МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Забезпечення виробництва технологічним оснащенням
Виготовлення продукції або надання послуг потребує використання певного інструменту, оснащення, пристроїв, які втзначеня технологією виготовлення виробів. На підприємствах, де виробляють складну і трудомістку продукцію, номенклатура інструменту, що застосовується, досягає десятків тисяч найменувань. Для забезпечення виробництва необхідними компонентами на підприємствах створюються інструментальні господарства. Інструментальне господарство підприємства - це сукупність внутрішньозаводських і цехових підрозділів, що зайнятті придбанням, виготовленням, ремонтом і відновленням інструменту та технологічного оснащення, їх обліком, збереженими і видаванням у цехи та на робочі місця. Інструментальне господарство є одним найважливіших елементів системи технічного обслуговування виробництва. Від його правільної організації значною мірою залежать успіх роботи всього підприємства, якість продукції, ритмічність і рентабельність виробництва. Основними завданнями інструментального господарства підприємства, незалежно від особливостей виробництва, є: визначення потреби в інструменті; планування придбання оснащення; своєчасне і безперебійне оснащування виробничого процесу (робочих місць), підготовка до виробництва нових виробів; аналіз ефективного використання інструменту. Організаційно-виробнича структура інструментального господарства залежать від типу і масштабу виробництва, номенклатури, складності інструменту і загальної кількості працюючих. На великих підприємствах може бути кілька інструментальних цехів різних видів залежно від частки калібрувально-заготівельних, ливарних, ковальських, механічних і складальних цехів. До складу інструментального господарства великих і середніх підприємств входять інструментальний відділ (ІНВ), центральний інструментальний склад (ЦІС), цехові інструментально-роздавальні комори (ІРК), дільниці складання пристроїв (ДСП), дільниця централізованого заточування різального інструменту (ЦЗІ), дільниця ремонту та відновлення інструменту (ДРВІ). Форми організації інструментального господарства на підприємствах можуть бути різноманітними:централізована, децентралізована та змішана. Централізована передбачає створення інструментального відділу (ІНВ) підприємства, до складу якого входять інструментальні цехи, дільниці, відділення і склади, які самостійно своїми засобами забезпечують усі підрозділи підприємства необхідним інструментом. На дрібних підприємствах така централізація реалізується через групи інструментального забезпечення або окремих виконавців. У разі децентралізації кожний цех підприємства самостійно забезпечує своє виробництво необхідним інструментом. При змішаній формі організації відбувається перерозподіл робіт між підрозділами інструментального господарства: виготовлення, ремонт і відновлення спеціального інструменту загального користування здійснює інструментальний цех (ІЦ), його зберігання і розподіл — центральний інструментальний склад (ЦІС), а ремонт і відновлення — цехи основного і допоміжного виробництв. Різноманіття інструменту зумовлює необхідність класифікації і цифрової системи позначень — індексації, що є передумовою раціональної організації інструментального господарства — забезпечення обліку,зберігання і видачі оснащення, а також організації його вирибництва й закупівлі в потрібній кількості. Під класифікацією розуміється розподіл усіх інструментів, що застосовується на підприємстві, на певні групи за найголовнішими ознаками: а) характером використання; б) місцем у виробничому процесі; в) призначенням. За характером використання розрізняють: - оснащення загального застосування — універсальний стандартизований інструмент для виконання груп операцій на різних підприємствах, параметри якого визначені ДСТУ й котрий виготовляється на спеціалізованих заводах; - оснащення, яке призначене для виконання певних операцій або виготов-лення конкретних деталей — спеціальний інструмент і спецоснащення (штампи, пресформи тощо), що проектуються і виготовляються силами інструментальної служби самого підприємства. За місцем використання у виробничому процесі розріняють: - інструмент першого порядку, що використовується для виготовлення основної продукції підприємства (в основному виробництві); - інструмент другого порядку, що використовується для виготовлення інструменту першого порядку. За призначенням все оснащення на підприємстві поділяється на таки підкласи: 1) різальний інструмент; 2) абразивний інструмент; 3) вимірювальний інструмент; 4) слюсарно-монтажний інструмент; 5) кувальний інструмент; 6) допоміжний інструмент; 7) штампи; 8) пристрої; 9) моделі, прес-форми 10) різний інструмент (десятинна система класифікації, що має від п'яти до семи ступенів). Індексація інструменту передбачає його послідовний розподіл відповідно на класи, підкласи, групи, підгрупи, види і різновиди за десятинноюсистемою. Клас характеризує вид обробки або метод одержання заготовки. Підклас відбиває характер операції. Група — характер устаткування, на якому застосовується інструмент. Підгрупа вказує на окремі елементи операції; вид - на форму інструмента. Кожному класу, підкласу, групі, підгрупі і виду присвоюється певне умовне позначення. Наприклад, індекс автоматного фасованого дискового різця зі швидкорізальної сталі діаметром 40 мм має такий вигляд: . Перша цифра в індексі означає клас (1) – інструмент різальний;, друга – підклас (1) – фасовані; третя – група (4) – автоматні; четверта – підгрупа (5) –фасованні; п’ята – (8) – дисковані; інші цифри вказують для стандартного, універсального- порядкові номери в даному стандарті відповідно до розміру інструмента, а для спеціального – порядкові номери в реєстраційній документації. Потреба підприємства в інструменті визначається на підставі: номенклатури інструменту, що використовується; технологічних витрат його за кожним з найменувань (типорозмірів); запасів або оборотного фонду на підприємстві в цілому і по цехах. Номенклатура універсального (стандартного) інструменту встановлюється: за картами застосовності — у серійному і масовому виробництвах, за картами типового оснащення робочих місць — в одиничному і дрібносерійному виробництвах. Номенклатура спеціальних видів інструменту визначається за картами технологічних процесів. Потреби підприємства в оснащенні розраховуються, виходячи з обсягу виробництва, номенклатури оснащення, яка визначена в технологічній документації, а також норм витрат. Потреба підприємства в інструменті певного виду на плановий період часу розраховується за формулою: Іпл = Івит + Іоф; Іпл = Івит + Іофк – Іофп; де Іпл - кількість інструменту на плановий період, шт.; Івит - кількість інструменту, що витрачається за плановий період, шт.; Іоф - оборотний фонд інструменту; Іофк - норматив оборотного фонду інструменту на кінець планового періоду; Іофп - фактична кількість інструмента на початок планового періоду. Витрата інструменту розраховується за методами: статистичним; за нормами оснащення робочих місць; за нормами витрати (розрахунковий). При статистичному методі фактична витрата інструменту за минулий період співвідноситься з певною величиною товарної (валової) продукції в грошовому виразі або на 1000 год роботи устаткування тієї групи, на якій використовується відповідний інструмент. Витрата різального інструменту певного типорозміру на програму виробництва визначається за нормами витрати і кількістю деталей, що обробляються, за формулами: У великосерійному і масовому виробництві: Ір.м. = , де Nд — кількість деталей, що обробляються даним інструментом; Нр - норма витрати різального інструменту на 100, 1000, 10 000 деталей; N— кількість деталей, на яку визначена норма витрати; У дрібносерійному і одиничному виробництвах: Ір.д. = , де tp– час роботи устаткування, який витрачається на обробку даної групи деталей, год; Нр — норма витрати різального інструменту на 100, 1000 год роботи устаткування, шт.; tуст -час роботи устаткування, на яке розраховується норма витрати.
Читайте також:
|
||||||||
|