Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






Управління оборотними активами

На момент заснування підприємства капіталу в його власників має вистачити не лише для інвестування в об'єкти основних засобів. Частка капіталу має лишитися на банківському рахунку для здійснення поточних платежів (особливо у випадку, коли виробничий цикл є досить тривалим), решта ж інвестується у створення необхідних для ведення виробничого процесу запасів сировини, матеріалів, палива тощо. Кошти, авансовані в предмети праці, разом із залишками грошей на банківському рахунку, становлять на момент створення підприємства його оборотні кошти (оборотні засоби).

Оборотні засоби є найбільш мобільною порівняно з основними засобами частиною активів підприємства. За умов звичайної господарської діяльності вони безперервно здійснюють кругообіг, знаходячись то на стадії виробництва, то у сфері обігу, змінюючи при цьому свою форму у відносно короткий строк (менший за рік або операційний цикл). Так, запаси сировини і матеріалів передаються на подальшу обробку у виробничі цехи, де з них виготовляється продукція. Запаси готової продукції після продажу переходять у дебіторську заборгованість, яка, в свою чергу, з настанням строку платежу перетворюється на грошові кошти. Склад оборотних активів підприємства наведений на рис. 4.1.

Рис. 4.1. Склад оборотних коштів підприємства

Оборотні кошти підприємства неоднорідні за своїм складом, зокрема, серед них можуть бути матеріальні елементи (наприклад, запаси сировини, матеріалів), які в подальшому становитимуть матеріальну основу виготовленої продукції або будуть спожиті в процесі виробництва, але в речовій формі не увійдуть у створений продукт (наприклад, запас пального); грошові кошти (готівка в касі підприємства або кошти на банківських рахунках) і зовсім невідчутні активи (дебіторська заборгованість).

Серед матеріальних активів підприємства безпосередньо в сфері виробництва знаходяться об'єкти основних та оборотних засобів, які разом становлять сукупність виробничих засобів підприємства. Оптимальне співвідношення між капіталом, інвестованим в об'єкти основних і оборотних засобів, є одним з чинників підвищення ефективності діяльності підприємства.

На відміну від основних засобів, оборотні засоби, які перебувають у сфері виробництва, мають такі ознаки: використовуються на підприємстві протягом короткого строку (не більше одного року або операційного циклу, якщо він триваліший за рік); споживаються, як правило, протягом виробничого циклу; повністю, як правило, переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції за один операційний цикл.

З економічного погляду процес відшкодування витрат на придбання матеріальних елементів оборотних коштів, наприклад, сировини і матеріалів, відбувається шляхом віднесення їх вартості на вартість виготовленої продукції (включення до витратної частини ціни) мірою споживання у виробничому процесі чи витрачання на адміністративні, управлінські чи інші потреби.

Відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку оборотні активи, які перебувають у сфері виробництва, та залишки готової продукції на складі об'єднані в єдину категорію, яка називається запасами. За визначенням, запаси - це активи, які: утримуються для використання під час виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, а також управління підприємством; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для подальшого продажу за умов звичайної діяльності підприємства.

Оборотні кошти підприємства мають такі складові: 1) виробничі запаси (сировини, основних та допоміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів, комплектуючих виробів, тари, пального, запасних частин для ремонту устаткування тощо), які призначені для виробництва продукції, обслуговування виробництва та адміністративних потреб; 2) незавершене виробництво - це предмети праці, які перебувають на певний момент у виробничому процесі на різних стадіях обробки; 3) напівфабрикати власного виробництва - це предмети праці, які пройшли обробку в межах одного цеху (підрозділу) і можуть бути реалізовані або передані для подальшої обробки до іншого цеху (підрозділу); 4) малоцінні предмети та інвентар - засоби виробництва строком використання менше року або операційного циклу, якщо він триваліший за рік; 5) залишки на складі готової продукції, яка відповідає технічним і якісним характеристикам згідно з договором поставки або іншим нормативним актам; 6) товари відвантажені, але не сплачені (час оплати яких ще не настав); 7) дебіторська заборгованість - це сума заборгованості дебіторів1 перед підприємством на конкретний момент; 8) залишки грошей у касі підприємства; 9) грошові кошти на банківських рахунках2; 10) інші (у складі оборотних активів також можуть бути товари - матеріальні цінності, які придбані й утримуються підприємством з метою подальшого їх продажу).

Структура оборотних коштів є різною як на підприємствах різних галузей, так і в межах однієї галузі і залежить від: характеру діяльності підприємства та сфери виробництва; величини виробничої потужності підприємства; тривалості та особливостей технологічного процесу; розміру виробничих запасів підприємства; ефективності системи управління оборотними коштами; схем постачання матеріальних ресурсів та каналів збуту готової продукції; системи розрахунків з постачальниками та споживачами; економічної ситуації в країні та ін.

Вивчення структури оборотних коштів має важливе значення для розробки напрямків поліпшення їх використання. Аналіз структури оборотних коштів дає змогу виявити резерви удосконалення виробництва, економії сировини і матеріальних ресурсів, прискорення обертання оборотного капіталу підприємства.

84. Поняття, склад і структура інвестицій

нвестиції – це довгострокові вкладення капіталу у підприємницьку діяльність з метою одержання певного доходу (прибутку).

 

Рис. 9.1 - Функціонально-елементний склад інвестицій підприємства

 

Внутрішні інвестиції – це вкладання капіталу однієї країни в підприємства цієї самої країни.

Зовнішні інвестиції – це вкладення в підприємства іноземного капіталу.

Усі внутрішні та зовнішні інвестиції можуть бути приватними або державними.

Прямі інвестиції – це вкладення капіталу за кордоном. Їх величина дорівнює не менш як 10 % вартості того чи іншого проекту.

Портфельні інвестиції – закордонні інвестиції розміром до 10 % вартості капітального проекту, що здійснюється за їх допомогою.

Фінансові інвестиції – інвестиції, які означають використання наявного капіталу для придбання (купівлі) акцій, облігацій та інших цінних паперів, що випускаються підприємством або державою.

Реальні інвестиції – це вкладання капіталу в різні сфери і галузі економіки з метою оновлення існуючих і створених нових благ. Реальні інвестиції називають капітальними вкладеннями.

За функціональною спрямованістю розрізняють валові і чисті капітальні вкладення.

Валові капітальні вкладення – це загальна сума одноразових витрат капіталу на просте і розширене відтворення виробничих основних фондів та об`єктів соціальної інфраструктури.

Чисті капітальні вкладення – витрати лише на розширене їх відтворення.

Залежно від класифікаційних ознак та напрямків використання капітальних вкладень розрізняють таку їх структуру: галузеву; територіальну; технологічну; відтворювальну; структуру за формами власності.

Галузева структура характеризує розподіл капітальних вкладень по галузях і видах виробництв.

Територіальна структура – це співвідношення їх розподілу по економічних районах, областях країни.

Технологічна структура – це співвідношення між основними їх складовими частинами: затратами на будівельно-монтажні роботи, вартістю обладнання, машин і механізмів, іншими капітальними затратами.

Відтворювальна структура – відображає співвідношення довгострокових витрат на нове будівництво, розширення, реконструкцію і технічне переоснащення, тобто форми відтворення основних фондів.

Структура за формами власності – свідчить про значне переважання державних інвестицій над приватними. Поки що вони є домінуючими, але з ростом приватизації, акціонуванням державних підприємств має зростати частка приватного капіталу в загальному його обсязі.

 

 

 

 


Читайте також:

  1. C. 3. Структурна побудова управління організаціями.
  2. ERP і управління можливостями бізнесу
  3. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
  4. III. КОНТРОЛЬ і УПРАВЛІННЯ РЕКЛАМУВАННЯМ
  5. ISO9000. Як працює система управління якістю
  6. Oracle Управління преміальними
  7. А. Видання прав актів управління
  8. Автоматизація управління діяльністю готелю
  9. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ ДИСПЕТЧЕРСЬКОГО УПРАВЛІННЯ
  10. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ДОРОЖНІМ РУХОМ
  11. Автоматизовані станції управління насосними станціями водопостачання першого, другого і третього підйомів
  12. Адаптивні організаційні структури управління.




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Загальна характеристика нематеріальних ресурсів та активів | 

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.001 сек.