Оптимізація структури земельних угідь

Розв'язання завдань оптимізації структури земельних угідь в агроландшафтах в екологічному плані полягає у збільшенні частки середовище стабілізуючих угідь, які визначають стійкість ландшафту, тобто збільшення площ, зайнятих лісовими насадженнями, пасовищами, сіножатями, багаторічними травами тощо, з одночасним скороченням площі деградованих і малопродуктивних орних земель.

Склад і співвідношення угідь — головні показники стану ландшафту, які визначають його стійкість. З наукового погляду некоректно ставити завдання щодо розв'язання співвідношення з тісно фіксованими цифрами кількості того або іншого виду угідь, оскільки різною часткою ріллі можна або пом'якшити, або загострити екологічну напруженість в екосистемах. Наприклад, для умов Чернівецької області рекомендується співвідношення угідь в агроландшафтах, наведене в табл. 7.1.

Головний вплив на склад і площі угідь мають природні особливості території, відмінності окремих ділянок за вмістом поживних речовин, водним й тепловим режимами, що допускає диференційований підхід до встановлення структури угідь. Тому склад і співвідношення угідь потрібно встановлювати не в цілому по господарствах, а в межах типів ландшафту і водозборів (див. табл. 7.1). Оптимізація структури земельних угідь здійснюється на основі проведених робіт з еколого-ландшафтного районування, еколого-економічного оцінювання придатності земель і агроекологічного зонування території.

Структура земельних угідь оптимізується в порядку розроблення заходів щодо трансформації угідь. Угіддя трансформуються на основі зіставлення якісної характеристики земель з вимогами щодо якості земель при встановленні видів сільськогосподарських угідь. Передусім розв'язують питання використання деградованих сільськогосподарських угідь і земель, забруднених токсичними промисловими відходами і радіоактивними речовинами. Ці угіддя і землі, як правило, передбачають законсервувати.

Консервація земель — це тимчасове вилучення їх з господарського обігу на визначений період часу, за який здійснюють заходи, що забезпечують відновлення (реабілітацію) земель, які зазнали деградації, забруднення, зараження, засмічення або інших негативних (шкідливих) впливів.

Деградованими визнають землі, на яких у результаті антропогенної діяльності або природних чинників відбуваються стійкі негативні процеси зміни стану властивостей ґрунтів.

Забрудненими визнають землі, на поверхні й у ґрунті яких унаслідок впливу сільськогосподарського і промислового виробництва, міст та перенесенням «атмосфера — ґрунт» утворюються нові компоненти: накопичуються пестициди, важкі метали, інші хімічні речовини і радіонукліди.

Біогенна забрудненими вважають землі, на яких поширені паразитичні мікроорганізми, віруси, гриби та інші біологічні речовини, що забруднюють ґрунт і, отже, негативно впливають на людину і сільськогосподарських тварин.

Зараженими визнають території, на яких поширені бактеріально-паразитичні й карантинні шкідники і хвороби рослин.

Захаращеними е землі, які засмічуються викинутими предметами, харчовими і побутовими викидами, великоуламковими відходами виробничої діяльності і транспорту та ін.

Консервації підлягають:

• сільськогосподарські угіддя, які значною мірою зазнають водяної і вітрової ерозії ґрунтів, підтоплення, заболочування, вторинного
засолення, опустелювання земель, що осідають унаслідок видобутку
корисних копалин або інших втручань людини;

• пасовища з порушеним ґрунтово-рослинним покривом, антропогенно порушені землі у випадках, коли використання їх за цільовим призначенням із зазначеними ознаками деградації призводить до подальшого розвитку негативних процесів, погіршення стану ґрунтів, екологічної обстановки і впливу на здоров'я людини;

• землі, забруднені токсичними хімічними речовинами, відкладеннями важких металів, радіоактивними речовинами понад гранично допустиму норму;

• землі, що зазнають біогенного забруднення в кількостях понад гранично допустиму концентрацію мікроорганізмів;

• землі, захаращені промисловими відходами, іншими речовинами, що забруднюють ґрунт, на якому не забезпечується виробництво продукції, що відповідає встановленим законодавством вимогам;

• землі, заражені бактеріально-паразитичними і карантинними шкідниками і хворобами рослин у недопустимих межах.

Щоб оцінити стан ґрунту з метою охорони здоров'я людини і навколишнього природного середовища, використовують затверджені в установленому порядку нормативи граничне допустимих концентрацій шкідливих речовин, шкідливих мікроорганізмів та інших біологічних речовин, які забруднюють ґрунт.

Вибір земельних ділянок, що підлягають консервації, з вилученням їх із обігу і підготовка пропозицій щодо необхідності відновлення деградованих, забруднених і заражених земель, а також перевірку відповідності ґрунту екологічним нормативам здійснюють на основі матеріалів ґрунтових, геоботанічних, агрохімічних, фітосанітарних, еколого-токсикологічних і радіологічних обстежень, проведених відповідно до затверджених методик. Для вирощування екологічно чистої продукції виконують сертифікацію земель (ґрунтів) за ДСТУ 46.075-2004.

У процесі проведення аналізу матеріалів обстежень з виявлення деградованих, забруднених і заражених земель установлюють їх місце розташування, площу, склад угідь, типи і ступінь деградації, забруднення і зараження земель на час їх виявлення, а також перевіряють відповідність ґрунту екологічним нормативам.

Водночас установлюють динаміку змін якісного стану земель за останні 5-10 років, виявляють причини, які призвели до деградації, забруднення і зараження земель, джерела забруднення і зараження.

Характеризуючи забруднення або зараження, установлюють також їхню первинність або багаторазовість, масштабність (локальне, регіональне, глобальне), регулярність цих явищ.

За результатами проведених робіт складають відповідні карти, картограми, таблиці й відомості аналізів за видами і ступенем деградації, забруднення і зараження земель, відповідності ґрунту екологічним вимогам, зведену експлікацію земель із зазначенням структури, ступеня і площ деградованих, забруднених і заражених земель, динаміку їхніх змін, а також розробляють пропозиції щодо доцільності відновлення (реабілітації) і подальшого використання цих земель. г, Залежно від походження, масштабності, площі і ступеня деградації, забруднення і зараженості земель, способу їх відновлення і доцільного подальшого цільового використання у схемі можна розробляти такі пропозиції:

• введення спеціального режиму використання земель;

• зміни цільового призначення земель і переведення їх в іншу
категорію;

• консервації і тимчасового вилучення земель із обігу на рекомендований термін консервації і переліку заходів щодо реабілітації
деградованих, забруднених і заражених земель.

Зміна цільового призначення земель і переведення їх в інші категорії внаслідок неможливості їх використання в господарському обігу мають відбуватися до вилучення таких земель у встановленому законодавством порядку з відшкодуванням збитків, заподіяних погіршенням якості земель, ураховуючи упущену вигоду.

При цьому вивчають можливості компенсації власникам земель, землевласникам і землекористувачам вилучених деградованих, забруднених і заражених земель з метою переведення їх в інші категорії за рахунок наявних фондів перерозподілу земель.

Землі, вилучені з обігу в результаті консервації, зберігаються за власниками землі, землекористувачами, землевласниками.

При підготовці переліку заходів щодо реабілітації деградованих, забруднених і заражених земель потрібно враховувати:

• комплекс заходів, який має забезпечити зниження рівня або
усунення, запобігання впливу антропогенних або природних чинників, що спричинюють деградацію, забруднення і зараження земель, повернення земель для ефективного господарського використання і максимальну віддачу бюджетних засобів, створення умов для виробництва продукції, що відповідає чинним вимогам щодо вмісту шкідливих речовин;

• готовність суб'єктів, які господарюють, до ефективного використання відновлюваних земель;

• оцінювання технічної можливості й екологічної безпеки проведення робіт, пов'язаних з поліпшенням земель і підвищенням родючості ґрунтів;

• можливість установлення стимулюючих заходів державної підтримки суб'єктам, які господарюють, що забезпечує відновлення земель і підвищення родючості ґрунтів;

• можливість (необхідність) застосування штрафних санкцій і позбавлення державної підтримки відповідно до законодавства у разі недотримання вимог земельного, екологічного законодавства і регламентів використання земель, передбачених проектами землеустрою;

• можливість стягування плати із суб'єктів, які господарюють, за
негативний вплив на землю, а також виконання ними заходів щодо
відновлення деградованих, забруднених і заражених земель і від
шкодування заподіяної шкоди.

Господарське відновлення потенціалу деградованих, забруднених і заражених земель можна здійснювати проведенням агротехнічних, агрохімічних, фітосанітарних, протиерозійних, культуртехнічних та інших заходів. Якщо не можна відновити потенціал деградованих, забруднених і заражених земель і використовувати їх у колишній ролі, то допускається трансформація сільськогосподарських угідь, у тому числі переведенням малопродуктивної ріллі в інші сільськогосподарські угіддя, а також виділенням земель для створення захисних лісових насаджень, під прибережні водоохоронні смуги тощо.

Терміни консервації земель з вилученням їх з обігу встановлюють залежно від інтервалу часу, за який проводять роботи, пов'язані з відновленням земель і підвищенням родючості ґрунтів, видів меліорації, наявності матеріально-технічних і фінансових ресурсів, інших чинників, що впливають на період виконання робіт.

При оптимізації структури земельних угідь виведення з обігу орних земель, незалежно від їх якості, зумовлюється їхнім місцем розміщення. Наприклад, якщо вони розташовані в заплаві, на днищах балок і у водопровідних балках, то орні землі переводять в інші сільськогосподарські угіддя.

- На території, пов'язаній з акваторіями річок, озер, водойм та інших поверхневих водних об'єктів, виділяють водоохоронні зони, на яких установлюють спеціальний режим господарського або іншого виду діяльності з метою запобігання забрудненню, засміченню, замуленню і виснаженню водних об'єктів, а також збереження середовища проживання тваринного і рослинного світу.

У межах водоохоронних зон виділяються прибережні захисні смуги, що, як правило, мають бути зайняті деревинно-чагарниковою рослинністю.

Непридатну для сільськогосподарських угідь ріллю (вміст гумусу менше ніж 1 %, фізичної глини — менш як 15%, поглиненого натрію — понад 15 мг екв) можна використовувати для створення лісонасаджень.

Непридатну для сільськогосподарських угідь і лісонасаджень ріллю переводять в інші угіддя відповідно до їх стану.

При встановленні оптимальної структури угідь розглядають питання меліорації земель, яку проводять з метою підвищення продуктивності і стійкості землеробства, забезпечення гарантованого виробництва сільськогосподарської продукції на основі збереження і підвищення родючості земель, а також створення необхідних умов для залучення в сільськогосподарський обіг земель, які не використовуються і мало використовуються, і формування раціональної структури земельних угідь.

Склад і площі угідь встановлюють на основі екологічно стабільних ландшафтів. При визначенні складу і площ угідь використовують отримані в процесі підготовчих робіт, землевпорядного обстеження, агроекологічного оцінювання земель і агроекологічного зонування території дані з оцінювання сільськогосподарської придатності земель під різні угіддя, їх відповідність агроекологічним групам і класам земель.

Перехід до наміченого складу і площ угідь здійснюється за рахунок проведення таких заходів, які дають змогу здійснити консервацію ландшафту для відновлення його природного режиму.

Крім спеціалізованих мікрозаповідників, послаблювальну роль відіграватимуть лісосмуги, залужені днища балок, наявні масиви лісу і чагарників.

Міграційні коридори створюються зі смуг сіяних сіножатей, які розміщують уздовж найкоротших шляхів міграції тварин з мікрозаповідників у систему залужених балкових знижень, у лісові масиви, їхні межі сполучають з лісосмугами, ділянками природних кормових угідь, балками. Міграційні коридори потрібні для створення замкнутого простору на території землекористування для проживання диких тварин і птахів. Оптимальна ширина коридору має становити 10-20 м. Рекомендації щодо оптимізації структури земельних угідь є попередніми. Остаточне рішення про трансформацію угідь і встановлення структури земельних угідь ухвалюють після розміщення виробничих центрів, проектування інженерної облаштованості території, у процесі організації угідь.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Організація території сільськогосподарських підприємств	\|	Установлення площ і розміщення земельних ділянок, які використовують сільськогосподарські підприємства на різному праві

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.023 сек.