Морфологія мінеральних агрегатів

В природних умовах в процесі мінералоутворення ідеально утворені кристалічні індивіди мінералів зустрічаються рідко. В більшості - це різноманітні сукупності або зростання кристалів і зерен мінералів, які називаються мінеральними агрегатами.

При цьому не треба плутати такі слова або поняття, як "агрегат" і "агрегатний стан". Вказані слова латинського походження. Агрегат - це механічна суміш або механічне об’єднання в одне ціле якихось однорідних або різнорідних складових частин. Агрегатний стан - це фізичний стан речовини. Тобто, за агрегатним станом, речовина може бути твердою, рідкою та газоподібною.

Серед мінеральних агрегатів виділяють закономірні агрегати або зростання, та незакономірні.

До закономірних агрегатів відносяться: паралельні зростання, епітаксичні зростання, двійники, трійники, п’ятірники та ін.

Паралельні зростання – це зростання однорідних за своїм хімічним складом кристалічних індивідів, що зрослися в паралельній орієнтації.

Епітаксичні зростання – це зростання різнорідних за своїм хімічним складом кристалічних індивідів, що зрослися в певній кристалічній орієнтації.

Двійники – це зростання двох однорідних за своїм хімічним складом кристалічних індивідів, що зрослися симетрично один відносно іншого, або симетрично проросли один в іншому.

Трійники, п’ятірники та ін. – це зростання трьох, п’яти і більше кристалічних індивідів, що зрослися симетрично.

До незакономірних агрегатів відносяться: зернисті агрегати, землисті агрегати, друзи, конкреції, секреції, ооліти, сфероліти, сталактити і сталагміти, дендрити, ниркоподібні агрегати.

Зернисті агрегати – це зцементовані незакономірні скупчення мінеральних індивідів (кристалів або зерен), які характеризуються різною взаємною орієнтацією один відносно одного. Зернисті агрегати є найбільш поширеними в природі. Найбільш типовими зернистими агрегатами є різноманітні магматичні інтрузивні породи та уламкові осадові породи.

За мінеральним складом зернисті агрегати поділяються на мономінеральні і полімінеральні. За співвідношенням розмірів зерен – на рівномірнозернисті і нерівномірнозернисті. За абсолютними величинами розмірів зерен: для магматичних порід – на мікрозернисті, тонкозернисті, дрібнозернисті, середньозернисті, крупнозернисті та гігантозернисті; для осадових уламкових порід – на пелітові, алевритові, псамітові та псефітові.

Землисті агрегати – це пухкі або слабозцементовані скупчення кристалічних індивідів переважно осадових уламкових порід пелітової і алевритової структур. До таких агрегатів належать, наприклад, каоліни, бурі залізняки, піролюзит.

Друзи (від німецького слова Druse – щітка) – це скупчення кристалічних індивідів, які мають спільну основу зростання. Друзи виникають (“виростають”) в різноманітних порожнинах гірських порід, через які рухаються високомінералізовані гідротермальні розчини. Друзи бувають як мономінеральні (гірський кришталь, аметист, гіпс, кальцит), так і полімінеральні (кварц-галеніт, галеніт-пірит-сфалерит та ін.). Довжина окремих кристалів друз можуть досягати десятків сантиметрів.

Різновидом друз є щітки, які являють собою зростки дрібних коротких кристалів на спільній основі. Довжина окремих кристалів щіток не перевищує в середньому 1 см.

Конкреції (від латинського слова concretio – зрощення або зростання) – це сферичні мінеральні утворення із радіально-променевою внутрішньою будовою. Формування цих утворень відбувається внаслідок відкладання (нарощування) мінеральної речовини навколо будь-якого центра кристалізації. Тобто, мінеральна речовина у вигляді окремих “променів” нарощується від центру до периферії даного тіла. Конкреції утворюються переважно на дні морів і океанів. Центром кристалізації при цьому може бути уламок породи або мінералу, частинка скелету будь якого молюска, риби та ін.

Іноді формування конкрецій відбувається в декілька стадій, що веде до ускладнення внутрішньої будови конкрецій. Зокрема, такі конкреції мають не просто радіально-променеву будову, а більш складну променево-зональну будову. Діаметр конкрецій змінються від перших сантиметрів до одного метра.

Секреції (від латинського слова secretio – відокремлення, відділення) – це пустотілі порожнини, стінки яких виповнені кристалічними індивідами, ріст яких відбувався від периферії до центру. Тобто, форма і розміри секреції визначається формою і розмірами порожнини в який ця секреція утворилась. Секреції переважно мають форму близьку до ізометричної, але можуть мати і будь яку іншу форму. За об’ємом секреції змінюються від декілька кубічних сантиметрів до десятків кубічних метрів.

Різновидом секреції є жеода (від французького слова geode, яке у свою чергу походить від давньогрецького слова geodes – земляний) – це секреція, центральна частина якої не заповнена повністю мінеральними масами. Характерним є наявність в центральних частинах жеод добре огранених кристалів, згрупованих в друзи. Жеоди великих розмірів інколи називаються “заноришами”, а найбільш великі – “кришталевими погребами”.

Ооліти (від давньогрецьких слів: oon – яйце і lithos – камінь) – це мінеральні утворення кулеподібної або еліпсоїдальної форми, внутрішня будова яких концентрично-зональна (лускувато-зональна) або радіально-променева. Ооліти мають діаметр від долів мм до 2-5 мм (за даними деяких дослідників – до 1 см). Утворюються вони осадовим шляхом переважно на дні озер, морів, океанів в умовах невеликих глибин. У вигляді оолітів зустрічаються такі мінерали і породи, як: кальцит, арагоніт, бурі залізняки, марганцеві руди та ін.

Сфероліти (від давньогрецьких слів: sphaira – куля і lithos – камінь) – це кулеподібні мінеральні агрегати тільки радіально-променевої будови. За розмірами сфероліти подібні до оолітів, але утворюються вони, як в осадових, так і в магматичних і метаморфічних породах. Фактично, можна сказати, що ооліти радіально-променевої будови є різновидом сферолітів.

Сталактити (від грецького слова stalaktos – капаючій, стікаючій) – це бурулькоподібні мінеральні агрегати, які утворюються у результаті повільного стікання мінералізованих розчинів вниз зі стель печер. Вони складені переважно мінералом кальцитом. Можуть досягати декількох метрів довжини. При утворенні сталактиту розчин рухається по центральному каналу всередині його.

Прикладом сталактитів є також бурульки льоду, але вода з якої утворюються такі бурульки рухається не в центрі сталактитів, а по їх поверхням.

Сталагміти (від грецького слова stalagma – крапля) – це утворення, які формуються на дні печер в результаті розкристалізації мінеральних розчинів, що спадають зі сталактитів вниз.

При з’єднанні сталактитів і сталагмітів утворюються печерні колони, які отримали назву сталагнатів. Їх розміри досягають іноді десятків метрів висоти.

Дендрити (від давньогрецького слова dendron – дерево)– це деревоподібні мінеральні агрегати, складені із окремих мінеральних індивідів (кристалів), які зростаються по гранях. Дендрити утворюються переважно на стінках тонких тріщин в одній площині. У вигляді дендритів зустрічаються такі мінерали, як: самородні золото, срібло, мідь, псиломелан та ін. Наприклад, інколи дендрити псиломелану приймають за відбитки рослин. Типовими дендритами є “візерунки” на вікнах зимою, які складаються з кристалів льоду.

Ниркоподібні агрегати– це різноманітні, так звані натічні форми, які ззовні подібні за формою до нирок. Вони утворюються у результаті відкладання мінеральних речовин з колоїдних розчинів у приповерхневих ділянках земної кори. У вигляді ниркоподібних агрегатів зустрічаються такі мінерали, як: гетит – бура скляна голова, гематит – червона скляна голова, малахіт та ін.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Морфологія мінеральних індивідів	\|	Фізичні властивості мінералів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.