• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Природно-сільськогосподарське, еколого-економічне і ерозійне районування земель

У складі земель України значну частку становлять землі сільськогосподарського призначення — найцінніші землі.

Успішне здійснення земельної реформи в аграрному секторі не­розривно пов'язане зі специфічним напрямом планування викорис­тання і охорони земель, тобто природно-сільськогосподарським ра­йонуванням їх.

Природно-сільськогосподарське районування земель — це поділ території з урахуванням природних умов та агробіологічних вимог сільськогосподарських культур. Воно дає уявлення про характер конкретних земель, особливостей їх доцільного використання, про­дуктивності тощо.

Свого часу основи сільськогосподарського районування заклада­лися при створенні системи загальносоюзного природно-сільськогосподарського районування. З метою врахування відмінностей природ­них та економічних умов було розроблено комплексне природно-сільськогосподарське районування всього земельного фонду колиш­нього СРСР. Воно було системою поділу території країни на окремі частини з урахуванням закономірних змін природних умов, а також особливостей використання земель у народному господарстві. Сис­тема комплексного загальносоюзного районування виокремила природно сільськогосподарські пояси, зони, провінції тощо.

Основною одиницею природно-сільськогосподарського району­вання визнавалася природно-сільськогосподарська зона. Вона ха­рактеризувалася певним балансом тепла і вологи, з якими пов'язу­валися головні особливості ґрунтоутворення і генерального жив­лення рослин. У зоні, як правило, панували певні типи й підтипи ґрунтів і рослинності та; застосовувалися системи заходів щодо ра­ціонального землекористування: Кожна зона мала свої особливості сільськогосподарського виробництва, а також відповідне співвід­ношення ріллі, кормових і лісових угідь. Таке районування, по­кладене в основу бонітування ґрунтів, використовувалося при здійснені економічного оцінювання земель, а також у першому турі грошового оцінювання земель сільськогосподарського призна­чення.

На території України виділялося п'ять природно-сільськогоспо­дарських зон та дві гірські області. За основу бралося те, що зонам притаманні кліматичні умови, які визначали характерний напря­мок процесів ґрунтоутворення. У свою чергу, це призводило до фор­мування зональних типів та підтипів ґрунтів, яким відповідали пев­ні типи сільськогосподарського виробництва та системи агротехніч­них і меліоративних заходів.

У сучасних умовах при природно-сільськогосподарському райо­нуванні враховуються також агробіологічні вимоги сільськогоспо­дарських культур.

Матеріали природно-сільськогосподарського районування земель є основою для оцінювання земель і розроблення землевпорядної до­кументації щодо використання та охорони земель.

Природно-сільськогосподарське районування земель дає можли­вість швидко, економічно і водночас досить повно оцінити потенцій­ні можливості земельних ресурсів певної території.

Відомо, що для сільськогосподарського оцінювання території, тобто грошового оцінювання земель сільськогосподарського призна­чення, важливим показником е саме рівень родючості ґрунтів. Слід зауважити, що на родючість ґрунтів та їхній продуктивний потенці­ал впливає комплекс природних і економічних чинників. У свою чергу, сила і характер прояву цих чинників залежить від умов ґрун­тоутворення, способу та інтенсивності використання відповідних земельних угідь, спеціалізації і концентрації сільськогосподарсько­го виробництва, а також від ступеня здійснення природоохоронних заходів у процесі виробничої діяльності.

Агрогрунтове районування земель е основою для, розроблення землевпорядної документації щодо використання та охорони земель (наприклад, проектів землеустрою сільськогосподарських підпри­ємств, установ і організацій, особистих селянських, фермерських господарств; прогнозних матеріалів, техніко-економічних обґрунту­вань використання та охорони земель; проектів створення нових землеволодінь і землекористувань тощо).

Сільськогосподарські угіддя використовуються та охороняються відповідно до природно-сільськогосподарського еколого-економічного, ерозійного та інших видів районування.

Природно-сільськогосподарське районування земель— це поділ території України та окремих регіонів з урахуванням природ­них умов і агробіологічних вимог сільськогосподарських рослин.

За допомогою системи комплексного районування виокремлюють природно-сільськогосподарські зони, провінції, округи.

Природно-сільськогосподарська зона — основна одиниця природно-сільськогосподарського районування, що характеризується ви­значеним балансом тепла і вологи.

Природно-сільськогосподарська провінція - частина зони, що має специфічні особливості ґрунтового покриву, пов'язані з мікро­кліматом усередині зон, з річним ходом його елементів.

Природно-сільськогосподарський округ — частина провінції, що характеризується добре вираженими геоморфологічними і гідроло­гічними особливостями, складом ґрунтоутворювальних порід, що переважають типом ґрунтоутворення, а також істотними особливос­тями макро- і мезоклімату.

Використовують і охороняють землі сільськогосподарського при­значення відповідно до природно-сільськогосподарського району­вання земель.

Порядок здійснення природно-сільськогосподарського еколого-економічного, ерозійного та інших видів районування визначений Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районування (зонування) земель» № 681 від 26 травня 2004 р.

Порядок передбачає, що районування (зонування) земель здійснюється з урахуванням природних умов, агробіологічних особливо­стей сільськогосподарських культур, напрямів розвитку господарської діяльності та вимог екологічної безпеки через обстеження стану земель і ґрунтів, збирання, аналізу, систематизації та уза­гальнення даних, що характеризують стан та особливості охорони і використання земель за окремими регіонами; (зонами, провінціями, округами) або адміністративно-територіальними одиницями, прове­дення інших робіт.

За результатами робіт з районування (зонування) земель укладаються відповідні схеми (карти), на яких відображаються такі дані:

а) природно-сільськогосподарського районування - структура земельних (зокрема, сільськогосподарських) угідь, ґрунтовий по­крив, його якісний стан, наявність особливо цінних, а також деградованих і малопродуктивних ґрунтів, класифікаційні показни­ки придатності земель для вирощування сільськогосподарських культур тощо. Ці схеми (карти) використовують для визначення екологічно чистих зон виробництва сировини для дитячого і дієтич­ного харчування та отримання екологічно чистих харчових продук­тів і продовольчої сировини;

б) еколого-економічного районування - - ступінь перетворення природного середовища внаслідок антропогенного впливу, рівень використання (залучення) природних ресурсів, характеристика при­родно-ресурсного потенціалу, стійкості природного середовища до антропогенного навантаження, рівня цього навантаження, неспри­ятливі природно-антропогенні процеси та еколого-економічне оці­нювання території;

в) протиерозійного районування - стан еродованості ґрунтів, інтенсивність ерозійних процесів, їх динаміка, природні та антро­погенні передумови розвитку ерозії. На основі таких схем (карт) прогнозуються процеси ерозії з метою визначення відповідних протиерозійних заходів;

г) екологічного районування — забруднення ґрунтів пестицида­ми, важкими металами, радіонуклідами тощо.

Для потреб сільського господарства здійснюється також району­вання (зонування) земель за ступенем забезпечення ґрунтів поживними речовинами, мікроелементами та за придатністю для вирощування основних сільськогосподарських культур.

Районування (зонування) земель відбувається за такими крите­ріями:

* природно-сільськогосподарського — ступінь тепло- та вологозабезпеченості території, гідротермічний коефіцієнт, сума активних температур понад 10 °С, склад і характеристика ґрунтів (частка еродованих, гідроморфних, засолених, підтоплених ґрунтів тощо) та ступінь дренованості території;

* еколого-економічного - рівень перетворення природного се­редовища, його стійкість до антропогенного навантаження та сту­пінь ураженості території негативними геологічними процесами;

* протиерозійного — інтенсивність ерозійних процесів, їхні при­чини, ступінь та динаміка еродованості ґрунтів, однотипність про­тиерозійних заходів;

* інших видів — кількісний вміст токсичних забруднювальних
речовин (пестициди, вояжі метали, радіонукліди тощо), мікроелементів та ступінь придатності ґрунтів для вирощування сільськогос­подарських культур.

Схеми (карти) природно-сільськогосподарського, еколого-еконо­мічного, протиерозійного та інших видів районування (зонування) земель розглядають науково-технічні ради центральних органів ви­конавчої влади з питань земельних ресурсів, охорони навколиш­нього природного середовища та аграрної політики і затверджують спільно ці органи.

Природно-сільськогосподарське; еколого-економічне, протиеро­зійне та інші види районування (зонування) земель здійснювати­муться поетапно протягом 2005 - 2010 рр.

У разі потреби при плануванні й організації раціонального ви­користання земель та їхньої охорони використовують й інші матері­али спеціальних видів районування: еколого-господарського, еколого-ландшафтного, гроекологічного та ін.

Читайте також:

1. V. ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ. ОХОРОНА НАДР ТА ПРОБЛЕМИ ЕНЕРГЕТИКИ
2. А) Грошова оцінка земель по Україні
3. Абсолютна земельна рента.
4. Абсолютна земельна рента.
5. Автоматизована система ведення державного земельного кадастру
6. Аграрна еволюція українських земель у др. пол. ХVІІ - ХVІІІст.
7. Адміністративна відповідальність за порушення земельного законодавства
8. Адміністративний поділ, площа і населення українських земель у складі Речі Посполитої в першій воловині ХVІІ ст.
9. Адміністративно-територіальний устрій, економічне становище українських земель у першій половині ХІХ ст.
10. Адміністративно-територіальний устрій, економічне становище українських земель у першій половині ХІХ ст.
11. Актуальні питання управління земельними ресурсами та їх охорони
12. Аналіз земельних ресурсів.

Переглядів: 2324