• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Землеволодінь і землекористувань на різному праві

Реформування земельних відносин й існуючої системи землево­лодіння та землекористування, перерозподіл земель за формами власності, в тому числі виділення земельних часток (паїв) у натурі, потребують відповідних землевпорядних заходів із визначення прав власників земельних часток при спільному їх використанні.

Розробляючи пропозиції щодо визначення прав власників земе­льних часток при спільному використанні земель на різному праві, враховують:

♦ наявність, розміщення і площі земельних масивів, які є влас­ністю сільськогосподарських підприємств як юридичних осіб;

♦ наявність розміщення і площі земельних ділянок сільськогос­подарських угідь, які перебувають у власності громадян, та форми їх використання сільськогосподарським підприємством, фермерсь­ким господарством;

♦ наявність, розміщення і площі земельних ділянок, орендова­них у органів виконавчої влади або місцевого самоврядування;

♦ наявність, розміщення і площі земельних ділянок, які є на праві спільної власності (колишня колективна) власників земель­них часток (паїв), у тому числі зайнятих об'єктами нерухомого майна.

Проект складають на основі погоджених і затверджених у вста­новленому порядку результатів інвентаризації земель, унаслідок якої уточнюють розміри земельних часток. У подальшому формують і розміщують масиви земель, які є власністю юридичної особи, роз­міщують земельні ділянки, що перебувають у власності громадян. Уточнюють розміри земельних часток відповідно до чинного зако­нодавства.

Земельні масиви, що є власністю юридичної особи, формують і розміщують у такий спосіб.

На підставі проведеного аналізу фактичного використання земе­льних часток установлюють площу сільськогосподарських угідь, що є власністю сільськогосподарської організації як юридичної особи, тобто площу земельних часток, внесених у статутний (складовий) капітал або пайовий фонд і викуплених у власність сільськогоспо­дарською організацією, подарованих сільськогосподарській органі­зації. Зазначені площі сільськогосподарських угідь зараховують до неподільного фонду, який не підлягає поділу на земельні частки.

Ці земельні ділянки доцільно сформувати і розмістити єдиним масивом з обліком економічної і господарської доцільності (розта­шування тваринницьких ферм, виробничих центрів, місць прожи­вання членів (учасників) сільськогосподарської організації, ринків збуту, транспортних магістралей тощо).

У цей масив бажано залучати землі, використання яких має ви­значальне значення в забезпеченні основних напрямів його вироб­ничої діяльності.

Щоб не зачіпати інтересів інших власників земельних часток, площу земельного масиву, що відводиться, потрібно формувати з урахуванням якісної оцінки земель, а саме: кількість балів земель­ного масиву, що відводиться, має бути не більшою від загальної кількості переданих земельних часток (паїв).

Межі земельного масиву встановлюють з урахуванням його ком­пактного розміщення, по можливості поєднуючи з існуючими межа­ми позасівозмінних масивів, полів і робочих ділянок з чітко вира­женими на місцевості природними і штучними межами (річками, струмками, каналами, дорогами, лісосмугами тощо).

На підставі даних формування земельного масиву, який є влас­ністю сільськогосподарського підприємства як юридичної особи і внесений до неподільного фонду, складають реєстр земельних діля­нок (контурів) сільськогосподарських угідь. Одночасно вказують площі несільськогосподарських угідь, що рекомендуються до пере­дачі сільськогосподарському підприємству.

Земельні масиви, що перебувають у власності громадян, розмі­шують з урахуванням сформованих форм правових взаємин влас­ників земельних часток із сільськогосподарським підприємством, площі земельних угідь, переданих для використання сільськогоспо­дарському підприємству на тому чи іншому праві, місця проживан­ня громадян, забезпечуючи створення компактних масивів сільсь­когосподарських угідь.

Земельні ділянки, що відповідають земельним часткам, право користування якими внесено в статутний капітал підприємства, до­цільно формувати єдиним масивом. Розміщують їх компактно із зе­мельним масивом сільськогосподарських угідь, що перебувають у власності сільськогосподарського підприємства.

Сільськогосподарські угіддя, які сільськогосподарське підприєм­ство використовує на умовах оренди, варто розміщувати з ураху­ванням термінів оренди.

Якщо в складі землекористування є сільськогосподарські угіддя, передані під час приватизації земель органами місцевого самовря­дування в оренду сільськогосподарському підприємству, то потрібно визначити місце розташування цих земельних ділянок.

Розробляючи проектні пропозиції, слід також ураховувати поба­жання власників земельних часток щодо розпорядження ними піс­ля закінчення терміну правових відносин із сільськогосподарським підприємством.

Якщо до моменту розроблення проектних пропозицій щодо впо­рядкування землекористування сільськогосподарського підприємст­ва виникає потреба у виділенні земельних ділянок для організації селянських господарств власників земельних часток, то ці питання також розглядають, а їх відповідне рішення відображають у проекті землеустрою.

Власність на несільськогосподарські угіддя має бути оформлена відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Конкретні види і площі несільськогосподарських угідь можуть бути передані у власність громадянам за рішеннями органів вико­навчої влади або місцевого самоврядування.

Несільськогосподарські угіддя передають у власність з ураху­ванням:

♦ побажань громадян і юридичних осіб;

♦ розміщення їх продуктивних земель;

♦ побажань суміжних землекористувачів;

♦ природно-екологічного значення і доцільного господарського використання цих земель;

♦ створення територіальних умов для формування раціонально­го землекористування.

Межі переданих у власність сільськогосподарських і несільсько­господарських угідь доцільно поєднувати з чітко вираженими на місцевості природними і штучними межами (річками, струмками, каналами, дорогами, лісосмугами тощо).

Вкраплені в ділянки продуктивних земель контури несільського­сподарських угідь, як правило, передають повністю власникам сіль­ськогосподарських угідь, усередині яких вони знаходяться.

Якщо на суміжні несільськогосподарські угіддя претендують кі­лька громадян і юридичних осіб, то ці угіддя розподіляють між ни­ми пропорційно площі сільськогосподарських угідь, переданих у власність, з урахуванням господарської доцільності і взаємної домо­вленості.

Якщо громадяни і юридичні особи не побажали одержати у влас­ність несільськогосподарські угіддя, то розробляють пропозиції що­до зарахування їх до земель запасу, лісового або водного фонду, ін­ших категорій.

Несільськогосподарські угіддя (ліси, річки, водойми, міжсільські дороги, земельні ділянки під об'єктами історії і культури, території загального користування та ін.), які за своїми природно-екологіч­ними умовами або правовим статусом не можуть бути передані у власність громадянам і юридичним особам, заносять до земель від­повідних категорій.

Розглядаючи питання про передачу земель, які займають міжго­сподарські і внутрішньогосподарські дороги, установлюють їх при­належність, правовий статус, склад об'єктів, що вони обслуговують. Значну частину доріг, розташованих на території сільськогосподар­ських підприємств, використовують переважно садівничі товариства та інші організації, що не оформили земельне відведення і права на їх влаштування. На основі проведеного аналізу встановлюють їх приналежність і правовий статус (передають у власність сільського­сподарським підприємствам, оформляють відведення землі відпо­відним організаціям тощо).

При розробленні пропозицій, пов'язаних з освоєнням несільсько-господарських угідь для виробництва сільськогосподарської продук­ції, за укрупненими показниками визначають види, обсяги і вартість культуртехнічних робіт з освоєння цих земель у різні види продуктив­них земель із зазначенням частки фінансування за рахунок коштів громадянина (юридичної особи) і органів місцевого самоврядування.

Результати проведених робіт, пов'язаних із передачею несільсь-когосподарських угідь у власність, відображають:

♦ на кресленні проекту впорядкування землекористування;

♦ у реєстрі ділянок (контурів) несільськогосподарських угідь, пе­реданих громадянам і юридичним особам у власність або інші кате­горії, що включаються в землі;

♦ у відомості заходів щодо освоєння земельних угідь, що раніше вибули із сільськогосподарського обігу, переданих громадянам і юридичним особам у власність;

♦ у пояснювальній записці до проекту.

Матеріали з передачі несільськогосподарських угідь погоджують з юридичними особами і власниками земельних часток, яким пере­дають у власність ці угіддя, зацікавленими підприємствами й орга­нами місцевого самоврядування, яким намічають передати несіль-ськогосподарські угіддя, що мають природно-екологічне або суспі­льно-господарське значення, а також з районним комітетом із земе­льних ресурсів і землеустрою.

Межі і площі земельних ділянок під об'єктами нерухомості вста­новлюють на основі матеріалів інвентаризації земель з урахуван­ням фактичного функціонального призначення об'єктів, затвердже­ної проектно-технічної і будівельно-планувальної документації або норм відведення земель.

При встановленні фактичних меж і площ земельних ділянок під відповідними об'єктами нерухомості в межі цієї земельної ділянки вносять землі, які безпосередньо зайняті об'єктом нерухомості, і прилеглі до цього об'єкта нерухомості території, необхідні для за­безпечення його функціонування з урахуванням дотримання тех­нологічних вимог щодо їх експлуатації, протипожежної безпеки, са­нітарних та інших норм.

Установлюючи площу земельних ділянок під об'єктами нерухо­мості, можна використовувати нормативи, норми відведення, проект­но-технічну документацію та ін.

За відповідності фактичних розмірів земельної ділянки, на якій розташований об'єкт нерухомості, нормативам її межі установлюють за фактичним використанням. Якщо ж фактична площа земельної ділянки перевищує встановлену або менша за неї, то за згодою вла­сника нерухомості за ним закріплюється земельна ділянка за фак­тичним використанням. У разі незгоди власника об'єкта нерухомості йому передають земельну ділянку площею, що відповідає но­рмам відведення земель або проектно-технічної документації й за­безпечення функціонування об'єкта нерухомості.

За матеріалами встановлення меж і площі ділянок складають реєстр земельних ділянок, на яких розташовані відповідні об'єкти нерухомості, із зазначенням функціонального призначення конкрет­ного об'єкта нерухомості, його номера і площі (фактичної і за вста­новленими нормами і формами передачі, безоплатно або за плату).

Місце розташування і погоджені з власником об'єктів нерухомос­ті площі земельних ділянок відображають на проектному кресленні.

За результатами проектування складають зведену експлікацію земель, у якій відображають проектні площі земельних угідь, у тому числі за формами власності:

♦ у власності юридичної особи;

♦ громадян, які використовують сільськогосподарське підприєм­ство на умовах оренди і права власності;

♦ органу місцевого самоврядування, що передані сільськогоспо­дарському підприємству в оренду;

♦ громадян, що не використовували свої права з реалізації земе­льних часток;

♦ неоформлені у власність — незатребувані земельні частки;

♦ у власності громадян, що збільшили особисті господарства;

♦ передані у фонд перерозподілу земель.

Розподіл земель, які використовуються на різному праві на тери­торії Грушівської сільської ради, наведено в табл. 11.8.

Таблиця 11.8. Експлікація земель, переданих сільськогосподарським підприємствам і фермерським господарствам у спільну часткову власність та оренду

Продовження табл. 11.8

Правовий статус використання земельних часток (паїв) охарак­теризований у табл. 11.9.

Таблиця 11.9. Правовий статус використання земельних часток (паїв)

Рекомендоване використання земель несільськогосподарського призначення, в тому числі земельних ділянок під нерухомим май­ном, і їх правовий статус показано в табл. 11.10—11.11.

Таблиця 11.10. Площі несільськогосподарських угідь, переданих у власність сільськогосподарським підприємствам і господарствам, га

Таблиця 11.11. Площі земельних ділянок, які зайняті об'єктами нерухомого майна, що передане або передається сільськогосподарським підприємствам

11.2.6. Формування обмежень у використанні земель і земельних сервітутів

Одночасно з розробленням пропозицій щодо організації викорис­тання і охорони земель, удосконалення землеволодінь і землекорис-тувань у межах території сільської ради враховують і встановлюють обмеження і сервітути у використанні земель, які є нормальним ме­ханізмом регулювання земельних відносин і без яких важко або не­можливо поєднати інтереси власників землі, земельних часток (паїв) з суспільними інтересами.

Крім прав, визначених Земельним кодексам України з викорис­тання і розпорядження земельними ділянками, власники земель­них ділянок, землекористувачі й орендарі зобов'язані, відповідно до цільового призначення, додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля, здійснювати заходи з охорони земель, не допуска­ти забруднення, деградацію і погіршення родючості ґрунтів.

Водночас права власників землі і землекористувачів можуть бу­ти обмежені через обтяження земельних ділянок певними умовами і зобов'язаннями.

Обмеження прав на землю підлягають державній реєстрації і зберігаються у разі переходу земельної ділянки до іншої особи.

Перелік визначених обмежень у використанні землі та встановле­них земельних сервітутів для землекористувачів, землі яких впоряд­ковуються, та їх правовий режим наведено в табл. 11.12 і 11.13.

Таблиця 11.12. Склад і зміст обмежень у зонах з особливим режимом використання земель

Продовження табл. 11.12

Продовження табл. 11.12

Продовження табл. 11.12

Продовження табл. 11.12

Таблиця 11.13. Склад і зміст земельних сервітутів, установлених в меясах землекористувань сільськогосподарських підприємств

Продовження табл. 11.13

Читайте також:

1. I. Сторони в справі про банкрутство
2. IIІ. Інші учасники провадження у справі про банкрутство
3. В адміністративному праві виділяють загальну, особливу і спеціальну частини.
4. Визнання урядів у міжнародному публічному праві.
5. Виконання постанови в справі про адміністративне правопорушення.
6. Виникнення, роль і значення емблеми Червоного Хреста чи Червоного Півмісяця в міжнародному гуманітарному праві.
7. Вислуга років: поняття та юридичне значення в праві соціального забезпечення
8. Відмова у відкритті провадження в адміністративній справі
9. Відновлення і знімання меж землекористувань
10. Відповідальність у конституційному праві
11. Відповідальність у цивільному праві. Принципи компенсації моральної шкоди у сфері медичної діяльності.
12. Вступ до дисципліни «Права людини в міжнародному праві». Історичний розвиток концепції прав людини до наших днів

Переглядів: 402