• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

На підрівнях електрони розміщуються так, щоб сума їхніх спінових квантових чисел була максимальною.

Це пов'язано із взаємним відштовхуванням електронів, розміщених на підрівні. Електрони на вироджених орбіталях підрівня мають розміщуватись так, щоб взаємодіяти між собою з найменшою енергією, а це досягається за умови, що вони не спарюються. Утворення електронних пар енергетично невигідне і потребує затрати енергії, тому на схемі в усіх комірках запов­нюваного підрівня спочатку розміщують по одному електрону, а вже далі вони починають спарюватися.

Як приклад наведемо повне електронно-графічне зображення атома кисню:

Частіше наводять електронно-графічне зображення тільки зовнішніх підрівнів, які беруть участь в утворенні хімічних зв'язків. Наприклад, для атома арсену:

Кожному енергетичному рівню відповідає своя форма електронної хмари. Об'єм простору, де ймовірність знаходження електрона найбільша, називається електронною орбіталлю. Форма орбіталі збігається з формою електронної хмари і також залежить від побічного квантового числа:

Структуру електронних оболонок можна зобразити за допомогою електронних, або квантових комірок — так званих графічних електронних формул. Кожна така комірка позначається кліткою: клітинка — орбіталь, стрілка — електрон, напрямок стрілки — напрямок спіну, вільна клітинка — вільна орбіталь, яку може займати електрон при збудженні. Знаючи будову електронних шарів, можна уявити структуру всієї електронної оболонки атома. Заповнюються вони згідно з певними правилами.

1. Електрони заповнюють електронні шари по мірі ослаблення притягання до ядра (від 1-го до наступних).

2. Заповнення електронами орбіталей кожного шару відбувається також по мірі ослаблення зв'язку з ядром: спочатку заповнюються s-орбіталі, потім наступні.

3. На кожній орбіталі може знаходитися не більше двох електронів.

4. Електрони заповнюють спочатку по одному, а якщо число електронів більше, ніж число орбіталей, то по два (у цьому випадку утворюються електронні пари).

В атомі Літію Li третій, а в атомі Берилію Ве четвертий електрони розміщуються на другому енергетичному рівні. Ці електрони у своєму русі також утворюють сферичні хмари, але більшого розміру.

В атома Бору В з'являється п'ятий електрон. Цей електрон займає р-орбіталь.

Подібні до гантелі p-електронні хмари розміщуються взаємно перпендикулярно по осях х, у, z.

Зі схеми видно, що на одному й тому ж самому енерге­тичному рівні можуть знаходиться електрони з різною фор­мою хмар, що відрізняються одна від одної величиною енер­гії зв'язку з ядром. Тому енергетичні рівні прийнято поділя­ти на підрівні. На першому енергетичному рівні є один s-підрівень, а на другому — два (s- та p-підрівні).

Ще більш складні форми, ніж p-орбіталь, мають d-орбіталі (їх п'ять) та f-орбиталі (їх сім).

3. Квантові числа та їх фізичний зміст.

У моделі, запропонованій Е.Резерфордом, електрони роз­глядались як частинки, що рухаються за плоскими орбіта­ми навколо ядра. Згодом було доведено, що така картина не відповідає дійсності. Виявилось, що рух електронів та інших елементарних частинок не може бути відображений закона­ми класичної механіки. Найбільш характерною особливістю електронів є подвійність їх поведінки, що полягає у здат­ності проявляти одночасно як властивості частинок, так і властивості хвиль. Подібно до частинок, електрони мають певну масу та заряд. Потік електронів виявляє хвильові влас­тивості, наприклад характеризується здатністю до дифрак­ції. На відміну від звичайних тіл для електрона не можна одночасно визначити його координати в атомі та швидкість. Електрон може знаходитися у будь-якій частині простору біля ядра, однак імовірність його знаходження у різних час­тинах цього простору неоднакова.

Читайте також:

1. N – чисельність популяції
2. S –, p –, d –, f – електрони.
3. Аксіома неперервності дійсних чисел
4. Алгоритми переведення чисел з однієї позиційної системи числення в іншу
5. Аналіз чисельності, складу і руху персоналу
6. Введення чисел.
7. Визначення добутку на множині цілих невід’ємних чисел, його існування та єдиність. Операція множення та її основні властивості (закони).
8. Визначення національних органів, на які покладається про ведення валютної політики, їхніх прав та обов’язків у цій сфері.
9. Визначення суми на множині цілих невід’ємних чисел, її існування та єдиність. Операція додавання та її основні властивості (закони).
10. Визначення чисельності окремих категорій працівників
11. Визначення чисельності окремих категорій працівників
12. Визначення чисельності окремих категорій працівників

Переглядів: 971