Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






Відмінювання займенників різних семантико-граматичних розрядів

Граматичні категорії займенників, відмінювання займенників

 

Відмінкові форми особових і особово-вказівних займенників характеризуються різними основами (явище суплетивізму) (див. таблицю); голосний є в родовому і знахідному відмінках займенника Другої особи однини чергується з голосним о в давальному, орудному і місцевому відмінках (тебе — тобі, тобою, на тобі).

Зворотний займенник себе відмінюється, як особовий займенник ти.

Вжиті з прийменниками особові займенники 3-ї особи мають у родовому, знахідному, орудному і місцевому відмінках початковий (епентетичний) звук Н, напр.: у нього, з неї, над ним, за ними. Додається н до особового займенника 3-ї особи в непрямих відмінках після всіх простих (первинних) прийменників (без, в, від, для, до, за, з, на, над, перед, під, по, при, про, у, через) і деяких прийменників іменникового й прислівникового походження (край, коло, круг, біля, ззаду, навколо, попереду, посеред, проти, після), причому названі прийменники іменникового й прислівникового походження, як правило, вживаються з родовим відмінком особового займенника.

З давальним відмінком особово-вказівного займенника в сучасній українській літературній мові вживаються тільки окремі прийменники прислівникового походження, як-от: наперекір йому, навскоси йому, назустріч йому та окремі прийменники дієслівного походження (завдяки, навперейми), але початкового н особово-вказівний займеннику таких випадках не має. Це пояснюється тим, що від прислівників наведені прийменники утворилися значно пізніше. Також не вимагають початкового н деякі прийменники іменникового походження, що недавно виникли, та складені прийменники, утворені словосполученням іменників з первинними прийменниками, напр.: коштом їх, за винятком його та ін.

Початковий звук н у займенниках 3-ї особи розвинувся з колишніх прийменників, що закінчувались на носовий приголосний н: сън, кън, вън. У зв'язку з діянням закону відкритого складу кінцевий прийменниковий н, який закривав склад, став сприйматися як початковий звук прийменника 3-ї особи в непрямих відмінках, внаслідок чого в давньоруській мові склади стали відкритими, наприклад: вън гего^въ ніего (укр. в нього); кън іему-^кь нгєму (укр. діалектне к ньому); сън имь-^съ нимь (укр. з ним).

Під впливом названих прийменників з'явився початковий н в займенниках і після інших прийменників.

В особових займенниках 1-ї і 2-ї особи, у зворотному займеннику, вказівних займенниках той і цей в родовому відмінку безприйменникових конструкцій вживаються форми з наголосом на другому складі, напр.: мене, тебе, себе; у прийменникових конструкціях наголос на першому складі, напр.: до мене, від тебе, до себе.

Як займенник цей (це, ця), відмінюються займенники оцей (оце, оця), сей (се, ся).

Як займенник той (те, та), відмінюється займенник отой (оте, ота).

Вказівні займенники такий, отакий (таке, отаке, така, отака) відмінюються, як прикметники твердої групи.

Вказівний займенник жіночого роду та в родовому однини має дві форми: поряд із звичайною нестягненою формою тієї (тієї пісні) може мати рідше вживану стягнену форму тої (тої пісні). В орудному однини поряд із звичайною нестягненою формою тією (тією піснею) існує рідше вживана стягнена форма тою (тою піснею).

 

 

За цим зразком відмінюються займенники твій, свій.

Займенники наш, ваш відмінюються, як прикметники твердої групи: займенник їхній — як прикметник м'якої групи.

Присвійні займенники мій (моя, моє), твій (твоя, твоє), свій (своя, своє) в непрямих відмінках мають закінчення, майже подібні до відповідних форм особово-вказівного займенника він (вона, воно). Відмінність їх хіба тільки в тому, що а) при зміні е на о відсутнє пом'якшення попереднього приголосного; б) в формах давального й місцевого відмінків чоловічого і середнього роду та родового й орудного жіночого роду не відбувається в закінченні зміни є.

 

Означальний займенник весь (увесь, ввесь) в однині відмінюється, як займенник цей, але з відмінним м'яким закінченням в орудному відмінку та в паралельній формі місцевого відмінка чоловічого і середнього роду; у множині цей займенник має відмінкові форми, подібні до форм прикметників м'якої групи, лише з відмінним закінченням орудного відмінка -іма (з старої двоїни).

Означальні займенники кожний (кожен), жодний (жоден), всякий, самий, інший відмінюються, як прикметники твердої групи.

Означальний займенник сам в називному і спільному з ним знахідному множини має паралельні форми: самі і сами. Форма самі є нормою літературної мови: Ми просили, щоб ви самі сказали (Л. Укр.); форма сами вживається переважно в діалектах, напр.: Сами б прийшли.

 

!!! У місцевому відмінку однини вказівні, присвійні, означальні й питально-відносні займенники, крім закінчення -ому, мають (рідше) паралельне закінчення ‑їм: на тім, на цім, на всім, на кожнім, на всякім, на самім, на кім, на чім.

 

 

Питально-відносні займенники хто, що мають різні основи у відмінкових формах і, крім того, не мають форм множини.

У давальному і місцевому відмінках однини питально-відносний займенник чий має такі паралельні форми: чийому і чиєму; на чийому, на чиєму і на чиїм.

Питально-відносний займенник скільки, як і кількісні числівники, не має граматичної категорії числа. Займенники скільки і стільки відмінюються, як числівник два: скільки, скількох, скільком, скількома; стільки, стількох, стільком, стількома.

Питально-відносні займенники який і котрий відмінюються, як прикметники твердої групи.

 

Неозначені займенники будь-хто, будь-що, хто-небудь, що-небудь, хтось, щось, дехто, дещо та заперечні займенники ніхто, ніщо відмінюються так, як питально-відносні займенники хто, що.

Неозначені займенники якийсь і чийсь у родовому і місцевому відмінках множини вживаються з вставним звуком о перед часткою -сь: якихось, на якихось; чиїхось, на чиїхось; неозначені займенники хтось, щось, чийсь в орудному відмінку однини мають паралельні форми: кимсь, чимсь, чиїмсь і рідше вживані в літературній мові кимось, чимось, чиїмось.

Заперечні займенники в непрямих відмінках вживаються з різним наголосом. Пор.: Нікому (нема кому) поїхати по дрова; Нікому не вдається досягти тієї вершини; Нічого (нема чого) вам сказати; Ми за мир, і нічого нам не зроблять ніякі палії війни. З обома наголосами вживаються ці займенники і тоді, коли часткою ні відокремлюється прийменник від займенника: ні в кого і ні в кого; ні з ким і ні з ким; нів чому і ні в чому.

 


Читайте також:

  1. Арифметичні операції в різних системах числення
  2. Банківська система в ринковій економіці є звичайно дворівневою і включає центральний банк (емісійний) і комерційні (депозитні) банки різних видів.
  3. В однакових об'ємах різних газів за однакових умов (температура і тиск) міститься однакова кількість молекул.
  4. В умовах різних облікових систем
  5. Вибори, їх класифікація та особливості при різних політичних режимах.
  6. Вибори, їх класифікація та особливості при різних політичних режимах.
  7. Види планів щодо різних критеріїв
  8. ВИДИ СПОСТЕРЕЖЕННЯ В РІЗНИХ ТИПАХ ДОСЛІДЖЕННЯ
  9. Визначення маркетингу у різних аспектах.
  10. Вимоги до норми прибутку для різних груп інвестицій
  11. Відмінювання іменників другої відміни. Особливості поділу на групи іменників з основою на –р. Особливості відмінкових закінчень іменників другої відміни родового відмінка.




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Лексико-граматичні розряди займенників | Тест для тематичного контролю. 6 клас.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.002 сек.