ТЕМА 7. КОМПЛЕКСНЕ КЕРУВАННЯ АКТИВАМИ Й ПАСИВАМИ БАНКУ

1. Необхідність і сутність комплексного керування активами й пасивами комерційного банку

2. Методи керування активами й пасивами банку

КЕРУВАННЯ АКТИВАМИ Й ПАСИВАМИ (УАП) – процес формування й наступного регулювання структури активів і пасивів балансу банку, що забезпечує досягнення вироблених стратегій і встановлених цілей фінансового менеджменту.

Процес УАП націлений на залучення максимально припустимого обсягу ресурсів (як власних, так і позикових) і їхнє розміщення в максимально дохідні активи, що володіють заданим рівнем ліквідності й що має обмежений рівень ризику. При цьому винна забезпечуватися максимізація або, щонайменше, стабілізація величини банківської маржі (різниці між процентними надходженнями й процентними витратами) при прийнятному для банку рівні ризику.

У банківській практиці використаються два основних методи УАП: а) метод об'єднання загального фонду коштів; б)метод поділу джерел фондів.

В основі першого методу лежить ідея об'єднання всіх ресурсів і розподілу між тими видами активів, які вважаються більше дохідними.

Першочерговим завданням при визначенні структури розміщення коштів є встановлення їхньої частки, що відповідає первинним резервам - головному джерелу ліквідності комерційних банків. Під первинними резервами розуміються активи, що не приносять доходу, але являющиеся високо ліквідними. До них ставляться:

ü касова готівка;

ü залишки коштів на корсчете в НБУ, що виконують функцію обов'язкових резервів;

ü залишки коштів на рахунках у банках-кореспондентах.

Завдання керівництва банківською установою в цьому випадку укладаються у визначенні пріоритетів розміщення активів.

Перевага даного методу укладається в простоті практичного застосування при прийнятті управлінських рішень.

Другий метод ставить у залежність розмір необхідних банку ліквідних коштів від джерел залучення фондів. У цьому випадку керівництву банку необхідно розглядати конкретні джерела, за рахунок яких залучається основна частина коштів, ретельно відслідковувати співвідношення обсягів вкладів до запитання й строкових вкладів, а також обсягів позик на грошовому ринку й загальній величині зобов'язань банку.

Якщо фонди банку формуються в основному за рахунок короткострокових, щодо непостійних джерел, то більша частка коштів повинна вкладатися в короткострокові кредити й цінні папери. Навпроти, банк, що формує фонди за рахунок довгострокових коштів (наприклад, термінових депозитів), може з деяким ризиком використати їх на довгострокові позики - як споживчі (включаючи кредит під заставу нерухомості), так і підприємницькі.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ТЕМА 6. КЕРУВАННЯ АКТИВАМИ БАНКУ	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.