Випробування і запускання в роботу котельних агрегатів

Виконання обмурівок

Цегляну кладку обмурівки котла починають від кутів і ведуть до середини стін по можливості викінченими рядами за рівнем і під шнур. Верхня площина вкладеної на розчин цегли у ряду повинна збігатись із шнуром. Кожний четвертий -п'ятий ряди кладки перевіряють рівнем за рейкою. Червону цеглу перед вкладанням обов'язково змочують водою.

Товщину швів перевіряють під час робіт металевим клиновим щупом. Відхилення швів по горизонталі - до + 5мм на довжині двометрової рейки, але не більше ніж 15 мм по всій довжині. Розшивання швів кладки обов'язкове. Всі металеві частини, що прилягають до обмурівки, прокладають листовим азбестом.

Якщо обмурівки виконують взимку, температура повітря в будинку котельні повинна бути вищою за + 5 С.

Обмурівку висушують, провітрюючи котел природною тягою із наступним спалюванням дров в топці. Температуру в товщі кладки визначають за допомогою термометрів або термопар, які закладаються на глибину 100 мм від зовнішньої поверхні обмурівки у дві взаємно перпендикулярні стіни. Підвищують температуру кладки до 50 °С упродовж трьох діб і витримують протягом 48 год. Тривалість сушіння влітку 5, взимку - 7...8 діб.

У період підготовки котельних агрегатів до запускання в експлуатацію проводять такі роботи: випробування котла гідростатичним методом; випробування обертальних механізмів газоповітряного тракту; перевірка на герметичність газоповітропроводів; сушіння обмурівки котла; випробування котла на парову щільність; регулювання запобіжних клапанів і контроль теплових видовжень барабанів та колекторів.

Після встановлення і вивіряння блоків котла на фундаменті, приварювання труб для водовказівних приладів, встановлення запобіжних клапанів та іншої арматури проводять гідравлічне випробування для перевірки міцності елементів котла, пароперегрівальників, економайзерів і щільності зварених, вальцівних, різьових і фланцевих з'єднань. До початку гідравлічних випробувань проводять внутрішній огляд , звертаючи увагу на: виявлення можливих тріщин, надривів та корозії на внутрішній і зовнішній поверхнях стінок; порушення щільності й міцності зварених, вальцівних та інших з'єднань.

Після внутрішнього огляду закривають всі лази, лючки, трубки, підводять трубопроводи для наповнення і спускання води з котлоагрегату, встановлюють гідропрес і не менше від двох манометрів; запобіжні клапани заклинюють, а водовказівні скла перекривають.

Для гідравлічного випробування використовують воду з температурою 5...60 °С. Час витримування котла, пароперегрівальника, економайзера та їх елементів під випробним тиском не менший за 5 хв. Після зниження тиску до робочого всі зварені шви і прилеглі до них ділянки обстукують легкими ударами молотка. Якщо спостерігається незначне падіння тиску, його підвищують, підкачавши воду.

Котел, пароперегрівальник, економайзер та їхні елементи витримали випробування, коли не виявлено ознак розривання, протікання і запотівання в зварених з'єднаннях і на основному металі, а також залишкових деформацій.

Виявивши нещільності, воду з котла спускають, а дефектні місця підварюють або довальцьовують. У місцях вальцівних з'єднань їх допускається ліквідувати заварюванням. Для того, щоб не порушилась щільність розташованих поруч вальцівних з'єднань, зварювання виконують обережно, використовуючи мокрий компрес.

Після ліквідації дефектів гідравлічні випробування повторюють. Для видалення з внутрішніх поверхонь котла мастильних забруднень, іржі та окалини, а також для створення захисної плівки на поверхні металу проводять лугування котла. Як реагенти для лугування котлів використовують рідкий натрій (КаОН), кальциновану соду (ТЧа СО ) або тринатрійфосфат (Ма РО х!2Н О). Витрата реагентів залежить від марки котла і теплопродуктивності.

Для запобігання зміщення вантажів запобіжні клапани обладнують металевими відкидними кожухами, що закриваються замком.

За відсутності дефектів паропровід продувають в межах від котла до точок приєднання робочих трубопроводів; тиск у котлі підвищують до робочого, підживлюють котел водою до верхнього рівня водомірного скла і відкривають на паропроводі дренувальні вентилі. Поступово відкриваючи парозапірний клапан, добиваються найбільшої витрати пари, яку підтримують протягом 5...10 хв. Контролюють рівень води в котлі, стан опор і підвісок паропроводу, теплові видовження елементів котла. Якщо теплові видовження за номінального навантаження котла менші від розрахункових, то необхідно перевірити відсутність защемлення рухомих опор; збільшення теплових видовжень проти розрахункових свідчить про перегрівання відповідного елемента.

На котлах, які витримали випробування гідростатичним методом, дозволяється проводити обмурівку і теплоізоляційні роботи.

Повітропроводи випробовуються повітрям, що нагнітається дуттєвим вентилятором, якщо шибери закриті. У всмоктувальний патрубок вентилятора закидають одне-два відра сухої дрібнодисперсної крейди, яка, проникаючи через нещільності, показує місця витікання повітря.

Для випробування герметичності паливника і газоходів котла закривають шибер перед димосмоком і за допомогою дуттєвого вентилятора створюють невеликий надлишковий тиск. Одночасно в паливнику котла запалюють димову шашку. Місця протікання диму в нещільностях помічають крейдою. Виявлені нещільності ліквідують і дуттєвим вентилятором створюють в топці тиск 0,0005 МПа. Протягом 10 хв падіння тиску в паливнику не повинно перевищувати 0,00025 МПа.

Всі підготовчі роботи до запускання котлоагрегату оформляються актами. Акт випробування на парову герметичність одночасно є актом закінчення монтажних робіт і готовності котла до комплексних випробувань під навантаженням.

До початку комплексного випробування котла під навантаженням повинна бути закінчена теплова ізоляція барабанів з пароперепускними трубами; колекторів екранів, пароперегрівальників, водяних економайзерів, водопідвідних і паровідвідних труб пароохолоджувача, збірного колектора перегрітої пари з паропроводом в межах котла і паромазутопроводів. Теплову ізоляцію, штукатурку, фарбування всіх інших ізолювальних поверхонь можна виконувати під час комплексного випробування перед здаванням агрегату в експлуатацію.

Комплексне випробування починають з розпалювання котла, пускового налагодження і увімкнення його. Потім проводять випробування під час нормальної і неперервної роботи агрегату протягом 72 год під проектним навантаженням. Якщо неможливо досягти повного навантаження, умови роботи котлоагрегату на час випробувань встановлює приймальна комісія. Закінчення комплексного випробування оформляється актом, який одночасно є актом здавання котлоагрегату в експлуатацію.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Монтаж чавунних секційних котлів	\|	Матеріали і обладнання

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.