• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Відношення між поняттями.

1. Визначення і структура поняття. Поняття є вихідною формою раціонального (теоретичного) мислення. Форма мислення – це спосіб зв'язку елементів думки, що виражає її структуру і зміст. Усе невичерпне змістовне різноманіття думок утілюється в логічні форми: поняття, судження і умовиводи. Усталеність, універсальність і повторюваність логічних форм – фундаментальний закон раціонального мислення. Логічні форми мислення – найважливіший і невід'ємний компонент предмета логіки як науки. Серед форм раціонального мислення поняття відрізняється тим, що воно відображає предмети, судження – зв'язок між предметами і/або їх ознаками, а умовивід – зв'язок різних суджень. Інакше кажучи, завдяки використанню понять формується логічне уявлення про предмет, тобто формується предмет думки. Лише потім цей предмет думки стає підставою усіх теоретичних міркувань за допомогою інших форм думки – судження і умовиводу. Слід зауважити, що в логіці поняття відображають не об'єктивно-матеріальний, а логічний предмет – предмет думки.

Формування поняття відбувається на основі цілеспрямованої селекції предметних ознак. Ознаками вважають усе те, що характеризує предмет. Ознаками є властивості і відношення. Ознаки предмета, які відображаються в мисленні про предмет, називаються ознаками поняття.

Ознаки можуть бути загальними і одиничними, суттєвими і несуттєвими.

Одиничні ознаки ті, які характеризують один предмет. Загальні ознаки характеризують деяку множину (клас) предметів.

Наприклад, особливості історичного розвитку України (час, темпи, умови, діяльність певних соціальних суб'єктів та ін.) – це одиничні ознаки, оскільки в країнах Західної і Східної Європи, Північної Америки вони інші. А закони становлення (приватної власності, обіг грошової маси, дія закону вартості і т.д.) будуть загальними з цими країнами.

Несуттєві ознаки – це ті, які не відображають якісних особливостей даного класу предметів. Несуттєві ознаки можуть належати і не належати предмету.

Так, використання або не використання мережі Інтернет у виборчій кампанії в Україні – несуттєва ознака, оскільки (за винятком мегаполісів) відсоток користувачів ресурсами цієї мережі по усій Україні незначний.

Суттєві ознаки відображають якість, внутрішній закономірний зв'язок елементів предмета. Вони ж обумовлюють наявність змісту предмета думки.

Наприклад, дотримання законності, правил і норм виборчої кампанії... – це суттєві ознаки демократичних виборів.

Поняття засноване саме на суттєвих ознаках предмета думки, причому, як на загальних, так і на одиничних.

Мовними формами вираження понять є слова (слова-омоніми, тобто тотожні за звучанням, але різні за значенням і такі, що відображають різні поняття, – «коса» як заплетене волосся, «коса» як сільськогосподарське знаряддя і «коса» як довга вузька обмілина, що простягається від берега, або низовинний вузький мис, і слова-синоніми, тобто різні за звучанням, але такі, що відображають одне й те ж поняття і розрізняються лексичними відтінками, стилістичними особливостями, – «ворог» – «недруг») або словосполучення (групи слів – «гоночна спортивна машина», «спортсмен-першорозрядник»). Проте деякі слова, що виражають вигуки («ох», «ура», «стоп» та ін.), частки («не», «ні»), прийменники («в», «на», «під», «над»), сполучники та ін. – не поняття. Крім того, поняття і слово – протилежності, що знаходяться в діалектичному зв'язку. Поняття не можуть передаватися від одного суб'єкта до іншого. Поняття існують тільки в мисленні суб'єкта. Зміст поняття ідеальний. Передаються тільки знаки і слова як матеріальні об'єкти, а не поняття.

Логічними прийомами формування понять є аналіз (мислене розчленовування предметів на їх складові частини, уявне виділення в них ознак), синтез (мислене поєднання в єдине ціле частин предметів або його ознак, отриманих у процесі аналізу), порівнювання (мислене встановлення схожості або відмінності предметів за суттєвими або несуттєвими ознаками), абстрагування (мислене виділення одних ознак предмета і відволікання від інших), узагальнення (мислене об'єднання окремих предметів у деякому понятті) і т.п.

Таким чином, поняття – це форма мислення, що відображає предмет думки в єдності його суттєвих ознак (реальних і уявних предметів, їх властивостей і відношень), які утілюються в слові або словосполученні і закріплюються в його визначенні.

Логічну характеристику поняття складають зміст поняття і обсяг поняття, пов'язаних зворотним зв'язком, який носить назву структурного закону поняття.

Зміст поняття – це сукупність відображених у ньому суттєвих ознак предмета (одноелементного класу або класу однорідних предметів).

Так, змістом поняття «ромб» є сукупність двох суттєвих ознак: «бути паралелограмом» і «мати рівні сторони».

Обсяг поняття – це певна множина (клас) предметів, що має ті ознаки, які відображені в змісті.

Наприклад, під обсягом поняття «тварина» мається на увазі множина усіх тварин, які існують зараз, існували раніше та існуватимуть у майбутньому.

Множина (клас) складається з окремих об'єктів – елементів, число яких визначає конечність або безконечність множини. Обсяг є кількісною, а зміст – якісною характеристикою поняття. Визначення змісту і обсягу – обов'язкова складова логічної характеристики поняття.

Між змістом і обсягом поняття існує певне відношення, що має таку назву, як закон зворотного відношення між обсягом і змістом поняття, або структурний закон поняття:

З розширенням змісту поняття зменшується його обсяг.

Приклад: Якщо до поняття «комп'ютер» додамо поняття «стаціонарний», то отримаємо поняття «стаціонарний комп'ютер», де зміст першого поняття ширший за друге, а, значить, обсяг ширшого поняття «комп'ютер» за рахунок додавання до нього поняття «стаціонарний» зменшиться, оскільки обсяг поняття «стаціонарний комп'ютер» цілком входить в обсяг поняття «комп'ютер».

І, навпаки, зі збільшенням обсягу поняття звужується його зміст.

Той же приклад: Якщо з поняття «стаціонарний комп'ютер» віднімемо поняття «стаціонарний», то отримаємо ширше за обсягом поняття «комп'ютер», але його зміст буде вужче.

Тим самим, розширити зміст поняття – це означає додати до переліку мислимих у ньому суттєвих ознак один або декілька інших суттєвих ознак. Зворотна процедура буде зменшенням змісту поняття. Зменшити обсяг поняття – означає мислити у ньому меншу кількість предметів. Зворотна процедура означатиме збільшення обсягу поняття.

Таким чином, чим ширше обсяг у одного з двох понять («комп'ютер»), тим вужче його (поняття «комп'ютер») зміст, і навпаки. Закон зворотного відношення обсягу і змісту іманентний поняттю. Цей закон є основою поняття як форми думки, що забезпечує ряд логічних операцій – дій над поняттями і відношень між їх видами.

Звідси випливає логічна операція обмеження і узагальнення понять. Обмеження поняття означає перехід від загальнішого (роду) до менш загального (виду) завдяки додаванню до змісту родового поняття нових видоутворюючих ознак: «людина» – «молода людина». Узагальнити поняття означає перехід від менш загального (виду) до загальнішого (роду): «військовий корабель» – «корабель».

2. Види понять. Серед понять виділяють певні види. Види понять виділяють за двома підставами: за якістю, або змістом і за кількістю, або обсягом.

За кількістю поняття поділяють на прості, складні і дескриптивні; одиничні, загальні і порожні; реєструвальні і нереєструвальні:

– прості виражаються одним словом («республіка», «громадянство», «кодекс», «совість»);

– складні виражаються словосполученням з двох слів («столиця республіки», «цивільне право», «кодекс честі», «свобода совісті»);

– дескриптивні, або описові виражаються словосполученням з трьох і більше слів («абсолютно чорне тіло», «рідкісні властивості душі»);

– одиничні – це поняття, в яких мислиться лише один елемент певного класу («столиця України», «студент I курсу Іванов»);

– загальні – це поняття, в яких мислиться множина елементів певного класу («країна», «держава», «економіст», «автомобіль»);

– порожні – це поняття, в яких мислиться множина, що не містить жодного елементу («філософський камінь», «кентавр», «вічний двигун», «золоте століття», «ідеальний газ»);

– реєструвальні – це поняття, обсяг яких є кінцева множина елементів, кількість яких може бути точно визначена («держави-члени ООН», «вага людини»);

– нереєструвальні – це поняття, обсяг яких є нескінченною множиною елементів або кількість цих елементів практично визначити неможливо («людина», «розум»).

За якістю поняття поділяють на позитивні і негативні, конкретні і абстрактні, співвідносні і безвідносні, збиральні і незбиральні (розділові):

– позитивні – це поняття, в змісті яких мислиться притаманна предмету певна ознака («ввічливий», «моральний», «пожадливий», «непогідний», «бездоганний», «безтурботний»);

– негативні – це поняття, в змісті яких фіксується відсутність у предмета хоч би однієї ознаки («неввічливий», «аморальний», «неписьменний», «негарний», «безкорисливий»);

– конкретні – це поняття, елементами обсягу яких є реальні, самостійно існуючі предмети («справедливий керівник», «поема Т.Г.Шевченка «Сон»», «свідок», «суботник», «розвиток», «заліково-екзаменаційна сесія»);

– абстрактні відображають властивості предметів або відношення між ними і не існують окремо від них («геніальний», «справедливий», «чесний», «тотожність», «нерівність», «причинність»);

– співвідносні відображають предмети, існування яких немислиме без існування деяких інших предметів («дебет – кредит», «брат – сестра», «начальник – підлеглий»);

– безвідносні відображають предмети, які існують самостійно і не мають потреби для свого розуміння в наявності іншого поняття («людина», «будинок», «книга», «банк», «місто»);

– збиральні відображають сукупність однорідних предметів, мислимих як єдине ціле (загальні – «сузір'я», «бібліотека»; одиничні – «сузір'я «Велика Ведмедиця»», «бібліотека ім. Н.К.Крупської»);

– незбиральні – це поняття, зміст яких можна віднести і до усіх елементів певної множини (класу), і до кожного елементу окремо, мислимого в понятті («ручка», «річка», «іграшка»). Одиничні поняття розділовими бути не можуть, оскільки в них мислиться тільки один елемент, а по відношенню до нього квантор загальності непридатний.

Так, відштовхуючись від вище викладеного, може бути дана повна логічна характеристика поняття «світогляд»: за кількістю слів, що його виражають, – це просте поняття, за обсягом – загальне, нереєструвальне, за змістом – позитивне, конкретне, безвідносне, розділове.

Виходячи з контексту вживання того або іншого поняття в реченні, можна визначити, або це поняття є універсальним, або неуніверсальним. Універсальним є поняття, якщо воно уживане у своєму сутнісному загальному значенні. В універсальні поняття входять усі предмети, що розглядаються в певній області знання або в межах певних міркувань («натуральні числа – в арифметиці», «рослини – у ботаніці»). Поняття, уживане не за своїм сутнісним загальним значенням, – неуніверсальне.

3. Відношення між поняттями. Між видами понять встановлюється система логічних відношень. Відношення між поняттями існують тому, що в розумовому процесі виникає потреба зіставляти, порівнювати поняття за змістом і обсягом. Порівнювані – це поняття, в змісті або обсязі яких є загальні ознаки або елементи («істина» і «заблудження», «людина» і «студент»). Непорівнювані – це поняття, ні в змісті, ні в обсязі яких немає жодної загальної ознаки або елементу («мораль» і «електрон», «рослина» і «політика»).

Порівнювані поняття за обсягом, тобто які встановлюються на підставі їх кількісного зіставлення, поділяють на сумісні і несумісні.

Сумісні поняття – це поняття, обсяг яких співпадає повністю або частково («І.Я. Франко» і «український письменник», «матеріалізм» і «монізм»).

Серед сумісних понять виділяють поняття, що знаходяться у відношеннях: тотожності (рівнозначності), перехрещення (перетину), підпорядкування (субординації):

– поняття відношення тотожні (рівнозначності) – це поняття, що знаходяться у відношенні сумісності, обсяги яких повністю співпадають і в яких мислиться один і той же предмет, але зміст яких різний («перший космонавт Землі» і «Ю.Гагарін»):

a – перший космонавт Землі.

a, b b – Ю. Гагарін;

– поняття відношення перехрещення (перетину) – це різні за змістом сумісні поняття, обсяг кожного з яких має лише частину загальних елементів («студент» і «волейболіст»):

a – студент.

a b b – волейболіст;

– поняття відношення підпорядкування (субординації) – це поняття, що знаходяться у відношенні сумісності, обсяг одного з яких повністю входить в обсяг іншого, а обсяг другого – лише частково в обсяг першого («викладач» і «викладач філософії»):

b a – викладач.

b – викладач філософії.

a

Поняття з більшим обсягом, що включає менший обсяг другого поняття, називається підпорядковуючим.

Поняття з меншим обсягом, повністю включене у більший обсяг родового поняття, називається підпорядкованим.

При відношенні субординації між загальним і одиничним поняттями загальне поняття (як таке, що має більший обсяг) є підпорядковуючим, тобто видом, а одиничне поняття (як таке, що має менший обсяг) – індивідом («пам'ятник дав.-рус. архітектури» (вид) і «Софійський Собор» (індивід)).

При відношенні субординації між двома загальними поняттями поняття підпорядковуюче є рід, а підпорядковане – вид («інфляція» (рід) і «галопуюча інфляція» (вид)).

Несумісні поняття – це поняття, обсяг яких зовсім не співпадає. Серед несумісних понять виділяють поняття, що знаходяться у відношеннях: протиріччя (контрадикторності), протилежності (контрарності), супідрядності (координативності):

– поняття відношення протиріччя (контрадикторності) – це несумісні поняття, одне з яких має певну групу ознак, а інше – тільки заперечення цих ознак («біле» і «небіле»):

a – біле.

a ā ā – небіле.

Контрадикторні види утворюються за допомогою дихотомічного поділу підпорядковуючого їх родового поняття. Відношення протиріччя (контрадикторності) завжди пов'язує позитивне і негативне поняття. Негативне поняття утворюється з позитивного за допомогою негативної приставки («не», «без», «а»), тобто два контрадикторні поняття пов'язані однією і тією ж ознакою, в одному випадку, що належить, в іншому, – що не належить предмету. Пара контрадикторних поняття вичерпує видовий склад роду або склад індивідів підпорядковуючого їхвиду.

Так, поняття «інфляційний бюджет» і «неінфляційний бюджет» є загальними поняттями, що знаходяться у відношенні протиріччя, і видами, підпорядкованими загальному поняттю «бюджет» – роду;

– поняття відношення протилежності (контрарності) – це несумісні поняття, видові ознаки яких взаємно виключають один одного («білий» і «чорний»). Оскільки такі поняття мають загальну родову ознаку («бути кольором»), то вони є супідрядними. Проте обсяг протилежних понять не вичерпує обсягу родового щодо них поняття (тому що існує ще й «проміжний» колір):

a – білий.

a b b – чорний;

– поняття відношення супідрядності (координативності) – це несумісні поняття, обсяги яких повністю входять у родове поняття, якому вони однаковою мірою підпорядковуються, однак, зміст кожного з цих понять має ще й свої видові ознаки («матеріалістичний погляд на світ», «ідеалістичний погляд на світ», загальне родове поняття яких – «філософський погляд на світ»):

c a – матеріалістичний погляд на світ.

b – ідеалістичний погляд на світ.

a b c – філософський погляд на світ.

Супідрядні поняття є видами, а підпорядковуюче їх загальне поняття – родом. Підпорядковуюче поняття сумісне з кожним із координативних, а координативні поняття між собою несумісні. Якщо координативні поняття за кількістю одиничні, то вони є індивіди (поняття «Зимін І.О.» і «Зимін О.І». несумісні, але супідрядні сумісному з кожним з них поняттю «Депутат Верховної Ради України»), а підпорядковуюче їх загальне поняття – вид («Верховна Рада України»). Якщо і координативні, і підпорядковуюче поняття є загальними, то супідрядні поняття будуть видами, а підпорядковуюче поняття – родом.

Таким чином, між поняттями встановлюється 10 видів відношень: порівнянність і непорівнянність, сумісність і несумісність, тотожність, перетин і підпорядкування, координація, протиріччя і протилежність. Слід зазначити, що ці види відношень теж певним чином пов'язані між собою.

Литература

Гетманова А. Д. Логика : учебник, словарь, практикум. – 2-е изд. / А. Д. Гетманова. – М. : Академический Проект, 2009. – С.40-67, 383-393, 562-700.

Конверський А. Є. Логіка (традиційна та сучасна) : підручник. – 2-ге вид. / А. Є. Конверський. – К. : Центр учбової літератури, 2008. – С.130-154.

Логика : учеб.-методич. пособие / Автор-составитель В. И. Пашков. – Донецк : ДонНТУ, 2012. – С.18-24.

Маслов Н. А. Логика: учебник. – 2-е изд. / Н. А. Маслов. – Ростов н/Д. : Феникс, 2008. – С.69-85.

Читайте також:

1. Аналіз співвідношення активів із джерелами їх фінансування
2. Антонімічні відношення
3. Багатовимірність людського буття: співвідношення біологічного і соціального в людині
4. Безрозмірною характеристикою гідротрансформатора називається залежність коефіцієнтів пропорційності моментів насосного і турбінного коліс від його передаточного відношення.
5. Бінарне відношення порядку.
6. Бінарні відношення
7. Будь яка передача характеризується передаваємою потужністю та передаточним відношенням.
8. Варіанти співвідношення потреб і виробництва
9. Великої питомої поверхні пилинок (відношення площі поверхні до їх
10. Взаємовідношення біологічного, соціального і духовного в людині.
11. Взаємовідношення віри і розуму, філософії та теології у Фоми Аквінського та пізній схоластиці.
12. Взаємовідношення віри і розуму, філософії та теології у Фоми Аквінського та пізній схоластиці.

Переглядів: 3789