• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Загальні положення про магістерську (дипломну ) роботу.

Державний лад Арабського Халіфату

Державний лад Арабського Халіфату можна визначити як тео­кратичну монархію. На її чолі стояв халіф (з араб. Наїі/а - замісник, намісник, спадкоємець). Він вважався нащадком посланця Аллаха-Мухаммеда, а починаючи з Омейядів (з 661 р.) - замісником Аллаха на землі. У руках халіфа була зосереджена як духовна (імамат), так і світська (емірат) влада. Перших халіфів обирала мусульман­ська знать, проте невдовзі їхня влада стає спадковою. Першим помічником і радником халіфа був візир. Досить упливовим був начальник охорони халіфа (який відав і поліцією) та особливий чиновник, наділений функціями контролю.

Центральними галузевими органами державного управління були дивани (військових справ, внутрішніх справ, поштової служби та податків тощо).

Адміністративно-територіальне Арабський Халіфат поділявся на провінції (Іспанія, Єгипет, Сирія та ін), які очолювали військові намісники- еміри, їм підпорядковувалися війська, місцевий адміні­стративний, фінансовий і судовий апарат, а призначав їх особисто халіф. Еміри мали помічників.

У містах була своя система управління, котру очолював раїс. Важливими посадовими особами були: мухтасиб (наглядав за ринка­ми), начальник поліції, глава міської охорони, кадій (очолював міський суд). Значну роль відігравало мусульманське духівництво. Створена Мухаммедом теократична монархія спиралася на військо, що складалося з двох частин - постійного війська та загонів добровольців (борців за віру). Військова служба оплачу­валася не земельними пожалуваннями (що було характерно для більшості європейських країн), а часткою від військової здобичі. Ця система давала можливість порівняно довго зберігати боєздатність і високу мобільність армії. Крім цього, халіфи з вихованців-рабів створювали відбірні частини кінної гвардії (гулямами).

Верховним суддею держави був халіф. Здійснення ж правосуддя було привілеєм духівництва і місцева влада не мала права втручатися в прийняті ним рішення. Вища судова влада належала колегії найавтори­тетніших мусульманських богословів, які від імені халіфа з представ­ників духівництва призначали місцевих суддів (кадіїв).

3. Джерела й основний зміст права Арабського Халіфату

Для права Арабського Халіфату були притаманні риси, які властиві більшості держав Азії та Африки - консерватизм (тісний зв'язок з ісламом), стабільність і традиційність. Право розвивалося в тісному зв'язку з ісламом. Основним джерелом релігійної та правової догма­тики арабів став Коран. У цій священній книзі, як вважалося, є все необхідне для мусульман. Коран містить: основи віри, релігійні приписи та правила поведінки. Він складається з 114 сур (глав), аті поділяються на вірші (аяти). Першу суру - "Фатиха" - зобов'язаний знати (арабською мовою) кожен мусульманин. Попри багатовікове існування, канонічний текст Корану з'явився досить пізно - це Каїрське видання 1919р. Сьогодні відомі чотири списки Корану, що співвідносяться з УІІ-УШ століттями. Два з них особливо шановані й недоступні для дослідників. Один з цих двох списків зберігається в Мецці (в храмі Кааби), другий-у Медині. Два інших списки зберігаються в Ташкенті та Каїрі.

Доповненням Корану була Сунна ('зразок", "приклад"; повна назва - "Сунна посланця Аллаха") - запис перекладів і легенд про життя Мухаммеда. Важливого значення набуває Тефсир - тлумачення Корану та Сунни знавцями-улемами й суддями. Коран став основою формування системи права, що дістала назву "шаріат". Використо­вувався й судовий прецедент.

В Арабському Халіфаті значна кількість земель і зрошувальних споруд належала державі, але були й володіння феодалів, вони мали умовний характер і називалися "землі катіа". Певна частина земель перебувала в приватній власності. Зобов'язальне право передбачало різні види договорів. У сфері шлюбно-сімейних відносин діяло мусульманське право. Згідно з Кораном, шлюб, сім'я та народження дітей розглядали як обов'язок кожного правомірного мусульманина. Дозволялося багатоженство (але не більше чотирьох дружин одно­часно), наложництво (в гаремах). Оформлення шлюбу здійснювалося усним або письмовим договором між сторонами чи їхніми батьками. Процедура розлучення була нескладною: досить було промовити формулу розлучення - і шлюб вважався розірваним.

Усі злочини поділялися на три групи: 1) злочини проти "прав Аллаха" (відступництво від ісламу, заколот, крадіжка, перелюб); 2) посягання на права певних осіб (умисне вбивство, тілесні ушкоджен­ня); 3) дії, що тільки через деякий час почали розглядатись як зло­чини (несплата податку на користь бідних (закяту), образа, хабар­ництво тощо). За злочини першої та другої групи передбачалися фіксовані та жорстокі покарання, за злочини третьої групи - таліон, викуп майном або грішми. Були відомі штраф і конфіскація майна.

Судовий процес мав як обвинувально-змагальний, так і слідчий характер. Основними видами доказів були: показання свідків, ордалії, клятва над Кораном. Достатнім, зазвичай, вважалося по­казання двох свідків - "поважних" мусульман, а в деяких випадках -чотирьох, до того ж, обов'язково чоловіків. Справу міг порушити потерпілий або його родичі. Існувала кримінальна поліція - шурта, начальник якої здійснював розшук і розслідування у справах про вбивство, сам розглядав ці справи й сам засуджував до кари.

На думку вчених-методологів, вимоги до структури та змісту магістерських і дипломних робіт у загальних рисах збігаються з вимогами до робіт дисертаційних, оскільки по своїй суті дипломні (магістерські) роботи є мініатюрними дисертаціями. Тому при визначенні таких вимог можна спиратися на рекомендації ВАК України (Див. Бюлетень ВАК України. – 2007. – № 6. – С. 9 – 17).

Магістерська (дипломна) робота виконується на завершальному етапі навчання студента за освітньо-професійною програмою підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня “магістр” на базі освітньо-кваліфікаційних рівнівׂ“бакалавр” або “спеціаліст”.

Дипломна (магістерська) робота є кваліфікаційною науково-практичною роботою студента, яка містить актуальні науково обґрунтовані теоретичні або експериментальні результати та наукові положення і свідчить про спроможність випускника самостійно проводити наукові дослідження в обраній галузі знань.

Виконання дипломної і магістерської роботи у педагогічному університеті має за мету:

- усвідомлене, поглиблене науково-практичне вивчення визначеної проблеми, пов’язаної з майбутнім напрямком професійної та наукової діяльності;

- розвиток навичок самостійної наукової діяльності, якою передбачено вміння аналізувати науково-методичну та спеціальну літературу, вибирати відповідні методи дослідження, систематизувати та узагальнювати отримані теоретичні або експериментальні дані та на їх основі розробляти або експериментально перевіряти науково-педагогічні методики або теоретичної моделі, а також робити власні висновки;

- визначення рівня знань та ерудиції студента (магістранта), ступеня його підготовленості до проведення самостійної наукової діяльності в умовах вищих закладів освіти, науково-дослідних інститутів, наукових лабораторій тощо.

Узагальнені в дипломній ( магістерській) роботі результати проведення її автором досліджень повинні відповідати одній із таких вимог:

- отримання таких науково обґрунтованих спостережень і висновків, які мають теоретичне або практичне значення, аргументовано вирішують певне конкретне наукове завдання;

- отримання нових науково обґрунтованих теоретичних або експериментальних результатів, які є важливими для певної галузі науки.

Текст магістерської роботи компонується за загальноприйнятими вимогами:

- вступ (обґрунтування актуальності теми дослідження, постановка мети та визначення завдань дослідження, вибір методів дослідження, об’єкту та предмету, формулювання наукової новизни, практичного та теоретичного значення роботи, характеристика особистого внеску автора);

- критичний огляд науково-методичної та спеціальної літератури та стану проблеми, що досліджується;

- результати досліджень, проведених автором, їх аналіз та співставлення з раніше відомими фактами даного напрямку дослідження;

- висновки, що базуються на результатах дослідження, пропозиції щодо їх використання і впровадження в педагогічну теорію та освітню практику ;

- список використаних джерел, який повинен містити ті наукові, методичні роботи, інструктивні матеріали, які були використані при виконанні роботи;

- додатки до дипломної (магістерської) роботи – частина основного тексту, яка має додаткове (як правило, довідкове) значення, але є необхідною для більш повного висвітлення теми. За формою це може бути текст, таблиці, рисунки, графіки, анкети, протоколи і т. ін.

Науковим керівником магістерської роботи призначають провідного фахівця у певній галузі знань (що має науковий ступінь або вчене звання), який у межах виділених навчальних годин систематично консультує випускника, перевіряє роботу, допомагає у підготовці до захисту та надає письмовий відгук.

Попередній захист дипломної (магістерської) роботи відбувається на засіданні випускової кафедри не пізніше ніж за місяць до початку роботи державної екзаменаційної комісії (ДЕК). За результатами передзахисту вирішується питання про допуск майбутнього спеціаліста чи магістранта до захисту дипломної роботи перед ДЕК і призначається рецензент.

Для рецензування магістерської чи дипломної роботи залучаються провідні фахівці – викладачі кафедр факультетів (інститутів), або інших навчальних закладів, наукових установ (що мають науковий ступінь або вчене звання), досвідчені фахівці у певній галузі виробництва, учителі-методисти, які після детального аналізу магістерської роботи не пізніше ніж за 7 днів до захисту надають письмову рецензію (у 2-х примірниках)? завірену в установленому порядку.

За умов недопуску студента до захисту роботи (згідно рішення кафедри) або незадовільної оцінки, відсутності студента під час захисту без поважних причин, він відраховується з університету і йому видається академічна довідка. За умови його поновлення ДЕК визначає, чи може студент подавати на повторний захист (не раніше ніж на наступний рік і не пізніше трьох років після відрахування) ту саму роботу з доопрацюванням або підготувати роботу за новою темою, визначеною в установленому порядку.

За умов відсутності студента під час захисту з поважних причин ДЕК може перенести дату захисту магістерської роботи протягом поточного календарного року, але не пізніше нового календарного року.

Читайте також:

1. II. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.
2. Білковий обмін: загальні відомості
3. Білорусь. Характеристика положення та господарства країни.
4. Вальниці ковзання. Загальні відомості
5. Виберіть 2 положення, які треба добавити у визначення елементів наукової проблеми.
6. Визначення положення газорідинних і водо-нафтових контактів
7. Виконати самостійну роботу.
8. Вимір дохідності та загальні підходи до оцінки ефективності управління інвестиційним портфелем.
9. ВИМОГИ ДО ОБ'ЄМНО-ПЛАНУВАЛЬНИХ РІШЕНЬ ГАРАЖІВ Загальні вимоги
10. Випарні апарати з горизонтальним і похилим положенням нагрівальних камер
11. Висвітліть положення України в роки першої світової війни.
12. Вихідні положення до розрахунку вітроенергетичних установок

Переглядів: 931