• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Вступ до дисципліни «Права людини в міжнародному праві». Історичний розвиток концепції прав людини до наших днів

Терміни та визначення, характерні для процесів стандартизації, сертифікації та акредитації, встановлені в Керівних вказівках ІСО/МЕК2 "Загальні терміни та визначення в галузі стандартизації та суміжних видів діяльності". На європейському рівні вони прийняті в стандарті EN 45020.

Єдине тлумачення спеціальних термінів потрібне для гармонізації правил і процедур сертифікації та акредитації в міжнародному масштабі з метою усунення технічних перешкод у торгівлі між країнами. Керівні вказівки ІСО/МЕК2 було розроблено Комітетом ІСО по принципах стандартизації (ІСО/СТАКО). Шосте видання містить зміни, внесені у п'яте видання (1986 p.), які були прийняті радами ІСО та МЕК у 1991р. Нове видання розроблялось відповідно до рішень Генеральної угоди по тарифах і торгівлі (ГАТТ) та Економічної комісії ООН для Європи (ЄЕКООН). Були враховані також пропозиції Комітету ІСО по оцінці відповідності (ІСО/КАСКО).

Керівні вказівки ІСО/МЕК2 розроблялись і переглядались на основі загальних принципів термінології, визначених технічним комітетом ІСО 37 "Термінологія (принципи і координація"). У Керівних вказівках ІСО/МЕК2 взаємопов'язані поняття розміщені в 16 розділах - від більш загальних до більш конкретних аспектів стандартизації, сертифікації та акредитації.

Керівні вказівки ІСО/МЕК 2 містять п'ять розділів, що відносяться до сертифікації, в яких крім терміну "сертифікація відповідності" наведені терміни, які в сукупності окреслюють контури системи сертифікації.

Розділ 12. "Випробування" містить три терміни, що відносяться до випробувань.

Випробування - технічна операція, що полягає у встановленні однієї або декількох характеристик цієї продукції, процесу або послуги відповідно до встановленої процедури.

Метод випробування встановлений порядок проведення випробувань.

Випробувальна лабораторія - лабораторія, яка проводить випробування.

Термін "випробувальна лабораторія" може використовуватись в значенні юридичного або технічного органу або в значенні того й іншого.

Міжлабораторні порівняльні випробування організація, проведення та оцінка випробувань одних і тих же подібних виробів або матеріалів двома або декількома різними лабораторіями відповідно до раніше встановлених умов.

Перевірка (лабораторій) на якість проведення випробувань -встановлення здатності цієї лабораторії проводити випробування шляхом міжлабораторних порівняльних випробувань.

Розділ 13. "Відповідність. Загальні поняття" містить поняття загального характеру "Відповідність" і "Третя сторона", які загальноприйнятим поняттям надають однозначне тлумачення як термінам, прийнятим в діяльності з сертифікації.

Відповідність дотримання всіх встановлених вимог до продукції, процесу або послуги.

Третя сторона - особа або орган, які визнаються незалежними від сторін, що беруть участь у питанні, яке розглядається.

Сторони-учасники представляють, як правило, інтереси постачальників (перша сторона) та покупців (друга сторона).

Поняття "Заява про відповідність" передбачає ситуацію, в якій є правовий механізм, що зобов'язує постачальника відповідати за виконання заявлених вимог.

Заява про відповідність - заява постачальника під його повну відповідальність про те, що продукція, процес або послуга відповідають конкретному стандарту або іншому нормативному документу.

Наступні два поняття є основоположними в сертифікації, в них полягає ідея цього виду діяльності.

Засвідчення відповідності - дія випробувальної лабораторії третьої сторони, яка доказує, що конкретний випробувальний зразок відповідає конкретному стандарту або іншому нормативному документу.

Сертифікація відповідності - дія третьої сторони, яка доказує, що забезпечується необхідна впевненість в тому, що належним чином ідентифікована продукція, процес чи послуга відповідає конкретному стандарту або іншому нормативному документу. Основою для цієї впевненості є результат "засвідчення відповідності".

Таким чином, сертифікація - це контрольні випробування, на основі яких встановлюються відповідність продукції або послуги вимогам нормативного документа, і які проводяться третьою стороною.

Поняття, які використовуються при реалізації відповідної системи, містяться в розділі 14. "Діяльність з сертифікації", розділі 15. "Угоди по визнанню", розділі 16. "Акредитація випробувальних лабораторій".

У розділі 14 наведені такі поняття, як системи сертифікації та її елементи; орган з сертифікації; контролюючий орган; сертифікат відповідності тощо. Крім того, в цьому розділі подано визначення основних документів системи сертифікації: свідоцтво в галузі сертифікації (ліцензія); сертифікат відповідності; знак відповідності.

Система сертифікації. Система, яка має власні правила процедури й управління для проведення сертифікації відповідності.

Системи сертифікації можуть діяти, наприклад, на національному, регіональному чи міжнародному рівні.

Центральний орган, який керує системою сертифікації та здійснює нагляд за цією системою, може передавати свої повноваження щодо діяльності з сертифікації та право на сертифікацію відповідності. Система сертифікації однорідної продукції (процесів, послуг). Система сертифікації щодо певної продукції, процесів або послуг, для яких застосовуються такі самі конкретні стандарти та правила й така сама процедура.

У деяких країнах використовується термін "Certification programme", який належить до того ж поняття, що й термін "Certification scheme".

Орган з сертифікації. Орган, який здійснює сертифікацію відповідності. Орган з сертифікації може сам проводити випробування та контроль за випробуваннями або здійснювати нагляд за цією діяльністю, яка проводиться за його дорученням іншими органами.

Контролюючий орган (в сертифікації). Орган, який здійснює за дорученням органу з сертифікації діяльність з контролю.

Сертифікат відповідності Документ, виданий згідно з правилами системи сертифікації, який вказує, що забезпечується належна впевненість у тому, що потрібним чином ідентифікована продукція, процес чи послуга, відповідають конкретному стандартові чи іншому нормативному документу.

Знак відповідності (в сертифікації). Захищений в установленому порядку знак, використовуваний або виданий згідно з правилами системи сертифікації, який вказує, що забезпечується належна впевненість у тому, що дана продукція, процес чи послуга відповідають конкретному стандартові чи іншому нормативному документу.

Доступ до системи сертифікації. Можливість для заявника (в сертифікації) користуватися сертифікацією згідно з правилами системи.

Учасник системи сертифікації. Орган з сертифікації, який діє згідно з правилами цієї системи, але не має можливості брати участь у керуванні системою.

Член системи сертифікації. Орган з сертифікації, який діє згідно з правилами цієї системи і має можливість брати участь у керуванні системою.

У розділі 15 наведено чотири терміни, що належать до питання видання результатів, отриманих в одних системах сертифікації, іншими системами сертифікації. Ці терміни використовуються при організації співробітництва між системами сертифікації різних країн між собою, з регіональними та іншими міжнародними системами сертифікації.

Угода про визнання. Угода, що грунтується на прийнятті однією стороною наданих другою стороною результатів, які одержані внаслідок застосування одного чи декількох установлених функційних елементів системи сертифікації.

Типовими прикладами угод про визнання є "угоди випробувань", "угоди з контролю" та "угоди з сертифікації".

Угоди про визнання можуть бути прийнятими, наприклад, на державному, регіональному або міжнародному рівні.

Одностороння угода. Угода про визнання, яка включає прийняття однією стороною результатів роботи другої сторони.

Двостороння угода. Угода про визнання, яка включає прийняття кожною стороною результатів роботи другої сторони.

Багатостороння угода. Угода про визнання, яка включає взаємне прийняття результатів роботи більш ніж двох сторін.

Останній, розділ 16, повністю присвячений термінам, пов'язаним з випробувальними лабораторіями - їх акредитацією та атестацією.

Акредитація (лабораторій). Офіційне визнання того, що випробувальна лабораторія є правочинною здійснювати конкретні випробування або конкретні типи випробувань.

Термін "акредитація лабораторій" може означати визнання як технічної компетентності та об'єктивності випробувальної лабораторії, так і тільки її технічної компетентності. Акредитація, зазвичай, є позитивним наслідком атестації лабораторії з подальшим наглядом.

Система акредитації (лабораторій). Система, що має власні правила процедури та керування для здійснення акредитації лабораторії.

Орган з акредитації (лабораторій). Орган, який керує системою акредитації лабораторій і проводить акредитацію.

Орган з акредитації може повністю або частково передавати повноваження з атестації випробувальній лабораторії іншого компетентного органа (агентству з атестації). З урахуванням того, що це може стати практичним способом розширення визнання випробувальних лабораторій, вважається важливим, щоб така атестація була еквівалентною атестації, яку проводить орган з акредитації.

Акредитована лабораторія. Випробувальна лабораторія, яка пройшла акредитацію.

Критерії акредитації (лабораторій). Сукупність використовуваних органом з акредитації вимог, які має задовольняти випробувальна лабораторія для того, щоб бути акредитованою.

Атестація лабораторії. Перевірка випробувальної лабораторії для визначення її відповідності встановленим критеріям акредитації лабораторії.

Особа з правом підпису (від імені акредитованої лабораторії). Особа, визнана органом з акредитації компетентною для того, щоб підписувати протоколи випробувань акредитованої лабораторії.

Видання Керівних вказівок є узагальненням досвіду роботи з сертифікації, накопиченого в різних країнах, причому в деяких країнах тривалість періоду дії окремих систем сертифікації становила не один десяток років.

У багатьох країнах національні системи сертифікації створювались з метою підвищення якості експортної продукції. На початковому етапі свого розвитку сертифікація в Україні відбувалась у цьому напрямку.

Вступ до дисципліни «Права людини в міжнародному праві». Історичний розвиток концепції прав людини до наших днів

План

Читайте також:

1. I. Вступна частина
2. II. МЕХАНІЗМИ ФІЗІОЛОГІЧНОЇ ДІЇ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ.
3. II. Найважливіші проблеми, що визначають розвиток місцевого самоврядування і є спільними для будь-яких урядових систем.
4. IV. НС у природному середовищі та інших сферах життєдіяльності людини
5. Pp. Розвиток Галицько-волинського князівства за Данила Романовича
6. V Розвиток кожного нижчого рівня не припиняється з розвитком вищого.
7. V Суттю Я-концепції стає самоактуалізація в межах моральних правил і більше значимих особистісних цінностей.
8. V Такі негативні особистісні утворення, як самовпевненість і нерозвиненість автономії та ініціативи, обумовлюють неадаптивне старіння людини.
9. VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
10. VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта
11. VII. ТЕСТИ З ДИСЦИПЛІНИ «МІЖНАРОДНА
12. А. Це наявність в однієї людини кількох ліній клітин з різним набором хромосом.

Переглядів: 967