• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Установлення площ і розміщення земельних ділянок, які використовують сільськогосподарські підприємства на різному праві

У результаті реорганізації сільськогосподарських підприємств і приватизації їхніх земель члени колективів таких підприємств ста­ли власниками земельних часток (паїв), якими вони мають право розпоряджатися на свій розсуд. Надалі, у процесі реалізації своїх прав, власники земельних часток (паїв) можуть передати їх у статут­ний капітал, оренду, продати, подарувати сільськогосподарській організації тощо. Тому нині сільськогосподарські підприємства ви­користовують земельні ділянки на різних правових підставах: пере­бувають у їхній власності як юридичних осіб, орендують у органів місцевого самоврядування, передають в оренду на різних умовах власникам земельних часток (паїв).

Ця обставина може визначати умови організації території сільськогосподарських підприємств і стабільність землекористування. Тому, складаючи схему землеустрою, потрібно встановити площі й розміщення земельних масивів, які використовують сільськогоспо­дарські підприємства на різному праві, і з урахуванням цього роз­робляти проектні пропозиції щодо організації їх території.

Установлення площ і розміщення земельних ділянок, які використовують сільськогосподарські підприємства на різному праві, проводять з метою формування стабільних меж площ земельних ділянок, які планується використати протягом розрахункового і про­гнозного періоду.

При встановленні площ і розміщенні земельних масивів, які використовують сільськогосподарські організації на різному праві, передбачають вирішення таких основних питань:

* формування і розміщення земельних масивів, які є власністю
сільськогосподарських підприємств як юридичних осіб;

* визначення площ і розміщення земельних масивів сільськогосподарських угідь, що перебувають у власності громадян, і форми їх використання сільськогосподарським підприємством;

* установлення площ і розміщення земельних ділянок, орендо­ваних у органів місцевого самоврядування;

* передача у власність несільськогосподарських угідь;

* передача у власність земельних ділянок, зайнятих об'єктами
нерухомості.

Формування і розміщення масивів земель, які е власністю юри­дичної особи, визначатиметься характером і компетенцією госпо­дарства як юридичної особи і членів колективу як співзасновників організації і власників певної ділянки землі, умовами, на яких сіль­ськогосподарські підприємства використовують земельні частки (паї) громадян, межами прав громадян щодо розпорядження своєю земельною часткою (паєм).

На підставі аналізу фактичного використання земельних часток, проведеного під час підготовчих робіт, установлюють площу сільськогосподарських угідь, що е власністю сільськогосподарського підприємства як юридичної особи, тобто площу земельних часток, вне­сених у статутний (складовий) капітал або пайовий фонд підприєм­ства, які викуплені у власність сільськогосподарським підприємст­вом і не підлягають поділу на земельні частки, подаровані сільсько­господарському підприємству, зараховані у неподільний фонд.

Ці земельні ділянки доцільно сформувати і розмістити єдиним масивом з урахуванням економічної і господарської доцільності (розміщення тваринницьких ферм, виробничих центрів, місця про­живання членів — учасників сільськогосподарського підприємства, ринків збуту продукції, транспортних магістралей тощо).

Сформований земельний масив буде ядром наступної виробничої діяльності підприємства, що забезпечує його стійке функціонуван­ня, наприклад у разі припинення орендних відносин з орендодав­цями, виходу окремих учасників зі складу організації.

Земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, слід розміщувати з урахуванням сформованих форм правових взаємин власників земельних часток із сільськогосподарським підприємст­вом, розміром земельних угідь, переданих для використання сільсь­когосподарському підприємству на тому або іншому праві, місця проживання громадян певних груп з урахуванням створення стабільних компактних масивів сільськогосподарських угідь, господарсь­кої доцільності й волевиявлення власників земельних часток, їхніх намірів щодо подальшого використання своєї землі.

Єдиним масивом доцільно формувати земельні ділянки, що відпо­відають земельним часткам, право користування якими внесено в статутний (складовий) капітал організації. Ці земельні ділянки потрібно розміщувати компактно із земельним масивом сільськогосподарських угідь, що перебувають у власності сільськогосподарського підприємства.

Розміщення сільськогосподарських угідь, які використовує сіль­ськогосподарська організація на умовах оренди і ренти, слід плану­вати з урахуванням термінів оренди.

При розробленні проектних пропозицій потрібно також вивчати і враховувати побажання власників земельних часток щодо розпоря­дження ними після закінчення терміну правових відносин із сіль­ськогосподарським підприємством, тобто прагнення організувати селянське або фермерське господарство, розширити особисте тощо.

Якщо до моменту розроблення схеми виникає потреба у виділенні земельних ділянок для організації селянських чи фермерських гос­подарств або розширення особистих господарств власників земельних часток, то в схемі потрібно передбачити виділення земельних ділянок для наділення землею громадян, які виходять зі складу сільськогос­подарських підприємств, і розширення особистих господарств.

За наявності в складі землекористування сільськогосподарських угідь, переданих у процесі приватизації земель органами місцевого самоврядування в користування або оренду сільськогосподарської організації, слід визначити місце розташування цих земельних ді­лянок з урахуванням установлених термінів оренди.

Якщо у складі землекористування е фонд перерозподілу земель, то потрібно також визначити його площу і місце розташування з урахуванням цільового призначення фонду.

Межі земельних масивів, які сформовані на різному праві, потріб­но встановлювати з урахуванням їх компактного розміщення, збе­реження і відновлення природних ландшафтів, природоохоронних вимог, збереження і підвищення родючості ґрунтів, по можливості, поєднувати з існуючими межами сівозмінних масивів і полів, з чітко вираженими на місцевості природними і штучними межами.

Несільськогосподарські угіддя можна передавати одночасно з передачею сільськогосподарських угідь або додатково до наявних.

Земельні угіддя, які раніше вилучені із сільськогосподарського використання, можна передавати у власність громадянам за умови фінансування ними не менше ніж 50 % вартості робіт, пов'язаних з освоєнням цих земель для виробництва сільськогосподарської про­дукції. Конкретні частки участі у фінансуванні робіт з освоєння зе­мель для виробництва сільськогосподарської продукції встановлю­ють на підставі договору між власником земельної ділянки й орга­ном місцевого самоврядування.

Конкретні види і розміри площі несільськогосподарських угідь, які можуть бути передані у власність громадянам, установлюють органи державної влади.

Несільськогосподарські угіддя передають у власність з урахуванням побажань громадян і юридичних осіб, яким ці угіддя передаються, розміщення їх продуктивних земель, побажань суміжних землекористувачів, природно-екологічного значення і доцільного господар­ського використання цих земель, створення територіальних умов для формування компактного і раціонального землекористування.

При цьому повинні бути виділені несільськогосподарські угіддя, які мають природоохоронне значення, які потребують визначеного догляду, режиму використання і збереження. До них належать лі­сосмуги різного призначення, чагарники і дрібнолісся, розташовані у водоохоронних зонах і прибережних смугах малих річок і водойм, болота, а також угіддя, на яких слід проводити заходи щодо недо­пущення подальшого розвитку негативних природних процесів (піски, яри та ін.).

Передача несільськогосподарських угідь у власність громадянам і юридичним особам не повинна утискати інтереси населення, враховувати інші суспільні інтереси.

У процесі проектування передачі несільськогосподарських угідь власність розв'язують такі питання:

» установлюють види, межі і площі несільськогосподарських угідь, що підлягають передачі у власність, у тому числі намічаються до освоєння для використання в сільськогосподарському виробницт­ві, внесення до земель запасу, лісового фонду й інших категорій зе­мель, склад громадян і юридичних осіб, яким передаються несіль­ськогосподарські угіддя;

» розробляють заходи, пов'язані з освоєнням земельних угідь, пере­даних у власність громадянам і юридичним особам за умови фінансування ними не менше ніж 50 % вартості робіт з освоєння земель;

» визначають межі земель, на яких встановлюються обмеження в їх використанні й обтяження правами інших осіб.

Пропозиції щодо передачі і використання несільськогосподарських угідь розробляють з урахуванням забезпечення, збереження і відновлення природних ландшафтів і вимог охорони земель.

Межі несільськогосподарських угідь, переданих у власність, доцільно поєднувати з чітко вираженими на місцевості природними і штучними межами — річками, струмками, канавами, дорогами, лі­сосмугами тощо.

Вкраплені в ділянки продуктивних земель контури несільськогосподарських угідь, як правило, повністю передаються власникам сіль­ськогосподарських підприємств, усередині яких вони розміщуються.

Якщо на суміжні сільськогосподарські угіддя претендують кілька громадян і юридичних осіб, то розподіл між ними може відбуватися пропорційно площі їхніх сільськогосподарських угідь з урахуванням господарської доцільності і взаємної домовленості.

За наявності кількох претендентів на несільськогосподарські угіддя, які намічаються під освоєння для сільськогосподарського виробництва, перевага віддається тим громадянам і юридичним особам, які мають кращі можливості для освоєння цих земель.

Якщо громадяни і юридичні особи не побажали одержати у вла­сність розташовані між ділянками продуктивні землі або несільсь­когосподарські угіддя, що прилягають до них, їх зараховують до зе­мель запасу, лісового або водного фонду.

Несільськогосподарські угіддя (ліси, ріки, водойми, міжгосподар­ські дороги, земельні ділянки під об'єктами історії і культури, тери­торії суспільного користування тощо), що за своїми природно-екологічними умовами або правовим статусом не можуть бути пере­дані у власність громадянам і юридичним особам, передають до зе­мель відповідних категорій.

Розглядаючи питання про передачу земель, які займають міжгос­подарські і внутрішньогосподарські дороги, варто установити їх при­належність, правовий статус, склад об'єктів, які вони обслуговують. Значну частину доріг, розміщених на території міжгосподарських ор­ганізацій, використовують переважно садівничі товариства та інші організації, які свого часу не оформили земельного відведення і права на їх прокладання. На основі проведеного аналізу вирішують питання їхньої приналежності і правовий статус (передаються у власність сіль­ськогосподарським організаціям, передбачається оформлення матері­алів з вилучення і надання земель відповідним організаціям тощо).

Громадяни, що вийшли із сільськогосподарських підприємств і отримали об'єкти нерухомості у рахунок належних майнових паїв, а також юридичні особи, утворені цими громадянами, отримують за­значені земельні ділянки у власність безоплатно.

Земельні ділянки під об'єктами нерухомості, право власності на які придбано на інших правомірних підставах, передаються грома­дянам і юридичним особам у власність за плату.

Розробляючи проектні пропозиції щодо впорядкуванню землеко­ристування сільськогосподарських підприємств, передача у влас­ність земельних ділянок під об'єктами нерухомості може передбача­тися тільки для сільськогосподарських підприємств, оскільки майнові паї всіх власників земельних часток внесені до статутного капі­талу сільськогосподарського підприємства.

Якщо в схемі передбачається вихід частини власників земельних часток зі складу підприємства і передача їм будь-яких об'єктів неру­хомості, земельні ділянки, зайняті цими об'єктами, можуть бути пе­редані цим громадянам у власність безоплатно.

Межі і площі земельних ділянок під об'єктами нерухомості вста­новлюють на основі інвентаризації (обстеження) цих об'єктів з ура­хуванням фактичного функціонального призначення об'єктів, за­твердженої проектно-технічної і будівельної документації або норм підведення земель.

Після завершення розроблення всіх розділів схем, визначають економічну ефективність заходів землеустрою та розробляють техніко-економічні показники схеми.

Контрольні запитання і завдання

1. Охарактеризуйте завдання і методи складання схем землеустрою.

2. Сутність основних вимог до складання схем землеустрою.

3. Порядок установлення розрахункових періодів і термінів реалізації схем землеустрою.

4. Охарактеризуйте порядок організації робіт, пов'язаних із складанням схем землеустрою.

5. Охарактеризуйте нормативно-правову базу, яку використовують при складанні схем землеустрою.

6. Методика складання схеми землеустрою адміністративного району.

7. Зміст підготовчих робіт, пов'язаних із складанням схем землеустрою.

8. Які дані про район і його соціально-економічні умови вивчають при складанні схем землеустрою?

9. Які природні умови вивчають при складанні схем землеустрою райо­ну?

10. Які показники характеризують земельно-ресурсний потенціал району при складанні схем землеустрою?

11. Методика еколого-економічного оцінювання та еколого-ландшафтного зонування території адміністра­тивного району.

12. Методичні підходи до розроблення пропозицій щодо вдоскона­лення розподілу й організації використання земель.

13. Методика вдосконалення міжгалузевого розподілу земель району на перспективу.

14. Методика виділення територіальних зон з особливим правовим режимом використання й особливо цінних земель.

15. Сутність вдосконалення системи землеволодінь і землекористувань при складанні схем землеустрою району.

16. Назвіть показники оцінювання існуючої системи землеволодінь і землекористувань і тенденції її розвитку.

17. Методичні підходи до створення нових і впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань сільськогосподарського призначення.

18. Методи усунення недоліків у розмі­щенні існуючих землеволодінь і землекористувань сільськогосподарського призна­чення при складанні схем землеустрою району.

19. Методика вдосконалення терито­ріальної організації сільськогосподарського виробництва і використання земель сільськогосподарського призначення при складанні схем землеустрою району.

20. Методика оптимізації структури земельних угідь при складанні схем землеустрою району.

21. Методичні підходи до встановлення площ і розміщення земельних ділянок вико­ристання на різному праві в сільськогосподарських підприємствах.

Читайте також:

1. I. Сторони в справі про банкрутство
2. I.1. Порядок збільшення розміру статутного капіталу АТ за рахунок додаткових внесків у разі закритого (приватного) розміщення акцій
3. III етап. Аналіз факторів, що визначають цінову політику підприємства.
4. IIІ. Інші учасники провадження у справі про банкрутство
5. IV група- показники надійності підприємства
6. IV. Оцінка привабливості стратегічних зон господарювання підприємства на ринку.
7. IІI розділ. Аналіз стану маркетингового середовища підприємства
8. L2.T4/1.Переміщення твердих речовин по території хімічного підприємства.
9. V розділ. Товарна політика підприємства
10. WEB - сайт підприємства в Інтернет
11. А) Капітал підприємства, його кругообіг та обіг.
12. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.

Переглядів: 514