Класифікація правових норм.

Класифікація правових норм - це об’єднання правових норм по видам в залежності від їх особливостей.

В юридичній літературі виділяють різні підстави класифікації правових норм: в залежності від предмету правового регулювання; в залежності від методу правого регулювання; по характеру приписів, які в них містяться; за призначенням в регулюванні суспільних відносин; по юридичній силі; за сферою дії; за часом дії; в залежності від характеру.

Класифікація правових норм дає можливість визначити місце правових норм в процесі правового регулювання та реалізації. Особливе значення для процесу реалізації норми права мають наступні критерії класифікації:

І. за значенням в процесі регулювання суспільних відносин розрізняють:

1. регулятивні норми – визначають зміст прав та обов’язків суб’єктів. Вказані норми реалізуються в свідомій діяльності суб’єктів в процесі використання ними суб’єктивних прав чи виконання юридичних обов’язків (наприклад: норми цивільного права, що закріплюють права власника);

2. охоронні норми – визначають які сфери суспільних відносин охороняються правом та встановлюють засоби впливу на суб’єктів протиправної поведінки. Реалізуються, як правило, органами держави у формі застосування (наприклад: норми КК, які містять вид юридичної відповідальності: конфіскація, позбавлення волі);

3. спеціалізовані норми – мають допоміжний характер, забезпечуючи умови для реалізації регулятивних та охоронних норм (наприклад: поняття злочину, неосудності, хуліганства);

II. по характеру приписів:

1. уповноважуючі норми, що визначають зміст можливої поведінки гарантованої обов’язками інших осіб, суб’єктів права. Вони реалізуються лише добровільно за бажанням суб’єктів у формі використання (наприклад: норми про право на працю, на відпочинок, на освіту тощо);

2. зобов’язуючі норми визначають зміст необхідної поведінки суб’єктів, що забезпечує виконання суб’єктивного права в добровільній чи примусовій формі (наприклад: норми які визначають цивільні, сімейні, адміністративні обов’язки);

3. забороняючі норми, що визначають зміст юридичних заборон і є умовою забезпечення можливостей реалізації суб’єктивних прав. Реалізуються як в добровільному, так і примусовому порядку у формі дотримання (наприклад: заборона зловживати службовим становищем);

III. в залежності від методу правового регулювання:

1. імперативні норми, що визначають вичерпне коло варіантів поведінки, не надаючи можливості суб’єктам вибору варіантів своєї поведінки. Приписи мають категоричний характер, чітко встановлюючи правила поведінки (наприклад: обов’язкове нотаріальне посвідчення угод). Процес реалізації норми обмежений кількісними та якісними умовами (строками, розмірами і описом дії, порядком її здійснення тощо);

2. диспозитивні норми – визначають лише можливі варіанти поведінки суб’єктів, надаючи їм право вибирати той чи інший варіант, який відповідає інтересам суб’єкта (наприклад: норма, що регламентує поведінку суб’єкта, надає можливість передбачити дії суб’єкта договором). Ці норми реалізуються шляхом вибору суб’єктом того варіанту поведінки, який для нього є найоптимальніший.

Реалізація правової норми визначає необхідність закріплення її положень в тексті нормативно-правового акту. Саме в цьому випадку відбувається перевтілення правової норми з юридичної категорії в практичну площину правового припису.

На практиці розрізняють 5 варіантів (способів) викладу правової норми в тексті нормативного акту. Вказані способи визначають можливості щодо реалізації правового припису.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Класифікація санкцій.	\|	Способи викладу норми права в статті нормативно-правового акту.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.011 сек.