• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Проблеми дослідження соціальної України 18-поч. 19 ст.

Сьогодні ми змушені констатувати, що на рубежі двох тисячоліть дослідження історії Південної України знаходиться у кризовому стані. Для цього є як об'єктивні, так і суб'єктивні причини, їх можна визначати, аналізувати, але сьогодні більш потрібно тверезо поглянути на здобутки і визначити проблеми, які потребують подальшої дослідження. Це тим більш необхідно, що без цього неможливо говорити про побудову будь-якої наукової концепції історії Південної України.

Відсутність сьогодні координації досліджень має як позитивні, так і негативні наслідки. З одного боку, історик, не обмежений вибором теми дослідження, при визначенні предмету свого пошуку керується майже виключно науковими інтересами. З іншого боку, відсутність координації яка відігравала крім регламентуючої функції ще й інформаційну, – позбавила дослідників орієнтації у науковому світі. Чисельні дослідники самі стають координаторами у морі проблем, і, як наслідок, не завжди адекватно сприймають і навіть розуміють напрямок обраної теми дослідження. Нагальною потребою є випрацювання концепції дослідження історії Південної України. Але створення такої концепції передбачає: об'єктивний погляд на сучасний стан досліджень історії південної регіону; 2) визначення методологічних підходів; 3) визначення кола проблем, які потребують найскорішого вирішення. Останнє не плутати з кон'юнктурним поняттям актуальності.

Визначення вузлових проблем, вирішення, дослідження яких дозволяє історику наблизитися до реконструкції історії південного краю, є нагальною роблемою сучасного стану розвитку науки. Можна говорити про строкатість та нерівнозначність таких проблем,

що зумовлено попередньою традицією дослідження регіону, в основі якої у більшій мірі є саме кон'юнктурне сприймання актуальності та історіографічний традиціоналізм. Як наслідок, маємо цілий комплекс проблем, як от: 1) проблеми понятійного апарату; 2) проблеми соціальної історії; 3) проблеми економічної історії; 4) проблеми політичної історії; 5) проблеми історії культури.

Зупинимося лише на одній групі проблем, що стосуються соціальної історії. За існуючою традицією цей комплекс проблем розглядався й продовжує розглядатися у контексті населення південного регіону. Певною мірою це цілком слушно й виправдано. Кількість населення краю ХVІІІ–ХХ століття, етнічний склад населення, верстви південної України – ось три кити, на яких до сьогодні тримається дослідження соціальної історії регіону. Але справа у тому, що все це, у кращому випадку, залишається на рівні досліджень 60–70–х років. І це не тому, що попередні дослідники все визначили і розв'язали. Нічого подібного. Одразу з виходом праць О.Дружиніної та В.Кабузана наголошувалося на серйозних вадах цих праць, особливо щодо джерельної бази. Дуже гостро ставилися питання щодо коректності використання окладних книг та описів до атласів при визначенні кількості та етнічного складу населення. Піддавалася сумніву достовірність отриманих даних щодо окремих соціальних та етнічних груп населення. Однак на цьому все і завершилося. І по сьогодні дані В.Кабузана або О.Дружиніної, а це й залежить від особистих вподобань дослідників, без застережень використовуються для визначення кількості населення південного краю.

Традиційний вибірковий метод аналізу масових документальних джерел

при дослідженні демографічних та етнічних процесів дозволяє вирішити

проблему лише на рівні тенденцій розвитку тих чи інших процесів. Як

наслідок, внутрішні процеси залишаються поза увагою дослідника, перш за

все, через специфіку джерельної бази. Саме тому постає питання вилучення

прихованої інформації саме через суцільний аналіз таких масових джерел, як

ревізькі сказки та метричні книги. Все це передбачає створення комп'ютерної бази даних щодо населення регіону. База даних повинна складатися з посімейних ревізьких списків по кожному населеному пункту південного краю за період від 5–ї до 10–ї ревізії (1795–1859). Подібна база даних надасть можливість врахувати динаміку змін на мікрорівні – кожної сім'ї південного регіону у досліджуваний період. Матеріали метричних книг дають можливість прослідкувати специфіку демографічних та етнічних процесів по кожному населеному пункту Південної України. Залучення матеріалів про хрещених батьків та сватів на весіллях, що фіксувалися метричними книгами, дозволить визначити конкретні неформальні референтні малі групи по кожному населеному пункту, визначити їхню кількість, а також критерії їх утворення, час існування і кількісний склад При залученні інших документальних матеріалів – визначити місце таких груп у створенні тієї атмосфери, яку прийнято вважати специфікою Південної України, та їхню роль у збереженні традиційних ціннісних орієнтацій. Саме орієнтація на залучення інформаційних технологій і створення на мікрорівні банків даних дозволить вирішити питання кількості населення, строкатості етнічних груп, їхньої локалізації, взаємодії І я тенденції розвитку суспільних форм.

Читайте також:

1. V. ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ. ОХОРОНА НАДР ТА ПРОБЛЕМИ ЕНЕРГЕТИКИ
2. VІІІ. Проблеми та перспективи розвитку машинобудування.
3. А/. Верховна Рада України.
4. АГРАРНЕ ПРАВО УКРАЇНИ
5. Аграрні закони України
6. Аграрні проблеми в працях письменників аграрників.
7. Агроекологічні проблеми розвитку і шляхи їх розв'язання
8. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
9. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
10. Адаптовані й специфічні методи дослідження у журналістикознавстві
11. Адміністративно-правовий статус Кабінету Міністрів України
12. Адміністрація Президента України

Переглядів: 697