Види переведення на іншу роботу

Переведення на іншу роботу поділяють на окремі види. При цьому є кілька критеріїв такої класифікації: залежно від терміну; за територіальною ознакою; за ініціативою сторін.

Залежно від терміну розрізнюють постійні й тимчасові переведення.

Залежно від ініціативи розрізняють переведення з ініціативи власника чи працівника.

За територіальною ознакою переведення поділяють на такі:

1)переведення в межах підприємства, організації, установи або у того ж власника для виконання іншої роботи (спеціальності, кваліфікації, посади), не обумовленої трудовим договором;

2)переведення на інше підприємство, в установу, організацію, до іншого власника;

3)переведення на роботу в іншу місцевість, у тому числі разом з підприємством, установою, організацією.

Постійні переведення можуть зумовлюватись різними причинами: зміною істотних умов праці (зміна системи і розміру оплати праці, зміна режиму роботи, визначених пільг, встановлення або скасування суміщення професій, неповного робочого часу, найменування посади, змінення розрядів); вдосконалення організації праці; спрощення структури управління виробництва.

Переведення на інше підприємство. Хоч ст. 21 КЗпП і називає стороною трудового договору не підприємство, установу, організацію, а власника, все ж частину трудових обов'язків — це беззаперечно — несе саме підприємство, установа, організація. І працівник домовляється з власником про роботу на даному підприємстві, в установі, організації, а не на будь-якому підприємстві, не в будь-якій установі чи організації, що належить тому ж власнику, з яким працівник уклав трудовий договір. Власник не має права самостійно направляти працівника на постійну роботу в інше належне йому підприємство, оскільки це є переведення, яке допускається лише за погодженням працівника. Іншим підприємством являється і дочірнє підприємство, засноване господарським товариством чи іншим материнським підприємством, на якому працівник працює.

Переведення на інше підприємствопроводиться шляхом звільнення з даного підприємства й укладення трудового договору з власником іншого підприємства. Іншим підприємством вважається будь-яке інше підприємство, що володіє правом прийняття і звільнення. До трудової книжки працівника вноситься запис: "Звільнений у зв'язку з переведенням на інше підприємство, п. 5 ст. 36 КЗпП України".

Переведенням в іншу місцевість вважається направлення на роботу за межі даного населеного пункту. Якщо в трудовому договорі було обумовлено, що працівник буде виконувати роботи на об'єктах, розташованих у декількох населених пунктах, то доручення роботи на різних об'єктах не вимагатиме додаткової згоди працівника і не буде вважатися переведенням.

Якщо працівник погодився на переведення, але за новою роботою він втрачає в заробітку, законодавством передбачено, що при переведенні працівника на іншу постійну нижчеоплачувану роботу за працівником зберігається його колишній середній заробіток протягом двох тижнів з дня переведення (ст. 114 КЗпП України).

Направлення на роботу в іншу місцевість також кваліфікується як переведення, хоч би це й проводилось без порушення умов про спеціальність і кваліфікацію у межах підприємства, установи, організації, на (у) яке працівник прийнятий на роботу. Направлення на роботу в іншу місцевість можливе, наприклад, у тому разі, коли у цій місцевості знаходиться структурний підрозділ підприємства (установи, організації), з яким працівник перебуває у трудових відносинах.

Питання про поняття місцевості безпосередньо у КЗпП не розкрите. З урахуванням цього уявляється припустимим керуватися тим розумінням місцевості, яке дане у постанові Кабінету Міністрів України "Про гарантії та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість". Інша місцевість відповідно до п. 1 цієї постанови — це інший населений пункт. Оскільки іншого більш ґрунтовного визначення іншої місцевості немає, воно може бути використане у трудовому праві як таке, що має загальне значення. При цьому слід враховувати, що деякі міста відповідно до встановленого територіального розподілу включають в себе не лише села, селища, а й навіть інші міста. Тому направленням на роботу в іншу місцевість слід, на наш погляд, вважати направлення в інший населений пункт.

Направленням на роботу в іншу місцевість буде також і доручення працівнику роботи у структурному підрозділі, розташованому на території селища чи села, що адміністративно входять до складу міста (якщо до цього працівник працював у даному місті).

Що ж до сільської місцевості, то тут очевидно, направленням в іншу-місцевість слід вважати направлення на роботу до іншого населеного пункту (інше село), якщо тільки територіальні громади сіл не об'єдналися відповідно до ст. 6 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" в одну територіальну громаду. У останньому випадку направлення на роботу у межах територіальної громади не повинно вважатися переведенням на іншу роботу.

Законодавство про працю не дає достатніх критеріїв для відмежування переведення на іншу роботу від відрядження. В принципі, право власника направляти працівників у відрядження не обмежено. Проте, вряд чи може бути визнано припустимим відрядження до структурного підрозділу підприємства для виконання роботи, яку мають виконувати штатні працівники цього підрозділу, якщо таке відрядження має тривалий характер і не спричинене якимись надзвичайними обставинами.

Висновок:

Переведення — це таке переміщення працівника, при якому змінюється виконувана робота (спеціальність, кваліфікація чи посада), підприємство (установа, організація) чи місцевість, де працівник працював. Переведення на іншу постійну роботу(на інше підприємство, в установу, організацію), в іншу місцевість допускається лише за згодою працівника. Це стосується і випадків підвищення (просування) по службі, призначення на більш високу посаду, переведення на більш кваліфіковану роботу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття переведення на іншу роботу	\|	Поняття переміщення на іншу роботу.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.