Кредити під заставу цінних паперів.

Кредити під заставу цінних паперів — зручна форма кредитних відносин, оскільки вони грунтуються на досить нескладній операції прийому в заставу і визначенні вартості цінних паперів. Витрати на зберігання такої застави незначні. Також досить простою є оцінка їх заставної вартості, яка зазвичай визначається на фондовій біржі. Приймаючи в забезпечення кредиту цінні папери, банки мають ураховувати:

--якість цінних паперів, на яку впливає безліч факторів, котрі не завжди можна врахувати в момент прийняття цих паперів у заставу;

--ліквідність цінних паперів;

--характеристику емітента і вид цінних паперів, що ним емітовані;

--ризики, характерні для цінних паперів.

Комерційні банки можуть приймати цінні папери під заставу на принципах юридичного права та права справедливості, тобто взаємної довіри.

У разі застави на принципах юридичного права клієнт передає свої цінні папери банку і підписує юридичний документ — заставне свідоцтво (mémorandum of deposit), в якому засвідчує передачу права власності на пакет акцій. Таким чином, банк стає абсолютним власником цінних паперів на строк дії застави. За необхідності банк може продати цінні папери й задовольнити свої вимоги стосовно клієнта-боржника.

Після закінчення строку дії застави, якщо не має претензій до позичальника, банк переоформляє заставні документ на ім'я клієнта і видає йому новий сертифікат, згідно з яким він знову стає зареєстрованим власником цінних паперів.

Для оформлення застави цінних паперів на принципах права справедливості клієнт надсилає в банк тільки сертифікат акцій, заповнює і підписує заставне свідоцтво, але без усякого юридичного оформлення про передачу права власності. У даному випадку банк формально користується правом власності на цінні папери.

Припинення строку дії застави на принципах права справедливості здійснюється шляхом повернення клієнту сертифіката та анулювання заставного свідоцтва. Однак таке заставне право банку пов'язане з певним ризиком.

Класична процедура визначення вартості цінних паперів відбувається за такими етапами:

1 Шляхом експертної оцінки формується початкова ціна заставленого пакета цінних паперів.

2 Методом ітерації, тобто шляхом послідовних наближень, формується реальна ринкова вартість цього пакета. Вона може бути відпрацьована шляхом котирування пакета на фондовому ринку.

3 Встановлюється закладна вартість заставлених цінних паперів. При цьому для державних цінних паперів вона не може перевищувати 90 %, а для корпоративних цінних паперів — не більше 80 % їх реальної ринкової вартості. Така оцінка пов'язана з ризиками, що можуть виникнути під час реалізації застави.

У зв'язку з нерозвиненістю вітчизняного вторинного ринку цінних паперів за використання їх як застави банківським працівникам слід пам'ятати, що:

--найбільш надійними (ліквідними) є державні пінні папери;

--корпоративні цінні папери, що пропонуються як застава, повинні бути високоліквідними, а фінансовий стан їх емітентів стійким;

--встановлена експертна оцінка вартості пакета акція не є постійною, а його реальна вартість буде визначена безпосередньо під час продажу;

--на ринкову вартість пакета цінних паперів суттєво впливають кон'юнктурні чинники.

Інакше кажучи, специфіка застави цінних паперів полягає в тому, що відповідальність позичальника не вичерпується вартістю застави, а поширюється на все його майно. Тільки такий підхід захищає комерційні інтереси банку у разі видачі позик під заставу цінних паперів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Консорціумі та паралельні кредити.	\|	Контокорентний кредит.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.