• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Штрафні та оперативно-господарські санкції

ГК розуміє під штрафними санкціями господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушен­ня ним правил здійснення господарської діяльності, невико­нання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Таким чином, штрафні санкції:

а) завжди застосовуються у вигляді грошової суми;

б) підставою застосування штрафних санкцій є:

- порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності (на нашу думку, законо­давець не врахував тут ту обставину, що порушення правил здійснення господарської діяльності — це самостійний вид гос­подарського правопорушення, за який згідно з ч. 1 ст. 238 ГК до порушника застосовуються адміністративно-господарські санкції. Тим більше, що в подальших статтях, присвячених штрафним санкціям, про порушення правил здійснення гос­подарської діяльності як підставу застосування штрафних санкцій мова не йде);

- невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання;

в) суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учас­ники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 ГК;

г) законом щодо окремих видів зобов'язань може бути ви­значений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погоджен­ням сторін не допускається.

За загальним правилом розмір штрафних санкцій передба­чається законом чи договором. Пріоритет у визначенні розміру санкцій надається закону. І лише в тих випадках, коли розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовують­ся в розмірі, передбаченому договором (ч. 4 ст. 231 ГК).

ГК передбачає різні способи встановлення розміру санкцій договором:

- у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання;

- у певній, визначеній грошовій сумі;

- у відсотковому відношенні до суми зобов'язання неза­лежно від ступеня його виконання;

- у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Певні особливості має встановлення санкцій за порушення

господарського зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сек­тора економіки, або порушення пов'язане з виконанням дер­жавного контракту, або виконання зобов'язання фінансуєть­ся за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту. За такі порушення штрафні санкції засто­совуються (якщо інше не передбачено законом чи договором) у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплект­ності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двад­цяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день простро­чення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стя­гується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'я­зань, зазначених вище.

У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встанов­лення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язан­ня переддоговірний спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до ви­мог ГК і ГПК.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань вста­новлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користу­вання чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не пе­редбачено законом або договором.

Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньо­господарських відносинах за порушення зобов'язань, визначаєть­ся відповідним суб'єктом господарювання — господарською організацією.

Порядок застосування штрафних санкцій (співвідношення між збитками і неустойкою) встановлено ст. 232 ГК. Цей порядок дещо відрізняється від співвідношення стягнення збитків і неустойки, встановленого ст. 624 ЦК.

За загальним правилом господарського законодавства якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання вста­новлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в час­тині, не покритій цими санкціями (залікова неустойка).

Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли:

- допускається стягнення тільки штрафних санкцій (вик­лючна неустойка);

- збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції (штрафна неустойка);

- за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції (альтернативна неустойка).

Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відно­син, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, — уповноважений орган, наділений гос­подарською компетенцією.

Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк. За грошовим зобов'язанням боржник не повинен платити відсотки за час прострочення кредитора.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконан­ня зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або дого­вором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'я­зання мало бути виконане.

У випадках, передбачених законом, штрафні санкції за по­рушення господарських зобов'язань стягуються судом у доход держави.

ГК (ст. 233) вперше в господарському законодавстві перед­бачив можливість і підстави зменшення розміру штрафних санкцій: у разі якщо належні до сплати штрафні санкції над­мірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому слід брати до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штраф­них санкцій.

Одним із видів санкцій, що традиційно застосовуються за порушення господарських зобов'язань, є оперативно-госпо­дарські санкції, правові засади застосування яких значно зміцни­лися з прийняттям ГК.

Як встановлено ч. 1 ст. 235 ГК, за порушення господарсь­ких зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учас­ників господарських відносин можуть застосовуватися опера­тивно-господарські санкції — заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження по­вторення порушень зобов'язання, що використовуються сами­ми сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.

Отже, головна особливість застосування оперативно-госпо­дарських санкцій полягає у застосуванні їх самими сторонами без звернення до судових або інших уповноважених органів, і без згоди іншої сторони зобов'язання. Щоправда, слід мати на увазі, що до суб'єкта, який порушив господарське зобов'язан­ня, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Друга особливість полягає в тому, що оперативно-госпо­дарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ГК сторони можуть передбачати у господарських договорах використання таких видів опера­тивно-господарських санкцій:

1) одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це — у разі порушення зобов'язання другою стороною. Це може бути:

- відмова від оплати за зобов'язанням, що виконане нена­лежним чином або достроково виконане боржником без згоди другої сторони;

- відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо;

2) відмова управненої сторони зобов'язання від прийняття подальшого виконання зобов'язання, порушеного другою сто­роною, або повернення в односторонньому порядку виконано­го кредитором за зобов'язанням (списання з рахунку боржни­ка в безакцентному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо);

3) встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань сторо­ною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати про­дукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо;

4) відмова від встановлення на майбутнє господарських відно­син із стороною, яка порушує зобов'язання.

Перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у ч. 1 ст. 236 ГК, не є вичерпним. Сторони можуть передба­чити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

Підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання дру­гою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушни­ку зобов'язання.

Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незго­ди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінте­ресована сторона може звернутися до суду з заявою про скасу­вання такої санкції та відшкодування збитків, завданих її за­стосуванням.

Оперативно-господарські санкції можуть застосовуватися одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій.

Читайте також:

1. Адміністративно-господарські санкції
2. Адміністративно-господарські санкції
3. Господарсько-правові санкції
4. Економічні та фінансові санкції у системі грошових розрахунків та платежів.
5. Імперативний метод – застосування до особи, яка вчинила злочин санкції кримінально-правової норми.
6. Касова дисципліна та санкції за її порушення
7. Міжнародна правова відповідальність. Санкції та контрміри
8. Оперативно-господарські санкції
9. Санкції за порушення валютного законодавства
10. Санкції цивільного процесуального права.
11. Санкції.
12. Стаття 41. Штрафні санкції, що застосовуються до суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг

Переглядів: 1004