Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Поняття та види кредиту. Кредитний договір

В юридичній літературі під кредитними правовідносинами розуміють всі кредитні відносини, що виникають при наданні (передачі, використанні і поверненні) грошових коштів або інших речей, визначених родовими ознаками, на умовах по­вернення.

Стаття 1 Закону «Про банки і банківську діяльність» визна­чає банківський кредит як будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржни­ка щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язан­ня на сплату процентів та інших зборів з такої суми;

Згідно з ч. 1 ст. 345 ГК кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичаль­ників) та громадян. Кредитними визнаються операції, визна­чені як такі Законом «Про банки і банківську діяльність».

Відповідно до статей 47, 49 Закону «Про банки і банківську діяльність» до кредитних відносяться наступні операції:

- розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик;

- організація купівлі та продажу цінних паперів за дору­ченням клієнтів;

- здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг);

- надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

- придбання права вимоги на виконання зобов'язань у гро­шовій формі за поставлені товари чи надані послуги, прийма­ючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);

- лізинг.

Суб'єкти господарської діяльності можуть використовувати такі форми кредиту: банківський, комерційний, лізинговий, іпотечний, бланковий, консорціумний.

Кредити, які надаються банками, поділяються:

за строками користування на:

а) короткострокові — до 1 року; можуть надаватися банка­ми у разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв'язку з витратами виробництва та обігу, не забезпечених надходженням коштів у відповідному періоді;

 

б) середньострокові — до 3 років; можуть надаватися на оплату обладнання, поточні витрати, на фінансування капі­тальних вкладень;

в) довгострокові — понад 3 роки; можуть надаватися для формування основних фондів. Об'єктами кредитування мо­жуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основних фондів, на нове будів­ництво, на приватизацію тощо;

за способом забезпечення на:

а) забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінни­ми паперами);

б) гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи);

в) з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво стра­хової організації);

г) незабезпечені (бланкові); за ступенем ризику на:

а) стандартні кредити;

б) кредити з підвищеним ризиком; за методами надання на:

а) кредити, що надаються у разовому порядку; - б) кредити, що надаються відповідно до кредитної лінії. Під кредитною лінією розуміється згода банку-кредитора на­дати кредит у майбутньому в розмірах, які не перевищують "заздалегідь обумовлені розміри за певний відрізок часу без проведення додаткових спеціальних переговорів;

в) гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання, за потребою, із стягненням комісії за зобов'язання);

за строками погашення на:

а) кредити, що погашаються водночас;

б) кредити, що погашаються у розстрочку;

в) кредити, що погашаються достроково (на вимогу креди­тора або за заявою позичальника);

г) кредити, що погашаються з регресією платежів;

д) кредити, що погашаються після обумовленого періоду (місяця, кварталу).

Кредити банків можуть розрізнятися також за іншими умо­вами надання, користування або погашення (ч. 2 ст. 347 ГК)

Процес банківського кредитування здійснюється на прин­ципах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільової спрямованості.

 

Принцип забезпеченості кредиту передбачає наявність у банку права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичаль­ника. Принципи повернення, строковості та платності означа­ють, що кредит має бути повернений позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною пла­тою за його користування. Цільовий характер використання передбачає вкладення позичкових коштів з конкретною ме­тою, визначеною кредитним договором.

Комерційний кредит є товарною формою кредиту, яка ви­значає відносини з питань перерозподілу матеріальних фондів і характеризує кредитну угоду між двома суб'єктами госпо­дарської діяльності. Учасники кредитних відносин при комер­ційному кредиті регулюють свої стосунки і можуть викорис­товувати платіжні засоби у вигляді векселів.

Погашення комерційного кредиту може здійснюватися шляхом:

- оплати боржником за векселем;

- передачі векселя відповідно до чинного законодавства іншій юридичній особі (крім банків та інших кредитних установ);

- переоформлення комерційного кредиту на банківський.

Лізинговий кредит — це відносини між юридичними особа­ми, які виникають у разі оренди майна і супроводжуються укладенням лізингової угоди.

Іпотечний кредит — це особливий вид відносин з приводу надання кредитів під заставу нерухомого майна.

Консорціумний кредит — це форма кредиту, що надається банківським консорціумом шляхом:

а) акумулювання кредитних ресурсів у визначеному банку з подальшим наданням кредиту позичальникам;

б) гарантування загальної суми кредиту провідним банком або групою банків;

в) зміни гарантованих банками-учасниками квот кредитних ресурсів за рахунок залучення інших банків для участі в кон-сорціумній операції.

Банкам забороняється прямо чи опосередковано надавати кредити для придбання власних цінних паперів. Використання цінних паперів власної емісії для забезпечення кредитів мож­ливе з дозволу Національного банку України.

Банк зобов'язаний при наданні кредитів додержуватись ос­новних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кре­дитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів,

 

додержуватись встановлених Національним банком України вимог щодо концентрації ризиків.

Банк не може надавати кредити під процент, ставка якого є нижчою від процентної ставки за кредитами, які бере сам банк, і процентної ставки, що виплачується ним по депозитах. Ви­няток можна робити лише у разі, якщо при здійсненні такої операції банк не матиме збитків.

Банк має право видавати бланкові кредити за умов додер­жання економічних нормативів.

Надання безпроцентних кредитів забороняється, за винят­ком передбачених законом випадків.

У разі несвоєчасного погашення кредиту або відсотків за його користування банк має право видавати наказ про при­мусову оплату боргового зобов'язання, якщо це передбачено угодою.

Згідно з ч. 2 ст. 345 ГК кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредито­ром (в ч. 1 ст. 1054 ЦК ця сторона кредитного договору нази­вається кредитодавцем — В. Щ.) і позичальником у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням пись­мової форми, є нікчемним (ч. 2 ст. 1055 ЦК).

У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види за­безпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, по­рядок плати за кредит, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (ч. 2 ст. 345 ГК).

Суб'єкти господарювання — резиденти України — відповідно до ст. 4 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність» мають право на отримання кредитів від іноземних суб'єктів госпо­дарської діяльності. Кредити в іноземній валюті надаються юридичним особам-резидентам, фізичним особам-резидентам, які займаються підприємницькою діяльністю, резидентам за операціями, що здійснюються ними з використанням платіж­них карток міжнародних платіжних систем, та юридичним особам-нерезидентам — банківським установам.

Позичальники погашають отримані кредити в іноземній валюті за рахунок валютних надходжень від усіх видів зовніш­ньоекономічної діяльності. Для погашення кредитів може бути використана іноземна валюта, придбана на міжбанківському валютному ринку України.

Відповідно до п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів Украї­ни від 19 лютого 1993 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і

 

 

валютного контролю»1одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо термін і суми таких кре­дитів перевищують встановлені законодавством межі, потре­бують індивідуальної ліцензії Національного банку України. Згідно із встановленим порядком уповноважений банк, що має ліцензію на право здійснення операцій з валютними ціннос­тями, може залучати кредитні ресурси від іноземних банків-кореспондентів без отримання ліцензії НБУ терміном до одно­го року. Інші резиденти-позичальники повинні отримати ліцен­зію у порядку, встановленому Положенням про порядок на­дання резидентам України індивідуальних ліцензій та свідоцтв про реєстрацію на одержання кредитів в іноземній валюті від іноземних кредиторів, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 1995 р. № 329 (із змінами і доповненнями від 7 травня 1997 р.).

Для отримання індивідуальної ліцензії резидент-позичальник (крім уповноваженого банку) повинен подати в НБУ:

а) клопотання позичальника-резидента;

б) лист уповноваженого банку на адресу Національного банку України зі згодою на обслуговування кредиту, із зазначенням реквізитів рахунку, на який буде здійснюватися переказ ва­лютних коштів, та з експертним висновком банку щодо кре­дитного проекту (у вигляді додатка до листа), підготовленого на підставі документів позичальника, зазначених у Положенні, а саме:

- копії свідоцтва про державну реєстрацію, засвідченої но­таріально чи органом, який видав свідоцтво про державну реє­страцію, та один з примірників належним чином оформленого та затвердженого статуту або його копію, засвідчену нотаріально;

- копії кредитної угоди;

- техніко-економічного обґрунтування потреби в одержанні кредиту;

- розрахунків окупності кредиту;

- графіка погашення заборгованості за кредитом (з ураху­ванням процентів);

- висновку аудиторської організації про фінансовий стан позичальника;

- копії балансу позичальника на останню звітну дату, за­свідченої органом державної податкової служби;

 

________________________________________________________

Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 17. — Ст. 184.

- копій контрактів, що забезпечують реалізацію кредитного проекту;

- ліцензій чи інших дозволів на експорт продукції відносно цього проекту, які встановлені державними органами;

- інформації чи документа про забезпечення кредиту, якщо таке передбачено кредитною угодою.

Якщо резидент-позичальник є державним підприємством, йому необхідно додатково подати клопотання відповідного дер­жавного органу про отримання кредиту, а якщо кредитною угодою передбачена застава майна, письмову згоду оріаку, уповноваженого управляти цим майном, на передачу його в заставу.

Уповноважений банк для одержання свідоцтва про реєстра­цію подає до Національного банку України клопотання банку та кредитну угоду з нерезидентом з графіком погашення за­боргованості за кредитом.

Індивідуальна ліцензія чи свідоцтво про реєстрацію видаєть­ся резиденту-позичальнику для реалізації тільки одного кре­дитного проекту і не може бути підставою для залучення іншого проекту чи збільшення суми кредиту та здійснення інших ва­лютних операцій.

Індивідуальна ліцензія дійсна на весь час користування кре-дитом, якщо протягом 60-ти днів з дати її видачі позичальник одержав кредит повністю або його частку. При неможливості з поважних причин розпочати освоєння кредиту в цей термін резидент-позичальник може звернутися до Національного банку України з обґрунтованим клопотанням на подовження строку дії індивідуальної ліцензії за умови подання позитивного кло­потання уповноваженого банку з цього приводу.

Уповноваженому банку для отримання індивідуальної ліцензії на залучення кредитних ресурсів від іноземних банків-кореспондентів терміном понад один рік необхідно подати Націо­нальному банку України клопотання і кредитну угоду з нере­зидентом із зазначенням графіка погашення заборгованості по кредиту.

Отримання резидентом-позичальником кредиту в іноземній валюті від іноземного кредитора без індивідуальної ліцензії НБУ тягне за собою застосування передбаченого ст. 16 Декре­ту Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регу­лювання і валютного контролю» штрафу у сумі, еквівалентній сумі одержаного кредиту, перерахованій у валюту України за курсом НБУ на день здійснення операції.

 

Контроль за погашенням кредиту, отриманого резидентом України в іноземній валюті від іноземного інвестора, покла­дається на уповноважений банк.

 


Читайте також:

  1. II. Поняття соціального процесу.
  2. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
  3. VII. Поняття про рану, рановий процес, види загоювання ран
  4. А/. Поняття про судовий процес.
  5. Агентський договір: зміст, виконання та припинення
  6. Адміністративна відповідальність: поняття, мета, функції, принципи та ознаки.
  7. Адміністративний договір
  8. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
  9. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
  10. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.
  11. Амстердамський Договір
  12. Аналіз ступеня вільності механізму. Наведемо визначення механізму, враховуючи нові поняття.




Переглядів: 600

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Становище банків. Банківські операції та їх види | Порядок відкриття рахунків у банках

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.005 сек.