• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Загальна характеристика сульфаніламідних засобів

GСульфаніламіди - похідні сульфанілової кислоти. Це синтетичні препарати, що широко використовуються як хіміотерапевтичні засоби для лікування тварин при різних захворюваннях. Сульфаніламіди - це кристалічні порошки білого або світло-жовтого кольору, малорозчинні у воді, краще у водних розчинах лугів. Солі (натрієві) сульфаніламідних препаратів добре розчиняються у воді.

Сульфаніламідам властива сильна бактеріостатична дія.

Суть антимікробної дії полягає в тому, що мікроби, синтезуючи фолієву кислоту, захоплюють замість параамінобензойної кислоти (ПАБК) "параамінобензосульфонову (сульфаніламід), концентрація якої в тканинах при лікуванні значно вища, ніж ПАБК. При цьому утворюється несправжня фолієва кислота, яка нездатна виконувати свої функції в процесах синтезу нуклеїнових кислот. При цьому блокується синтез білку і затримується розмноження мікробів.

Під час використання сульфаніламідні препарати в організмі тварин у терапевтичній концентрації перебувають недовго. Вони не сприяють загибелі мікробів, а навпаки, підвищують стійкість їх при наступному введенні. Такі сульфаніламіди вводять в організм хворої тварини через кожні 6-8 год, тобто 3-4 рази на добу. Щоб запобігти рецидивам хвороби після настання клінічного видужання, слід протягом 2-3 днів застосовувати сульфаніламіди.

Сульфаніламіди з організму виділяються в основному нирками протягом перших 24 годин.

В організмі сульфаніламіди можуть зазнавати різних перетворень, у тому числі ацетилювання (сполучаються з оцтовою кислотою)

Ацетильовані продукти важко розчинні у воді і здатні випадати в осад, що може призвести до утворення в нирках сечових каменів. Щоб запобігти цьому ускладненню, сульфаніламіди призначають з одночасним забезпеченням водою або введенням слабких розчинів лугів (натрію гідрокарбонату).

GДо негативних факторів побічної дії сульфаніламідів належать алергічні реакції, а також анемія, анурія, ціаноз тощо. У разі їх появи сульфаніламідні препарати відміняють і призначають сечогінні засоби з безперебійним забезпеченням водою і введенням розчину натрію гідрокарбонату.

Залежно від інтенсивності всмоктування та виведення розрізняють такі групи сульфаніламідних препаратів:

-сульфаніламіди, що повільно всмоктуються з травного каналу і довше затримуються в ньому (фталазол, етазол, фтазин, сульгін). Вони діють переважно на шлунково-кишкову мікрофлору і застосовуються при шлунково-кишковій захворюваннях;

-сульфаніламіди, що легко розчиняються і досить швидко всмоктуються із травного канапу в кров. Застосовують їх в основному при септичних процесах та хворобах органів дихання (норсульфазол, сульфадимезин, сульфазин тощо);

сульфаніламіди, що швидко надходять у нирки і довше затримуються у сечовивідних шляхах. Застосовують їх здебільшого при хворобі нирок та сечових шляхів;

-сульфаніламіди пролонгованої дії, які порівняно швидко всмоктуються і дуже повільно виводяться з організму (сульфапіридазин, сульфадиметоксин та ін.). Вводять їх один раз на добу при хворобах органів дихання та при загальних інфекціях.

Призначають сульфаніламіди зовні, всередину, внутрішньовенно і зрідка внутрішньом'язово та підшкірно.

GСульфаніламіди, що застосовуються при хворобах нирок та сечових шляхів

Читайте також:

1. Cтруктура апаратних засобів ІВС
2. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
3. II. ВИРОБНИЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОФЕСІЇ
4. II. Морфофункціональна характеристика відділів головного мозку
5. IV. Загальна оцінка діяльності вчителя
6. IV. Загальна схема поточного і підсумкового контролю та оцінювання знань студентів
7. Ni - загальна кількість періодів, протягом яких діє процентна ставка ri.
8. Аварії на хімічно-небезпечних об’єктах та характеристика зон хімічного зараження.
9. Автобіографія. Резюме. Характеристика. Рекомендаційний лист
10. Автокореляційна характеристика системи
11. АВТОМАТИЗАЦІЯ РОЗВ’ЯЗУВАННЯ КОМПЛЕКСУ ЗАДАЧ З ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ТА НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ
12. Амортизація основних засобів

Переглядів: 1836