• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Під час виконання службово-бойових завдань

У кризових політичних, економічних, геофізичних ситуаціях відбувається загострення психічних захворювань. Важливо пам’ятати, що більшість психічно хворих не є небезпечними, якщо правильно з ними поводитись. Імовірність нападу з боку душевнохворого невелика, навіть якщо він агресивний на словах. Згідно зі статистикою більше шансів зустрітися з насильством з боку здорової людини. Проте важко оцінити нетипові реакції людей, що страждають психічними розладами.

Зовнішніми проявамицих розладів, що повинні насторожити, можуть бути незвичність поводження та зовнішнього вигляду, незрозумілість висловлювань і емоційних реакцій.

1. Дивне, незвичне поводження:

– вигукування гасел;

– наполегливе звертання до оточуючих з дивними проханнями;

– розмахування руками, навіть на самоті.

2. Зовнішній вигляд, що не відповідає ситуації:

– поява в громадських місцях у нижній білизні;

– використання елементів військової атрибутики як прикраси повсякденного одягу;

– поява у місцях масового скупчення людей у помпезному одязі (фрак, костюм полководця).

3. Незвичні, дивні висловлювання:

– що не відповідають ситуації;

– розмова з самим собою;

– звертання до відсутніх на той час людей.

4. Незвичність емоційних реакцій:

– недоречний сміх;

– блукаючий погляд, незвична жестикуляція;

– песимістичний настрій, непевність, зневага до життєвих цінностей.

Фахівці виділяють дві категорії душевних захворювань: невротичні та психічні розлади.

Невротичні розлади– невроз, що виявляється у формі обтяжливих, депресивних і нав’язливих станів, які обумовлюють неадекватні реакції на ситуацію.

Поведінка навіть самих невротизованих особистостей навряд чи вимагає спеціального втручання.

Психічним захворюванням, з яким можна зустрітися найчастіше, є шизофренія. Саме це захворювання викликає ніяковість і почуття страху в оточуючих. Воно може бути причиною аварій, дезорганізації суспільного порядку, тому втручання необхідне.

Найбільш яскравими симптомами, що звертають увагу, є марення і галюцинації.

Марення– помилкові переконання.Цей стан характерний для шизофренії, його відразу помічають. Часто змістом марення є ідея великої власної значущості чи переслідування. Марення насправді виглядає не так наївно, частіше воно буває послідовним і логічним.

Особливо небезпечною є ідея захисту. Наявність у висловлюваннях хворого намірів (тим більше дій) запобігти уявній небезпеці шляхом протидії конкретній особі, боротися проти сил зла, помститися людям, які нібито заподіяли йому шкоду, вимагають невідкладного втручання.

Галюцинації– порушення психічного процесу сприйняття, що виявляються у зорових і слухових образах, які реально не існують.

Для шизофреників характерні слухові галюцинації. Часто голоси загрожують хворому, кривдять його. Оскільки особистість хворого не цілком відривається від реальності, шизофренічні галюцинації хворі вважають, наприклад, голосами, що виходять з реальних або вигаданих засобів зв’язку, які взяті з фантастичних романів.

Хворі, що страждають галюцинаціями, як правило, менш соціально небезпечні, однак і у них може сформуватися установка на суспільно неприйнятні вчинки.

Дії стосовно психічно хворих людей:

1. Стримувати хворого до прибуття медичної допомоги, при необхідності доставити його до лікарні, особливо у випадку, коли людина є реально агресивною.

2. По можливості дізнатися у родичів і близьких про минулий перебіг хвороби та про її загострення.

3. Стежити за власним станом. Відсутність страху та спокій позитивно впливають на хворого.

4. Видалити оточуючих, якщо вони дратують хворого.

5. Намагайтеся почати бесіду. Розпитайте його про переживання, про голоси, які він чує, почуття.

6. Не заперечуйте марення – це може викликати агресію.

7. Не йдіть на поводі у хворого, тому що можете опинитися у заплутаній ситуації (якщо, наприклад, погодитеся з тим, що через півгодини з’явиться начальник секретної служби і забере хворого з собою, то потім буде важко пояснити, чому необхідно іти до лікарні).

8. Необхідно визнати реальність того, що відбувається з хворим, але дати йому зрозуміти, що Ви вважаєте це лише його відчуттями. Можна спробувати виставити себе прихильником хворого у боротьбі, яку він, на його думку, веде. Можливий варіант: “Звичайно, Ви дуже налякані, але поки я тут, Ви у безпеці”.

9. Заздалегідь попереджуйте хворого про намір зробити який-небудь рух, уникайте несподіваних дій, що можуть бути причиною агресії.

10. Не повертайтеся до хворого спиною, постійно тримайте його у полі зору.

Запропоновані рекомендації можуть не тільки запобігти небажаному розвитку ситуації, а навіть і поліпшити її. Проте вони не є вичерпними. У кожному конкретному випадку варто керуватися власним досвідом, порадами фахівців, не втрачати самовладання.

Під час виконання СБЗ важливо формувати і зміцнювати міжособистісні відносини. Процес “притирання” вимагає змін деяких рис свого характеру, звичок, принципів, перегляду ставлення до співслужбовців, спокійної та обміркованої оцінки людей. Корисними можуть бути рекомендації щодо оптимізації взаємовідносин у військових колективах ВОРезу та зведених загонів.

Будьте доброзичливими у спілкуванні з людьми. Радійте і переживайте разом з ними успіхи й невдачі, неприємності та проблеми. Намагайтеся вислухати співрозмовника, дайте йому можливість виговоритися. Уміння слухати, співчувати, співпереживати настроює на відвертість, більш теплі та довірчі відносини.

У розмові не забувайте про виявлення поваги до думки товариша і пам’ятайте, що людина відразу може не погодитися з вашими висловлюваннями навіть всупереч істині та логічним доказам. Уникайте категоричності у своїх міркуваннях. Краще наведіть факти, запитайте думку співрозмовника і підведіть його до того, щоб він сам визнав те, що мав намір заперечувати.

Якщо Ви помилилися, визнайте це відразу і беззастережно до того, як про це стануть говорити інші. Позбавте їх цієї можливості, краще попередьте критику на свою адресу.

При спілкуванні перш за все необхідно оцінити психічний стан співрозмовника. Чи є у нього вільний час, радісний він чи сумний, дратівливий чи пригнічений та ін.

Причини зміни самопочуття, настрою, ставлення до чого-небудь можуть бути різні, у тому числі необразливі і незначні. Зміна настрою в ході бесіди можлива й у тому випадку, якщо Ви порушили вразливе питання чи обговорюєте значущі для співрозмовника проблеми.

Знаючи емоційний стан товариша, можливо прогнозувати характер відповідних реакцій залежно від змісту ваших висловлювань. Якщо на свої дружні зауваження і пропозиції отримуєте дратівливу, злісну відповідь, Ви виявилися неспроможним вірно оцінити емоційний стан співрозмовника. І тут головне – не переключитися на його емоційну хвилю, не відповісти грубо і поспішно. Варто поставити себе на місце співрозмовника. Уявіть коло його проблем, гляньте на світ його очима. Можливо, що людина просто не могла відповісти інакше.

Подолайте свої хвилювання, спокійно визначте тактику подальшого поводження. Варто пам’ятати, що успіх у відносинах з людьми залежить від співчутливого ставлення до їхніх думок. Виявляйте розуміння звичок, характеру, настрою людини, її слабкостей і якостей, які Вам не подобаються. Тільки після цього можна визначити характер відносин з нею і послідовність виховної роботи.

Якщо потрібно вказати на недоліки або зробити критичну заяву, не слід робити цього на початку розмови, інакше можна відразу сформувати у людини (чи групи осіб) емоційний бар’єр, через який Вас сприйматимуть з позиції протиборчої сторони. Щоб уникнути цього, потрібно спочатку відзначити що-небудь позитивне у тих, кого Ви збираєтеся критикувати, наприклад, у поведінці, службових справах, взаємовідносинах з оточуючими. Потім, зробивши відповідне застереження, перейти до констатації чітко зафіксованих фактів, що підлягають обговоренню. І тільки після цього, за необхідності, пред’являйте своє судження.

Ви можете собі дозволити висловитися щодо конкретних фактів про конкретну особистість чи окремі її якості, про групу осіб та ін. Проте треба завжди пам’ятати, якщо Ви дійсно хочете щось змінити у людині – уникайте категоричних негативних оцінок як окремих якостей, так і особистості вцілому. Інакше Ви не тільки образите людину, а й сформуєте негативне ставлення до себе.

При спілкуванні з іншими людьми в умовах фіксованої системи відносин можуть виникати конфліктні ситуації. Це підвищує нервово-психічне напруження, при цьому накопичується значний заряд негативних емоцій, що позначається на тілесному і психічному здоров’ї, результатах службової діяльності. Емоційне напруження у конфлікті загострює почуття образи, незадоволення, необ’єктивності в оцінюванні себе і протилежної сторони.

У випадках, коли наші емоції ніхто не чіпає, ми вільно міркуємо, приймаємо найкращі рішення, даємо поради і дивуємося з приводу необдуманих вчинків інших. Проте у конфліктній ситуації легко втрачаємо здатність керувати своїми емоціями, логічно аналізувати.

Розкладіть конфлікт “по поличках”, виділіть головне і другорядне. Визначте, у чому Ви можете піти на компроміс, а що залишити без уваги. Скорочуйте до мінімуму претензії опонентів. Намагайтеся зрозуміти поведінку вашого кривдника. Оцініть, чи здатний він до конструктивних рішень.

Таким чином, об’єктивний аналіз ситуації і навички психічної саморегуляції допоможуть успішно переборювати психотравмуючі переживання та у повному обсязі виконувати СБЗ.

Читайте також:

1. III. Актуалізація опорних знань. Повідомлення теми і завдань уроку.
2. III. Актуалізація опорних знань. Повідомлення теми і завдань уроку.
3. III. Актуалізація опорних знань. Повідомлення теми і завдань уроку.
4. III. Виконання бюджету
5. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
6. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
7. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
8. III. Повідомлення теми і завдань уроку
9. III. Повідомлення теми і завдань уроку.
10. III. Повідомлення теми і завдань уроку.
11. IV. Повідомлення теми і завдань уроку.
12. IV. Повідомлення теми і завдань уроку.

Переглядів: 866