• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Досудовий порядок реалізації господарсько-правової відповідальності

Поняття досудового порядку реалізації господарсько-пра­вової відповідальності вперше введено в обіг ст. 222 ГК. По суті, дії, з яких складається досудова реалізація господарсько-правової відповідальності, за своїм змістом і призначенням схожі з порядком пред'явлення претензії, встановленим ст. 6 Господарського процесуального кодексу України.

Метою досудового порядку реалізації господарсько-право­вої відповідальності є безпосереднє врегулювання спору з порушником, яке передує зверненню потерпілої сторони до суду. Проте, на відміну від ст. 6 ГПК, ст. 222 ГК надає право потерпілому звернутися до порушника з претензією лише у зв'язку з необхідністю відшкодування збитків або застосуван­ня інших санкцій. Зі змісту ст. 6 ГПК випливає, що досудове врегулювання можливе у разі порушення прав і законних інте­ресів підприємства чи організації незалежно від характеру ви­мог заявника претензії (це може бути вимога про належне виконання зобов'язання, про утримання від вчинення певних дій тощо).

Як і ч. 1 ст. 6 ГПК, ч. 1 ст. 222 ГК містить декларативну норму, не підкріплену засобами, які б примушували сторони до її виконання, згідно з якою учасники господарських відно­син, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно з ч. 2 ст. 222 ГК суб'єкт господарювання чи інша юридична особа—учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, має право звернутися до по­рушника з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Законом (ч. 2 ст. 6 ГПК) встановлено, що спори, які вини­кають з договору перевезення, договору про надання послуг зв'язку та договору, заснованого на державному замовленні, можутьбути передані на вирішення господарського суду за умови до­держання сторонами встановленого для даної категорії спорів Порядку їх досудового врегулювання. Тобто для цих трьох категорій спорів досудовий порядок реалізації господарсько-правової відповідальності є обов'язковим.

Претензія, що пред'являється до порушника в письмовій формі, має містити:

- повне найменування і поштові реквізити заявника пре­тензії та особи (осіб), якій претензія пред'являється;

- дату пред'явлення і номер претензії;

- обставини, на підставі яких пред'явлено претензію;

- докази, що підтверджують ці обставини;

- вимоги заявника з посиланням на нормативні акти;

- суму претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає грошовій оцінці;

- платіжні реквізити заявника претензії;

- перелік документів, що додаються до претензії.

- 285 - Документи, що підтверджують вимоги заявника, додають­ся в оригіналах чи належним чином засвідчених копіях. Доку­менти, які є у другої сторони, можуть не додаватися до пре­тензії.

Претензія підписується повноважною особою заявника пре­тензії або його представником та надсилається адресатові ре­комендованим або цінним листом або вручається адресатові під розписку.

Претензія підлягає розгляду в місячний строк із дня її одер­жання, якщо інший строк не встановлено ГК або іншими за­конодавчими актами. Так, відповідно до ч. 2 ст. 7 ГПК у тих випадках, коли обов'язковими для обох сторін правилами або договором передбачено право переперевірки забракованої про­дукції (товарів) підприємством-виготовлювачем, претензії, пов'язані з якістю та комплектністю продукції (товарів), роз­глядаються протягом двох місяців.

Якщо до претензії не додано всі документи, необхідні для її розгляду, вони витребуються у заявника із зазначенням стро­ку їх подання, який не може бути менше п'яти днів, не врахо­вуючи часу поштового обігу. При цьому перебіг строку роз­гляду претензії зупиняється до одержання витребуваних доку­ментів чи закінчення строку їх подання. Якщо витребувані документи у встановлений строк не надійшли, претензія роз­глядається за наявними документами (ч. З ст. 7 ГПК).

Обґрунтовані вимоги заявника одержувач претензії зобов'я­заний задовольнити.

При розгляді претензії сторони у разі необхідності повинні звірити розрахунки, провести експертизу або вчинити інші дії для забезпечення досудового врегулювання спору.

Про результати розгляду претензії заявник має бути по­відомлений письмово. Відповідь на претензію підписується повноважною особою або представником одержувача претензії та надсилається заявникові рекомендованим або цінним лис­том або вручається йому під розписку.

У разі порушення встановлених строків розгляду претензії або залишення її без відповіді суд при вирішенні господарсь­кого спору стягує в доход держави з винної особи штраф у розмірі, встановленому законом. Ст. 9 ГПК цей штраф вста­новлено у розмірі 2% від суми претензії, але не менше 5 неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100 не­оподатковуваних мінімумів доходів громадян.

4. Відшкодування збитківу сфері господарювання

Відшкодування збитків як вид відповідальності різнобічно і врегульовано законом.

По-перше, визначено юридичні підстави застосування цьо­го виду відповідальності: «Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені ви­моги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшко­дувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтере­си якого порушено» (ч. 1 ст. 224 ГК).

По-друге, визначено види втрат управненої сторони, які визначаються як збитки. Це: а) витрати, зроблені управненою стороною; б) втрата або пошкодження її майна; в) не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належно­го виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч. 2 ст. 224 ГК).

Згідно з ч. 1 ст. 225 ГК до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопо­рушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єк­там, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матері­алів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторо­на, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі на­лежного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

По-третє, встановлено певні вимоги щодо визначення роз­міру збитків: при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задово­лення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, — на день подання до суду відповід­ного позову про стягнення збитків.

Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду.

Як правило, збитки не є майновою санкцією заздалегідь ви­значеного розміру. Саме в цьому полягає універсальність їхньо­го застосування. Проте труднощі в обрахуванні їхнього розміру зумовлюють складність застосування зазначеної санкції. Ось чому сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підля­гають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. В той же час не допускаєть­ся погодження між сторонами зобов'язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов'язань визначений законом (ч. 5 ст. 225 ГК).

Кабінетом Міністрів України можуть затверджуватися ме­тодики визначення розміру відшкодування збитків у сфері гос­подарювання.

Умови і порядок відшкодування збитків встановлені ст. 226 ГК, відповідно до якої учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити не­обхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо змен­шення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єк­там, — зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо зако­ном або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежно­му випадку ця сторона позбавляється права посилатися на не­вжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

Сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.

Не підлягають відшкодуванню збитки, завдані правомірною відмовою зобов'язаної сторони від подальшого виконання зо­бов'язання.

У разі невиконання зобов'язання про передачу їй індивіду­ально визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками)

управнена сторона має право вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов'язаної сторони або вимагати відшкодування останньою збитків.

У разі невиконання зобов'язання виконати певну роботу (надати послугу) управнена сторона має право виконати цю роботу самостійно або доручити її виконання (надання послу­ги) третім особам, якщо інше не передбачено законом або зо­бов'язанням, та вимагати відшкодування збитків, завданих невиконанням зобов'язання.

Відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням зобов'язання, не звільняє зобов'язану сторону від виконання зобов'язання в натурі, крім випадків, зазначених у ч. З ст. 193 ГК (тобто, коли інше не передбачено законом або договором або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання).

Відшкодування збитків застосовується як майнова санкція, виходячи з аналізу відповідних статей ГК та інших норматив­но-правових актів:

- у відносинах купівлі-продажу між суб'єктами господарю­вання. Так, згідно зі ст. 659 ЦК продавець зобов'язаний по­відомити покупця про всі права третіх осіб на товар, що про­дається (права наймача, право застави, право довірчого корис­тування тощо). У разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві зав­дані збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав (ч. 1 ст. 661 ЦК). Якщо проданий товар неналежної якості, покупець як один з альтернативних варі­антів може вимагати відшкодування витрат на усунення не­доліків товару (ч. 1 ст. 678 ЦК);

- у відносинах комерційного посередництва (агентської діяльності). У разі порушення агентського договору суб'єктом, якого представляє комерційний агент, останній має право на одержання винагороди у розмірах, передбачених агентським договором, а також на відшкодування збитків, понесених ним внаслідок невиконання або неналежного виконання договору другою стороною (ч. З ст. 303 ГК);

- за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором підряду на капітальне будівництво винна сторона сплачує штрафні санкції, а також відшкодовує другій стороні збитки (зроблені другою стороною витрати, втрату або по­шкодження її майна, неодержані доходи) в сумі, не покритій штрафними санкціями, якщо інший порядок не встановлено законом (ч. 1 ст. 322 ГК).

Чинним господарським законодавством передбачаються й інші випадки відшкодування збитків суб'єктами господарювання.

Читайте також:

1. I.1. Порядок збільшення розміру статутного капіталу АТ за рахунок додаткових внесків у разі закритого (приватного) розміщення акцій
2. III. ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ РОЗРАХУНКІВ КУРСОВОЇ РОБОТИ
3. IV ПОРЯДОК ПРОВЕДЕНИЯ ОПРОБОВАНИЯ ТОРМОЗОВ
4. The peace – порядок
5. V. Порядок подання роботи на рецензiю i захист роботи
6. V. Порядок подання скарги
7. V. ПОРЯДОК ПОТОЧНОГО ТА ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ
8. V. Порядок прийому заяв та документів для участі у конкурсному відборі до НАУ
9. VIII. Порядок розгляду скарг
10. XV. Фінансові результати від первісного визнання та реалізації сільськогосподарської продукції та додаткових біологічних активів
11. А.1. Порядок Magnoliales - магнолієцвіті
12. Адміністративна відповідальність та строки адміністративної відповідальності

Переглядів: 1549