Правова норма як юридична категорія.

Проблеми реалізації правових норм

Тема 1. Норма права як юридична основа реалізації права.

Питання:

I. Правова норма як юридична категорія.

II. Особливості реалізації структурних елементів норми права.

III. Класифікація правових норм.

IV. Способи викладу норми права в статті нормативно-правового акту.

Правова норма як юридична категорія.

Норма - термін загального характеру, означає певні моделі, стан, зразки поведінки учасників суспільних відносин.

Впорядкування суспільних відносин здійснюється за допомогою соціальних регуляторів, серед яких важливе місце належить правовим нормам.

В юридичній літературі існує двапідходи щодо розуміння норми права: теоретичний та функціональний.

Теоретичний підхід надає можливість розкрити особливості норми права як юридичного поняття.

Функціональний (практичний) підхід характеризує особливості норми права шляхом викладу її змісту в статті нормативно-правового акту. Характеристика поняття норми права дає можливість визначити її особливості в процесі реалізації.

Отже,норма права – це загальнообов’язкове, формально-визначене правило поведінки, що встановлюється чи санкціонується державою з метою регулювання найважливіших для суспільства відносин шляхом визначення точного змісту прав і обов’язків суб’єктів та можливістю застосування відповідальності за їх невиконання чи порушення.

Особливості правових норм пов’язані з процесом державної організації суспільства та подібні до особливостей права в цілому. Узагальнюючи процес формування норми права, звернемо увагу на ці особливості більш детально.

1. Обов’язковість норм права, гарантує можливість забезпечення виконання припису всіма суб’єктами незалежно до їх ставлення чи сприйняття норми права. Норма права виступає абстрактною моделлю поведінки учасників суспільних відносин.

2. Неперсоніфікованість норм права, тобто поширення норми права на невизначене коло випадків та невизначену кількість суб’єктів. Дія норми права розрахована не тільки на даний вид відносин, а буде реалізуватися кожного разу, коли виникатимуть передбачені нею відносини.

3. Об’єктивність норми права визначає закономірний характер її виникнення та залежність від об’єктивних умов функціонування суспільства.

Норма права є результатом узагальнення типових та видових якостей суспільних відносин, учасників цих відносин, дій та подій, які викликають правові наслідки, об’єктів права.

4. Процедурність норми права, характеризується наявністю чітко виражених та нормативно-закріплених процесів розробки, прийняття, реалізації та гарантування норм права.

Норма права приймається уповноваженими на те суб’єктами, в межах їх компетенції та у відповідності до процедури прийняття.

5. Формальна визначеність характеризується як фіксування припису в письмовій формі, що забезпечує загальнообов’язковість та спрощує процес інформованості суб’єктів про права і обов’язки, що їм належать.

Дана особливість норм права реалізується по-різному в різних правових системах (деякі вчені вважають, що ця ознака не притаманна країнам мусульманського права): залежить від джерел (форм) права.

6. Державно-владний характер надає можливість визначити право як засіб державного впливу на суспільство, що забезпечує обов’язковість владних рішень держави та гарантується її примусовою силою.

Норма права, встановлена державою, є соціальним регулятором, вона надає учасникам суспільних відносин можливості діяти у межах норми права. Держава створює необхідні умови для добровільного дотримання та виконання вимог правових принципів, застосовує засоби переконання та примусу у випадку невиконання вимог передбачених нормою права.

7. Зв’язок правової норми з правовідносинами шляхом надання учасникам правовідносин суб’єктивних прав (забезпечення державою можливості певної поведінки) та покладення на них юридичних обов’язків (необхідність певної поведінки, порушення якої викликає необхідність застосування засобів державного примусу).

8. Структурність норм права характеризує залежність норм права від діяльності спеціальних державних структур, а також поділ норм права на внутрішні її структурні елементи (гіпотеза, диспозиція, санкція).

Норма права має важливе значення для процесу реалізації:

· норма права встановлює міру свободи поведінки суб’єктів;

· норма права надає учасникам правовідносин суб’єктивних прав та юридичних обов’язків;

· норма права втілюється в діяльності суб’єктів права та адресована невизначеній кількості суб’єктів, розрахована на багаторазове використання;

· різні види правових норм (забороняючі, зобов’язуючі та уповноважуючі) реалізуються в різних формах (дотримання, виконання та використання);

· правозастосування, як особлива форма реалізації норм права здійснюється в межах юридично визначеного процесу (встановлення фактичних обставин справи, підбір та аналіз норм права, кваліфікація права шляхом винесення індивідуального рішення).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Нерівномірність та асиметрії глобального економічного розвитку	\|	Особливості реалізації структурних елементів норми права.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.