Наддніпрянська Україна

Україна в складі Австрії

Україна в складі Росії

Спочатку XIX ст. більша частина українських земель (Лівобережна, Слобідська, Правобережна й Південна Україна) належали Російській імперії. Розвиток с/г на українських землях у складі Російської імперії мали такі тенденції: домінування аграрній сфері поміщицького землеволодіння, яке було в кризовому стані; посилена експлуатація сільських жителів; застосування застарілих способів і знарядь ведення господарства; як наслідок поява в аграрному секторі надлишків робочої сили; поступове руйнування натурального господарства й розвиток підприємництва. Динаміка розвитку промислової сфери цього часу визначалася сумарною дією низьких процесів: бурхливий ріст кількості промислових підприємств; промисловий переворот, освоєння нової техніки й технологій; поступове витиснення кріпосної мануфактури капіталістичною фабрикою; більшу роль став відіграти вільнонаймана праця; поява нових галузей промисловості; поступове переміщення промислових підприємств із сіл у міста; формування спеціалізації районів на виробництві певної промислової продукції. У сукупності всі позначені тенденції - це суть і зміст 2 явищ: криза, занепад, але ще впевнене домінування старих феодальних відносин і структур, які чому далі, тим більше гальмують розвиток суспільства, з одного боку, і зародження, становлення, формування в границях феодалізму нових капіталістичних відносин - з іншого.

ДО складу Австрійської імперії входять Польща, Буковина, Галичина, Закарпаття. Характерною рисою західно-українських земель у складі Австрійської імперії було чергування періодів реформ із періодами реакцій. У той час громадський життя функціонувала в режимі: "уперед - стоп - назад". Реформи Марії Терези і Йосипа II були спробою модернизовать імперію, осовременить і гармонізувати в дусі абсолютизму соціальні й національні відносини. Події Великої Французької революції, егоїстичні бажання феодалів підштовхнули до дії консервативні кола імперії. Тривалий період реакції характеризується поступовим відновленням феодалами втрачених позицій в аграрному секторі, посиленою експлуатацією сільських жителів, гальмуванням промислового розвитку, поглиблення суспільної кризи. Реакцією народу на ці процеси було посилення національного й суспільного руху. Яскравим явищем була діяльність суспільно-культурного об'єднання "Російська трійця". Члени цієї організації визначали й оголошували основні ідеї національного відродження, своєї разносторонней діяльністю здійснили перехід від фольклорно-етнографічного етапу національного руху до культурного, робили перші спроби направити вирішення національних проблем у політичне русло. Революційна хвиля 1848-1849рр. заснувала новий етап модернізації імперії - було скасовано кріпосне право, оголошена конституція, створений парламент. Ця й інша модернізація позитивно відобразилася на житті західно-українських земель, активізували суспільну діяльність суспільства. Але зненацька знову стала панувати реакція, яка перекреслила більшість революційних завоювань.

Інтенсивно розвивалися вугільна, залізорудна, металургійна галузі промисловості; почалося будівництво ж/д (Одеса й Балта в 1865г.); розвивалася торгівля, остаточно формувався внутрішній і зовнішній ринок; зросла потреба у водному транспорті; будувалися великі підприємства - Харківський, Луганський паровозобудівні заводи, Екатеринославский, Херсонський металургійні заводи; збільшилася кількість міст; завершився промисловий переворот - перехід від мануфактури до машинної індустрії, із застосуванням парових двигунів, машин, верстатів. У результаті промислового перевороту створювалися заводи й фабрики.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Посилення наступу російського царизму на українську автономію XVIIIв.	\|	Культурне відродження в складі Австрії

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.