Підвідомчості спорів

Загальні вимоги до оформлення позовних заяв для подання їх до суду викладено в Цивільному процесуальному кодексі України та в Господарському процесуальному кодексі України. Дл_яналежної підготовки позовної заяви спеціаліст юридичної служби насамперед повинен з'ясувати, чи є по конкретному невирішеному спору законні підстави для подачі позову або заперечення на заявлені позовні вимоги до суб'єкта господарювання. Дл_яцього необхідно визначити правову природу спірного питання правову основу заперечень сторін, а також встановити наявність доказів, що стосуються конкретної справи, можливі засоби доказування з точки зору процесуальних вимог чинного законодавства. Адже обставини, які за законом підтверджуються певними засобами доказу, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказу. Якщо в суді загальної компетенції є можливість використання таких доказів, як показання свідків, то господарське процесуальне законодавство такого доказу не передбачає. Працівник юридичної служби може посилатись на письмові докази — акти, доручення, розписки, службове листування та інші документи, які мають значення для справи. При відсутності письмових доказів спеціаліст юридичної служби позбавлений можливості забезпечити належний захист суб'єкта господарювання в місцевому суді або господарському суді.

За наслідками аналізу законності претензійних вимог, подання заперечень і добору доказових матеріалів спеціаліст юридичної служби може зробити висновок про юридичну перспективу розгляду справи судом. Оцінка полягає в аналізі тих доказів, які можуть бути подані до суду загальної юрисдикції або господарського суду, можливості передбачити наслідки розгляду в ході судового засідання, встановленні взаємного зв'язку між ними, а також у логічному висновку про існування обставин, які можуть бути встановлені при вирішенні справи. Така оцінка юридичної перспективи справи має попередній характер.

При оформленні позовних заяв юридична служба повинні враховувати вимоги законодавства щодо підвідомчості та підсудності справи.

На підставі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України юридична служба повинна визначитись у територіальні підсудності спорів відповідному господарському суду у конкретнісправі щодо заявлення позовної заяви.

Якщо спір виник у зв'язку з укладанням, зміною або розірванням договорів, а також визнанням недійсними актів, то справа розглядається господарським судом за місцем знаходження сторони, яка зобов'язана за договором здійснити на користь іншої сторони певні дії.

Коли ж спори виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, то вони розглядаються за місцем знаходження відповідача. В такому порядку розглядаються справи і про визнання актів недійсними.

За умови, якщо в спорі беруть участь кілька відповідачів, право вибору місця розгляду справи належить позивачу.

Територіальна підвідомчість визначається місцем перебування відповідача на момент пред'явлення позову.

Слід врахувати і таку обставину. Якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відокремлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається згідно зі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України залежно від місцезнаходження відокремленого підрозділу.

Справи про банкрутство розглядаються господарським судом за місцем розташування боржника.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України визначено виключну підвідомчість для певної категорії справ у спорах, що виникають з договору про перевезення, в яких одним із відповідачів є орган транспорту. Така справа розглядається господарським судом за місцем знаходження цього органу.

Перелік позовних заяв, які можуть бути пред'явлені в порядку виключної підсудності, вказаний в згаданій ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним.

Отже, підвідомчість господарських спорів господарському суду визначається спеціалістом юридичної служби на підставі Господарського процесуального кодексу України у кожній справі, який однозначно визначає підсудність господарських спорів конкретним господарським судам відповідно до територіального принципу.

Згідно зі ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, господарськими судами розглядаються як майнові, так і немайнові спори.

Слід підкреслити, що майнові і немайнові спори згідно з Цивільним процесуальним кодексом України розглядаються місцевими судами — судами загальної юрисдикції, якщо однією із сторін є фізична особа.

Підвідомчість господарських спорів господарським судам і відмежування її від підвідомчості інших юрисдикційних органів визначається юридичною службою на підставі правових ознак Такими ознаками є характер спірних правових відносин, склад сторін.

Спеціаліст юридичної служби повинен роз'яснити керівнику суб'єкта господарювання, що згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду з позовною заявою мають тільки підприємства, організації, установи і господарства, яким надано права юридичної особи незалежно від форм власності майна. Також необхідно звернути увагу на те, що право на звернення до господарського суду мають громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

У судах загальної юрисдикції підлягають розгляду справи, якщо хоча б однією із сторін є фізична особа. У судах загальної юрисдикції також розглядаються справи за участю об'єднання громадян, які не є юридичними особами. Проте законодавство України і тут допускає винятки. Зокрема, згідно з ст. ст. 3 та 4 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (з наступними змінами і доповненнями) кредитором, тобто заявником, може бути як громадянин, так і юридична особа. Такі справи з участю фізичних осіб також підвідомчі господарським судам.

Якщо виконавчий орган державної влади безпідставно відмовляє або ухиляється від реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, то це також дає право фізичній особі (громадянину) згідно із Законом України «Про підприємництво» звертатися за захистом своїх порушених прав до господарського суду.

Відповідно до Угоди «Про загальні умови поставки товарів між організаціями країн — учасниць Співдружності Незалежних Держав» від 20 березня 1993 р. господарським судам підвідомчі спори щодо виконання договорів поставки підприємствам країн — учасниць СНД. Спори про укладання договорів поставки товарів за міждержавними угодами розглядаються господарським судом країни — учасниці СНД за місцем розташування підприємства-постачальника. Згідно з цією Угодою підставою для укладання договорів є письмове повідомлення про закріплення покупця до постачальника, яке видає орган, що регулює поставкидля державних потреб.

Спеціалістам юридичних служб слід звернути увагу і на те що підвідомчість усіх інших спорів, пов'язаних із здійсненням і виконанням господарських договорів між країнами — учасницями СНД, визначається також спеціальною Угодою «Про порядок розгляду спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності», затвердженою постановою Верховної Ради України від 19 грудня 1992 р.

Згідно з цією Угодою компетентний суд країни — учасниці СНД має право розглядати спори, що випливають із договірних та інших цивільно-правових відносин між суб'єктами господарювання, з їх відносин з державними та іншими органами.

Компетентні суди держав — учасниць СНД розглядають також справи в інших випадках, якщо про це є письмова угода сторін про передачу спору таким судам.

Суб'єкти господарювання кожної з держав — учасниць СНД користуються на території іншої держави — учасниці СНД правовим і судовим захистом власних майнових прав і законних інтересів, рівною з суб'єктами такої держави.

Суб'єкти господарювання кожної держави-учасниці СНД мають на території іншої держави-учасниці СНД право безперешкодно звертатися до арбітражних судів (господарських судів), третейських судів та інших органів, до компетенції яких належить вирішення справ, зазначених у ст. 1 цієї Угоди, можуть виступати у них, заявляти клопотання, позови і здійснювати інші процесуальні дії.

Слід зауважити, що цю Угоду визнано лише Російською Федерацією, Республікою Білорусь, Україною, Республікою Узбекистан, Киргизькою Республікою, Республікою Казахстан, Республікою Вірменія.

Спори між іноземними інвесторами і державними органами України з питань державного регулювання іноземних інвестицій і Діяльності підприємств з іноземними інвестиціями, підприємствами та іншими юридичними особами, між інвесторами і підприємствами з іноземними інвестиціями з питань, пов'язаних з їх господарською діяльністю, розглядаються в судах загальної юрисдикції, якщо інше не передбачено міждержавними Угодами України або угодою сторін за договором.

Господарським судам підвідомчі окремі справи, стороною в яких є релігійні організації, якщо вони є юридичними особами, що визначається законодавством і їх статутами (положеннями). Це спори релігійних організацій між ними та іншими юридичними особами, в тому числі спори про повернення культових споруд, майна у власність релігійної організації, підвідомчі господарським судам, за винятком, встановленим чинним законодавством України.

Згідно зі ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи, що виникають не лише при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у чинному законодавстві України.

До господарського суду можуть бути передані на розгляд спори про визнання недійсними актів ненормативного характеру.

Також господарським судам підвідомчі справи про банкрутство, за позовами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Справи, не підвідомчі господарським судам

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.