• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Кадастр мінеральних ресурсів

Водний кадастр

З метою систематизації даних державного обліку вод та визначення наявних для використання водних ресурсів складають водний кадастр.

Водний кадастр — це систематизована збірка відомостей про водні ресурси країни, їхню кількість, склад і можливості використання. Водний кадастр є державним зведенням даних щодо водних об'єктів, земель водного фонду, водного режиму, водних ресурсів та їхнього використання, необхідних для соціально-економічної та екологічної оцінки водоресурсного потенціалу і забезпечення сталого розвитку регіональних утворень і функціонування водних екосистем.

Особливості мінерально-сировинної бази.Мінеральні ресурси, як і всі природні ресурси, є основним багатством суспільства. Від інших видів ресурсів вони відрізняються тим, що визначають характер відтворення мінерально-сировинної бази промисловості. Врахування цих особливостей є обов'язковим під час складання кадастру.

Найголовніша особливість полягає в тому, що мінеральні ресурси не поповнюються природою. Відтворення мінерально-сировинної бази може відбуватися тільки шляхом виявлення та промислового освоєння нових родовищ корисних копалин.

Здебільшого родовища корисних копалин комплексно використовують, отож мінерально-сировинні ресурси є найважливішою умовою найефективнішого розвитку мінерально-сировинної бази.

Поняття "мінерально-сировинна база" охоплює потенційні ресурси мінеральної сировини, а також діяльність з їхньої підготовки до видобування, власне видобування і збагачення корисних копалин з подальшою переробкою і надання вигляду підготовленої до використання мінеральної сировини.

Увесь процес використання мінерально-сировинної бази поділяють на три етапи:

- підготовка мінерально-сировинної бази з розвідкою родовищ і оцінкою промислових запасів корисних копалин (геологорозвідувальна стадія);

- проектування і будівництво гірничодобувних підприємств;

- експлуатація родовищ.

Кінцевою продукцією геологорозвідувальних робіт є розвідані промислові запаси мінеральної сировини. Геологорозвідувальні роботи як процес вивчення надр та оцінювання запасів корисних копалин налічують такі стадії:

- регіональні геологічні дослідження території;

- розшуки родовищ;

- попередня розвідка родовища;

- детальна розвідка родовищ з оцінкою промислових запасів мінеральної сировини.

Закономірності і закономірні зв'язки, характерні для використання мінерально-сировинної бази:

1) відповідність масштабів розвитку мінерально-сировинної бази потребам промисловості у мінеральній сировині;

2) оптимальні співвідношення масштабів розширеного відтворення мінерально-сировинної бази і забезпеченості розвіданими запасами корисних копалин;

3) відповідність комплексного або комбінованого розвитку мінерально-сировинної бази комплексному характеру родовищ корисних копалин;

4) оптимальні співвідношення між розмірами і виробничими потужностями гірничих підприємств та кількістю розвіданих запасів корисних копалин певного родовища.

Ведення кадастру мінеральних ресурсів.З 1927 року в Україні ведеться реєстр (кадастр) корисних копалин: на кожне родовище корисних копалин заводять спеціальний паспорт і реєстраційну карту. У паспорті зазначають назву родовища, кількість запасів тощо. Реєстраційну карту складають на основі топографічної з нанесенням меж родовища.

Сучасний кадастр мінеральних ресурсівє систематизованою науково обґрунтованою сукупністю вірогідних відомостей щодо обліку, рівня промислового використання запасів корисних копалин і господарської діяльності гірничодобувних підприємств, економічної оцінки родовищ корисних копалин і перспектив розширення мінерально-сировинної бази промисловості.

За своїм складом, властивостями і галуззю застосування у промисловості корисні копалини поділяють на такі групи:

1. Паливно-енергетичні ресурси.

2. Рудна і нерудна сировина для чорної металургії.

3. Руди кольорових металів.

4. Сировина для хімічної промисловості.

5. Гірничорудна сировина.

6. Нерудна сировина для будівельних матеріалів.

Відповідно до цієї загальноприйнятої класифікації мінеральних ресурсів і складено кадастр у вигляді окремих книг по кожній групі сировини, що є на території України.

Під час складання кадастру дотримуються таких основних принципів:

1. Вірогідності всіх родовищ і видів корисних копалин.

2. Співставлюваності оціночних показників, яка забезпечує чєдину систему ведення кадастру країни.

3. Періодичності оновлення основних даних згідно з динамікою розширення мінерально-сировинної бази.

Вихідною базою кадаструє геолого-економічні відомості щодо родовищ корисних копалин, техніко-економічні показники роботи гірничодобувних підприємств, інші оціночні дані по мінеральній сировині, попередні міркування щодо перспектив розвитку.

В процесі складання кадастру мінеральних ресурсів використано:

- баланси запасів корисних копалин за їхніми окремими видами;

- геологічні звіти по пошуках і розвідках родовищ корисних копалин;

- геолого-економічні огляди і геологічні карти по мінеральній сировині;

- щорічні виробничі звіти щодо діючих гірничодобувних підприємств;

- матеріали проектних інститутів.

Усі родовища корисних копалин, у тім числі техногенні, з запасами, оціненими як промислові, становлять державний фонд родовищ корисних копалин, а всі попередньо оцінені родовища — резерв цього фонду. Система обліку об'єктів державного фонду включає інформацію державного кадастру родовищ і проявів корисних копалин та державного балансу запасів корисних копалин, а також державну та галузеву звітність підприємств і організацій, що здійснюють розвідку родовищ (у тім числі і техногенних), видобування та збагачення корисних копалин.

Державний кадастр родовищ і проявів корисних копалин(згідно з Кодексом про надра) містить відомості щодо кожного родовища, зачисленого до Державного фонду родовищ корисних копалин, щодо кількості та якості запасів корисних копалин і наявних у них компонентів, гірничо-технічних, гідрогеологічних та інших умов розробки родовища та його геолого-економічної оцінки, а також відомості щодо кожного прояву корисних копалин.

Державний Комітет України з питань геології та використання надр щорічно готує аналітичний звіт щодо стану державного фонду корисних копалин і ресурсів. Обліку в державному кадастрі підлягають усі відкриті родовища корисних копалин на території України незалежно від обсягів їхніх запасів, стану розвіданості, освоєння і відомчої належності, а також прояви корисних копалин.

Підставою для складання державного кадастру є паспорт родовища або прояву корисних копалин, який розробляється окремо для кожної групи корисних копалин. Форма паспорта, методичне керівництво щодо складання паспортів та інструкція з ведення державного кадастру розробляє і затверджує Державний Комітет України з питань геології та використання надр. Комітет здійснює також організацію та методичне керівництво веденням державного кадастру, а також збір, облік, систематизацію, зберігання, обробку та надання даних державного кадастру зацікавленим користувачам.

Державний Koмітет України з питань геології та використання надр контролює своєчасність подання підприємствами та організаціями звітних балансів запасів корисних копалин, перевіряє їхню правильність та відповідність встановленим вимогам і складає державний баланс запасів корисних копалин.

Запитання для самоконтролю

1. Яке призначення кадастрів природних ресурсів?

2. Що включає в себе державний земельний кадастр та які основні принципи його ведення?

3. З яких матеріалів формується інформаційна база лісового кадастру?

4. Що таке водний кадастр?

5. Де використовують дані кадастру мінеральних ресурсів?

Читайте також:

1. Автоматизована система ведення державного земельного кадастру
2. Альтернативність ресурсів і проблема економічного вибору
3. Амортизація як джерело фінансових ресурсів підприємств
4. Аналіз використання матеріальних ресурсів
5. Аналіз використання матеріальних ресурсів.
6. Аналіз ефективності формування та використання банківських ресурсів
7. Аналіз обмежень дефіцитних і недефіцитних ресурсів
8. Аналіз стратегічних альтернатив та визначення оптимальної стратегії формування фінансових ресурсів
9. Аналіз трудових ресурсів на підприємстві.
10. Аудит використання трудових ресурсів і розрахунків з оплати праці
11. Баланс трудових ресурсів
12. БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

Переглядів: 1300