Морфологія лісового масиву

Під лісовим масивом розуміють значну цілісну територію лісу, яка має природні межі (річки, озера, окремі ділянки гір тощо) або межує на значному проміжку з іншими угіддями (лугом, полями) чи населеними пунктами. Площа лісового масиву може коливатися від кількох сот до багатьох тисяч гектарів. Лісовий масив поділяють на дві морфологічні частини: зовнішню, периферійну, яку називають лісовим узліссям, і внутрішню, до якої належить решта території масиву.

Узліссям вважається смуга лісу шириною 100 м на межі лісу і відкритого простору.

Усередині лісового масиву лісові насадження часто межують з більшими чи меншими за розміром ділянками без деревної рослинності: вирубками, сільгоспугіддями, полянами, галявинами, садибами лісництв та лісовими кордонами тощо.

Поляна – це ділянка нелісової площі, яка розташована серед дерев та заросла травою. Ширина полян, як правило, перевищує висоту дерев, що її оточують. Поляни поділяють на малі (ширина дорівнює 1-2 висотам дерев); середні (2-5 висотам) та великі (більше 5 висот). Менші за розміром (0,5-1 висот дерев) ділянки лісових земель, які не мають дерев, називають галявинами. Вони утворюються з різних причин. Це може бути випадання дерев з деревостану цілою групою, вивалювання групи дерев вітром, від навалу снігу тощо.

Крім того, у полозі лісу з’являються так звані вікна, діаметр яких лежить у межах 0,5 висоти деревостану, але не менше діаметра горизонтальної проекції крони дерева верхнього яруса. Вікна утворюються внаслідок природного відпаду окремих старих дерев або після вирубування одиночних дерев. У вікнах як і на галявинах з’являється підріст.

Лісові насадження практично не бувають з рівномірним розміщенням дерев.

Рис. 7. Вертикальна та горизонтальна будова лісостану

(за В.П. Кучерявим, 2001)

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Лісівничо-таксаційні ознаки деревостану	\|	Ліс як об’єкт правового регулювання

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.001 сек.