При залізодефіцитній анеміїпідняття рівня ретикулоцитів спостерігають на 8-12-й день терапії, нормалізацію рівня сироваткового заліза на 4-5-й тиждень від початку лікування. Клінічні ознаки поліпшення стану хворих спостерігаються набагато раніше, ніж нормалізація вмісту гемоглобіну, що пов'язане із заповненням передусім запасів тканинного (целюлярного) заліза.
Перевагу віддають пероральним формам заліза, розпочинають терапію з малих доз, поступово підвищуючи дозу препаратів через декілька днів. Після досягнення нормальних цифр гемоглобіну препарати заліза приймають в підтримуючих дозах ще 2 – 3 місяці (загроза гемосидерозу!)
Терапія препаратами заліза не показана при гіпохромних анеміях з нормальною кількістю ферритину (це ознака порушеного засвоєння заліза), так само як при гемолітичних анеміях.
Реакція на прийом препаратів заліза є задовільною, коли рівень гемоглобіну підвищується на 1% в день і на 10% (15 г/л) протягом 3 тижнів.
Додаткову оцінку ефективності лікування залізодефіцитних анемій проводять за вмістом заліза в крові і величиною загальної залізозв’язуючої здатності сироватки. При лікуванні препаратами заліза слід пам’ятати про часті алергічні реакції при перентеральному введенні і небезпеку передозування у дітей.
При гіперхромій мегалобластичній анемії на п’ятий-сьомий день лікування вітаміном В12 відзначається ретикулоцитарний криз — кількість ретикулоцитів у периферійній крові збільшується до 10-20%. Процес нормалізації кровотворення завершується через 48-72 год після введення вітаміну В12. Поповнення периферійної крові еритроцитами починається з п'ятого-шостого дня, гемоглобін зростає повільно, тому показник колірності нижчий за 1,0.
Контроль ефективності лікування В12-фолієводефіцитної анемії складається з оцінки симптомів захворювання, які швидко зникають (через кілька днів). Але основним показником ефективності є відновлення потрібного рівня гемоглобіну в крові.
Терапія вітаміном В12 і фолієвою кислотою не потребує оцінки безпечності, хоча у процесі лікування вітаміном В12 слід регулярно контролювати картину крові та її зсідання, пам’ятати про алергічні реакції при їх парентеральному введенні і небезпеки передозувань (особливо у дітей).