• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Природні умови і ресурси

Метою розроблення цього розділу є аналіз і оцінювання природ­них умов і ресурсів території майбутнього парку з погляду можли­вості їх більш раціонального і комплексного використання в інте­ресах рекреації, охорони і поліпшення навколишнього природного середовища.

Основними завданнями, які можна розв'язувати в техніко-економічному обґрунтуванні, є:

♦ характеристика природних умов і ресурсів із урахуванням їх динаміки в результаті господарської діяльності;

♦ оцінювання впливу природного середовища на характер вико­ристання земель;

♦ визначення оптимальних обсягів використання природних ре­сурсів у складі національного природного парку.

Ці завдання вирішують пофакторним аналізом природних умов (геоморфологічних, геологічних, гідрогеологічних, мінерально-сировинних, інженерно-геологічних, кліматичних, ґрунтових, біотич­них, ландшафтних) з наступним комплексним оцінюванням терн-

торії, в результаті якого виділяють зони, сприятливі для того чи ін­шого функціонального призначення.

Аналізуючи геоморфологічні умови, основну увагу звертають на морфологічну і морфометричну будову поверхні: форми і генетичні типи рельєфу, ступінь розчленованості території, ухили поверхні, абсолютні й відносні висоти, експозиції схилів. Після аналізу цих особливостей проводять зонування території за ступенем її придат­ності (для того чи іншого функціонального призначення). Так ви­значають найсприятливіші зони для регульованої і стаціонарної рекреації — заповідну і господарську. Основними джерелами інфо­рмації при цьому є матеріали топографічних, аеро- і геоморфологіч­них, інженерно-геологічних зйомок.

При розгляді геологічної будови території парку, виділяють зони зі складною геологічною будовою, неотектонічною і сейсмічною ак­тивністю, а також закономірностями поширення і потужності літо­логічних комплексів. Для цього використовують тектонічні, геомор­фологічні, геологічні карти сейсмічності, наявні матеріали про кар­сти та інші процеси.

Гідрогеологічні умови аналізують із урахуванням характеристик водоносних горизонтів підземних вод, їх поширення, глибини заля­гання, хімічного складу й агресивності, водонапірності (артезіансь­ких). Потім проводять зонування території із водозабезпеченості та охорони цінних водних джерел.

Мінерально-сировинні ресурси вивчають як базу розвитку курорт­ного та рекреаційного господарств. Характеризуючи мінерально-сировинні ресурси, враховують такі показники: місце розташуван­ня, вид корисних копалин, рік відкриття покладу, розмір покладу за запасами, ступінь освоєння, існуюче і проектне добування, вико­ристання, балансові запаси тощо. Джерелами інформації є матеріа­ли територіальних геологічних управлінь.

Аналіз інженерно-геологічних умов передбачає детальну харак­теристику геоморфологічних, геолого-літологічних, гідрогеологіч­них, гідрологічних, інженерно-геологічних чинників і оцінювання їх впливу на розвиток заповідної зони і охорону довкілля. Особливе місце при цьому належить вивченню несприятливих фізико-геоло-гічних процесів, які є сукупністю взаємодії багатьох природних чинників. У результаті виділяють зони, земельні ділянки з різним ступенем впливу негативних процесів ерозії, зсувів, підтоплення, затоплення тощо. При цьому до уваги беруть допустимі наванта­ження на ґрунти споруд, глибину залягання ґрунтових вод від пове­рхні, крутість схилів, горизонтальне розчленування поверхні, за-карстованість, тип й інтенсивність зсувних процесів, яружно-балко­ву мережу. Одночасно крім перелічених чинників ураховують та­кож антропогенні чинники: наявність штучних водойм (їх режим і

вплив на рівень ґрунтових вод), промислове лісовикористання, гос­подарське використання сільськогосподарських угідь, характер роз­роблення мінерально-сировинних ресурсів і їх вплив на швидкість розвитку несприятливих фізико-геологічних та інших процесів. Ви­хідними даними при цьому є звіти комплексних геолого-гідроло-гічних, геоморфологічних, ґрунтових та інших вишукувань.

Аналіз кліматичних умов передбачає загальнокліматичну харак­теристику території природного парку, на основі якої проводять ра­йонування за її сприятливістю для лісового і сільського господарств, масового відпочинку населення. Характеризуючи загальнокліма­тичну обстановку, враховують увесь комплекс кліматичних показ­ників: сонячну радіацію, температурний режим, кількість опадів, вологість, напрямок і швидкість вітру. Особливу увагу звертають на мікрокліматичні особливості території.

Аналіз фізіолого-кліматичних умов полягає у визначенні про­тяжності сонячного сяйва за рік, швидкості вітру (понад 3 м/с), про­тяжності бурі, середньорічної відносної вологості повітря, а також кількості днів із температурами +15 °С і вище (влітку) і —10 °С і нижче (взимку), повторності кількості сприятливих днів за рік, кон­трастності погодного режиму, переважанні амплітуди середньодобо­вих температур повітря. Для деталізації кліматичних показників доцільно використовувати методику санітарно-кліматичного зону­вання і картографічні матеріали клімато-рекреаційного оцінюван­ня території.

Агрокліматичне оцінювання передбачає характеристику тепло- і вологозабезпеченості території з урахуванням екстремальних погод-них умов. Термічний режим характеризується сумою активних тем­ператур у період вегетації сільськогосподарських культур (помірний пояс — сума температур понад 10 °С), а також абсолютними мініма­льними і максимальними температурами в період вегетації, повтор­ністю і протяжністю заморозків і засух. Вологозабезпеченість визна­чають за відповідністю тепла і вологи в період розвитку культур рос­лин (гідротермічний коефіцієнт Селянинова). Потрібно також урахо­вувати характер випадання опадів, їх протяжність і максимальні значення за короткий період часу. Для виявлення агрокліматичного потенціалу території природного парку вагоме значення має облік несприятливих природних явищ; опадів у вигляді граду, смерчу, бур тощо. На основі вивчення названих кліматичних чинників проводять агрокліматичне районування (зонування) і оцінювання впливу вико­ристання земель у сільськогосподарському виробництві на території природного парку. Матеріали щодо агрокліматичних умов беруть із довідників або в гідрометеорологічній службі.

Аналіз гідрографічної мережі проводять з урахуванням фізико-хімічних характеристик рік, озер і водосховищ (протяжність річок, площа дзеркала водосховищ і ставів, площа водозбору, умови по­повнення і витрат води, швидкість течії, протяжність паводків, хі­мічний склад води). Аналіз здійснюють не тільки для території пар­ку, а й для прилеглих територій водозборів. У результаті опрацю­вання одержаних даних територію оцінюють за ступенем її водоза­безпеченості і можливим використанням водних ресурсів для різних цілей.

Розглядаючи ґрунтовий і рослинний покрив, основну увагу при­діляють питанням раціонального використання й охорони цих ре­сурсів. Так, при оцінюванні ґрунтового покриву виділяють основні типи ґрунтів та їх територіальне розміщення з урахуванням впливу ерозійних процесів, якісного і економічного оцінювання як складо­вої екосистеми «Земля» щодо основних видів господарського, рекре­аційного та іншого використання. Рослинність характеризується поширенням основних видів, екологічними і естетичними особливо­стями рослинних асоціацій, їх лісогосподарського, сільськогосподар­ського, рекреаційного (мозаїчність рослинного покриву), водного (регулювання водного стоку), охоронно-природного (охорона рідкіс­них видів, захисні функції рослинності) значення. Розробляючи ці питання, використовують наявні матеріали ґрунтових, геоботаніч­них, лісотаксаційних та інших обстежень, а якщо таких обстежень немає, то проводять їх заново.

Тваринний світ аналізують з урахуванням інтересів охорони природи. Він характеризується поширенням видів, їх екологічними особливостями, умовами проживання. Розглядають рідкісні види, які підлягають охороні.

Ландшафти характеризуються з погляду їх привабливості для відпочинку населення, організації місць масового відпочинку, тури­зму тощо. Виявляють ландшафти — унікальні явища природи, а також ландшафти, найбільш порушені господарською діяльністю людини, з метою відновлення або перетворення їх на культурні ландшафти. Потрібні матеріали одержують у процесі візуальних обстежень із використанням ландшафтних карт і наукової літера­тури географічних кафедр університетів та інститутів, обласних управлінь охорони природи, спеціалізованих організацій із охорони природи, заповідної справи, туризму.

У цілому розділ «Природні умови й ресурси» не повинен обмежу­ватися короткою характеристикою окремих компонентів природного середовища на території майбутнього парку. Він має містити виснов­ки щодо рівня ефективності, комплексності й можливостей викорис­тання природних, у тому числі земельних, ресурсів, найраціональ-нішого їх використання і охорони з рекреаційного аспекту, а також надавати необхідний матеріал для комплексного оцінювання зе­мель різного призначення.

Читайте також:

1. I. Природні ресурси Землі.
2. I. Теорія граничної продуктивності і попит на ресурси
3. V. ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ. ОХОРОНА НАДР ТА ПРОБЛЕМИ ЕНЕРГЕТИКИ
4. Або зі зберігання інформації та забезпечення доступу до неї, за умови, що ця особа не могла знати про незаконність розповсюдження інформації.
5. Аеромедичні ресурси (Медична евакуація)
6. Аналітичні умови рівноваги довільної просторової системи сил
7. Аналітичні умови рівноваги системи збіжних сил
8. Аналітичні умови рівноваги часткових випадків систем сил
9. Аналогічно доводиться достатність умови існування максимуму.
10. Аналогія як умовивід
11. Антропогенний вплив – це будь-який вплив, що здійснює людина на навколишнє середовище та його ресурси.
12. Базисні ресурси фабрики програм

Переглядів: 407