Спектр медикаментозних пошкоджень печінки надзвичайно широкий. Медикаментозні пошкодження необхідно мати на увазі при встановленні етіології будь-якого гострого або хронічного захворювання печінки.
Ліки, що викликають ураження печінки, підрозділяються на дві групи: дійсні гепатотоксини, що викликають облігатні реакції, і гепатотоксини, що викликають з факультативні реакції (пов’язані з ідіосинкразією).
Медикаментозні реакції, що викликаються препаратами першої групи, визначаються дозою і часом прийому ліків, відтворюються в експерименті і розвиваються у більшості осіб.
Медикаментозні реакції при прийомі препаратів другої групи не залежать від дози препарату, розвиваються лише у небагатьох осіб, особливо чутливих до даного препарату. Частота гепатотоксичних пошкоджень при використанні цих ліків складає 0,1%, але прояви мінімальних порушень функцій печінки досягають 10%.
Механізм гепатотоксичних пошкоджень. До цитотоксичних ліків належать пуроміцин і тетрациклін; до холестатичних — анаболічні стероїди, літохолева кислота. Ці речовини викликають ураження печінки за допомогою вибіркового порушення секреції в жовчні канальці.
У другій групі факультативних гепатотоксинів виділяють дві підгрупи. Перша підгрупа включає ті речовини, які викликають ураження печінки за рахунок алергічних реакцій. Характерний розвиток грануломатозного запалення з присутністю великого числа еозинофілів і інших алергічних реакцій з лихоманкою, висипом, еозинофілією. Факультативні гепатотоксини другої підгрупи викликають медикаментозне ураження печінки за рахунок токсичних метаболітів, лікарських засобів, що утворюються в печінці в процесі біотрансформації.