесів техноглобалізму, активізації тенденцій до глобальної монополізації виробництва і капіталу, а також наростання неадекватності інституційної системи масштабам та динаміці глобальних трансформацій. Це потребує суттєвої модернізації концепції нерівномірності глобального економічного розвитку, а саме – змісту поняття «нерівномірність економічного розвитку», критеріїв економічної стратифікації країн світу та системи факторів, котрі її обумовлюють, з метою адекватного відображення трансформацій економічних систем різного рівня у глобальних координатах розвитку. Не випадково, що протягом останніх десятиліть поняття «нерівномірність економічного розвитку» поступово еволюціонує у більш містку і багатогранну категорію «асиметрія», яка є більш цілісною і системною у трактуванні сутності глобальних форм нерівномірності економічного розвитку та розкритті їхньої багатоманітності і суперечливості.

Під асиметріями глобального економічного розвитку розуміють усталену відсутність структурної рівноваги глобальної економічної системи, яка проявляється у: 1) непропорційності розвитку підсистем і елементів світового господарства в силу об’єктивно існуючих суперечностей між ними; 2) порушенні функціонально-ієрархічної рівноваги геопростору, коли актори геополітичної та геоекономічної взаємодії реалізують свої інтереси , нехтуючи інтересами інших; 3) поліваріантності та асинхронності національних і глобальних циклів розвитку. Основними вимірами асиметрій глобального розвитку є: 1) матеріальний (кількісно-вартісний); 2) просторово-часовий; 3) соціокультурний (якісний).

Таким чином, асиметрія є об’єктивною і закономірною формою глобального економічного розвитку та інструментом виявлення системи його багаторівневих суперечностей (табл. 6.2.1). При цьому базовими ідентифіковано три рівні асиметрій глобального розвитку у дев’яти функціональних вимірах, що характеризують:

1) асиметрії у розподілі первинних ресурсів;

2) асиметрії у технологічному, економічному, фінансовому розвитку;

3) диференціацію країн за рівнем геополітичного впливу, з урахуванням їх соціокультурних та інституційних відмінностей.

Таблиця 6.2.1

Багатофакторна матриця асиметрій глобального розвитку^*

Функціональні зони геопростору	Критерії аналізу	Інструментарій та показники виміру
1	2	3
І-ий рівень – асиметричний характер розподілу первинних ресурсів
Соціодемографічна складова	забезпеченість людським потенціалом, економічно активним населенням та рівень демографічного навантаження	темпи природного приросту населення (у розрізі локальних цивілізацій); середній вік населення; рівень безробіття; рівень міграції економічно активного населення; стан здоров’я і медичного обслуговування; рівень соціальної стратифікації населення; рівень соціального забезпечення людей похилого віку, інвалідів, багатодітних сімей та інших категорій малозабезпечених верств населення.
Енергетична складова	забезпеченість енергетичними ресурсами	рівень енергоспоживання (в т.ч. на душу населення); рівень енергозабезпеченості (в т.ч. за рахунок власних джерел).
Екологічна складова	рівень забруднення природного середовища і екологічної безпеки	рівень викиду в атмосферу СО₂(на душу населення і у % до світу); рівень викиду в атмосферу інших парникових газів (на душу населення і у % до світу); частка екологічних затрат в структурі ВВП.
Резюме: на основі цих факторів проводиться емпіричний вимір асиметрій глобального розвитку за обсягом і структурою потреб у первинних ресурсах, визначається здатність і можливість задовольняти ці потреби за рахунок власних первинних ресурсів.
ІІ-ий рівень – асиметрії у технологічному, економічному, фінансовому розвитку
Технологічна складова	технологічний рівень та інноваційний потенціал розвитку держави	технологічний рівень економіки (технологічний уклад); рівень продуктивності праці; частка інноваційної продукції у валовому випуску; співвідношення експорту й імпорту технологій; частка в світовому експорті високотехнологічної продукції.
Економічна складова	рівень відкритості, економічного розвитку і потенціал економічного зростання	рівень економічного розвитку (обсяг ВВП за ПКС та обсяг ВВП за ПКС на душу населення); темпи приросту/падіння ВВП; рівень глобалізованості економіки (відношення показника зовнішньої торгівлі до ВВП); частка малого і середнього бізнесу в структурі ВВП; рівень капіталізації економіки.
Фінансова складова	рівень розвитку та глобалізованості фінансової системи	валове нагромадження зовнішніх активів; валовий зовнішній борг країни (у % до ВВП); частка прямих іноземних інвестицій у ВВП країни; вартісні обсяги експорту-імпорту фінансових послуг країни; рівень заощаджень та рівень інвестицій.
Резюме: на основі цих факторів проводиться емпіричний вимір та аналіз асиметрій глобального соціально-економічного розвитку (з урахуванням фактора формування і розподілу світової ренти (в т.ч. квазіфінансової ренти) та різнорівневого характеру фінансової глобалізації.

Продовження табл. 6.2.1

1	2	3
ІІІ-ій рівень – диференціація країн за рівнем геополітичного впливу, з урахуванням їх соціокультурних та інституційних відмінностей
Геополітична складова	геополітичний статус держав, їхня геополітична активність	рівень мілітаризації економіки (частка військових витрат у ВВП); участь у військових конфліктах і військових блоках; участь у регіональних економічних утвореннях і міжнародних організаціях.
Соціокультурна складова	переважаючий соціокультурний устрій, його вплив на суспільство і систему цивілізаційних цінностей	рівень культурної диференціації; стратифікація за рівнем розвитку науки і винахідництва; стратифікація за рівнем охоплення населення середньою і вищою освітою; рівень впливу системи цінностей (етичних норм, ідеології (в т.ч. релігії) на суспільство.
Інституційна складова	рівень розвитку інститутів	рівень демократизації, політичних і економічних свобод; рівень втручання держави в економіку; рівень корумпованості державного апарату.
Резюме: на основі цих факторів (хоча вони важко піддаються кількісному виміру) проводиться емпіричний аналіз асиметрій глобального розвитку, на основі якого визначається позиціонування країн у сфері політичних відносин, рівень їх інституційного розвитку та соціокультурної ідентичності.

Багатофакторна матриця асиметрій глобального розвитку дає можливість аналізувати динаміку глобального розвитку на основі багатофакторних взаємозв’язків, а проблематику «глобального розвитку» розглядати з урахуванням не лише структурних чинників економічного зростання, але й інституційних та соціокультурних факторів, що особливо важливо в період становлення постіндустріального суспільства. Водночас вона відображає єдність геопростору у дев’яти проблемних зрізах, так званих «функціональних зонах» і, цим самим, формує методологічну основу аналізу асиметричності глобального розвитку, дає можливість прослідкувати гетерогенність сучасного глобально-центричного світу, неоднорідність і нерівномірність його розвитку, складність взаємозв’язків та асиметричний характер структурно-функціональних залежностей між різними його рівнями. За результатами виявлених взаємозв’язків у геопросторі можна будувати просторові карти геостратегічного атласу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Найбільш глобалізовані країни світу у 2002 році	\|	Правова норма як юридична категорія.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.