• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Методики розвитку мовлення у дітей раннього віку.

Серед поширених на сьогодні методик роботи для формування передумов розвитку мовлення у дітей 2-9 місяців життя слід також назвати наступні.

„Маленькі сходинки" - це програма раннього втручання для стимуляції дітей із затримкою розвитку від народження до 4-річного віку. Раннє втручання передбачає початок навчання дітей з відставанням у розвитку якомога раніше для того, щоб допомогти їм максимально розвинути свій потенціал. Програма створена на основі навчальної програми для дітей з порушеннями розвитку університету Маккуорі.

Основні принципипрограми “Маленькі сходинки”:

- усі діти здатні вчитися, діти з розумовим відставанням вчаться повільніше за інших, але вони можуть вчитися;

- діти з розумовим відставанням мають навчитися тому, що знають і вміють здорові діти - ці навички допоможуть їм гратися, спілкуватися з іншими, досягти максимально можливої незалежності і стати членами суспільства;

- батьки хворих дітей є їх головними і найкращими вчителями;

- перші роки життя мають ключове значення в навчанні дітей, тому навчання треба розпочинати якомога швидше після встановлення діагнозу або виявлення затримки розвитку;

- правильна система оцінювання та викладацька методика сприяють максимальній ефективності навчання;

- усі діти різні і кожна родина є особливою.

„Маленькі сходинки" базуються на викладацьких методиках і навчальних планах, розроблених в університеті Маккуорі для програми з дослідження синдрому Дауна. Цей проект університету є програмою раннього втручання, що має на меті повне розкриття потенціалу дитини шляхом ретельного навчання протягом перших років життя або з моменту встановлення розумової відсталості.

Ця програма стала першою спробою запровадити систему раннього втручання в розвиток дітей в Австралії. Отож, учасники програми мали не лише визначити, як саме запровадити її, але і як прилаштувати її до австралійських умов. Крім того, фахівці програми мали продемонструвати зацікавленим особам свої розроблені методики та їх результати через низку наукових публікацій та на прикладі показової групи, яка була створена саме для того, щоб за нею спостерігати.

Підвищення зацікавленості в програмах раннього втручання відбувалося внаслідок надзвичайно позитивних результатів їх впровадження. Порівняльні дослідження переконливо довели, що ті діти, які займалися за програмами раннього втручання, на момент вступу до школи мали значно вищий рівень знань, ніж їх однолітки, які не отримували спеціального навчання. Відтоді набагато більше дітей з порушеннями розвитку стали відвідувати звичайні школи, ще більше з них можуть перебувати в неспеціалізованих закладах протягом перших років життя. Завдяки цим методикам навіть діти з помірним і важким розумовим відставанням можуть навчитися читати і писати, а також спілкуватися з оточенням. Діти засвоюють ці навички не тому, що їм дають якісь ліки, а через те, що необхідні знання їм подаються своєчасно і у відповідній формі. Ця програма розроблена для того, щоб допомогти дітям з розумовим відставанням досягти максимально можливого розвитку і вести нормальне життя. Чим більше зможуть навчитися діти з відставанням у розвитку, тим більшою буде їхня участь у житті суспільства.

„Маленькі сходинки" є скоріше освітньою, ніж лікувальною програмою. Вона створена для навчання дітей тих навичок, які вони здатні осягнути, а не для лікування тих захворювань та станів, які є причиною відставання дитини. Там, де специфічне лікування є необхідним, його вибір та здійснення покладається на дільничного лікаря, що спостерігає за дитиною. В університеті Маккуорі вчителі та лікарі намагалися навчити дітей певних навичок, найчастіше це відбувалося через навчання батьків того, як вони повинні тренувати своїх дітей вдома.

Вона вчить звичайних навичок розвитку. Це означає, що „Маленькі сходинки" вчать тих навичок, яких діти зазвичай вчаться в процесі розвитку. Саме тих навичок, які допомагатимуть дитині розвиватися далі. У наших книжках ви не знайдете жодної вправи, яку не можна застосувати до нормальної дитини; просто вимоги до навчання здорових дітей не є такими суворими.

Навчання відбувається поступово, звідки походить і сама назва методики. Діти з відставанням у розвитку вчаться так само, як і здорові діти, але повільніше. Певна задача може здаватися нездійсненною для таких дітей, але насправді будь-яке завдання можна розв'язати, якщо представити її у вигляді серії маленьких завдань. Діти з відставанням у розвитку вчаться краще, якщо потрібні знання подаються їм у потрібний час. Отож перед початком навчання треба чітко визначити, що саме дитина вміє робити і, відповідно, чому вона здатна навчитися далі.

Діти працюють відповідно до поставленої задачі. Задачею називаються ті навички, над якими працює дитина в конкретний проміжок часу. Поставлена задача передбачає ті навички, якими володітиме дитина після її виконання. Крім того, це допомагає вчителям і батькам точно пам'ятати, чого саме вони хотіли досягти.

Кожна дитина має індивідуальну програму. Конкретні задачі для дитини створюють часові рамки для проведення загальної програми. Зміст програми залежить від того, чого дитина готова навчитися, часу та ресурсів, наявних для навчання дитини. Програми розробляються таким чином, щоб забезпечити успішність виконання завдань дитиною і відповідати ритму життя родини. Більшість навичок, описаних в „Маленьких сходинках", взята з навчального плану програми університету Маккуорі, яка відома під назвою „Реєстр навичок розвитку". Але безпосередньо методики навчання можуть варіюватися в залежності від того, чого саме треба навчити дитину.

Методиці викладання легко навчитися і вона не вимагає якихось особливих технологій. Ці методики створені на основі результатів багаторічних досліджень і пошуків найбільш ефективних та корисних методів викладання, які могли б застосовуватися як у домашніх умовах, так і в класах. Дуже часто ці методики стають частиною загальної поведінки з дитиною. Отож, багатьом навичкам дитина може навчитися в процесі повсякденного спілкування без спеціальних занять.

Діти починають займатися за цією програмою разом зі своєю родиною у віці 6-8 тижнів. Один раз на тиждень вони відвідують учителя та фізіотерапевта, які оцінюють розвиток дитини і повідомляють батькам про той прогрес, що було досягнуто за останній тиждень. Вони також визначають, чи готова дитина до засвоєння нового матеріалу та пропонують батькам найкращі шляхи подачі інформації. Крім того, фахівці радять, де саме процес навчання можна поєднати зі звичайним повсякденним спілкуванням для того, щоб не приділяти навчанню додаткового часу.

Одразу з моменту початку навчання індивідуально розроблена програма покриває різноманітні ділянки розвитку, координацію рухів рук та очей, розуміння того, що говорять інші, розвиток великих м'язів тіла, висловлювання дитиною своїх почуттів та потреб, її здатність до спільних ігор і спілкування, а також навички з самообслуговування.

У вітчизняній та зарубіжній спеціальній освіті за останній час значно збільшилась увага до ранньої корекції відхилень у розвитку дітей. Ранній початок корекційно-педагогічної роботи можливий в умовах реабілітаційних закладів, куди по допомогу звертаються батьки дітей з обмеженими можливостями. Сьогодні в Україні чисельність закладів даного типу зростає.

В цілому реабілітаційна робота носить характер комплексної і передбачає медикаментозне і фізіотерапевтичне лікування, лікувальну фізкультуру, масаж, лікувальне плавання, загартовування, правильну організацію режиму дня, психологічну та педагогічну корекцію. Як показує практичний досвід, корекційно-педагогічна робота з дітьми раннього віку є важливою складовою частиною комплексної реабілітаційної допомоги у спеціалізованих закладах.

Також слід відзначити адаптований варіант системи корекційної роботи з дітьми раннього віку в умовах дитячого будинку, розроблений Мілевською О. П.та ін. Зміст цієї програми передбачає ускладнення корекційного матеріалу, що відображено у послідовності етапів по кожному з дев'яти напрямків розвитку дитини. Зміст кожного етапу відповідає певному віку дитини в нормі:

- І етап - рівень розвитку дитини з психофізичними порушеннями відповідає віковій нормі до 3-ох місяців;

- II етап - рівень розвитку дитини з психофізичними порушеннями відповідає віковій нормі до 6-ти місяців;

- ІІІ етап - рівень розвитку дитини з психофізичними порушеннями відповідає віковій нормі до 9-ти місяців;

- IV етап - рівень розвитку дитини з психофізичними порушеннями відповідає віковій нормі до 12-ти місяців.

Згідно цієї методики робота з дітьми з порушенням інтелектуального розвитку передбачає наступні компоненти.

1. Розвиток слухового сприймання (слухових орієнтувальних реакцій):

I етап. Формування слухової активності, слухового орієнтування в навколишньому, розвиток слухового зосередження, формування слухової реакції на локалізованому звуці (вгорі, внизу, ліворуч, праворуч).

II етап. Формування слухових диференціювань: впізнавання голосів близьких людей, розрізнення інтонацій голосу, розрізнення мелодій. Розвиток позитивної емоційної реакції на своє ім'я. Стимуляція прислухання до голосу дорослого, до іграшок, які звучать. Формування уміння шукати і знаходити очима джерело звуку, повертаючи голову або повертаючись на бік (зі спини на живіт).

III етап. Удосконалення уміння прислухатись до звучання іграшок, предметів. Розрізнення високих і низьких звуків, які утворюють музичні інструменти. Спонукання до виконання рухів руками і ногами у відповідь на спів дорослого. Формування слухового очікування звуку іграшки і розвиток на цій основі зорово-слухового орієнтування.

IV етап. Розвиток тривалого слухового сприймання різних інструментів чи співу дорослого. Закріплення вміння знаходити джерело звуку, яке безпосередньо не сприймається зором в той час, коли змінюється його положення. Розвиток вміння розрізняти інтонацію заборони, заохочення, радості.

2. Розвиток емоційно-позитивних реакцій:

I етап. Стимуляція перших емоційно-позитивних реакцій на основі збагачення тактильних, вестибулярних, зорових і слухових вражень дитини; стимулювання першої посмішки як реакції на соціальні впливи (на голос дорослого, посмішку та ін).

II етап. Розвиток посмішки у відповідь, «комплексу пожвавлення», сміху на основі використання тактильних, вестибулярних, зорових, звукових та емоційно-мовленнєвих впливів.

III етап. Розвиток яскравих диференційованих емоцій шляхом проведення активізуючих ігор (з надувними кульками, мильними бульбашками, рухових ігор).

IV етап. Стимуляція радісного настрою шляхом появи і зник нення яскравих іграшок, шляхом проведення рухливих ігор, ігор з пальчиками. Підтримування емоційно насиченої атмосфери.

3. Розвиток емоційного спілкування з дорослим і розвиток передумов активного мовлення, формування перших контактів:

І етап. Встановлення і підтримування контакту очима, спонукання до звукової активності на основі фізичних впливів дорослого (погладжування, гойдання, ін.), а також на основі емоційно виразного мовлення дорослого. Розвиток гукання і гуління, стимуляція звукової активності, голосового наслідування як відповідної голосової реакції на тактильні, вестибулярні, рухові, звукові, зорові та емоційно-мовленнєві впливи.

II етап. Формування потреби у емоційному спілкуванні з дорослим; розвиток і підтримування активності дітей і спілкування з дорослим через емоційно-мовленнєві впливи (сприймання вигляду дорослого, його міміки, погляду).

ІІІ етап. Формування передумов до ситуативно-ділового спілкування дитини з дорослим на основі розвитку потреби у співробітництві: спілкування під час розглядання іграшок, їх обмацування. Формування у дитини вказівного жесту. Сприяння виникненню позитивних контактів між малюками шляхом тактильної взаємодії, розглядання іграшок інших дітей, співвіднесення власних дій з діями іншої дитини.

IV етап. Формування потреби у співробітництві шляхом виконання спільної практичної діяльності з дорослим (перекочування м'яча і машинки; ігри з пірамідкою, ін.) Формування передумов ігрової взаємодії між дітьми.

4. Розвиток загальних рухів та рухів руки (нормалізація тонусу рук, фізіологічного положення кисті і пальців рук):

І етап. Розвиток загальної рухової активності, уміння утримувати голову в горизонтальному і вертикальному положеннях, розвиток опори ніг (в горизонтальному положенні), розвиток опорної реакції рук. Збагачення тактильної чутливості рук, формування рухів схоплювання і обмацування м'яких і теплих предметів, розвиток навичок обмацування колін, ніг(власних) чи обличчя (свого або у дорослого).

ІІ етап. Розвиток рухової активності; вміння лежати на животі з піднятою головою, стимуляція плечового поясу шляхом погладжування від потилиці вниз по хребту; розвиток вміння повертати тулуб, опорної реакції ніг в горизонтальному положенні. Формування навичок підповзання. Розвиток цілеспрямованого схоплювання на основі викликання рухів руки в напрямку до предмета; розвиток обмацування і утримування предметів, різних за фактурою і формою; розвиток маніпулятивної діяльності. Робота по формуванню уміння розкривати пальчики і виводити великий палець з кулака, протиставлення великого пальця усім іншим.

III етап. Розвиток повзання, реакцій рівноваги у різних положеннях, уміння сідати і сидіти, вставати, ходити (вздовж опори). Розвиток вміння опускатись, не падаючи, а приземляючись на коліна. Формування вмінь притягувати іграшки, які лежать попереду (збоку), перекладати іграшки з руки в руку, обстежувати предмети з допомогою рук, губ, рота; постукування і розмахування предметів. Розвиток штовхальних рухів (м'яч), висипальних рухів (з коробки), перевертальних. Подальша стимуляція тактильних відчуттів шляхом розвитку умінь витягати іграшку з коробки.

IV етап. Розвиток ходи при підтримуванні за дві руки, за одну руку, самостійної ходи. Закріплення вміння втримувати рівновагу у різних положеннях (лежачи, на спині, на животі, на боці, сидячи). Розвиток дій з дидактичними іграшками, розвиток перших сюжетних дій, формування координації рухів руки. Розвиток мілкої моторики.

5. Нормалізація фізіологічного і розвиток мовленнєвого дихання:

І етап. Активізація вдиху і видиху, стимуляція діафрагмального видиху (шляхом натискання на діафрагму під час видиху).

ІІ етап. Збільшення об'єму вдихуваного і видихуваного повітря, тренування глибини і ритмічності дихання.

III етап. Тренування ритмічності дихання, вироблення сили і тривалості видиху.

IV етап. Збільшення сили і тривалості вдиху і видиху на основі наслідування.

6. Стимуляція органів артикуляції і розвиток передумов активного мовлення:

I етап. Проведення масажу обличчя, губ, язика; проведення пасивних артикуляційних вправ і розвиток на основі цього кінестетичних відчуттів.

II етап. Розвиток мимовільних рухів, стимуляція гуління з переходом до лепету Застосування прийомів масажу для м'язів обличчя і артикуляційних м'язів. Розвиток голосової активності дитини, стимуляція голосового наслідування (звертати увагу на ритмічне змикання і розмикання губ).

III етап. Стимуляція лепету з метою розвитку рухів артикуляційних органів. Формування опору артикуляційних м'язів з метою активізації пропріоцептивних і кінестетичних відчуттів. Нарощування ланцюжка складів, викликання наслідування. Викликання лепетних звуків: [б, м, д, п, т, к]. Виконання вібраційних рухів кінчиком пальця по під'язиковій ямці для викликання задньоязикових звуків.

IV етап. Стимуляція кінестетичних відчуттів шляхом застосування артикуляційного масажу. Розвиток наслідування нових складів і лепетних слів в процесі предметно-ігрового співробітництва. Використання жестів.

Читайте також:

1. III.Цілі розвитку особистості
2. III.Цілі розвитку особистості
3. III.Цілі розвитку особистості
4. Iсторiя розвитку геодезичного приладознавства
5. V Потреби та мотиви стимулюють пізнання себе та прагнення до саморозвитку.
6. VІІІ. Проблеми та перспективи розвитку машинобудування.
7. А. В. Петровський виділяє три стадії розвитку особистості в процесі соціалізації: адаптацію, індивідуалізацію і інтеграцію.
8. Агроекологічні проблеми розвитку і шляхи їх розв'язання
9. Аліментні обов’язки батьків і дітей
10. Альтернативність у реалізації стратегії розвитку підприємства
11. АНАЛІЗ ПЕРСПЕКТИВНИХ НАПРЯМІВ|направлень| РОЗВИТКУ МЕТОДІВ РОЗПІЗНАВАННЯ
12. АНАЛІЗ ПЕРСПЕКТИВНИХ НАПРЯМІВ|направлень| РОЗВИТКУ МЕТОДІВ РОЗПІЗНАВАННЯ

Переглядів: 3244