Фінансова політика є складовою економічної політики. Вона являє собою сукупність фінансових (розподільчих і перерозподільчих) заходів, які держава здійснює через фінансову систему.
Фінансова політика пов'язана із діяльністю органів законодавчої та виконавчої влади. Фінансова політика об'єднує заходи, методи і форми організації та використання фінансів для забезпечення соціально-економічного розвитку держави. Основна мета фінансової політики полягає в підвищенні рівня суспільного добробуту.
Складові фінансові політики:
- бюджетна політика;
- податкова політика;
- грошова-кредитна політика;
- інвестиційна політика;
- митна політика.
Головним завданням фінансової політики є забезпечення реалізації тієї чи іншої державної програми відповідними фінансовими ресурсами.
Проявляється фінансова політика у:
- фінансовому законодавстві;
- системі форм і методів мобілізації фінансових ресурсів; (податки)
- перерозподілі фінансових ресурсів між окремими верствами населення, галузями, регіонами;
- структурі доходів, видатків бюджетів тощо.
В залежності від характеру і часу, на який вони розраховані, виділяють фінансову стратегію і фінансову тактику.
Фінансова стратегія - це основні напрями використання фінансів на тривалу перспективу. Прикладом стратегічних завдань є впровадження власної грошової одиниці, проведення прозорої приватизації, подолання інфляції і спаду виробництва і тощо.
Фінансова тактика це конкретні методи і засоби досягнення поставленої мети за конкретних умов. Прикладом фінансової тактики є: удосконалення системи оподаткування, надання пільг окремим платникам, територіальний перерозподіл фінансових ресурсів через бюджетну систему.